Міністерство освіти і науки України

Миргородський художньо-промисловий коледж імені М.В. Гоголя

Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка

Методичні вказівки щодо проведення семінарських занять

дисципліни ПСИХОЛОГІЯ

Галузь знань: 0202 «Мистецтво»

Спеціальність: 5.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво»

Миргород

2013 рік

Методичні вказівки щодо проведення семінарських занять дисципліни «Психологія» складені на основі галузевого стандарту підготовки молодшого спеціаліста і навчального плану спеціальності: 5.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво».

Укладач: ________________ Кікто С.М., директор коледжу, вища категорія.

Методичні вказівки щодо проведення семінарських занять обговорено і схвалено на засіданні циклової комісії

загальноосвітніх, гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

^{(назва циклової комісії)}

Протокол № ______ від «___»______________20___ року

Голова циклової комісії _________ _______________

^{(підпис) (.І.Б.П)}

1. Пояснювальна записка

Семінарське заняття – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення питань з попередньо визначених робочою навчальною програмою тем. Семінарські заняття проводяться у формі бесіди, рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій.

Семінари сприяють розвитку творчого мислення студентів, поглиблюють їх інтерес до науки і наукових досліджень, виховують педагогічний такт, розвивають культуру мови, вміння та навички публічного виступу, участі в дискусії.

Участь студентів у семінарських заняттях враховується при виставленні підсумкової оцінки.

2. Тематичний план семінарських занять

№ п/п	Найменування розділів, тем	Кількість годин
1.	Розділ 1. Психологія як наука Тема 1. Стани свідомості	2
2.	Розділ 3. Особистість, її індивідуальний розвиток і відмінності Тема 1. Становлення особистості. Особистість.	2
ВСЬОГО		4

3. Методичні вказівки щодо підготовки до семінарського заняття

Розділ 1. Психологія як наука

Тема 1. Стани свідомості

Питання для обговорення:

1. Свідомість та її структура.

2. Рівні свідомості.

3. Людина і сон: сон і сновидіння, види снів.

4. Стани свідомості: бадьорість і сон; змінені стани свідомості; штучні стани свідомості (гіпноз і медитація); патологічні стани свідомості (алкоголізм і наркоманія).

5. Свідомість та ментальність.

Тези по питаннях семінару:

1. Свідомість та її структура .

Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

Основними характеристиками свідомості є :

• відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява). Рівень свідомості перебуває в прямій залежності від рівня засвоєння знань про оточуючу дійсність, про природу, про суспільство. Знання здобуваються в процесі навчання і виховання, їх механізмом є психічні процеси. У процесі суспільно-історичного розвитку в людини розвинулась потреба в знаннях, яка є основною її спонукою, мотивом пізнавальної діяльності. Порушення будь-якого з пізнавальних процесів призводить до розладу свідомості;

• розрізнення суб’єкта й об’єкта (тобто того, що належить «Я» і «не Я»), яке відбувається в процесі формування самосвідомості людини. Людина – єдина жива істота, здатна до самопізнання та самооцінки своїх вчинків і себе в цілому. За висловом Гегеля, «людина є тварина, але вона вже не тварина, тому що знає, що вона тварина». Самосвідомість виявляється в пізнавальній (самовідчуття, самоспостереження, самокритика, самоаналіз), емоційній (самопочуття, самолюбство, скромність, гордість) та вольовій (стриманість, самоконтроль, дисципліна) формах;

• цілеспрямованість, планування власної діяльності й поведінки, передбачення її результатів. Своєю діяльністю людина активно впливає на навколишній світ;

• наявність емоційно-оцінних ставлень до всього, що відбувається навколо, до інших людей та до самої себе.

(схема «Психіка і свідомість», схема «Структура свідомості» додатки 1 і 2).

Завдяки свідомості людина пристосовується до навколишнього світу. Свідомість людини виявляється в її діяльності. Справа і слово людини є виявом свідомості. Свідомість у різні моменти життя і за різних обставин неоднакова. Характеризуючи вчинки і стани людей, окремі дії оцінюються як високо свідомі, в інших такої якості не вбачається. Тому можна говорити про різний рівень самосвідомості не тільки в різних людей, а й в однієї особи.

Про низький рівень свідомості говорять тоді, коли людина недостатньо усвідомлює обставини, за яких вона діє, і своє ставлення до них (за правилами вихованості потрібно поступатися місцем у транспорті літнім людям, дітям, але не всі так роблять).

Високий рівень свідомості характеризується тим, що людина розкриває суттєво необхідні зв’язки, керуючись суспільно значущою метою та певними мотивами, і відповідно планує, організовує й регулює свої дії. Чим складніше й відповідальніше завдання, тим вищим має бути рівень свідомості.

Самосвідомість – рівень свідомості, на якому здійснюються усвідомлення, оцінка людиною свого знання, почуттів, потреб, мотивів поведінки і діяльності.

Головні компоненти самосвідомості:

• усвідомлення відмінності себе від іншого світу;

• усвідомлення своїх психічних властивостей, здатність до емоційної самооцінки;

• соціально-моральна самооцінка, самоповага, яка формується на грунті накопиченого досвіду спілкування та діяльності.