40.Форми демократії.

Форма демократії - це її зовнішнє вираження.

Форм демократії можна назвати чимало, але основні з них наступні:

1. Участь народу в керуванні державними і суспільними справами (народовладдя), здійснюється в двох формах – прямій і непрямій:

пряма - представницька демократія - - форма народовладдя, при якій влада здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах (парламенти, органи місцевого самоврядування).

непряма --безпосередня демократія - форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу або визначених соціальних груп (референдум, вибори).

2. Формування і функціонування системи органів держави на основі демократичних принципів законності, гласності, виборності, змінюваності, поділі компетенції, що попереджають зловживання службовим положенням і суспільним авторитетом;

3. Юридичне (насамперед конституційне) закріплення системи прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їхня охорона і захист відповідно до міжнародних стандартів.

41.Поняття та основні ознаки народовладдя.

Демократичність держави й суспільства визначається насамперед рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, якою мірою реально наявні процедури виявлення і здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами.

Народовладдя передбачає приналежність усієї суспільної влади, у тому числі державної, народові, вільне здійснення цієї влади народом відповідно до його суверенної волі в інтересах як суспільства загалом, так і кожної людини й громадянина.

Головний зміст народовладдя полягає у забезпеченні реальної участі громадян у розробці, обговоренні, прийнятті політичних рішень й управлінні державними та суспільними справами, підвищенні активності громадських об»єднань, утвердженні свободи слова, врахуванні громадської думки тощо.

Ознаки:

• вільна і рівна участь громадян і їх об»єднань в управлінні державою через інститути безпосередньої і представницької демократії;

• дотримання ідеологічного, політичного й економічного плюралізму;

• гарантованість здійснення прав і свобод громадянами і соціальними меншинами відповідно до міжнародних стандартів прав людини;

• реальність місцевого самоврядування;

• реальність справедливого правосуддя;

• домінування методів переконання, узгодження над примусовими методами.

Отже, народовладдя в Україні реалізується на основі Конституції через інститути безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. До інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують прийняття державного рішення прямим волевиявленням народу, відносять; референдум; обговорення проектів нормативних актів; участь у виборах органів державної влади; загальні збори (збір) громадян; звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням.

42.Право: поняття та ознаки.

Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлені або санкціоновані державою і забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами.

Право — це система загальнообов'язкових формально визначених, гарантованих, встановлених або санкціонованих державою норм (правил поведінки), які виражають волю домінуючої частини населення соціально-неоднорідного суспільства, встановлюють права й обов'язки учасників правовідносин і спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також до загальносоціальних потреб і забезпечуються державою.

До його основних ознак відносять:

- нормативний характер право складається з норм як загальнообов’язкових правил поведінки що визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів;

- загальнообов’язковий характер, - дія норм права поширюється на всіх учасників правовідносин і повинна виконуватися ними без винятків і незалежно від ставлення до самих норм;

- системний характер, - право – це не просто сукупність норм, а чітка система, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, яка включає інститути права та галузі права;

- формальна визначеність норм права, - зміст норм права чітко визначений і формально закріплений у тексті певного правового документа;

- право сформульоване у вигляді юридичних прав та обов ‘язків, а не загальних принципів, побажань, закликів і т. д.;

- право виражає волю держави, тому забезпечується при потребі силою державного примусу.