Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва Методичні поради щодо вивчення теми

Функціонування фінансових посередників є обов’язковим атрибу­том сучасної ринкової економіки. Основне їх призначення полягає у забезпеченні ефективного перерозподілу капіталу між учасниками ринку та фінансування економічної діяльності.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні всіх сегментів ринку фінансових послуг, через них впливають на роз­виток економіки. Зміст операцій і послуг фінансових посередників пов’язаний зі створенням для суб’єктів ринку максимально сприятли­вих умов для успішного діяльності. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, а на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб’єктів.

Переміщення капіталу від тих, хто має заощадження, може здійс­нюватися різними способами. Розглянемо, як відбувається перемі­щення капіталу за допомогою таких поширених фінансових інстру­ментів, як цінні папери (рис. 3.1):

Переміщення капіталу:

 Пряме переміщення (трансферт)
 Непряме переміщен­ня через інвестиційні фонди
 Непряме переміщен­ня з використанням фі­нансового посередника

Рис. 3.1. Способи переміщення капіталу на ринку

Отже, фінансове посередництво – це діяльність з акумулювання та перерозподілу наявного у суспільстві вільного капіталу та реалізації фінансових операцій, що супроводжують ці процеси. Фінансові посе­редники виконують функції, спрямовані на задоволення  потреб спо­живачів на ринку фінансових послуг, але безпосередньо не пов’язані з виробництвом товарів, робіт і наданням послуг виробничого харак­теру. Основна функція фінансових посередників – допомога в пере­дачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних пози­чальників.

Основні функції фінансових посередників такі:

     акумуляція коштів населення і нагромаджень суб’єктів гос­подарювання;

     ефективний перерозподіл капіталу; забезпечення рівноваги на ринку капіталів за рахунок погодження попиту на фінансові ресурси та їх пропозиції;

     диверсифіковане вкладення капіталу індивідуальних інвесторів у перспективні проекти;

     забезпечення альтернативних способів фінансування економіч­ної діяльності;

     перерозподіл і зниження фінансових ризиків;

     підвищення ліквідності фінансових вкладень за допомогою ефективного управління активами;

     сприяння розвитку ринку фінансових послуг і його інфра­структури.

Існують різні підходи до класифікації фінансових посередників. Наприклад, до професійних учасників ринку фінансових послуг відно­сять таких фінансових посередників, як інвестиційно-кредитні фінан­сові інститути, які акумулюють кошти індивідуальних інвесторів і використовують їх для інвестування та кредитування, та фінансові організації, що надають посередницькі послуги у процесі здійснення операції з цінними паперами та іншими фінансовими активами.

Розрізняють фінансових посередників і за сегментом ринку, на якому вони працюють. Так, фінансовими посередниками, що надають фінансові послуги кредитного характеру, є банки, лізингові, селенгові та факторингові компанії, ломбарди, а також кредитні спілки, які займаються депозитно-кредитним обслуговуванням; послугами із страхування і перестрахування клієнтів забезпечують страхові ком­панії. Розвиток інвестиційних операцій на ринку фінансових послуг зумовив виникнення ряду спеціалізованих фінансових посередників.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) – корпоративний або пайо­вий інвестиційний фонд, який здійснює діяльність, пов’язану з об’єд­нанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпора­тивні права та нерухомість. Залежно від порядку здійснення його діяльності ІСІ може бути:

     відкритого типу, якщо ІСІ бере на себе зобов’язання здійсню­вати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ;

     інтервального типу, якщо ІСІ зобов’язується здійснювати на ви­могу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік:

     закритого типу, якщо ІСІ зобов’язується викупати цінні папери, емітовані цим ІСІ до моменту його реорганізації або ліквідації.

Корпоративний інвестиційний фонд – це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і здійснює діяльність виключно із спільного інвестування.

Пайовий інвестиційний фонд – це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (при цьому обліковуються останньою окремо від результатів її власної діяльності). Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою; він створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Компанія з управління активами – господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР).

Особливості діяльності фінансових посередників, а також націо­нальні традиції обумовлюють їх поділ на окремі типи. Ринково-орієн­тована модель структурної організації фінансового сектора держави передбачає наявність таких типів фінансових посередників (рис. 3.2):

Рис. 3.2. Типи фінансових посередників

Взаємні грошові фонди (ВГФ) – це організації, що випускають «акції», які є вкладами з виплачуваним відсотком. Клієнти можуть використовувати ці кошти у безготівкових розрахунках. ВГФ залу­чають кошти від багатьох вкладників і використовують фонди на придбання дохідних цінних паперів.

Взаємні фонди – це компанії, що залучають кошти за рахунок ви­пуску акцій і продажу їх населенню. Виручені кошти вкладаються у придбання акцій корпорацій. Взаємні фонди можуть скуповувати випущені ними акції на вимогу власників. Тому їх акції, по суті, є паями учасників.

Українське законодавство поділяє фінансових посередників на два типи: банківські установи та небанківські фінансово-кредитні устано­ви. Відповідно, фінансові послуги, які надаються професійними учас­никами ринку в Україні, залежно від типу фінансового посередника можна згрупувати таким чином (рис. 3.3):

Рис. 3.3. Типи фінансового посередництва в Україні

Найактивнішими учасниками сучасного ринку фінансових послуг є банки. Без їх діяльності неможливе існування і функціонування таких сегментів фінансового ринку, як грошовий і валютний ринок, ринок позикового капіталу, ринок цінних паперів.

Універсальні банки можуть виконувати всі види банківських опе­рацій і послуг: залучення депозитів від фізичних і юридичних осіб; відкриття та обслуговування поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ коштів за допомогою платіжних інструментів; розрахунково-касове обслуговування клієнтів; розмі­щення залучених ресурсів в кредитних та інвестиційних операціях від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; операції з валю­тою; емісію власних цінних паперів; купівлю і продаж цінних паперів від свого імені та за дорученням клієнтів; надання гарантій і пору­чительств; факторинг; лізинг; послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; випуск і обслуговування чеків, векселів та інших платіжних інстру­ментів; випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх обслуговування; надання консультаційних та інформаційних пос­луг; довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними і фізичними особами; депозитарну діяльність і діяль­ність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів тощо.

Для визнання банку як спеціалізованого критерієм є наявність у його портфелі більше 50 % активів одного типу. Кредитування грома­дян і суб’єктів господарювання, у тому числі фізичних осіб, є однією з основних функцій банків як спеціалізованих кредитних установ.

Інвестиційні банки не є банками в класичному розумінні, оскільки вони не виконують цілого ряду банківських операцій, притаманних класичному комерційному банку. Інвестиційний банк мобілізує довго­строковий позиковий капітал і передає його клієнтам через випуск і розміщення облігацій або інших боргових зобов’язань, тобто є орга­нізаційним посередником і гарантом між позичальниками та інвес­торами.

Іпотечні банки спеціалізуються на іпотечних операціях: видають довгострокові кредити під заставу нерухомості; акумулюють ресурси за рахунок емісії та розміщення іпотечних облігацій, виконують операції з пакетування іпотечних кредитів.

Кредитна спілка є неприбутковою організацією, заснованою фізич­ними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Ломбард – фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів під заставу майна.

Недержавний пенсійний фонд – юридична особа, що здійснює діяльність з метою нагромадження пенсійних внесків з подальшим управлінням пенсійними активами і здійсненням пенсійних виплат; одержання прибутку не є основною метою недержавного пенсійного фонду.

На ринку фінансових послуг непряме переміщення (трансфер) ка­піталу може здійснюватись за допомогою різних типів фінансових посередників. Але у кожному випадку посередник спочатку залучає фінансові ресурси у суб’єктів, які мають заощадження, в обмін на свої зобов’язання, у тому числі на власні цінні папери, а потім викорис­товує цей капітал для інвестування (наприклад, придбання і збере­ження цінних паперів компаній) та кредитування.

Таким чином, фінансові посередники засновують нові форми капі­талу. Наявність фінансових посередників значно збільшує ефектив­ність ринку короткострокового та довгострокового позикового капіталу.

На високорозвинених ефективних ринках фінансові посередники допомагають інвесторам у прийнятті зважених і оперативних рішень щодо інвестування коштів у фінансові активи і забезпечують реалі­зацію цих рішень. На таких ринках посередники здійснюють не тільки оперативне інвестування, а й оперативне вилучення коштів інвесто­рами, підтримуючи таким чином ліквідність ринку. Саме фінансові посередники дають інвесторам змогу в будь-який час вилучити капітал і знову інвестувати його на більш вигідних умовах.

При обслуговуванні учасників ринку одні фінансові посередники надають лише окремий вид послуг, який і визначає їх роль на ринку, а інші – широкий спектр фінансових послуг. До спеціалізованих фінан­сових інститутів, які займаються переважно одним видом діяльності, належать інвестиційні, лізингові, страхові компанії, брокерські та агентські фірми. До фінансових посередників, що надають широкий спектр фінансових послуг, належать комерційні банки, які, крім основних банківських послуг щодо залучення коштів клієнтів та розміщення їх на ринку, здійснюють велику кількість операцій від імені та за рахунок клієнтів як на ринку позикових капіталів, так і на фондовому та валютному ринках.

Отже, фінансове посередництво – це специфічний вид діяльності на ринку фінансових послуг, що полягає в акумуляції його суб’єктами в обмін на свої зобов’язання вільних грошових капіталів і розміщення їх в дохідні активи. Внаслідок цієї діяльності на ринку:

     з’являються нові фінансові інструменти, значно розширюється їх загальний асортимент, що посилює стимули до формування вільних грошових капіталів;

     урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтво­рення;

     скорочуються витрати економічних суб’єктів на забезпечення руху власного грошового капіталу;

     зменшуються ризики економічних суб’єктів, пов’язані з вико­ристанням свого грошового капіталу.

Практичне заняття