Тема 3. Товарний тип виробництва – основа ринкової економіки
Історичні типи організації виробництва
Історія людської спільноти знає два типи суспільного виробництва –натуральне і товарне виробництво.
За умов натурального або самодостатнього виробництва життєві блага створювались для задоволення власних потреб виробника або для забезпечення життєдіяльності замкнутого у собі господарства (первісної чи феодальної общини, селянського господарства тощо). Серед основних рис натурального господарства виділяємо:
замкненість економічної діяльності (кожне економічно відособлене господарство опирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усіма життєвими благами, тобто є самодостатнім);
універсалізація праці (домінуючою є важка ручна і загалом неподілена праця);
Відсутність обміну, а тим більше товарного обігу (коли обмін опосередковується грошима), є генетичною рисою самодостатнього виробництва. Це зовсім не означає, що відносини обміну виключаються у абсолютному розумінні: епізодично обмін відбувався, але не відігравав вирішальної ролі у економічній системі. Як правило, на ринок поступав надлишок продукту, створеного для власних потреб.
З розвитком продуктивних сил натуральне виробництво стає гальмом соціально-економічного розвитку. Властиві йому господарська замкнутість, примітивність, відособленість, патріархальність, слабкість внутрішніх стимулів розвитку не відповідають потребам обміну продукцією між виробниками, який все більше поширюється у зв’язку із поглибленням поділу праці, зростанням її продуктивності. Натуральне господарство перестає бути пануючим типом суспільного виробництва, відбувається перехід до загального товарного господарства.
Однак, це не означало повного зникнення натурального господарства. Воно ще й сьогодні розповсюджене у економічно нерозвинених країнах. Деякі його прояви мають місце і за умов розвинутої економіки (наприклад, натуральне підсобне господарство). У несприятливих для суспільства умовах (приміром, війна, політика автаркії1 тощо) може з’явитися тенденція до натуралізації виробництва.
На зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво і заснована на ньому ринкова форма господарювання.
-
Товарне виробництво – це такий тип організації економіки, за якого продукт виробляється на ринок для його обміну на інший продукт або продажу.
Основою процесу переходу від натурального до товарного виробництва стали поділ праці і економічна відокремленість виробників.
-
Поділ праці – історичний процес відокремлення, закріплення, видозміна окремих видів господарської діяльності, спеціалізації виробників, який проходить у формах диференціації і співіснування різноманітних видів трудової діяльності.
З точки зору охоплення, рівня самостійності, спеціалізації, а також економічних і технологічних взаємозв’язків між різними видами виробництва, у суспільному поділі праці важливо виділити три його форми – загальний, частковий і одиничний поділ праці.
Загальний поділ праці характеризується відокремленням великих видів (сфер) діяльності, які відрізняються одні від одних формоутворенням продукту. До нього ми відносимо відокремлення скотарських племен від землеробських; відокремлення ремесла від сільського господарства; виділення класу купців (торгівлі). В наш час відбулося виділення і відокремлення таких великих видів діяльності, як послуги, наукове виробництво, комунальне господарство, кредитно-фінансова сфера та ін.
Частковий поділ праці – це процес відокремлення окремих галузей у межах великих видів виробництва. Йому властивий випуск готових однорідних і однотипних продуктів, об’єднаних техніко-технологічною спільністю. Наприклад, можна виділити в промисловості такі галузі, як машинобудування, металургія, видобувна промисловість, які в свою чергу містять в собі цілий ряд інших галузей і виробництв.
Одиничний поділ праці характеризує відокремлення виробництва окремих складових компонентів готових продуктів, а також виділення окремих технологічних операцій. Сюди відносять подетальний, повузловий (випуск окремих деталей, вузлів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів), поопераційний (поділ трудових операцій) і післяопераційний (зокрема, електрохімічна чи термічна обробка) поділ праці.
Суспільний поділ праці можна класифікувати за такими ознаками: вертикальним рівнем економічної структури, організаційно-економічними формами реалізації, сферами виробництва і видами.
За вертикальними рівнями економічної структури суспільний поділ праці можна уявити трирівневою пірамідою: 1) рівень безпосереднього виробництва (підприємства і підприємці, безпосередні виробники); 2) галузевий рівень; 3) міжгалузевий рівень (галузі, об’єднані загальним поділом праці).
До основних організаційно-економічних форм реалізації поділу праці відносять:
спеціалізацію виробництва (відокремлення певних виробничих процесів та їх стадій);
кооперацію виробництва (обмін різними видами діяльності і продуктами в єдиному процесі);
концентрацію виробництва (зосередження виробничих факторів у межах єдиного виробництва);
комбінування виробництва (використання різних видів праці у єдиному процесі виробництва).
Видова специфіка поділу праці визначається галузевою, реґіональною, географічною, статевою і віковою виробничою спеціалізацією.
-
Економічна відокремленість товаровиробників полягає у самостійному вирішенні основних господарських проблем: що, як, для кого виробляти, за якою ціною продавати. Таку можливість створює приватна власність на засоби виробництва.
З економічною відокремленістю виробників нерозривно пов’язані еквівалентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних корінних ознак товарного виробництва і обміну.
Як конкретно-історичний тип організації економічного життя, товарне виробництво характеризується постійним розвитком, прогресивним рухом вперед. Воно пройшло дві стадії і здійснювалось у двох типах.
Початкова стадія розвитку виробництва і обміну полягала у тому, що продукт набував товарної форми і безпосередньо обмінювався на інший товар – стадія так званого бартерного господарства. Друга стадія – це грошове господарство, коли посередником обміну стають гроші, а товарний обмін перетворився у товарний обіг.
Виходячи із проведеного аналізу, можна узагальнити основні передумови і ознаки товарного виробництва:
суспільний поділ праці;
економічна відособленість виробників на основі приватної власності;
ринковий зв’язок між виробниками і споживачами;
товарно-грошові відносини, які здійснюються через купівлю-продаж товарів на ринку;
еквівалентність обміну (обмінюються вартісні еквіваленти);
виробництво здійснюється заради обміну задля вигоди;
здійснення економічної конкуренції.
Розрізняють просте і розвинене товарне виробництво.
-
Просте товарне виробництво здійснюється власником засобів виробництва, а розвинене товарне виробництво характеризується найманою працею.
Ця основна відмінність має вирішальне значення: просте товарне виробництво ніколи не було і не могло бути пануючим економічним укладом, тоді як масштаби розвиненого товарного виробництва, завдяки застосуванню найманої праці, практично безмежні. Просте товарне виробництво було лише незначним укладом у світі натурального господарства, а розвинене – “відсунуло” натуральне господарство на узбіччя економічного розвитку, ставши пануючим укладом, основою ринкової економіки.
Спільні і відмінні риси двох типів товарного виробництва узагальнено на рис. 3.2.
Осібно варто розглянути питання про існування експлуатації праці за умов розвиненого товарного виробництва. Сьогодні воно є дискусійним. Якщо експлуатація праці – це привласнення результатів чужої праці, то вона існує завжди і скрізь, адже частина виробленого продукту завжди відчужується для задоволення суспільних потреб. Водночас, якщо враховувати, що вартість продукту складається із факторних доходів, власник кожного виробничого фактора одержує свою частину, зокрема, найманий працівник – заробітну плату, то питання про існування експлуатації найманої праці взагалі виглядає некоректним.
Експлуатація людини людиною існує там, де є позаекономічний примус до праці – у рабовласницькому чи феодальному суспільствах тощо. За умов товарного виробництва, економічних відносин вільного ринку трудові стосунки ґрунтуються на добровільних і взаємно вигідних умовах, працедавці і наймані робітники, інтереси яких представляють професійні спілки, виступають партнерами.
Рис. 3.2. Типи товарного виробництва, їх спільність і відмінність
Таким чином, в історичному розвитку товарного виробництва потрібно виділити два важливих моменти:
1) перетворення натурального господарства у просте товарне виробництво;
2) переростання простого товарного виробництва у розвинене.
Перший із них став результатом суспільного поділу праці і економічної відособленості виробників, а другий обумовлений появою найманої праці і виготовленням продукту на ринок.
У межах сучасного товарного виробництва діє дві протилежних тенденції: 1) до розширення виробництва; 2) до його підриву.
Перша із них зумовлена такими причинами:
безупинне поглиблення суспільного поділу праці, народження нових виробництв і виділення нових галузей1;
підвищення ролі і економічної значущості сфери нематеріального виробництва (освіти, охорони здоров’я, інших нематеріальних послуг);
перетворення науки у безпосередню продуктивну силу,
тобто виникнення ринку науково-технічних розробок, що впроваджуються у виробництво.
Тенденція до підриву товарного виробництва викликана такими чинниками:
розвиток одиничного поділу праці (подетальної і поопераційної спеціалізації) всередині окремих одиниць;
зростання ступеня організації виробництва і планомірності у межах окремих фірм, галузей, економічних сфер, національних економік;
створення торговельно-промислових і фінансово-промислових комплексів, інтеграція різних галузей і сфер;
розширення економічних форм співпраці окремих підприємств;
розповсюдження контрактних відносин, інтегрування великих і малих фірм;
централізоване державне регулювання ринкової економіки.
На сучасному етапі переважає тенденція до розширення товарного виробництва. Про це свідчить його еволюційний розвиток. Якщо до початку 50-х років 20 ст. переважало виробництво із стабільною номенклатурою товарів, то з того часу розпочався період розвитку виробництва з безперервно оновлюваною номенклатурою товарів. Є підстави вважати, що у 21-му столітті процес оновлення товарного асортименту прискориться і буде повністю домінувати у ринковій економіці.
Отже, ринок виник одночасно із появою товарного виробництва, еволюція якого стала основою розвитку ринкової економіки.
У нашому лексиконі і свідомості міцно утвердились такі поняття як “ринок”, “ринкова економіка”. Це й не дивно, адже наша країна зараз долає нелегкий шлях до нової системи економічних координат – до системи господарювання з визначальною роллю ринку.
Тому аналіз економічних явищ і процесів ми розпочинаємо із з’ясування суті ринку, товарного виробництва як його основи, самого товару, його властивостей, визначення його вартості.