Les métaux précieux
Les métaux précieux participant à la richesse d'un pays, l'état a donc établi un contrôle et des règles garantissant la valeur des produits transformés comme les bijoux.
Les métaux précieux, l'or, l'argent et le platine, ne sont jamais utilisés purs, ils sont alliés à d'autres métaux moins nobles comme le fer, le cuivre, le nickel. L'apposition d'un poinçon spécifique, gage de garantie du titre et de la nature du métal, date de la loi du 19 brumaire de an VI (9 novembre 1797). Il est obligatoire pour les bijoux or ou platine dont la masse est supérieure à 3 g et ceux d'argent de plus de 30 g.
Le titre (fraction massique) d'un alliage de métaux précieux s'exprime en millième. Si un bijou titre 750/1000 (peut être écrit 75 ‰), cela signifie qu'il contient 3/4 d'or en masse.
Aucune tolérance négative de titre n'est admise.
L’or
La législation française de 1994 n'autorise l'appellation "Or" que pour les alliages dont le titre est supérieur ou égal à 750/1000, en deçà, c'est l'appellation "alliage d'or" qui doit être employée.
Le carat, ancienne unité non légale souvent utilisée, est défini comme 1/24 de la masse totale :
24 carats = or pur, 18 carats = 750/1000. (Certains bijoutiers écrivent 18 K pour 18 carats)
L'or est naturellement jaune, mais trop malléable (disent les orfèvres). Des métaux seront ajoutés pour lui conférer des caractéristiques mécaniques supérieures ou des teintes différentes.
Or rouge: or + 25 % cuivre
Or gris ou blanc : or + nickel ou palladium ou cuprozinc
Or jaune: or + 12,5 % argent + 12,5 % cuivre
Or rose: or + 9 % argent + 16 % cuivre
D'autres nuances existent, comme l'alliage d'or "vert" (or + argent), l'alliage d'or "bleu" (or +fer ou cobalt), l'alliage d'or "violet" (or + aluminium),
La tête d'aigle est le symbole de l'or, la forme du cadre indiquant le titre avec une tolérance de 3 ‰.
L'argent n'est pas utilisé pur, d'autres métaux (souvent du cuivre) sont incorporés pour former des alliages, définis par leur titre. Seuls certains titres sont autorisés et garantis.
Le symbole de l'argent est l'effigie de la déesse grecque Minerve, la forme du cadre indiquant le titre avec une tolérance de 5 ‰. L'argent dit "massif" ne titre que 925 ‰.
1er titre: 916 ‰ 3e titre : 750 ‰ petite garantie 750‰ occasion ou origine incertaine
Le 2e titre de 840 ‰ a été supprimé en 2001.
1er titre: 925 ‰ 2e titre: 800 ‰ petite garantie origine incertaine
Le platine
De même que les autres métaux précieux, le platine est allié au palladium, au rhodium, au ruthénium, à l'osmium ou à l'iridium. L'iridium associé au platine est compté comme platine.
La tête de chien est le symbole du platine, la forme du cadre du poinçon ainsi qu'un chiffre compris entre 1 et 3 définit les 3 titres autorisés et garantis avec une tolérance de 10 ‰.
(Ressources d’Internet)
Meта А закликає підвищити мотивацію у вивченні французької мови через допомогу в осмисленні культури країни, мову якої вивчаємо, і особливостей мови як нерозривних комунікативних явищ. Якщо потенційний франкомовний співрозмовник відчуватимеся студентами як неповторна особистость, яка прожила дитинство, отримала освіту в франкомовній країні, а також живе за своїми традиціями, із своїми радощами і проблемами, то успіхи студентів - наших співвітчизників у навчанні мови стануть цілковито реальною перспективою. Є таке життєве правило: люди тягнуться до людей, а не до абстракцій. У такому разі молоді люди перестають вважати іноземну мову «змістом між двох обкладинок підручника», а відчувають реальну привабливу силу порозуміння.
Meта Б: вимагає пам’ятати про цінність спілкування французькою мовою на заняттях. Подолання ніяковості, та засвоєння способів публічного мовлення французькою залишаються постійними якостями, які плекають на кожному конкретному занятті.
Мета В: спрямовує зусилля викладача на те, щоб зробити тему нового тексту максимально цікавою для студентів, для чого педагогу необхідна лінгво-культурна обізнаність про французьке ставлення до цінних металів. Робота за текстом здійснюється у спосіб його первинного опрацювання. Викладач вголос читає текст частинами і, за необхідністю, пояснює лексико-граматичні явища, для чого часом необхідні історичні і культурні посилання. Заслуговують на увагу особливості французьких слів і фраз про гроші. Мету В. можна вважати досягнутою, якщо студенти після заняття розуміють всі текстові реалії, які спершу виявилися новими відомостями. Нарешті, викладач вголос читає текст із студентами, тим самим запобігає їх невірного використання мови у наступному чи самостійному виконанні завдань.
Домашнє завдання визначається як-то: Відпрацювати якісне щодо вимог публічного мовлення читання тексту, навчитися писати нові слова, зробивши їх список у зошитах, вміти красивою рідною мовою перекладати текст як у виступі перед міжнародною аудиторією; щиро визначити питання до викладача про те, що не зрозуміли або те, що видалося дуже важким. Виконання вправ назначається на cтор. 68-71 основного підручника.
Кінцевий результат аудиторного початкового опрацювання тексту: Текст має бути прослуханий, прочитаний та перекладений. У випадку слабкого початкового рівня групи, опрацьовується лише його частина за рішенням викладача. Врешті, в тексті не має залишитися жодного граматичного явища, яке студенти не можуть зрозуміти, оскільки на це спрямовано індуктивне розкриття граматики: від текстового вжитку − до його розуміння і уваги на форму вислову.
Увага! Порада викладачеві вголос читати текст із студентами може принизитися до нульового ефекту, якщо викладач механічно виконуватиме таке навчання і не звертатиме уваги на подібне читання студентами. Голосне читання здатне залишатися плідним внеском протягом багатьох років за умови, що педагог-лінгвіст знайде слова для пояснення студентам про небезпеку глибокого засвоєння власних помилок, які в наступному роками доводиться вилучати із їх пам’яті.
10.Cеместр 1. Організаційний модуль 1. Змістовий модуль 10: Цінні метали. Поглиблене опрацювання тексту: Монологічне і діалогічне мовлення. Граматика: Plus-que-parfait (можливості для ділового спілкування).
Текст 5. Змістовий модуль 9, 10.