Тема 10. Діалектика – філософська основа медицини.

10.1. Поняття та основні принципи діалектики.

10.2. Основні закони діалектики та їх застосування в медицині.

10.3. Характеристика основних категорій діалектики.

10.1. Поняття та основні принципи діалектики.

Однією з основних функцій філософії є методологічна функція – філософія виступає як загальна методологія окремих наук; філософія постачає їх найзагальнішими методами пізнання, які конкретизуються в тій чи іншій сфері наукової діяльності в залежності від специфіки предмету та об’єкту наукового пізнання. В свою чергу, отримуючи дані від конкретних наук, філософія створює загальну, філософську картину світу.

Одним з таких методів виступає діалектичний метод. Діалектика – вчення про найзагальніші закономірності розвитку природи, суспільства та мислення та ґрунтований на ньому метод вивчення; теорія розвитку. Діалектика як науковий метод та філософська картина світу пройшла складний історичний процес становлення. Можна виділити три види діалектики:

1. Стихійна антична (вчення Геракліта, Платона). 2. Німецька класична (ідеалістична) (Кант, Фіхте, Гегель). 3. Матеріалістична (Маркс, Енгельс). Саме матеріалістична діалектика змогла стати загальною методологією наук, в тому числі і медицини.

Основні принципи матеріалістичної діалектики:

1. Принцип матеріальної єдності світу. Єдність світу забезпечується його матеріальною субстанційністю. Оскільки явища, предмети, події існують як прояв одного матеріального начала, то вони єдині. В цьому контексті ідеальне виступає як породження матеріального, а не як самостійна, окремо існуюча сфера. Єдність ця ґрунтується на певному механізмі, що лежить в основі взаємозв’язку. Ним є взаємодія, взаємозаміна речей, тобто, прояв руху як загальної властивості буття. Рух відбувається як взаємна зміна сталих елементів явища (структури) та змінних, що виступають загальними елементами світу як системи. Таким чином, світ не потребує причин, що лежать поза ним (сфери надчуттєвого, абсолютного, ідеального).

2. Матеріалістичний детермінізм. Оскільки світ єдиний та містить причини свого функціонування та розвитку в собі, значить він є обумовленим сам собою. Важливим моментом тут виступає зв’язок між детермінізмом та розвитком, що не є тотожними поняттями. Розвиток передбачає збереження пройдених етапів, однак не їх повторення. Запорукою такого збереження є ізоморфізм структур на різних рівнях буття (про що наприклад, говорило відкриття клітини та її спільної для всього живого структури). Суттєвим тут виступає відношення між елементами за типом умови та обумовленого – в рамках цілісної системи функціонування одних елементів виступає необхідною запорукою існування інших та системи в цілому (наприклад, органи в організмі).

3. Принцип відображення. Взаємозв’язок та ізоморфність структур передбачає взаємовплив структур одна на одну. Таким чином, в структурі відображається відтворення іншої структури, яка на неї чинила вплив (наприклад, пристосування живого організму до умов навколишнього середовища та зміна в результаті такого пристосування своєї структури). В цьому і полягає принцип відображення.

Формуючись та перебудовуючись під дією факторів навколишнього середовища, організм «суміщає» себе з ним та з самим собою, в результаті чого сам організм та дія зовнішнього по відношенню до нього середовища не просто зберігаються, а організовують єдність. Однак відображення не має сталого та незмінного характеру, воно еволюціонує: чим вище здатність відображати, тим вища здатність відображатись. Найбільш відображаючою істотою виступає людина, суттєвою ознакою якої є принципово безмежна здатність відображати навколишній світ в результаті активної цілеспрямованої діяльності – праці.

Важливим наголосити на факті, що діалектика розглядає розвиток не як впорядкований, лінійний перехід від вищого до нижчого, а як складний, суперечливий процес, в якому відбуваються як рух назад та «вбік», тобто, розвиток не тотожний прогресу, а включає в себе й поняття регресу, і носить не лінійний, а зигзагоподібний та спіралевидний характер.