16.5. Європейський банк реконструкції та розвитку

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною конкретною метою — сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвитку приватної підприємницької ініціативи в країнах Центральної і Східної Європи та країнах — колишніх республіках СРСР. Відповідно до Угоди про створення ЄБРР він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки та запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком.

Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входить 61 член: 59 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський Союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Статутний капітал банку становить 20 млрд. євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є те, що банк сприяє організаційному зміцненню і формуванню підприємницького і правового середовища, що, у свою чергу, сприяє розвитку приватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка передбачає, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектору. Разом з цим першочергове завдання ЄБРР — забезпечити становлення фінансових установ і зміцнення їх ролі.

Банк діє у країнах-операціях, кількість яких становить 27. Сила Банку криється в його глибокому знанні регіону операцій. Будучи одним з найбільших іноземних інвесторів, що фінансують приватний сектор регіону, ЄБРР повинен знати всі проблеми і потенціал кожної з 27 країн-операцій.

Різні країни перебувають на різних етапах процесу переходу до ринкової економіки. Місцеві умови визначають методи діяльності Банку, його стратегію, а в деяких випадках ведуть до розроблення новаторських способів фінансування і зниження ризиків. Банк готує докладні стратегії для кожної країни операцій, пристосовуючи свої фінансові інструменти і методи роботи до можливостей і потреб кожної країни і кожного проекту. Рівень і характер попиту на фінансування ЄБРР залежить від етапу процесу переходу, на якому перебуває та або інша країна, і від її привабливості для приватних інвесторів.

З метою координації діяльності на місцях ЄБРР відкрив 28 представництв у всіх своїх країнах-операціях, за винятком однієї (Вірменія). Ці представництва беруть участь у процесі розроблення нових проектів і виконанні затверджених, тісно співпрацюючи з місцевими організаціями. Штатний персонал ЄБРР переведено у представництва у країнах, що сприяло посиленню діяльності на місцях. Така децентралізація, на думку керівництва Банку, дає змогу ефективніше реагувати на зміни ринкової кон'юнктури й удосконалювати критерії прийняття рішень. Представництва поєднуються у територіальні групи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцоговиною та Хорватією входить до складу групи Південної і Східної Європи (ВGСЕЕ). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.

Банківський департамент поділено на шість бізнес-груп: три галузеві групи (фінансові установи, промисловість та торгівля, інфраструктура) та три територіальні групи (Центральна Європа, Росія та Центральна Азія, Південна та Східна Європа і Кавказ).

Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи.

Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн — членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998р.) відбулися у Києві.

Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростан­ня, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

Завданнями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є:

• зміцнення фінансового сектору;

• сприяння виникненню та розвитку дрібних і середніх підприємств;

• допомога у сфері інфраструктури;

• підтримка структурної перебудови великих підприємств;

• створення сприятливого інвестиційного клімату;

• залучення прямих іноземних інвестицій та заохочення спільного фінансування проектів.

Фінансування ЄБРР залежить від конкретності проектів і надається як на зміцнення фінансових інституцій або структурну реорганізацію великих компаній, так і у вигляді дрібних кредитів компаніям, що мають навіть кілька працівників. Великі інвестиції або інфраструктурні проекти (як приватні, так і за участі місцевих або центральних властей) фінансуються Банком безпосередньо, часто спільно з партнерами. Невеликі інвестиції проводяться через фінансових посередників: місцеві банки або інвестиційні фонди.

Однією з основних переваг Банку є його готовність і здатність брати на себе ризики, що пояснюється складом його акціонерів. Це дає змогу ЄБРР розширювати межі комерційних можливостей у країнах операцій. Він бере на себе і частину проектного ризику, діючи спільно з іншими організаціями приватного сектору, такими як комерційні банки й інвестиційні фонди.

Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРР співпрацює з багатьма міжнародними інституціями, і насамперед із групою Світового банку (СБ).

ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.

Пряме — це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктури і проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади. Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.

До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:

1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений активами позичальника або пов'язаний з акціонерним капіталом. У разі кредитування комерційних підприємств Банк не потребує державних гарантій. Підставою надання кредиту є рух грошових потоків та передбачена можливість погасити кредит протягом обумовленого терміну.

2. Пайова участь в акціонерному капіталі. Набуває різноманітних форм. Може бути передплата на звичайні чи привілейо­вані акції, субординований борг у вигляді кредитів, боргових зобов'язань чи векселів. ЄБРР також гарантує розміщення випуску акцій державного чи приватного підприємства.

3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії можуть бути будь-якого типу — як загальні, так і часткові. Єдина вимога можливість виміру ризику. Гарантій на експортні кредити і роз­дрібні банківські послуги ЄБРР не надає.

Мінімальна сума прямих кредитів, що надаються ЄБРР, становить 5 млн. євро, хоча за певних умов сума може бути скоригована — зменшена або збільшена. Середня сума таких кредитів дорівнює близько 22 млн. євро, строк кредитів — у середньому 5-10 років, у виняткових випадках — 15 років. Процент за кредитами може бути фіксований або плаваючий, установлюється він з маржею до ставки LIBOR.

При підписанні кредитної угоди Банк знімає разовий збір на покриття адміністративних витрат. Також позичальник щорічно сплачує комісію за невикористаними коштами. ЄБРР не вимагає права регресу на партнерів, хоча може запросити гарантію виконання проекту. Крім того, ЄБРР вимагає відповідного страхового покриття ризиків (за винятком політичного). Банк не прагне до придбання контрольного пакета акцій або взяття на себе прямої відповідальності за управління підприємством.

Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є:

1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР.

2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції або в інших формах. Об'єктом вкладень є, як правило, капітали інвестиційних фондів, які надалі самі вкладають ці кошти у приватні середні компанії, або в капітали банків з метою підтримки і розвитку фінансового сектору.

3. Програми розвитку банків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації, яка допомогла б їм працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ до інвестиційних ресурсів. ЄБРР може виступати у ролі гаранта. Здійснює програму різноманітної технічної допомоги банкам.

4. Співфінансування здійснюється ЄБРР разом з місцевими та іноземними партнерами. Частка інвестицій ЄБРР у проектах приватного сектору, як правило, обмежується 35% від вартості проекту. Саме тому Банк виступає у ролі каталізатора залучення інших інвесторів. Основними партнерами ЄБРР у співфінансуванні є:

• комерційні банки — через участь у кредитах ЄБРР, перевідступлення прав, боргових зобов'язань, паралельних кредитів і кредитних ліній;

• офіційні партнерські установи — державні організації і фінансові установи, спеціально створювані на основі міжурядових угод;

• експортно-кредитні агенції — на основі прямого фінансування експортно-кредитних та інвестиційно-страхових гарантій;

• міжнародні фінансові установи — кредитування економічної і соціальної інфраструктур у приватному секторі й кредити під державну гарантію на здійснення великих проектів.

Співфінансування ЄБРР здійснюється в таких формах:

— сумісне фінансування — кредити учасників використовуються у певних узгоджених частинах для фінансування однієї операції (товару чи послуг);

• паралельне фінансування — коли кредити ЄБРР та інших кредиторів використовуються для кредитування окремих операцій (товарів чи послуг);

— синдиковане кредитування — ЄБРР сам залучає партнерів, які погоджуються надати кошти на умовах, наближених до вимог банку;

• синдикована участь — ЄБРР погоджується профінансувати сам весь проект. Але під час або після оформлення кредиту може продати участь у проекті іншим учасникам.

У 1997 р. партнерами ЄБРР із співфінансування були 115 комерційних банків, частка яких у загальній сумі наданих кредитів становила 48%. Офіційні установи брали участь у 30 проектах (23% від загального обсягу кредитування). Співфінансування зі спеціальними кредитними агенціями становило 13% від загальної суми наданих кредитів. Вісім операцій, частка яких 16%, здійснювалися з міжнародними фінансовими установами. Економісти і багато акціонерів ЄБРР вважають, що в другому десятилітті реформ роль міжнародних фінансових організацій і двосторонньої допомоги розвитку як джерел фінансування для країн перехідного періоду знижуватиметься, а роль прямих інвестицій і міжнародних ринків капіталу повинна зростати.

Україна вступила до ЄБРР 13 серпня 1992 р. Мале та середнє підприємництво в нашій країні поки що розвинуте недостатньо, і міжнародне співробітництво з Банком максимально спрямоване на сприяння розвитку цього перспективного сектору економіки. Після вступу України до ЄБРР їй було відкрито кредитну лінію ЄС на суму 130 млн. екю, яку практично відразу було використано. За оцінками експертів банку ЄБРР, Україні було надано кредитів на загальну суму 1,7 млрд. євро для 67 проектів, що реалізуються в різних галузях економіки України.

Енергетика: програма енергозбереження «УкрЕско» (1998 p., загальний обсяг — 20,65 млн. євро, з яких ЄБРР виділив 14,65 млн. євро); кредит на закупівлю палива чотирьом державним генеруючим компаніям (200 p., профінансована вся сума — 43,25 млн. євро).

Інфраструктура: програма розвитку водопостачання й утилізації стічних вод у Запоріжжі (1999 p., з 31,39 млн. євро ЄБРР виділив 20,52 млн. євро); програма K2R4 для модернізації і поліпшення систем безпеки реакторів Хмельницької і Рівненської АЕС (2004 p., 91,59 млн. євро і 30,77 млн. євро відповідно); модернізація Старобешівської електростанції (1996 p., з 110,01 млн. євро ЄБРР виділив 96,16 млн. євро).

Телекомунікації: дизайн, підтримання й установлення наземної станції мережі Eurovision Network (1993 p., профінансована вся сума — 0,73 млн. євро); проект розвитку телекомунікації ITUR (1994 p., загальний обсяг — 45,58 млн. євро ЄБРР виділив 38,9 млн. євро).

Транспорт: реконструкція аеропорту «Бориспіль» (1993 p., з 10,84 млн. євро ЄБРР виділив 3,7 млн. євро); проект розвитку аеронавігаційних систем (1998 p., з 31 млн. євро ЄБРР виділив 18,61 млн. євро); проект розвитку залізниць (1999 p., з 69,68 млн. євро ЄБРР виділив 38,01 млн. євро); відновлення шосе М06 (2000 рік, зі 100 млн. євро ЄБРР виділив 75 млн. євро); Українські залізниці (2004 p., з 211,72 млн. євро ЄБРР виділив 58,62 млн. євро).

Портфель кредитів ЄБРР має диверсифіковану галузеву стру­ктуру: енергетика — 27 % кредитного портфеля, малий і середній бізнес — 19 %, агробізнес і харчова індустрія — 19 %, транспортна інфраструктура — 11 %, далі йдуть телекомунікації — 9 %, фінансові інституції — 6 %, енергозбереження — 4 %, житлово-комунальне господарство — 3 %, нерухомість і туризм — 2 %).

Від загального обсягу портфеля інвестицій частка вкладень у державний сектор становить 37 %.

У 2005 р. Європейський банк реконструкції і розвитку вклав в Україну в 2 рази більше інвестицій, ніж минулого року — понад 400 млн. євро і 80 % цих інвестицій пішло в приватний сектор.

Успішно пройшовши складні політичні випробування, Україна зараз здійснює важливі кроки в напрямі інтеграції в європейську і світову економіку. ЄБРР може істотно сприяти Україні в цьому процесі за такими напрямами.

• Підприємницький клімат і конкурентне середовище. Банк підтримуватиме приватний сектор через:

• заохочення прямих та іноземних інвесторів і розділення з ними ризиків;

• збільшення інвестицій у місцеві проекти у сферах виробництва, послуг, нерухомості й агропромислового комплексу.

Банк може надавати кредити на триваліші періоди, а також сприятиме синдикаті позичок. Банк розгляне можливості для розвитку фінансових інструментів у місцевій валюті на основі підходів, які використовуються в інших країнах регіону.

• Фінансовий сектор. ЄБРР буде активно підтримувати консолідацію в банківському секторі через:

> фінансування акціонерного капіталу, зокрема в контексті злиття місцевих банків або входу на ринок іноземних стратегічних інвесторів;

> надання кредитних ліній для:

• мікрофінансування та фінансування малих і середніх підприємств;

• іпотечного кредитування;

• лізингу;

• фінансування з використанням складських документів.

Банк також планує почати роботу зі страховими компаніями й іншими небанківськими фінансовими установами.

• Інфраструктура. Банк підтримуватиме реконструкцію і модернізацію:

> українських доріг, залізниць, портів й аеропортів; енергетичного і нафтогазового секторів;

> муніципальної інфраструктури в містах України.

Банк співробітничатиме з Європейським інвестиційним банком у рамках певних проектів з метою досягнення оптимальної ефективності і підтримання виконання Україною Плану дій ЄЄ.

Європейський банк реконструкції і розвитку заявив про готовність через програми банку залучити на український ринок до 1 млрд. євро інвестицій на рік. Ідеться, зокрема, про фінансування багатьох проектів, спрямованих на вирішення гострих виробничих та соціальних проблем.

Перший проект на суму 25 млн. дол. стосується поліпшення системи водопостачання Дніпропетровська. Ця позика вперше надається під муніципальні, а не державні гарантії. Це позитивний прецедент, оскільки такий спосіб надання гарантій банк вважає ефективнішим, бо він не потребує затвердження у Верховній Раді України.

Ще по 20 млн. дол. планується надати на розвиток порту в Іллічівську і на інвестування проектів енергозбереження, які здійснює компанія «УкрЕско».

З урахуванням темпів зростання вітчизняного іпотечного ринку (у 2004 р. 84% порівняно з попереднім роком), цей сектор стає все більш привабливим для місцевих комерційних банків. Проте відсутність довгострокових ресурсів і низький рівень капіталізації українських банків збільшує ризики для стійкого зростання іпотечного фінансування. ЄБРР надав у 2005 р. «Раффайзенбанку Україна» іпотечну кредитну лінію на суму 10 млн. дол. США для підтримання ринку іпотеки. Ця кредитна лінія сприятиме наданню індивідуальним позичальникам довгострокового фінансування для купівлі, спорудження або реконструкції їх житла.

Для, фінансування мікрокредитування ЄБРР виділив українським банкам 200 млн. дол., які надаватиме без гарантій Національного банку або уряду. Нині за програмою мікрокредитування в Україні працюють банк «Аваль», Кредитпромбанк, Приватбанк, банки «Надра», «Форум». Першим українським банком, через який ЄБРР вирішив надавати кредити безпосередньо, став «Аваль» (відповідне рішення було ухвалене на початку 2004 р.). На початку 2005 р. аналогічне рішення ЄБРР ухвалив також щодо банку «Форум».

Отже, в Україні створюються сприятливі умови для розвитку партнерства зі світовою спільнотою у сфері малого та середнього бізнесу. Приватний бізнес — фундамент ринкової економіки, опора відкритого демократичного суспільства, запорука подальшого ефективного розвитку економіки.