6. Cеместр 1. Організаційний модуль 1. Змістовий модуль 6. Загальні поняття про гроші: Поглиблене опрацювання тексту: Монологічне і діалогічне мовлення. Граматика: Passé composé
Текст 3. Змістовий модуль 5,6.
Monnaie
La monnaie est l'instrument de paiement en vigueur en un lieu et à une époque donnée:
du fait de la Loi: on parle de cours légal
du fait des usages: les agents économiques l'acceptent en règlement d’un achat, d’une prestation ou d'une dette.
La monnaie est censée remplir trois fonctions principales :
intermédiaire dans les échanges: la capacité d’éteindre les dettes et les obligations, notamment fiscales, constitue « pouvoir libératoire » de la monnaie.
réserve de valeur;
unité de compte pour le calcul économique ou la comptabilité;
En pratique ces fonctions peuvent être assurées par différentes monnaies en circulation simultanée. En France par exemple, avant la mise en circulation du Franc Germinal, l'unité de compte est la livre tournois alors que toutes sortes de monnaies (écu, florin, etc.) non seulement servent aux transactions mais sont employées pour constituer des réserves.
Une monnaie se caractérise par la confiance qu’ont ses utilisateurs dans la persistance de sa valeur et de sa capacité à servir de moyen d'échange. Elle a donc des dimensions sociales, politiques, psychologiques, juridiques et économiques. En période de troubles, de perte de confiance, une monnaie de nécessité peut apparaître.
La monnaie a pris au cours de l'histoire les formes les plus diverses : bœuf, sel, nacre, ambre, métal, papier, etc. Après une très longue période où l'or et l'argent (et divers métaux) en ont été les supports privilégiés, la monnaie est aujourd'hui presque entièrement dématérialisée et circule majoritairement sous des formes scripturales, notamment sur support électronique.
Chaque monnaie est définie, sous le nom de devise, pour une zone monétaire donnée (le plus souvent un État). Elle y prend la forme de dépôts, de billets de banque et de pièces de monnaie, dites aussi monnaie divisionnaire. Les devises s'échangent entre elles dans le cadre du système monétaire international. De facto depuis 1973 où les parités des principales monnaies mondiales cessent d'être défendues et de jure après les accords de la Jamaïque en 1976, les devises ne sont plus étalonnées directement ou indirectement par un poids de métal précieux. Leurs valeurs relatives fluctuent sur un marché international des devises dans le cadre d'un système de changes dits flottants ou flexibles.
En raison de l'importance de la monnaie, les États cherchent très tôt à s'assurer le maximum de pouvoir monétaire : Ils définissent la devise officielle en usage sur leur territoire et font en sorte que cette devise soit symbole et marque de leur puissance. Ils s'arrogent progressivement un peu partout le monopole de l'émission des billets et des pièces et exercent un contrôle sur la création monétaire des banques via la législation et la politique monétaire des banques centrales.
(Ressources d’Internet)
Meта А закликає викладача піклуватися про мотивацію студентів у навчанні французької мови. Такі зусилля спираються на бачення культури країни, мову якої вивчаємо, як потужної впливової сили у спілкуванні, без чого порозуміння на збігові культур не обіцяє бути легким.
Meта Б повідомляє про необхідність перевірити повне розуміння тексту 3, до чого прикладалися зусилля викладача під час первинного його пояснення на попередньому занятті 5. Питання викладача за змістом і в атмосфері обміну думками із студентами та серед студентів достатньо висвітлюють те, що студенти зрозуміли і можуть висловити французькою мовою. Завжди варто заохочувати виступи лише французькою мовою, навіть якщо загальний рівень групи невисокий; у випадку мовленнєвих труднощів, доцільно підтримувати спроби студентів шляхом допоміжних зауважень викладача на манер «співпраці» або «кооперативним методом».
Meта В нагадує про практику із письма за темою тексту, що на вибір викладача може бути словниковим диктантом, текстовим диктантом, вільним висловлювання змісту, який пам’ятає студент із тексту, у власних 5-7 реченнях.
Мета Г націлює надати додаткової мовленнєвої практики за текстом 3, (який знаходимо у підручнику Manuel de français pour les étudiants en économie на cтор. 57 - 60). Цей матеріал складе основу для подальшої домашньої роботи студентів заради власної монологічної оповіді або монологічно-діалогічної участі у спілкуванні. Допомога студентам надається шляхом читання вголос викладачем тексту із «ігровою метою» (наприклад: Прослухайте як би із таким змістом виступив у лекції професор французького університету; таким удаваним міжнародним діячем спершу стає викладач, який за всіма вимогами публічної промови: за трибуною, стоячи, добре поставленим голосом читає текст даного заняття). Цінність цієї роботи пов’язана із отриманням студентами взірця для подальшого монологічного виступу, додаткового прослуховування тексту для фонологічного самовдосконалення та запобігання некоректної вимови. Надалі самі студенти запрошуюся виступати.
Мета Д спрямована на дедуктивну граматику: Imparfait, Passé composé. Не розраховуючи на повне і загальне засвоєння граматики за шкільною програмою, викладач коригує практичне використання граматичних минулих часів, що ілюструється в порівняльних ситуаційних завданнях та ігрових фрагментах із перекладом із французької − на рідну і навпаки. Не дозволяється перевантажувати студентів теоретичними формулюваннями та поясненнями абстрактного характеру. Невірним рішенням викладача буде задавати студентам для аудиторного виконання такі письмові вправи, які доречні для домашнього завдання. Характер навчальної дисципліни французька мова – це спілкування, і аудиторний час має бути заповнений мовою викладача із студентами, або мовою викладача як взірця для мовлення студентів або студентів в їх намаганнях висловлюватися.
Домашнє завдання передбачає можливість виконання вправ із підручника Manuel de français pour les étudiants en économie на cтор.57 -60. Більш корисним варто вважати самостійне монологічне висловлювання за темою. Уразі слабкої підготовки студентів їх спроби висловлюватися можуть спиратися на допомогу викладача, який їх підтримує на манер «ми з тобою однієї думки з цього приводу».
Кінцевий результат аудиторного повторного опрацювання тексту: Текст має бути прослуханий, прочитаний та перекладений, частково прописаний та обговорений. Індуктивна граматика розкрита викладачем від граматичного випадку у тексті, до його розуміння і формальних ознак, що забезпечує студентам легке відчуття, що для них незрозумілостей в тексті немає. Дедуктивна граматика шкільної програми Imparfait, Passé composé повторюються на практичний манер до усвідомлення студентами навіщо в франкомовному спілкуванні існують відповідні граматичні явища.
Увага! Оскільки текст певного періоду навчання повторюється декілька разів, без чого неможливо створити звуковий образ тексту у мисленні студентів, що в свою чергу необхідно для їх якісного самостійного виконання завдань, то саме відповідальність і майстерність викладання здатні запобігти згубленої цікавості і уваги з боку студентів. Найкращим прийомом можна вважати несподівані але доречні коментарі викладача за змістом тексту. Через приток нової незвичайної інформації студенти залишатимуться уважними, бо пояснення продовжується і вони не побажають пропустити щось цікаве. Така робота висуває високі вимоги до обізнаності викладача із франкомовної культури. Викладач має стати для студентів цікавою і ерудованою людиною-носієм знань про Францію та представником їх культур.