Лекція № 2 Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі план

1.Охорона праці в Україні, проблеми, досвіт, перспективи.

2. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в Україні.

3. Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

1.Охорона праці в Україні, проблеми, досвіт, перспективи.

Державна політика України в галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на ряді принципів, основними з яких є пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних та належних умов праці, підвищення рівня промислової безпеки, комплексне розв'язання завдань з охорони праці, соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Одним з резервів підвищення ефективності виробництва є вдосконалення методів забезпечення безпеки праці, тому що травматизм визначає істотну частину непродуктивних втрат робочого часу, а боротьба з травматизмом, крім гуманістичного спрямування, має чітко виражений економічний аспект. Висока продуктивність праці може бути досягнута тільки в умовах, коли забезпечена її безпека.

В Україні щорічно травмується близько 30 000 людей, з яких приблизно 1,3 000 гине, близько 10 000 – стають інвалідами, а більш 7 000 людей одержують профзахворювання. Такий стан безпеки праці багато в чому пояснюється тим, що більша частина основних виробничих фондів фізично зношена, морально застаріла, а нові машини вітчизняного виробництва в абсолютній більшості (близько 90%) не відповідають вимогам безпеки.

І це відбувається в умовах, коли робітник стає найважливішим виробничим капіталом, здоров'я якого, як вважають у розвинутих капіталістичних країнах, вигідно всілякими методами оберігати.

За рівнем виробничого травматизму будівельний комплекс займає в Україні друге місце після паливно-енергетичного комплексу і майже вдвічі перевищує середній рівень у народному господарстві. Причин цьому багато. Це і велика питома вага важких фізичних робіт, що виконуються вручну; велика плинність кадрів, що обумовлено умовами праці і побуту на будівельних майданчиках; багатоваріантність технології й організації проведення робіт; велика кількість субпідрядників, які одночасно виконують роботи на одному будівельному майданчику тощо.

1

В останні роки простежується чітка тенденція росту питомої ваги травмованих на виробництві через порушення трудової і виробничої дисципліни, правил експлуатації машин, механізмів, устаткування.

В усьому цивілізованому світі проводиться сертифікація машин за такими критеріями: безпека, екологічність, взаємосполученість, взаємозаміняємість. Такий підхід дозволяє контролювати ринок і проводити відбір найбільш якісних, тобто безпечних та нешкідливих, а тому і дорожчих машин.

Установлено, що так званий «людський фактор» присутній у формуванні причин майже 90% нещасних випадків. Уроджене почуття небезпеки в людини розвинене недостатньо й у ряді мотивацій її діяльності «безпека» стоїть на другому місті після «вигоди». Тому нещасні випадки частіше пов'язані зі ставленням до питань охорони праці, ніж із кваліфікацією працюючих або конструкцією машин.

Психологи праці стверджують, що психічно нормальна людина не прагне до самознищення, травмування себе й оточуючих її людей. Тому причини порушення правил і норм охорони праці варто шукати не тільки в психічних властивостях особистості, характеристиках і особливостях самої людини, але й у впливах зовнішніх подразників, одним із яких є стрес.

Відомо шість основних груп виробничих стресів:

• інтенсивність роботи;

• тиск фактора часу (терміновість, штурмовщина тощо);

• ізольованість робочих місць, недостатні міжособистісні контакти між робітниками;

• одноманітна і монотонна робота (на конвеєрах, біля приладових пультів);

• недостатня рухова активність з високим ступенем готовності до дії;

• вплив шкідливих факторів виробничого середовища (шум, вібрація, запиленість, загазованість, термічні й інші випромінювання тощо).

Доведеним є той факт, що з удосконаленням техніки недоліки «людського фактора» стають все більш помітними, виробнича небезпека росте швидше, ніж людське протистояння їй. Відзначається істотне відставання фізичних і психічних можливостей людини від рівня зовнішньої небезпеки.

Відомі сім основних причин психологічного характеру небезпечної поведінки людей:

• еволюція людини проходила у сфері психіки та інтелекту (удосконалення знаряддя праці);

• об'єктивне зростання ціни помилки;

• адаптація людини до небезпеки;

• ілюзія безпокараності;

• зниження інтенсивності самоосвіти;

• навмисне завищення вимог безпеки праці;

• конфлікт безпеки та продуктивності праці.

Поведінка людини визначається і її індивідуальними характеристиками:

2

• типом нервової системи;

• характером і темпераментом;

• особливостями мозкової діяльності та мислення;

• вихованням та освітою;

• станом здоров'я;

• досвідом роботи.

Механізм, що спонукає людину до помилок, базується на її природжених (уроджених) та придбаних особливостях, на тимчасових станах, що визначають сприйняття людиною виробничої ситуації. Оптимальною для психіки людини є виробнича ситуація, коли робота, що виконується, є не дуже легкою або не дуже тяжкою і не таїть у собі потенційної небезпеки

Комплексний характер впливу факторів виробничого середовища визначає необхідність комплексного системного підходу до рішення питань профілактики травматизму і профзахворювань. Реалізація такого підходу у виробничих умовах бачиться у створенні і функціонуванні системи управління охороною праці.

Дійсний стан безпеки праці у виробничих системах визначається частотою виникнення небезпечних ситуацій, їх повторюваністю і тяжкістю, тривалістю існування, кількістю небезпечних факторів та людей, що знаходяться під їх впливом, а також надійністю захисних засобів.

Сутність охорони праці полягає у визначенні можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що можуть проявитися при проведенні запланованих для виконання робіт; прогнозуванні моментів прояву зазначених факторів;проведенні необхідних профілактичних заходів

Забезпечення безпеки праці на практиці забезпечується послідовною реалізацією таких етапів:

1. визначення (виявлення) небезпечних і (або) шкідливих виробничих факторів;

2. локалізація або усунення виявлених факторів;

3. визначення методів і засобів захисту працюючих (засобів колективного або індивідуального захисту);

4. визначення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.