
Фізкультурно-спортивні види гімнастики
1. Атлетична гімнастика («Бодібілдінг»)
Атлетична гімнастика є одним з видів гімнастики освітньо-розвивального напрямку, що відносяться до групи базових видів гімнастики (відповідно до класифікації видів гімнастики, прийнятої в 1984 році). Атлетична гімнастика відома так само під назвами «Культуризм», «Спортивний атлетизм», а на Заході і в Америці під назвою «Бодібілдінг», що в дослівному перекладі з англійської означає «телостроительство».
У той же час система бодібілдингу, що стоїть біля витоків культуризму, не є американським винаходом. Свій початок вона взяла в Росії і основоположником цього напрямку розвитку гімнастики є Євген Сандов. Від народження Євген був кволим і хворою дитиною, але потім, систематично займаючись добре придуманими заняттями з вагами, він зумів досягти фізичної досконалості. Про це красномовно говорять дані його статури: зріст - 174 см, вага - 90 кг; окружність шиї - 44 см; окружність грудей - 122 см; окружність талії - 80 см; окружність тазу - 107 см; окружність стегна - 66 см; окружність гомілки - 44 см; окружність біцепса - 44 см.
Атлетична гімнастика підрозділяється на два напрямки: оздоровчо-масове та спортивне. Як самостійний вид спорту атлетична гімнастика офіційно визнана в 1987 році, тоді й було прийнято рішення про створення федерації атлетичної гімнастики. Атлетична гімнастика, будучи спортивним виглядом гімнастики, придбала всі притаманні спорту ознаки (організація тренування; участь у змаганнях, правила суддівства змагань; визначення переможців; присвоєння спортивних категорій).
Спортивний напрямок в атлетичної гімнастики включає в себе силове триборство і атлетичну позування.
Для участі в змаганні всі учасники діляться на чотири вагові категорії:
- I категорія - вага до 65 кг;
- II категорія - вага до 70 кг;
- III категорія - вага до 80 кг;
- IV категорія - вага до 90 кг і вище.
Змагання з атлетичному позування проводяться за двома програмами (обов'язкової і довільної) у два дні.
Перший день - обов'язкова програма, яка включає 8 вправ і завмер пропорційності розвитку всього тіла. Виконуються наступні вправи:
1. Руки спереду;
2. Плечовий пояс і м'язи спини попереду;
3. М'язи рук (бічна позиція ліворуч);
М'язи рук, грудей і стегон (бічна позиція праворуч);
М'язи живота;
М'язи рук, плечового пояса і спини ззаду;
М'язи гомілки (ззаду і збоку);
М'язи стегна спереду.
В обов'язковій програмі кожну вправу оцінюється з 5 балів.
Другий день - довільна програма. До виступів у другий день змагань допускаються найкращі 8 учасників в кожній ваговій категорії, які демонструють свої довільні програми з музичним супроводом. Першими виступають учасники, що мають меншу суму балів за перший день змагань.
Довільна програма судиться з 10 балів за техніку виконання та з 10 балів за загальне враження. Переможець змагань визначається за найбільшою сумою балів, отриманих за обов'язкову і довільну програми.
Для виконання розрядних вимог необхідно набрати у сумі:
- III розряд - 97 балів;
- II розряд - 106,5 балів;
- I розряд - 116 балів;
- КМС (кандидат в майстри спорту) - 125,5 балів;
- МС (майстер спорту) - 135 балів.
Початківці атлети займаються за полегшеною програмою, поступово збільшуючи тривалість і інтенсивність тренувань. У кожну тренування включаються вправи, що залучають в роботу всі м'язові групи. Кількість вправ в одному занятті від 10 до 15. Всі вправи звичайно виконуються ритмічно, в повільному темпі і з повною амплітудою.
Більшість вправ виконуються в положенні лежачи і стоячи при різних кутах нахилу тулуба і працюючої частини тіла.
Особливості навчально-тренувального процесу, зміст і характер занять пов'язані з конкретними принципами культуризму, які в загальних рисах зводяться до наступного:
Для інтенсивного розвитку сили і збільшення об'єму м'язів і ваги тіла рекомендується виконувати невелика кількість повторень (5-6 разів) з відносно великими обтяженнями.
2. Для загального розвитку мускулатури треба застосовувати середня кількість повторень (8-10 разів) з помірними обтяженнями.
3. Для видалення жирових відкладень, вироблення рельєфу м'язів і збільшення силової витривалості рекомендується виконувати велику кількість повторень (15 і більше, іноді «до відмови») з відносно невеликим обтяженням.