5.Cеместр 1. Організаційний модуль 1. Змістовий модуль 5.
Загальні поняття про гроші Франції. Лексика за підтемами: історія, децималізація. Великі і малі номінації. Розмін. Початкове опрацювання тексту: Аудіювання, читання, переклад у обговоренні; письмо.
Текст 3 Змістовий модуль 5,6
Monnaie
La monnaie est l'instrument de paiement en vigueur en un lieu et à une époque donnée :
du fait de la Loi: on parle de cours légal
du fait des usages: les agents économiques l'acceptent en règlement d’un achat,
d’une prestation ou d'une dette.
La monnaie est censée remplir trois fonctions principales :
intermédiaire dans les échanges: la capacité d’éteindre les dettes et les obligations, notamment fiscales, constitue « pouvoir libératoire» de la monnaie.
réserve de valeur;
unité de compte pour le calcul économique ou la comptabilité ;
En pratique ces fonctions peuvent être assurées par différentes monnaies en circulation simultanée. En France par exemple, avant la mise en circulation du Franc Germinal, l'unité de compte est la livre tournois alors que toutes sortes de monnaies (écu, florin, etc.) non seulement servent aux transactions mais sont employées pour constituer des réserves .
Une monnaie se caractérise par la confiance qu’ont ses utilisateurs dans la persistance de sa valeur et de sa capacité à servir de moyen d'échange. Elle a donc des dimensions sociales, politiques, psychologiques, juridiques et économiques. En période de troubles, de perte de confiance, une monnaie de nécessité peut apparaître.
La monnaie a pris au cours de l'histoire les formes les plus diverses : bœuf, sel, nacre, ambre, métal, papier, etc. Après une très longue période où l'or et l'argent (et divers métaux) en ont été les supports privilégiés, la monnaie est aujourd'hui presque entièrement dématérialisée et circule majoritairement sous des formes scripturales, notamment sur support électronique.
Chaque monnaie est définie, sous le nom de devise, pour une zone monétaire donnée (le plus souvent un État). Elle y prend la forme de dépôts, de billets de banque et de pièces de monnaie, dites aussi monnaie divisionnaire. Les devises s'échangent entre elles dans le cadre du système monétaire international. De facto depuis 1973 où les parités des principales monnaies mondiales cessent d'être défendues et de jure après les accords de la Jamaïque en 1976, les devises ne sont plus étalonnées directement ou indirectement par un poids de métal précieux. Leurs valeurs relatives fluctuent sur un marché international des devises dans le cadre d'un système de changes dits flottants ou flexibles.
En raison de l'importance de la monnaie, les États cherchent très tôt à s'assurer le maximum de pouvoir monétaire : Ils définissent la devise officielle en usage sur leur territoire et font en sorte que cette devise soit symbole et marque de leur puissance. Ils s'arrogent progressivement un peu partout le monopole de l'émission des billets et des pièces et exercent un contrôle sur la création monétaire des banques via la législation et la politique monétaire des banques centrales.
(Ressources d’Internet)
Мета А досягається через бесіду викладача із студентами (французькою мовою і перекладом, якщо це необхідно) про особливості спілкування на тему грошуй у Франції. Робота із текстом здійснюється на манер первинного опрацювання, що також передбачає загальні для освічених людей світу відомості про тему. Викладач вголос читає текст частинами, і за необхідністю, пояснює лексико-граматичні явища, що часто потребує історичних або культурних коментарів. Мета А досягнута, якщо студенти вкінці заняття досягають розуміння всіх елементів змісту і вирази, які вони раніш не розуміли. Наприкінці, викладач голосно і артистично читає текст разом із студентами, тим самим запобігає невірного використання мови у самостійному виконанні завдань.
Мета В: наголошує цінність спілкування французькою мовою на заняттях. Викладач особливо зосереджується на подоланні ніяковості серед студентів підчас їх мовлення перед аудиторією, пояснює способи публічного виступу французькою мовою, що випрацьовується на кожному конкретному занятті.
Кінцевий результат початкового опрацювання тексту 5: Текст має бути прослуханий, прочитаний та перекладений. У випадку слабкого мовленнєвого рівня групи, опрацьовується лише частина тексту на вибір викладача. На завершення, в тексті не має залишитися жодного лексико-граматичного явища, яке студенти не можуть зрозуміти: такому результату також сприяє розкриття індуктивної граматики шляхом від граматичного використання у тексті − до його розуміння і впізнавання за формальною будовою.
Домашнє завдання у конкретній навчальній ситуації пропонується на вибір викладача із наступних можливостей: відпрацювати читання тексту 5 із урахуванням вимог публічного мовлення, навчитися писати нові слова, практикуючись у зошитах та складаючи їх список; вміти перекладати текст красивою рідною мовою; приготувати питання до викладача про те, що не зрозуміли. Ще можна порадити складати самостійну оповідь про деяке цікаве явище у економіці Француї на 5-7 речень. Виконання вправ може здійснюватися за підручником: Manuel de français pour les étudiants en économie на cтор.57 - 60.
Увага! Оскільки текст певного періоду навчання повторно прочитується декілька разів, без чого неможливо створити звуковий образ іншомовного тексту у мисленні студентів, що в свою чергу необхідно для їх якісного самостійного виконання завдань, лише відповідальність і майстерність викладання здатні запобігти згубленої цікавості і уваги з боку студентів. Найкращим прийомом можна вважати несподівані але доречні коментарі викладача за змістом тексту. Така робота висуває високі вимоги до обізнаності викладача із франкомовної культури. Викладач має стати для студентів цікавою і ерудованою людиною-носієм знань про ґфранцую та представником їх культур.