13.5. Проблема суб’єкта суспільно-історичного процесу.

У соціальній філософії та філософії історії одним із основних питань є питання суб’єкта суспільно-історичного розвитку. Простіше кажучи: хто творить історію реально? Такими суб’єктами можуть бути: народ, нація, маса, натовп, соціальні класи, видатні особистості.

Довгий час у суспільно-політичній літературі поняття нації та народу ототожнювались. Це відбувалось завдяки домінуванню сталінського визначення нації як людської спільності економічних зв’язків, території, мови та психічного складу. Нині ж ці поняття розділяються. Так, нація – це сукупність людей, що мають одну батьківщину, народ – це уся сукупність громадян тієї чи іншої держави. Тобто, народ – соціально-етнічне поняття, а нація – соціально-політичне.

Іншим суб’єктом суспільно-історичного розвитку виступає маса. Згідно одного з найавторитетніших дослідників феномену маси ХХ століття Еліаса Канетті, вона має 4 основні властивості: 1. Прагнення до кількісного росту (в масі постійно зріє відчуття наближення розпаду, тому вона і прагне до зростання). 2. Рівність всередині маси (саме задля рівності люди й об’єднуються в маси). 3. Щільність (маса руйнує відстані між людьми, даючи інтимне почуття близькості та солідарності). 4. Необхідність напрямку (маса повинна мати мету, до якої вона рухається). Допоки існує мета – існує маса.

Також масу характеризує спрямованість до розрядки та жага руйнації (головна мета діяльності маси – подолати відстані, якими люди відгородили себе від інших). Різниця між масою та натовпом в тому, що останній – це неорганізована маса, що має низький рівень політичної культури.

Класи. Їх основна ознака – відношення до засобів виробництва. Так, марксистська соціальна філософія виділяла такі протилежні (антагоністичні) класи у кожній суспільно-економічній формації:

1.Рабовласницька (рабовласник - раб).

2.Феодальна (землевласник (феодал) – особисто залежний селянин).

3.Капіталістична (буржуа – вільнонайманий робітник).

Марксизм виділяє три форми класової боротьби, яка виступає основним рушієм історії: економічну (страйки), політичну (революції), теоретичну (ідеологічну). Саме маси, народ, згідно марксистської інтерпретації, творить історію.

На думку Гегеля, основним суб’єктом історії виступає видатна особистість. Це та особистість, що носить у собі прояв Абсолютного духу, всезагальне. Мета видатних особистостей – це мета суспільства на даний історичний момент. Коли мета досягається, то великі люди сходять з історичної арени (Олександр Македонський, Цезар, Наполеон). Гегель зазначав, що особливо важлива роль належить видатній особистості у кризові періоди суспільно-історичного розвитку. На думку Ф. Ніцше, історію також творять видатні особистості, вони не зважають на вимоги часу, завжди його випереджають, а маси йдуть за ними, як стадо за поводирем. Саме виховання таких видатних особистостей і має стати метою суспільно-історичного розвитку.

Таким чином, філософія історії прагне осмислити найважливіші для соціально-історичного пізнання проблеми. Зазначимо, що радикалізувати концепції, абсолютизувати ту чи іншу відповідь в ситуації постмодерного стану знання, є неприйнятним. Адже в такому випадку та чи інша соціально-філософська чи філософсько-історична концепція перетворюється на ідеологію – інструмент виправдання нинішнього зла заради ефемерного «світлого майбутнього».