Зм4 великомасштабні інженерно-топографічні зйомки

4.1 Загальна характеристика великомасштабних планів

4.1.1 Види і характеристики планів.

Великомасштабні топографічні плани, які мають масштаб 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000 та 1:500, поділяють на основні, призначені для вирішення загально топографічних завдань (наприклад, у містах та промисло­вих районах) та спеціалізовані (вишукувальні, виконавчі, інвентаризаційні, кадастрові, тощо).

Основні великомасштабні плани складаються згідно з вимогами нормативних документів Укргеодезкартографії і Інструкції з топо­графічного знімання у вищевказаних масштабах [4], з відображенням усіх об'єктів, контурів та елементів рельєфу територій у прийнятих умовних знаках.

При складанні спеціалізованих планів, крім вищевказаних вимог державного картографування, враховують вимоги відомчих інструкцій, державних будівельних норм (ДБН) та спеціальних вимог, закладених у технічному завданні на виконання робіт. При цьому допускається використовувати і відомчі умовні знаки для відображення об'єктів та контурів місцевості, особливо, при зніманні підземних інженерних мереж, залізничних вузлів тощо.

Серед спеціалізованих планів особливе місце посідають інженерно-топографічні плани, які використовуються для проектування, будівництва, реконструкції та експлуатації інженерних споруд. Залежно від призначення розрізняють:

- вишукувальні;

- виконавчі;

- інвентаризаційні плани;

- кадастрові плани

Перші складають під час вишукувань для вибору оптимального варіанта розміщення об'єкта будівництва (генерального або детального плану, траси транспортної магістралі тощо), другі – в процесі будівництва для контролю відповідності побудованої споруди проекту, треті - для експлуатації споруд, облі­ку, технічного обслуговування, ремонту підземних комунікацій тощо.

Якщо в старих підручниках відмічали, що кадастрові плани “в великому об’ємі складаються в заграничній практиці”, то в наш час це повністю відноситься і до вітчизняної практики. Кадастрові плани це плани державних і приватних володінь, на яких детально зображають всі споруди, земельні лісові і водні угіддя, як і на основних топографічних планах ( в більшості випадків вони повинні бути їх основою) і додатково дають їх детальну характеристику з оцінкою вартості і якості.

4.1.2 Точність, детальність і повнота топографічних планів.

Точність плану характеризується величинами сумарних СКП планового і висотного положення точок ситуації та рельєфу. Якщо врахувати, що кожна точка плану визначається на місцевості за координатами, то СКП її планового положення - знаходять за формулою:

(4.1)

де (4.2)

похибки вимірювання координат точки, в які входять похиб­ки побудови планової знімальної основи, похибки знімання, графічних побудов при складанні графічного або фотограмметричного плану та їх деформацій.

Згідно з Інструкцією [13] СКП точки ситуації відносно найближчих пунктів знімальної основи не може перевищувати 0,5 мм на плані будь-якого масштабу для чітких контурів на забудованих територіях і 0,9 мм - для лісових насаджень і в гірських районах. Проте залежно від завдань проектування вимоги до взаємного положен­ня контурів можуть змінюватися як в сторону зменшення вимог, так і їх збільшення. Наприклад, в випадку розміщення об'єкта на території з капітальними і висотними будинками вказану похибку зменшують до 0,2 мм, а на незабудованій території вона може бути збільшена до 0,5 мм в масштабі плану.

За експериментальними даними при виконанні всіх вимог Інструкції [4] m_к повинно знаходиться в границях 0,18÷0,30мм, а m_m , відповідно в границях 0,3÷0,4 мм. Точність копій планів, звичайно, дещо нижча ( вплив похибок копіювання, деформація носія) і приймається рівною 0,5мм.

Детальність плану характеризується ступенем допустимого спотворення (генералізації) контурів об'єктів та елементів рельєфу при складанні планів і за­лежить від їх масштабу: чим більший масштаб, тим менше узагальнень і тим вища детальність зображення. Згідно вимог інструкції похибки генералізації чітких контурів на плані не повинні перевищувати 0,5 мм , а архітектурних деталей - 0,3 мм в масштабі плану [4]. В цих границях допускається спрямлення ( виправлення) контурів і границь.

Повнота плану характеризується ступенем його насиченості контурами об'єктів та елементами рельєфу і виражається мінімальними розмірами об'єктів та відстаней між ними. Найбільшої повноти плану вимагають роботи з картографу­вання капітальної забудови та підземних комунікацій, особливо під час їх рекон­струкції. В цих випадках вимоги до повноти плану є визначальними при виборі масштабу, який визначають за формулою

М = l_m, (4.3)

де l_m - необхідний просвіт між знаками в міліметрах

Найповнішу інформацію про конфігурацію об'єктів та елементи рельєфу місцевості дають ортофотоплани, які складаються за матеріалами аерофотознімання.

За дослідженнями проф.. Ю.К.Неумивакіна [7 ] повнота і детальність плану можуть бути представлені інформаційними характеристиками (ІХ) - середньою кількістю інформації на 1га площі. Максимальні значення ІХ в залежності від масштабу приведені в табл.4.1

Таблиця 4.1- Максимальні значення ІХ в залежності від масштабу

М	500	1000	2000	5000
ІХmax	496	321	112	26

В крупних містах з забудовою до 25% - ІХ_max = 480, для детального проектування забудованої території необхідна кількість інформації складає 300-400 ІХ. Тому, для забудованих територій масштаб зйомки повинен бути 1:500, як цього і вимагають ДБН.