3. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього (...)».

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права⁴¹

Стаття 9

«1. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи триманню під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлено законом (...).

Контрольні запитання для аналізу правових положень та практики

^ Які дії застосовуються державою для забезпечення, щоб усі особи з усіма формами інвадіності користувались правом на свободу і особисту недоторканість і щоб ніхто не був позбавлений свободи за ознакою інвалідності?

^ Якими є законодавчі та інші дії, що застосовуються для забезпечення того, щоби люди з інвалідністю, позбавлені волі, забезпечувались необхідним розумним пристосуванням і

³⁹ Конвенція про права інвалідів. Резолюція Генеральної асамблеї ООН № 61/106, прийнята на шістдесят першій сесії ГА ООН 2006року (Конвенцію ратифіковано законом № 1767-VI від 16.12.2009)

⁴⁰ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи, 4 листопада 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97).

⁴¹ Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148 VIII (2148!08) від 19.10.73 ). Прийнято 16 грудня 1966року Генеральною Асамблеєю ООН. Док. ООН А/ПЕ8/2200 А (XXI).

користувались тими самими процесуальними гарантіями, що й інші особи, для повного користування правами і свободами?

СВОБОДА ВІД КАТУВАНЬ ТА ЖОРСТОКИХ, НЕЛЮДСЬКИХ АБО ТАКИХ, ЩО ПРИНИЖУЮТЬ ГІДНІСТЬ, ВИДІВ ПОВОДЖЕННЯ І ПОКАРАННЯ. СВОБОДА ВІД ЕКСПЛУАТАЦІЇ, НАСИЛЛЯ ТА НАРУГИ Конвенція ООН про права інвалідів⁴²

У Статті 15 Конвенції ООН про права інвалідів зазначено, що «Ніхто не повинен піддаватися катуванням або жорстоким, нелюдським чи таким, що принижують його гідність, поводженню або покаранню (...)». Особливо наголошується в цій статті, що «(...) жодна особа не повинна без власної вільної згоди піддаватися медичним чи науковим дослідам (...)».

Стаття 16 Конвенції ООН про права інвалідів зобов'язує державу вживати всіх заходів, щоб людина з інвалідністю була захищена як удома, так і поза ним від усіх форм експлуатації, насилля та наруги, зокрема, від тих аспектів, які мають тендерне підґрунтя.

Цей стандарт накладає позитивний обов'язок на державу вживати усіх заходів для надання у разі потреби належної допомоги і підтримки сім'ям людей з інвалідністю. Послуги та допомога повинні надаватись з урахуванням особливостей віку, статі і фактора інвалідності.

На державу покладається обов'язок забезпечити, щоб усі установи та програми, призначені для обслуговування інвалідів, перебували під ефективним наглядом з боку незалежних органів.

У разі, якщо людина з інвалідністю стала жертвою експлуатації, насилля чи наруги, держава повинна вжити «.усіх належних заходів для сприяння фізичному, когнітивному та психологічному відновленню, реабілітації та соціальній реінтеграції інвалідів (...)».

Такі відновлення та реінтеграція відбуваються у середовищі, що сприяє зміцненню здоров'я, благополуччя, самоповаги, гідності та самостійності відповідної особи і здійснюються з урахуванням потреб, зумовлених віково-статевою специфікою.

Для забезпечення цього права держава приймає «... ефективні законодавство та стратегії, зокрема, орієнтовані на жінок і дітей, для забезпечення того, щоб випадки експлуатації, насилля та наруги стосовно інвалідів виявлялися, розслідувалися та в належних випадках переслідувалися».

Норми, передбачені іншими окремими міжнародними угодами, які є чинними в Україні

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод⁴³ Стаття 3

Заборона катування

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню». Стаття 4

Заборона рабства і примусової праці

«1. Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані.

2. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю (...)». Міжнародний пакт про громадянські і політичні права⁴⁴ Стаття 7

«Нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи покаранню. Зокрема, жодну особу не може бути без її вільної згоди піддано медичним чи науковим дослідам». Стаття 8

«1. Нікого не можуть держати в рабстві: рабство і работоргівля забороняються в усіх їх

видах.

2. Нікого не можуть держати в підневільному стані (...)».

⁴² Конвенція про права інвалідів. Резолюція Генеральної асамблеї ООН № 61/106, прийнята на шістдесят першій сесії ГА ООН 2006року (Конвенцію ратифіковано законом № 1767-VI від 16.12.2009)

⁴³ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи, 4 листопада 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97).

⁴⁴ Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148 VIII (2148!08) від 19.10.73 ). Прийнято 16 грудня 1966року Генеральною Асамблеєю ООН. Док. ООН А/ПЕ8/2200 А (XXI).

Контрольні запитання для аналізу правових положень та практики

^ Які дії застосовуються для дієвого захисту людей з інвалідністю від медичних або наукових дослідів без їх добровільної та усвідомленої згоди, включаючи людей з інвалідністю, які потребують допомоги у здійсненні ними своєї правоздатності?

^ Чи включені інтереси людей з інвалідністю до національних стратегій та механізмів попередження катувань?

СВОБОДА ПЕРЕСУВАННЯ ТА ГРОМАДЯНСТВО. ІНДИВІДУАЛЬНА

МОБІЛЬНІСТЬ

Конвенція ООН про права інвалідів⁴⁵

Стаття 18 Конвенції ООН про права інвалідів, гарантуючи свободу пересування, право вибору місця проживання та громадянство, говорить, зокрема, про те, що право набувати й змінювати громадянство не може бути обмежене за причини інвалідності. Не можна позбавити громадянства довільно, в тому числі за причиною інвалідності.

Інвалідність не може бути причиною перешкод до отримання документів, що підтверджують громадянство, чи інших документів, що посвідчують особу, володіти такими документами й користуватися ними чи використовувати відповідні процедури, наприклад, імміграційні, які можуть бути необхідні для полегшення здійснення права на свободу пересування.

Людина з інвалідністю нарівні з іншими має право залишати будь-яку країну, зокрема, власну, не може бути позбавлена права на в'їзд до власної країни.

Ця стаття Конвенції також забезпечує право дитини з інвалідністю бути зареєстрованою відразу після народження. Не повинно бути перешкод і мають бути гарантії отримання дитиною з інвалідністю з моменту народження імені, набуття громадянства. Наскільки це можливо, повинно бути забезпечене право дитини знати своїх батьків і право на їхню турботу (контакт з ними).

Конвенція ООН про права інвалідів

Стаття 20

«Держави-учасниці вживають ефективних заходів для забезпечення індивідуальної мобільності інвалідів з максимально можливим ступенем їхньої самостійності (...)».

Норми, передбачені іншими окремими міжнародними угодами, які є чинними в Україні

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод⁴⁶

Стаття 2 Протоколу № 4

«(...) Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території (...). Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною».

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права⁴⁷

Стаття 12

«1. Кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання.

2. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну (...).

4. Ніхто не може бути свавільно позбавлений права на в'їзд у свою власну країну».

Стаття 13

«Іноземець, що законно перебуває на території будь-якої держави-учасниці цього Пакту, може бути висланий тільки на виконання рішення, винесеного відповідно до закону, і, якщо імперативні міркування державної безпеки не вимагають іншого, має право на подання доводів проти свого вислання, на перегляд своєї справи (...)».

⁴⁵ Конвенція про права інвалідів. Резолюція Генеральної асамблеї ООН № 61/106, прийнята на шістдесят першій сесії ГА ООН 2006року (Конвенцію ратифіковано законом України № 1767-VI від 16.12.2009)

^{46 46} Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи, 4 листопада 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97).

⁴⁷ Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148 VIII (2148!08) від 19.10.73 ). Прийнято 16 грудня 1966року Генеральною Асамблеєю ООН. Док. ООН А/КЕ8/2200 А (XXI).

Конвенція ООН про права дитини⁴⁸

Стаття 7

«1. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування».

Дещо специфічні права щодо цього надаються Конвенцією ООН про права дитини. Стаття 10 Конвенції гарантує «(...) право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну» з метою воз'єднання сім'ї; стаття 11 захищає дитину від незаконного переміщення і неповернення дітей із-за кордону.

Контрольні запитання для аналізу правових положень та практики

^ Чи вживає держава всіх необхідних заходів для забезпечення індивідуальної мобільності людей з інвалідністю, у тому числі шляхом:

- сприяння індивідуальній мобільності людей з інвалідністю в обраний ними спосіб, в обраний ними час за доступною ціною?

- полегшення доступу людей з інвалідністю до якісних засобів, що покращують мобільність?

- навчання людей з інвалідністю і персоналу, що працюють з ними, спеціальним навичкам мобільності?

- заохочення підприємств, що займаються виробництвом засобів, що полегшують мобільність, пристроїв та допоміжних технологій, до врахування всіх аспектів мобільності?

СВОБОДА ВИСЛОВЛЕННЯ ДУМКИ ТА ПЕРЕКОНАНЬ І ДОСТУП ДО

ІНФОРМАЦІЇ

Конвенція ООН про права інвалідів⁴⁹

Відповідно до ст. 21 Конвенції ООН про права інвалідів, «Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення того, щоб інваліди могли користуватися правом на свободу висловлення думки та переконань, зокрема, свободу шукати, отримувати й поширювати інформацію та ідеї нарівні з іншими, користуючись за власним вибором усіма формами спілкування, визначеними в ст. 2 цієї Конвенції (...)».

Свобода висловлення думки та переконань, а також доступ до інформації для людини з інвалідністю мають, звичайно, той самий зміст, як і для кожної людини. Однак здійснення цього права є можливим лише за умови особливих зусиль з боку держави, оскільки людині з інвалідністю потрібні додаткові умови. При цьому треба враховувати стан здоров'я, особливості захворювань, наявність та рівень функціональних обмежень тощо.

Норми, передбачені іншими окремими міжнародними угодами, які є чинними в Україні

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод⁵⁰

Стаття 10

Свобода вираження поглядів

«Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств».

«Право на свободу вираження поглядів є не лише наріжним каменем демократії, але й передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, які гарантує Європейська конвенція. Оскільки це право наділене великою значимістю, багато справ, у яких було встановлено критерії тлумачення принципів Конвенції, були пов'язані зі статтею 10».⁵¹

⁴⁸ Конвенція ООН про права дитини. Схвалена на 44-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Резолюція 44/25 від 20 листопада 1989року, ООН А/КЕ8/44/25 (Конвенціяратифікована Постановою ВР N 789-12 від 27.02.91).

⁴⁹ Конвенція про права інвалідів. Резолюція Генеральної асамблеї ООН № 61/106, прийнята на шістдесят першій сесії ГА ООН 2006року (Конвенцію ратифіковано законом № 1767-VI від 16.12.2009)

⁵⁰ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи, 4 листопада 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97).

⁵¹ Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини, жжж.сое.кіеу.иа/іп//ри(іупп/іпіїех

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права

Стаття 19

«1. Кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів.

2. Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (...)».

Контрольні запитання для аналізу правових положень та практики

^ Чи держава надає людям з інвалідністю інформацію, призначену для широкого загалу, в доступних форматах та з використанням технологій, що враховують потреби людей з різними формами інвалідності? Якщо так, то чи надається така інформація своєчасно та без додаткової оплати?

^ Чи сприяє держава вживанню в офіційних стосунках мови жестів, шрифту Брайля, інших доступних способів, методів і форматів спілкування з огляду на потреби людей з інвалідністю?

^ Чи держава заохочує приватні підприємства, що надають послуги широкому загалу, до надання послуг в доступних і прийнятних для людей з інвалідністю форматах?

^ Чи державою заохочує засоби масової інформації, включаючи такі, що надають інформацію через Інтернет, до перетворення своїх послуг на доступні для людей з інвалідністю?

^ Чи визнає держава мову жестів та чи заохочує її використання?

НЕДОТОРКАНІСТЬ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ, ПОВАГА ДО ОСОБИСТОЇ ТА ПСИХІЧНОЇ ЦІЛІСНОСТІ НА РІВНІ З ІНШИМИ ТА ПОВАГА ДО ЖИТЛА ТА СІМ'Ї. САМОСТІЙНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ І ВКЛЮЧЕНІСТЬ ДО МІСЦЕВОЇ

ГРОМАДИ

Конвенція ООН про права інвалідів⁵³

Стаття 22:

«1. Незалежно від місця проживання чи житлових умов жодний інвалід не повинен наражатися на довільне чи незаконне посягання на недоторканість його приватного життя, сім'ї, житла чи листування та інших видів спілкування або на незаконні нападки на його честь і репутацію.

Інваліди мають право на захист закону від таких посягань чи нападів.