1.2. Статус ергонімів в ономастичному просторі

Більшість дослідників вважає, що ергоніми займають проміжне місце між топонімами та соціонімами. Такої позиції дотримується, наприклад, О.В.Суперанська, зазначаючи, що “через свою прив'язаність до місця вони (ергоніми) зближуються з топонімами, а завдяки зв'язку з професійно об'єднаними групами людей – з позначенням колективів – соціонімами” [25, с. 27]. На думку М.І. Привалової, ергоніми - “це умовний термін на позначення об'єднаних назв різних соціальних груп людей, а саме – міжнародних, державних, профспілкових, суспільних, кооперативних та ін.” [22, с. 59]. До цієї групи вона зараховує й назви виробничих організацій (установ), а наближеність ергонімів до топонімів авторка вбачає в їх співвідношенні з назвами приміщень [там само]. З огляду на те, що деякі об'єкти ергонімної номінації співвідносні з низкою окремих понять (ергоніми позначають і людей, і приміщення, і діяльність), О.В. Суперанська пропонує вважати такі назви установ, спільнот, об'єднань, органів періодичної преси, компаній і т. ін. комплексними ергонімними.

Н.В.Подольська тлумачить ергоніми як “власні назви ділового об’єднання людей, у тому числі спілки, організації, установи, корпорації, підприємства, спільноти, закладу, гуртка” [21, с. 151], що підтримують Д.І.Ганич та І.С.Олійник, визначаючи ергонім як "власне ім'я ділового об'єднання людей, у тому числі спілки, організації, установи, підприємства, товариства, закладу” [23, с. 77].

Дослідники зазначають, що ергоніми мають багато спільного зі словесними товарними знаками через наявність певних тотожних лінгвістичних характеристик (наприклад, відсутність безпосереднього зв'язку з поняттям, де ні товарні знаки, ні ергоніми не виражають понять; особливості номінаційних процесів, що “є наслідком штучної номінації на основі національного й інтернаціонального мовного матеріалу” [17, с. 173] тощо). Такої позиції дотримуються зокрема Р.Є.Березникова, К. Дж. Веркман, Н.М.Волкова, Т.В.Євсюкова, З.П.Комолова, В.А.Москович, Т.А.Соболєва, О.В. Суперанська та ін.

У мовознавстві наявні різноманітні позиції вчених щодо питання про статус ергонімів в ономастичному просторі. Одні дослідники зазначають, що ергоніми наближаються до топонімів та соціонімів (О.В.Суперанська – ранні роботи, М.І.Привалова). Інші (Р.Є.Березникова, К. Дж. Веркман, Н.М.Волкова, Т.В.Євсюкова, З.П.Комолова, В.А.Москович, Т.А.Соболєва, О.В. Суперанська) вважають, що ергоніми мають багато спільних ознак зі словесними товарними знаками. Номінаційні процеси, семантична вмотивованість, відсутність безпосереднього зв'язку з поняттям, атрактивність та сугестивність, функціонування у сфері виробництва й торгівлі та виникнення через економічну необхідність під впливом екстралінгвальних факторів – це ознаки, наявні і в ергонімів, і в товарних знаках. Розмежування між ергонімами та товарними знаками спирається на той факт, що останні позначають серійну продукцію, а не одиничний об’єкт. Це увиразнює самостійність ергонімів як ономастичних одиниць.

1.3.Дослідження егронімів у лінгвістиці

Ергоніми привертають увагу вчених насамперед характерними лінгвістичними особливостями (їх розглядають на семантичному, структурному, функціональному, словотвірному рівнях), екстралінгвальною специфікою (З.І.Бузинова, І.Г.Долгачов, С.А.Копорський, Н.М.Морозова, Л.М.Соколова, В.П.Тимофєєв, Л.М.Щетинін, Л.В.Дубровіна, Б.З.Букчина, Г.А.Золотова, В.В.Лобода, Б.І.Маторін, В.І.Ткачук, Т.О.Хейлик), але переважно аналіз ергонімів у наявних роботах має фрагментарний характер і зорієнтований передусім на дослідження їх лексико-семантичних особливостей.

Проте відзначимо й наукові студії, в яких здійснено комплексний підхід до аналізу Е (праці О.О.Белея, А.В.Беспалової, Є.Жетельської-Фелешко, О.Г.Мікіної, Т.П.Романової). Так, С.А. Копорський дослідив на лексико – семантичному рівні назви кінотеатрів, серед яких виокремив дві групи: назви-орієнтири й абстрактно-символічні назви [13]. Підкреслено, що виникнення того чи іншого імені, безумовно, залежить від чинників соціального характеру. Екстралінгвальна ситуація (політичні та ідеологічні явища суспільного життя) зумовлює вибір імені, і з цієї причини у назвах легко простежити основні періоди радянської епохи: довоєнний, повоєнний, період мирного будівництва. Автор розглядає й граматичні особливості цього типу ергонімів, наголошуючи, що "символічність семантики суттєво впливає на становлення орієнтовного напрямку позначуваного" [13, с. 30]. Учений доходить висновку, що назви кінотеатрів слугують "засобом актуалізації змісту мовлення й посилюють виражальні можливості висловлення" [13].

Л.М.Щетинін, також досліджуючи назви кінотеатрів, зараховує їх до мікротопонімів, як і всі власні назви інших суспільних будинків. Він зазначає, що мікротопоніми “становлять таку сферу утворення назв, в якій свідоме суспільне впливає на мовні вияви в найчистішій формі" [31, с. 165]. Автор поділяє назви кінотеатрів на декілька тематичних груп: 1) традиційні назви; 2) назви, що символізують ідеологічний та естетичний напрямок; 3) географічні назви; 4) назви, що символізують історичні, географічні й етнічні зв'язки; 5) назви місцевих районів, вулиць, майданів; 6) імена та прізвища відомих історичних діячів, художників, письменників; 7) імена тварин, птахів, рослин, дорогоцінного каміння, що мають романтичне забарвлення.

Особливості найменування колгоспів і радгоспів розглядає В.П.Тимофєєв, зазначаючи, що “залежно від типу об'єкта й характеру його діяльності мотиви найменування й особливості імен варіюють” [27, с. 107]. Автор висловлює деякі рекомендації та побажання: 1) не можна необдумано використовувати формальне, безособове, безадресне найменування, 2) надавати назви потрібно з орієнтацією на традиції. На думку дослідника, при виборі назви слід уникати складних найменувань, особливо з числами, тому що від таких слів складно або неможливо утворювати необхідні в повсякденному житті слова [27, с. 110-111]. Отже, у роботі проаналізовано назви, що віддзеркалили події радянського періоду.

Основні тенденції найменування радгоспів і колгоспів знайшли відображення й у дослідженні І.Г.Долгачова, який розглядає основні словотвірні типи, характерні для найменувань колективних і державних господарств у перші роки радянської влади, у період колективізації та в наш час [8].

Аналіз найменувань підприємств агропромислового комплексу Донецької області проводить Б.І. Маторін. Усі аналізовані ергоніми об'єднано ним у групи (з урахуванням структурно-семантичних особливостей): 1) ергоніми, які побудовані за певними моделями - “колгосп імені N”, “колективне сільськогосподарське підприємство імені N” тощо; 2) найпоширенішим способом найменування агропромислових підприємств є використання назв, що містять пряму інформацію про місцерозташування підприємства та характер його продукції; 3) ергоніми, для створення яких використано слова рекламного, зацікавлювального характеру або просто “красиві” слова (т. зв. сугестивні ергоніми); 4) об'єднані ергоніми, що утворені від різних видів топонімів (хоронімів, гідронімів тощо), але при цьому не мають вказівки на місцезнаходження підприємства; 5) ергоніми ідеологічного характеру; 6) об'єднані назви сільськогосподарських підприємств, що вказують на їхні локальні ознаки; 7) ергоніми, що характеризують спеціалізацію того чи іншого сільськогосподарського підприємства; 9) об'єднані назви, до складу яких входять абревіатури; 10) об'єднані ергоніми, що утворилися від антропонімів [15, с. 153-155] та ін. Отже, дослідник здійснив спробу класифікації ергонімів, враховуючи їх семантичні особливості.

Дослідженню семантичної вмотивованості ергонімів присвячено й працю Л.М.Соколової. За аналогією до виділених В.А.Никоновим топонімічних / дотопонімічних та антропонімічних / доантропонімічних значень і відповідно до запропонованих З.П. Комоловою у сфері товарних знаків ономастичного й доономастичного значень, авторка розрізнює ономастичне й доономастичне значення в ергонімі, де "ономастичне вказує, до якої групи власних назв належить найменування, а доономастичне – інформує про значення самого іменника" [24, с. 65]. Дослідниця твердить, що "значення ергоніма – це відношення його форми до образу, який виникає в нашій свідомості, а не до самого об'єкта" [24, с. 65]. Розглядаючи ергоніми з урахуванням екстралінгвальної інформації, Л.М.Соколова виділяє безумовно мотивовані (доономастичне значення більшою чи меншою мірою співвідносне з відповідним об'єктом) й умовно мотивовані ономастичні одиниці (доономастичне значення не викликає прямих асоціацій із названим об'єктом). Дослідниця намагається також зробити класифікацію за певною конкретною ознакою ергоніма, заповненою абстрактно-асоціативним (символічним) змістом, і доходить висновку, що "ергонімів, які не “говорять”, у мові не буває" [24, с. 69].

При описі назв закладів культурного й побутового обслуговування Н.М.Морозова акцентує на важливості вдалого вибору найменувань, здатних виокремлювати установи з ряду однотипних і разом з тим давати інформацію про призначення об'єкта. При цьому увагу приділено естетичній функції найменування, яке "повинно викликати позитивні асоціації та слугувати вдалою рекламою" [18, с. 303].

Виявленню семантичних і структурних особливостей ергонімів присвячено дослідження В.І. Ткачука, який аналізує майже всі типи ділових об'єднань людей — державних, адміністративних, суспільно-політичних, промислових, наукових, навчально-педагогічних, культурно-просвітницьких закладів, підприємств, організацій, але вчений не класифікує розглянуті найменування за денотативною належністю. Автор виявляє закономірності, тенденції розвитку цих найменувань, простежує іменотворчу традицію в ономастичному словотворенні, визначає продуктивні структурно-словотвірні моделі нових власних назв, описує їхні важливі функції. Лінгвіст зазначає: "Назва певного об'єкта – це не просто слово, вона тісно пов'язана із суспільно – політичними, економічними, історичними, культурними й іншими умовами життя людей. При номінації необхідно дотримуватися умов практичності" [28, с. 42]. Найменування повинне більшою або меншою мірою співвідноситися із самим об'єктом номінації. Назви, в яких цих умов не дотримано, "не дають і не можуть дати правильної та повної інформації" [28, с. 42].

Аналізу медичних ергонімів – найменувань лікувальних установ у Великобританії та США – присвячено працю Л.В.Дубровіної [9]. Дослідниця, розглядаючи ці назви як продукт свідомої номінації, визначає не тільки специфіку їх семантичної структури й механізмів утворення, але й намагається виявити лінгвокраїнознавчу інформацію, що вони містять. Авторка твердить, що вивчення медичних ергонімів відкриває великі можливості для детального дослідження процесу актуалізації культурних конотацій, притаманних іншому народу: "Відкриття етимології, внутрішньої форми цих назв та їхніх основних і додаткових конотацій дає змогу краще осмислити глибину їх смислу, яка залишається прихованою й незрозумілою для непоінформованих" [9, с. 101]. Матеріал засвідчує, що медичні ергоніми можуть містити різні категорії власних назв (антропоніми, топоніми й назви релігійного походження), а в їхній структурі завжди є термін, який позначає вид медичної установи, і часто іншим ергонімом виступає власна назва університету, коледжу, медичної школи тощо.

У дослідженнях Б.З.Букчіної та Г.А.Золотової звернено увагу на те, що найменування установ, магазинів, підприємств є естетичною й лінгвістичною проблемою. Зазначено, що вивіска є посередником між установою й людиною, яка “називає установу (номінативна функція), інформує (інформативна) й – у разі необхідності – приваблює, зацікавлює (рекламна)” [4, с. 49]. Дослідниці переконані, що вивіска повинна бути короткою, а інформація, яку вона містить,– умовною, символічною. Авторки вказують на перевагу вмотивованих найменувань щодо невмотивованих: “Мотивація назви може бути внутрішньою і зовнішньою, змістовною й умовною, серйозною й жартівливою, але вона повинна бути як неодмінна умова номінативності та інформативності вивіски” [4, с. 55].

У праці Р.І.Козлова зазначено, що основною функцією ергонімів є пропонування товарів / послуг на комерційній основі. Лінгвіст твердить, що ергоніми “тяжіють до яскравості, виразності, містять настанову на приваблення клієнта за допомогою незвичності, не орієнтуються на максимально точне вираження специфіки, функцій номінованого об’єкта” [12]. Усі назви формують строкату картину ергонімії, що характеризується розмаїттям і навіть інколи розбіжністю інтенцій номінаторів [12].

О.С.Кара-Мурза, досліджуючи ергоніми, зауважує: “Вивіска, по-перше, є носієм імені фірми (торговельної або будь-якої іншої підприємницької), що повинна відповідати певним маркетинговим вимогам, з одного боку, і не суперечити культурно-мовленнєвим критеріям, у тому числі мовним нормам, - з іншого. По-друге, вивіска – це елемент міського інформаційного середовища і як така повинна містити максимум конкретної інформації й мінімум “шумів”. По-третє, вона повинна відповідати сучасним уявленням про естетику міського середовища й дотримуватися актуального дизайну” [10]. У роботі зазначено, що відроджується багато явищ, характерних для імперського періоду історії Росії. Це прагнення до відродження виражено в так званій актуалізованій лексиці (що позначає дореволюційні політичні, економічні й культурні реалії) і в мистецьких елементах, включаючи букви старого алфавіту, імперську символіку та російські й давньослов’янські архетипічні образи тощо.

Серед зарубіжних лінгвістів, що займалися проблемою ергонімії, слід назвати американського дослідника А. Мінтона, який у низці своїх робіт розглядає назви різних клубів Нью-Йорка та назви американських пралень самообслуговування. В основу класифікації цих видів ергонімів покладено семантичні ознаки. Наприклад, при аналізі найменувань пралень автор виявив такі мотивуючі характеристики, як самообслуговування, автоматизм, швидкість роботи й т. ін. Досліджуючи структуру цих назв, автор виокремлює відповідні словотвірні суфікси, деякі з них використані для створення каламбурів [32].

Отже, при аналізі ергонімів мовознавці, враховуючи екстралінгвальні фактори, визначають, що найчастіше модель іменування об'єкта має таку формулу: найточніша інформація про його профіль + місцерозташування. Функціональними домінантами ергоніма вважають інформативне, номінативне й рекламне навантаження. Структура ергоніма може містити різні категорії власних назв, де трансонімізація посідає провідне місце у відповідних номінаційних процесах.

Історії становлення, ономасіологічним, лексико-семантичним і структурним особливостям ергонімів присвячено праці відомого українського ономаста Є.С.Отіна. Учений досліджує шар ергонімів, який складають назви акціонерно-пайових і промислових підприємств, що почали формуватися з другої половини XIX ст. Є.С.Отін простежує певні тенденції у використанні російських та іншомовних лексем в основі ергонімів, у частотності їхньої онімізації й характері зв’язку з денотатом, а також у структурно-граматичному оформленні. Ергоніми розподілено на декілька груп [20, с. 155]. Насамперед це назви, утворені шляхом трансонімізації прізвищ власників промислових підприємств, що могли сполучатися з термінами родинності. Часто ергонімом виступає топонім – хоронім, ойконім, гідронім, іноді оронім, що вказує на місцезнаходження промислового підприємства. Значна частина ергонімів указує на характер діяльності підприємства, вид продукції. Особливу підгрупу становлять ергоніми, які представляють продуктивні слова, умотивовані іншомовними апелятивами. Дослідник зазначає: “Поруч із повною формою ергоніма міг функціонувати і його адресний варіант, що виступав у двох видах – як абревіатурне скорочення словосполучення і як поодиноке “ключове” слово, що умовно представляє повне описове найменування підприємства” [20, с. 57].

Український ономаст О.О.Белей досліджує окрему групу ергонімів – власних назв підприємств - і називає їх фірмонімами, визначаючи якісні особливості та кількісний склад сучасної фірмонімії Закарпатської області України. Автор наголошує, що у слов'янській ергоніміці наявна термінологічно-поняттєва неусталеність. О.О.Белей, орієнтуючися на релевантні ознаки об'єктів номінації – об'єднання людей (виробничо-комерційні, політико-ідеологічні, державно-адміністративні, релігійні, мистецько-інтелектуальні та за інтересами), вважає, що в межах категорії українських ергонімів є всі підстави виділити такі ергонімні класи: власні назви комерційно-виробничих підприємств, власні назви політико-ідеологічних інституцій, власні назви адміністративних установ, власні назви релігійних об'єднань, а також власні назви мистецько-інтелектуальних клубів, товариств та об'єднань за інтересами [1, с. 5]. Ономаст розглядає ергоніми на лексико-семантичному й морфологічному рівнях, вказуючи, що українським фірмонімам притаманні чотири функції: "диференційна, рекламна, характеристична, ідеологічна, причому диференційну та рекламну слід кваліфікувати головними, тоді як характеристичну та ідеологічну – додатковими, факультативними" [1, с. 15]. “У сучасній фірмонімії Закарпаття спостерігається активізація варіантотворчих процесів, а також набування сучасними фірмонімами характеристичності завдяки встановленню зв'язків між підприємствами – денотатами та їх власними найменуваннями. Вмотивованість сучасних фірмонімів забезпечує їх функціонально-стилістичну значущість,” - зауважує О.О.Белей [1, с. 93]. Учений також конкретизує мотиваційні ознаки таких назв, а на підставі походження поділяє оніми на: 1) фірмоніми відонімного походження, у тому числі власне фірмонімні утворення, та 2) фірмоніми відапелятивного походження. Підкреслено невисокий рівень мовної культури, нехтування українським законодавством у сфері мовного будівництва, а також глобальну інтернаціоналізацію світової економіки.

Отже, у розглянутих студіях відмічено, що ергоніми містять ономастичне й доономастичне значення й переважно такі мотиваційні ознаки: характер діяльності підприємства, місцезнаходження ергонімного об'єкта, зв'язок з людиною (О.О.Белей, А.В.Беспалова, Є.Жетельська-Фелешко, О.Г.Мікіна та ін.) тощо. За семантичними особливостями вчені розподіляють ергоніми на номінативні (реальні, реально мотивовані, назви з прозорою мотивацією) та символічні (“ортодоксальні”, умовно символічні, умовно мотивовані, назви із прихованою, асоціативною мотивацією, конотовані назви) і виявляють їхню джерельну базу, представлену онімною й апелятивною лексикою. Серед ергонімів ефективнішими є інформативно-рекламні назви, що одночасно й інформують, і дають високу оцінку (Т.П.Романова), а продуктивними – однолексемні найменування через зручність використання у мові / мовленні. Зосереджено увагу на назвах, запозичених з інших мов (варваризми / екзотизми), причому ще явище характеризує й українську, і російську, і польську, і чеську ергоніміку.