Основні принципи технології електронної комерції:

1. Сильний захист інтелектуальної власності. Сильне авторське право, патент, і інші форми захисту інтелектуальної власності є ключовими до підбадьорення інформаційної економіки.

2. Інтерактивна довіра: захист і таємність. Без упевненості споживача в безпеці, захисті, і таємності інформації в кібер-просторі не буде ніякої електронної комерції і ніякого росту.

3. Вільна і відкрита міжнародна торгівля. Закриті ринки і дискримінаційна обробка будуть душити електронну комерцію. Internet - глобальне середовище, і правила інформаційної економіки повинні відбити той факт.

4. Вкладення в інфраструктуру технології електронної комерції. Підтримка фізичної інфраструктури, необхідної, щоб поставляти цифровий зміст, життєвий для заохочення технологічного росту.

Платіжні системи

Необхідним елементом електронної комерції є електронні платежі. Електронний платіж (e-payment) - оплата покупок за допомогою електронних засобів. Є багато систем, використання яких пов’язане з різними проблемами – в першу чергу, проблемами безпеки і збереження конфіденційності.

Оплатити придбані через Інтернет товари і послуги можна одним з таких способів:

•    за допомогою поштового переказу;

•    передати гроші кур’єру;

•    оплатити товар або послугу через Інтернет за допомогою банківської кредитної карти;

•    скористатися послугами платіжної Інтернет-системи;

•    одержати доступ через Інтернет до свого банківського рахунка і здійснити переклад на рахунок магазина тощо.

Частка Інтернет-платежів постійно збільшується. Це обумовлено безсумнівними зручностями on-line оплати для користувача. Серед найбільш значимих переваг оплати товарів і послуг через Інтернет можна назвати:

•    економію часу - оплата відбувається в режимі on-line, покупцю не потрібно відвідувати банк, стояти в черзі, заповнювати квитанцію, чекати перерахування грошей, особливо в тому випадку, якщо послуга може бути доставлена миттєво або сума, яку необхідно заплатити, невелика;

•    економія грошей, що особливо актуально для регіонів, тому що переказ грошей поштою збільшує витрати покупця на 20-30%.

Усі платежі, що здійснюються через Інтернет, можна поділити на такі групи:

1.    Оплата зі свого рахунка в банку, доступ до якого можна одержати через Інтернет.

2.    Оплата за допомогою кредитних карт.

3.    Оплата через спеціальну платіжну Інтернет-систему.

Інтернет-банкінг - це послуги банку з надання доступу до рахунка клієнта через Інтернет у режимі реального часу. Одна з послуг Інтернет-банкінга - можливість здійснювати платежі в мережі. Для здійснення цієї можливості клієнт інтернет-магазину повинен мати рахунок у банку, на якому мають бути задепоновані грошові кошти, а Інтернет-магазин - мати на своєму сайті опцію безготівкового рахунка. Процедура оплати виконується таким чином: покупець заходить в Інтгернет-магазин, вибирає товар, а як спосіб оплати вказує безготівковий розрахунок. Після цього покупець заходить на сайт банку і формує платіжне доручення на користь Інтернет-магаїзину. Гроші переводяться на рахунок Інтернет-магазину, а покупець одержує товар або послугу.

Безсумнівна зручність такого способу при здійсненні різного роду необхідних платежів: комунальних послуг, телефонних рахунків, послуг мобільного і пейджингового зв’язку, Інтернет-провайдерів. Набагато менш зручний він для оплати товарів. Тому широкого розвитку в Україні Інтернет-банкінг поки не одержав, його частка в загальних платежах складає всього близько 3%.

Привабливість Інтернет-банкінга для клієнтів знижує ряд факторів:

•    для того щоб скористатися послугою оплати через Інтернет, потрібно бути клієнтом банку, що надає таку послугу;

 вартість подібного обслуговування вище вартості стандартного банківського обслуговування;

•    при недостатніх засобах захисту інформації доступ до рахунка можуть одержати комп’ютерні зломщики;

•    неінтерактивність, тривалий термін оплати.

Процедура оплати товарів і послуг в Інтернет-магазині за допомогою кредитних карт досить проста. Покупець вводить реквізити карти: номер, ім’я власника, валідність і т.п., після чого відправляє заявку. Спочатку запит надходить до Інтернет-процесингового центру, потім - у реальний процесинговий центр, після чого пересилається в банк або міжнародну процесингову компанію, де підтверджується платоспроможність карти. Після того, як підтвердження отримане, здійснюється оплата. Весь процес займає від 5 до 15 хвилин, гроші на розрахунковий рахунок продавця надходять протягом 3-5 днів.

До переваг цього способу оплати можна віднести:

•    адаптування до умов існуючих розрахункових схем;

•    простоту використання.

У числі недоліків можна назвати:

•    нерозвиненість ринку кредитних карт в Україні;

•    передача інформації про кредитну карту покупця здійснюється через мережу, що потребує підвищеного ступеня захисту;

•    відносно висока вартість транзакції: в середньому магазин сплачує процесинговій компанії 3-6% від суми операції;

•    необхідність ведення страхових депозитів (20-70% обороту), складна і дорога процедура здійснення повернення грошей.

На Заході оплата товарів і послуг за допомогою кредитних карт є найбільш розвинутим способом оплати через Інтернет, що обумовлено значним поширенням кредитних карт і досить легкою адаптацією технології оплати до умов мережі. В Україні застосування цього способу оплати вкрай обмежене, що, в першу чергу, пов’язано з нерозвиненістю ринку кредитних карт.

Основні проблеми розвитку платіжного бізнесу: відсутність ділової репутації і довіри до партнерів, неадекватність законодавчої і нормативної бази, які не лише регулюють платежі в Інтернет, а й банківську справу. В Україні слабко розвинуті банківська справа і технологічна банківська система, перелік послуг набагато менший, ніж за кордономм. Ці проблеми є глобальними, але існують і інші. Більше 30% економічно активного населення, що має кошти, не збираються регулярно використовувати Інтернет. Інфраструктура платежів за картками на даний момент вже сформована. Основна частка платежів за картками в Україні здійснюється з-за кордону.

Основна проблема пластикових карток - довіра до емісійного банку. У будь-якому суспільстві існує частина людей, яка не бажає, щоб інформація про їхні платежі була доступна державі. Так, за даними досліджень, частка українців, що оплачують свої покупки кредитними картами, складає всього 0,1%. Альтернатива пластиковим карткам - електронна готівка.

Спеціалізовані платіжні Інтернет-системи покликані спростити процедуру оплати для клієнта, зробити її анонімною і більш дешевою. Платіжні системи працюють у такий спосіб: користувач вводить у систему певну суму, яка або міститься на його рахунку, або конвертується в електронні гроші, що мають обіг в даній системі. Електронна готівка – електронний документ, підписаний електронним цифровим підписом конкретної юридичної або фізичної особи, що може містити фінансові зобов’язання стосовно іншої особи або пред’явника. Електронний гаманець зберігається на твердому диску комп’ютера або на спеціальних смарт-картах. В системах, що використовують електронні гроші, при здійсненні покупки проводиться обов’язкова перевірка грошей на дійсність; якщо перевірка проходить успішно, операція дозволяється.

Перевагами даного способу здійснення Інтернет-платежів можна назвати:

•    зручність при здійсненні мікроплатежів;

•    мала вартість транзакції;

•    інформація про клієнта не передається в мережу.

Недоліки:

•    псування диска або смарт-карти обертаються втратою електронних грошей;

•    відсутність єдиної системи конвертації різних видів електронних грошей, тому гасити їх може тільки сам емітент;

•    слабкість законодавчої бази.

Є інші платіжні системи, які не можна віднести до жодного із зазначених видів. Так, деякі компанії експлуатують ідею скретч-карт: випускаються пластикові карти певного номіналу, що активуються в Інтернет і використовуються для оплати товарів і послуг. Перевагою є анонімність для користувача і простота експлуатації, недоліком є обмеженість поширення карт, а також комісія, що складається з вартості виготовлення карти і дистриб’юторської націнки.

Є системи, що фактично кредитують продавця, рахунки на оплату послуг клієнтам надходять разом з телефонним рахунком. Здебільшого в такий спосіб оплачуються послуги Інтернет-провайдерів, інформаційних Інтернет-агентств. Перевагою для клієнта є можливість миттєвого одержання послуги (інформації) з наступною оплатою, недоліком - високі витрати продавця і покупця як плата за підвищений ризик.

Найбільш відома платіжна система, що використовує електронні гроші, - WebMoney; серед платіжних систем, що оперують рахунками користувачів, варто назвати систему «Кредит-Пілот» і Yandex.Money.

Основні види шахрайських дій зловмисників:

1. Придбання товарів і послуг по реквізитах вкрадених пластикових кредитних карт.

2. Злом баз даних, що містять інформацію із пластикових карт.

3. Організація шахрайських електронних магазинів.

Методи забезпечення безпеки електронних платежів через Інтернет:

1. Аутентифікація взаємодіючих сторін і шифрування даних (наприклад, застосування електронно-цифрового підпису клієнта).

2. Гарантія покупцю, що платіжні реквізити його картки (номер, строк дії, CVV2/CVC2) не потраплять до рук шахраїв, оскільки ці дані не зберігаються на торговому сервері Інтернет-торгівця і, таким чином, не можуть бути вкрадені.

3. Покупець вводить свої платіжні реквізити не на сайті Інтернет-магазину, а безпосередньо у процесінговому центрі на захищеній сторінці платіжного сервера, і таким чином, платіжні реквізити картки покупця не будуть доступні персоналу торгового підприємства.

4. Інформація про реквізити платіжної картки, що зберігається для наступної обробки в базі даних процесінгового центру, підлягає додатковому шифруванню та може бути прочитана тільки уповноваженим персоналом.

5. Безпека обміну платіжною інформацією між інтернет-магазином та платіжним сервером забезпечується за допомогою використання механізму MAC-підпису, що виключає можливість спотворення та зміни інформації, що пересилається, при передачі її через браузер покупця.