Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1.     Професійні учасники фондового ринку та завдання їх діяль­ності.

2.     Структура і зміст фінансових послуг на ринку цінних паперів.

3.     Пайові, боргові та похідні цінні папери.

4.     Андеррайтинг, його зміст і цілі.

5.     Діяльність з управління активами інституційних інвесторів.

6.     Депозитарні послуги.

7.     Біржові та позабіржові операції з цінними паперами.

8.     Фондові індекси.

9.     Теорії портфельного інвестування.

10. Ощадні та інвестиційні сертифікати.

11. Ринок муніципальних цінних паперів: особливості становлення та функціонування.

12. Показники, що характеризують якість акцій.

13. Показники, що характеризують якість облігацій.

14. Індекси українського фондового ринку.

15. Управління портфелем цінних паперів.

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

1.     Професійна діяльність на фондовому ринку, її види.

2.     Засади та принципи діяльності торговців цінними паперами.

3.     Фінансові послуги з розміщення цінних паперів на ринку.

4.     Брокерська діяльність на фондовому ринку.

5.     Спільне інвестування як вид фінансової послуги.

6.     Управління активами інституційних інвесторів.

7.     Практика та проблеми діяльності торговців цінними паперами в Україні.

8.     Фінансові послуги компаній з управління активами.

9.     Роль казначейських цінних паперів в управлінні державним бюджетом.

10. Проблеми становлення ринку муніципальних цінних паперів.

Література: 1–23.

[Вгору] [Вниз]

Тема 12. Фінансові послуги з перейняття ризику Методичні поради щодо вивчення теми

Фінансові ризики – це ризики, пов’язані з імовірністю зазнати збит­ків при проведенні будь-яких операцій у фінансово-кредитній і біржо­вій сферах. Фінансові ризики можуть бути пов’язані з купівельною спроможністю грошей (інфляційні, валютні ризики, ризики ліквід­ності) або з інвестиційною діяльністю (ризики зниження дохідності, втраченої вигоди, прямих фінансових втрат). Залежно від характеру прояву виділяють ризики процентні, кредитні, біржові, а також ризик банкрутства.

Основними методами зниження ступеня ризиків на ринку фінан­сових послуг є страхування ризиків, хеджування, диверсифікація, формування резервів.

Специфічні види страхових послуг надаються спеціалізованими страховими компаніями. Зміст їх діяльності полягає в перейнятті ри­зику конкретного суб’єкта ринку. Існують два сегменти страхового ринку: ринок страхових послуг, що надаються спеціалізованими фі­нансовими установами; ринок послуг з хеджування, які надаються неспеціалізованими оферентами.

У межах ринку страхових послуг, які надаються спеціалізованими страховими організаціями, окрім загальної класифікації видів стра­хування, виділяють такі їх види, які безпосередньо пов’язані з ринком фінансових послуг, а саме: ті, що надають можливість суб’єкту здійс­нювати заощадження за допомогою страхової компанії у видах і фор­мах, які передбачають збереження права власності на вкладені кошти, тобто конкурують з ринком банківських послуг і грошовим ринком; здійснюють страхування ризиків, які виникають безпосередньо при здійсненні операцій на ринку (страхування кредитних, валютних, інвестиційних ризиків, ризику неплатежу).

До неспеціалізованих посередників відносяться всі інші види фінан­сових посередників. Їх послуги також поділяють на дві групи:

-     послуги фінансових посередників, з хеджування інвестиційного ризику дрібного інвестора. За рахунок залучення індивідуальних заощаджень дрібних інвесторів оферент формує єдиний інвестиційний портфель з рівнем диверсифікації вкладень, недоступним для пере­січного інвестора (інвестиційні фонди);

-     додаткові послуги або самостійні дії суб’єктів ринку фінансових послуг: наприклад, укладання контрактів СВОП на валютному ринку; хеджування неплатежів на кредитному ринку за допомогою механізму резервування; застосування форфейтингу, факторингу, гарантій, ава­лювання на грошовому ринку і ринку позик; використання андер­райтингу на фондовому ринку.

Існують дві групи методів хеджування: двосторонні методи хеджу­вання та односторонні. Двосторонні методи хеджування ризику здійс­нюються безпосередньо сторонами фінансової угоди. Обидві сторони контракту узгоджують у контракті умови взаємного захисту від ризику. Вони полягають у формуванні сукупності валютних і фінан­сових умов конкретної угоди. В договорі обговорюються валютні та цінові ризики. Умовами двосторонніх методів хеджування ризику є: визначення виду, засобу, валюти платежу і форми розрахунку за контрактом; погодження ціни за контрактом; визначення конкретних валютних і кредитних застережень.

Системою односторонніх методів хеджування ризику передбаче­но, що одна зі сторін без погодження з іншою та, можливо, без пові­домлення іншої самостійно здійснює угоди з третіми особами, спря­мовані на хеджування власних ризиків. Односторонні методи хеджу­вання використовуються стороною угоди за послугами, які надаються оферентами на відповідних сегментах ринку фінансових послуг: вико­ристання послуг спеціалізованих страховиків; укладання строкових угод – придбання похідних цінних паперів, за допомогою яких хеджу­ється відкрита позиція по основній угоді. До специфічних послуг відносяться: надання фінансових гарантій; акцептне та авальне креди­тування; факторинг; форфейтинг. На вибір послуги впливає її вартість для споживача, яка залежить від платежів на користь посередника та порядку розрахунків з ним.

Фінансові інструменти з перейняття ризику поділяють на фінансові інструменти на сегменті страхування – договори страхування (страх поліси) та фінансові інструменти хеджування (коли перейняття ризи­ку відбувається за рахунок надання послуг фінансовими посередни­ками, які не є страховими компаніями) – гарантії; аваль векселів; факторинг; форфейтинг; форвард (своп); опціони, ф’ючерси.

Фінансові послуги з перейняття ризику здійснюються через:

-     укладання строкових угод зі страхування та перестрахуванню;

-     придбання похідних цінних паперів (ф’ючерсів, форвардів);

-     проведення складних операцій типу СВОП, арбітражних опера­цій (компенсаційного характеру);

-     надання специфічних послуг на грошовому та кредитному рин­ках (надання фінансових гарантій, акцептне та авальне кредитування, факторинг, форфейтинг).

Особливістю цієї категорії послуг є те, що вони ніколи не на­даються окремо від базової фінансової послуги на відповідному сегменті ринку.