30

ЗМІСТ

ЗМІСТ 1

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1 4

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОНОМАСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 4

1.1. Термінологія на позначення власних назв підприємств 4

1.2. Статус ергонімів в ономастичному просторі 6

1.3.Дослідження егронімів у лінгвістиці 7

ЕРГОНІМІЯ МІСТА ХЕРСОНА: СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА 16

2.1. Джерельна база сучасної ергонімії м.Херсона 16

2.2. Мотиваційні ознаки в основі ергонімів 17

2.3. Нейтральні й конотовані ергоніми м.Херсона 20

2.3.1. Нейтральні ергоніми 21

2.3.2. Конотовані ергоніми 23

2.4. Іншомовні ергоніми 25

ВИСНОВКИ 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

ВСТУП

Ономастичний простір становить собою єдність різноманітних за своїми особливостями власних назв, що індивідуалізують сегменти довкілля й утворюють відповідні ономастичні поля. Серед багатоманіття власних назв на особливу увагу сьогодні заслуговує ергонімна лексика, до якої належать назви підприємств, закладів, спільнот, об’єднань, спілок тощо.

Ергоніми є маловивченою галуззю ономастичної лексики (це ілюструє й термінологічна неусталеність). Тому дедалі більше ергоніми зацікавлюють дослідників і вимагають глибокого комплексного аналізу їх мовної природи, проведеного з урахуванням власне лінгвальних та екстралінгвальних факторів, що й формують неповторність і самобутність ергонімної лексики.

З 90-х років ХХ ст. у вітчизняному й зарубіжному мовознавстві стрімко розвивається ергоніміка – наука про кількісно значний сегмент онімного простору: назви різноманітних об’єднань людей у політичній, науковій, культурній, виробничій, торговельній, банківсько-фінансовій та інших сферах, зокрема й найменування установ, організацій, закладів, підприємств тощо; тривалий час цей клас власних назв не був у полі уваги лінгвістів. Сучасний опис ергонімів здійснюють у лексико-семантичному, структурно-словотвірному, соціолінгвістичному, психолінгвістичному, функціональному аспектах.

Розвиток української ергоніміки стримує недостатність свідчень про сучасний стан і динаміку в часі ергонімної системи в різних регіонах України; вивчення складу, структурних особливостей, змін, тенденцій у називанні ергооб’єктів дало б змогу визначити загальні закономірності формування та функціонування ергонімів як мовних знаків. Тому поетапне вивчення складу, лексико-семантичних та структурних особливостей ергонімів, мотивів номінації ергооб’єктів у різних регіонах побутування української мови залишається одним з актуальних завдань українського мовознавства. Обрання об’єктом вивчення ергонімії м. Луганська зумовлене не лише статусом цього класу онімів у мові та мовленні, а й специфікою функціонування української мови в цьому регіоні. Адже ергоніми – це не лише результат інтенціональної діяльності суб’єкта, але й складова мови та мовлення, про що свідчить їх широка вживаність; водночас ергоніми є носіями екстралінгвальної інформації: суспільно-політичної, історичної, культурологічної тощо. Саме тому актуальним є розгляд сучасної ергонімії м. Херсона.

Мета курсової роботи — проаналізувати найменування власних назв підприємств (ергонімів) міста Херсона.

Виконання мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

1. Уточнити статус ергоніма в системі ономастичного простору.

2. Упорядкувати термінологічний апарат ергонімії.

3. З’ясувати смислову специфіку ергонімних одиниць.

4. Охарактеризувати джерельну базу сучасної ергонімії м. Херсона.

5. Установити структурні моделі ергонімів м. Херсона.

6. Виокремити семантичні моделі ергонімів м. Херсона.

7. Визначити іншомовні ергоніми.

Об’єкт дослідження: ономастична лексика української мови.

Предметом дослідження є найменування власних назв підприємств м.Херсона.

Мета і завдання дослідження зумовили використання таких методів аналізу, як описовий, елементи порівняльно-зіставного аналізу, контент-аналізу. Частину результатів було отримано за допомогою методів усного опитування та безпосереднього спостереження.

Матеріали цієї роботи можуть знайти практичне застосування у викладанні курсів «Сучасна українська літературна мова», «Загальне мовознавство», «Практична стилістика», «Ономастика» та ін.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1 теоретичні засади ономастичних досліджень

1. Термінологія на позначення власних назв підприємств

Ергоніми належать до ономастичного простору, але становлять особливий клас онімів, мовна специфіка яких спричиняє наявність різних позицій дослідників щодо визначення їх лінгвістичної природи. Такі суперечливі питання намагаються вирішити як вітчизняні, так і зарубіжні лінгвісти.

Лінгвістичний феномен ергонімів, їхня недостатня вивченість спричинили розмаїття наукових позицій дослідників і щодо відповідних термінологічних позначень. Зазначивши, що “власне термін “ергонім” – це явище вітчизняної науки” [17, с. 175], можна виокремити й інші термінологічні дефінування цього класу ономастичних одиниць:

1) Термін “ергонім” вживають на позначення ділових об'єднань людей А.В.Беспалова, З.І.Бузинова, Л.В.Дубровина, Б.І.Маторін, О.Г.Мікіна, Т.П.Романова, Л.М.Соколова, О.В.Суперанська, В.П Тимофєєв, оскільки "й установи, й компанії утворюються насамперед для певної діяльності" [26, с. 26].

2) Не використовують конкретного терміна Б.З.Букчина, Г.А.Золотова, І.Г.Долгачов, Є.Жетельська-Фелешко, К.П.Михалап, В.І.Ткачук, називаючи ергонімні об’єкти власне назвами підприємства, установи тощо.

3) Використовують інші терміни на позначення відповідних одиниць, наприклад:

а) “ергоурбонім”, на думку Р.І.Козлова, відбиває “комплексний характер об’єкта номінації, який представляє, з одного боку, ділове підприємство (ергонім), а з іншого - об’єкт міського простору (урбонім/урбанонім)” [12];

б) С.А.Копорський та Л.М.Щетинін використовують термін мікротопонім, що характеризує "назви суспільних установ – кінотеатри, готелі, ресторани, театри, галереї тощо" [31, с. 163];

в) “парагогонім” (від гр. вироблення) вживає В.В.Лобода на позначення сільськогосподарських об’єктів, в основу називання яких покладено виробничу ознаку. Аналізуючи “промислові” і “сільськогосподарські” об'єкти, В.В.Лобода наводить основні аргументи на користь виокремлення парагогонімії в самостійний клас найменувань [14, с. 132-139]. Проте термін “парагогонім” не поширився у відповідних наукових розвідках, оскільки вважалося недоцільним виокремлення сільськогосподарських іменувань через те, що процеси виникнення назв колгоспу, заводу, магазину, концерну й кінотеатру однакові;

г) наявний і термін “ктематонім”, який, на думку В.Д.Бондалетова, утворений "від гр. ктематос – "майно, багатство" і позначає назви підприємств, установ, організацій, історичних подій, свят, органів друку, витворів літератури та мистецтва, супутників, театрів, магазинів, окремих предметів" [2, с. 214]. Але ж об’єднання таких гетерогенних утворень на сьогодні не вважають доцільним;

ґ) Т.О.Хейлик пропонує термін “коопонім” як “найменування кооперативів – об'єднання осіб з метою сумісного виробництва і збуту продукції, купівлі і споживання товарів та послуг" [29, с. 123], що, навпаки занадто деталізує коло відповідних понять;

д) “фірмонім”, згідно з позицією О.О.Белея, “найадекватніше передає суть позначуваного поняття ВН комерційно-виробничих підприємств, і є етимологічно прозорим" [1, с. 8];

е) А.М.Мезенко впроваджує термін “ойкодомонім” для називання “міських масштабних об’єктів” [16], до яких зараховує зокрема назви кінотеатрів, готелів, кафе;

є) Н.М. Морозова застосовує термін “урбонім”, включаючи ділові об’єднання людей до культурно-ділових закладів і розглядаючи тільки назви кінотеатрів, ресторанів, магазинів й інших об’єктів культурно-побутової сфери [18];

ж) С.Шестакова вважає за можливе позначати терміном “пресонім” (від press – “друкарня”, “видавництво”) “власні назви книжково-журнальних видавництв” [30, с. 130] та ін.