11.Основні теорії походження держави.

Держава є формою організації суспільного життя, системою соціального управління, що забезпечує цілісність суспільства, його нормальне, стабільне функціонування. Складність держави як специфічного соціального явища обумовила існування досить широкого кола теорій (концепцій) походження держави.

1. Теологiчна теорiя (Фома Аквiнський) стверджує, що держава виникає і розвивається з волі Бога. Ця теорія відстоює ідеї вiчності i непорушності держави, виправдовує найреакцiйнiші держави, пiдкреслює думки про те, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскiльки владу вкладено в руки правителя Богом, i вона покликана захищати благо всiх.

2. Патрiархальна теорiя (Арiстотель) Сутнiсть її полягає у твердженнi, що держава походить вiд сiм'ї та є наслідком iсторичного розвитку i розростання останньої. Глава цієї сім'ї стає главою держави – монархом. Його влада, таким чином - це продовження батькiвської влади, монарх же є батьком всіх своїх підданих.

3. Договiрна теорiя (Спiноза, Гоббс, Руссо, Радищев та iн.). В основі цієї теорії лежить ідея "природного права", т.б. наявність у кожної людини невід'ємних, природних прав, отриманих від Бога або від Природи. Але в процесі розвитку людства права одних людей входять в протиріччя з правами інших, порушується порядок, виникає насильство. Щоб забезпечити нормальне життя, люди укладають між собою договір про створення держави, добровільно передаючи їй частину своїх прав. Отже, ця теорія пояснює виникнення держави внаслiдок об'єднання людей на основi добровiльної згоди (договору) про те, що однi будуть управляти, а iншi -- виконувати їхні управлiнськi рiшення.

4. Психологiчна теорiя (Л.Й.Петражицький). За цiєю теорiєю держава виникла завдяки особливим властивостям психiки людей. Людськiй психiцi начебто притаманна потреба покори, наслiдування, усвiдомлення залежностi вiд видатної особистостi. Народ є iнертною масою i нездатний приймати рiшення, а тому потребує постiйного керiвництва.

5. Теорiя насильства (Євген Дюринг, Карл Каутський). За цiєю теорiєю держава виникла як результат завоювання одних племен iншими, поневолення одного народу iншим. На думку прихильників теорiї, держава є тiєю силою, яку утворюють завойовники для утримання в покорi завойованих народiв i змiцнення влади переможцiв.

6. Органiчна теорiя (Г. Спенсер). Вiн проводив аналогiю мiж державою та бiологiчним органiзмом. На думку Спенсера, держава, подiбно до бiологiчного органiзму, народжується, розмножується, старiє i гине. Як бiологiчний органiзм, держава має по лiтичне тiло: руки, ноги, голову, тулуб, що виконують вiдповiднi функцiї.

в теорiї держави i права вiдсутнiй єдиний погляд на закономiрностi виникнення держави i права. Iснують численнi неодноманiтнi доктрини виникнення держави, а також iсторичнi, географiчнi, демографiчнi та iншi особливостi виникнення держави у рiзних народiв.

12.Сутність формаційного підходу до з’ясування історичних типів держави.

Формаційний підхід заснований на марксистському вченні про зміну суспільно-економічних формацій (їх базис — тип виробничих відносин), кожній із яких відповідає свій історичний тип держав. Рабовласницькій суспільно-економічній формації відповідає рабовласницький тип держави, феодальній — феодальний, буржуазній — буржуазний.

Формація — це історичний тип суспільства, що ґрунтується на певному способі виробництва. Перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої відбувається внаслідок зміни таких, що віджили, типів виробничих відносин і заміни їх новим економічним ладом.

Поняття історичного типу держави пов'язується з установленням закономірної залежності класової сутності держави від економічних відносин, що домінують у суспільстві на певному етапі його розвитку. Історичний тип відповідно до марксистсько-ленінської теорії відбиває єдність класової сутності всіх держав, що мають загальну економічну основу, обумовлену пануванням даного типу власності на засоби виробництва.

При такому підході держава набуває суто класової визначеності, виступаючи як диктатура економічно пануючого класу. Називаючи три основні типи експлуататорських держав (рабовласницький, феодальний, буржуазний), К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін виділяли й останній неексплуататорський історичний тип — соціалістичну державу, яка у найближчій історичній перспективі повинна перерости в громадське комуністичне самоврядування. Соціалістична держава фактично розглядалася як антикапіталістична, що було хибною теоретичною основою для ототожнення прогресивних і регресивних моделей соціалізму, а також некоректних трактувань сутності комуністичної формації.