103 К((р://иа.Іїгида8тида.Сот 100

Перелік різних перешкод, з якими стикаються маломобільні групи населення в повсякденному житті

Конвенція ООН про права інвалідів зобов'язує вживати всіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити людям з інвалідністю можливість вести незалежний спосіб життя.

Незалежне життя - це право і можливість особи вибирати самій, як жити. Це означає жити так само, як і інші, маючи можливість самій вирішувати, що робити, з ким зустрічатися і куди піти, будучи обмеженим лише в тій мірі, в якій обмежені інші люди, які не мають інвалідності. Щоб стати дійсно незалежними, люди з інвалідністю повинні протистояти безлічі перешкод.

Такі перешкоди можуть бути явними:

• фізичні - архітектурні бар'єри і недоступний транспорт;

• інформаційні - коли формат подачі інформації може робити її недоступною.

А також прихованими:

• інституційні, законодавчі;

• поведінкові - відношення оточуючих.

Долання таких перешкод - це головний крок на шляху до того, щоб жити повноцінним життям, виступаючи в ролі працівників, роботодавців, подружжя, батьків, спортсменів, політиків і платників податків, інакше кажучи, щоб повною мірою брати участь в житті суспільства і бути його активним членом.

На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної практики організації безбар'єрного архітектурного середовища вирішуються такі основні проблеми, з якими стикаються представники маломобільних груп населення.

Для людей у візках - це долання поребриків і перепадів висоти, занадто високе розташування об'єктів, маневрування у вузькому просторі, проїзд крізь дверні отвори, долання сходів. Для осіб, що користуються милицями або ціпками, знімається проблема долання висоти, але додається проблема входу на ескалатор (тут необхідна швидкість маневру). Для незрячих - орієнтування в просторі, перехід доріг, розпізнавання небезпечних ситуацій, пошук входу в те чи інше приміщення чи будівлю. Для осіб з вадами слуху - знову таки перехід вулиць і неможливість користуватися голосовими оголошеннями.

При будівництві, реконструкції або облаштуванні будь якого середовища необхідно враховувати ряд особливостей, які сприятимуть комфортному перебуванню в ньому людини з фізичними/сенсорними або когнітивними вадами:

• Висота і розташування елементів конструкцій (дверних ручок, вимикачів світла, кнопок виклику персоналу, ліфтових панелей, телефонів-автоматів, банкоматів, паркоматів і т. ін.) має бути в зоні комфортної досяжності для людини в інвалідному візку і звичайної людини;

• Забезпечення достатнього простору для маневру: ширина прорізу дверей, коридорів, проходів має забезпечувати людині у візку свободу пересування, а також можливість вільно розминутися з іншою людиною у візку;

• Достатня висота дверних прорізів і стель, відсутність перешкод на підлозі (які люди з вадами зору не в змозі виявити за допомогою тростини);

• Зони паркування автомобілів для людей з інвалідністю повинні мати розмітку додаткового простору для висадки і посадки;

• У будівлях не повинно бути порогів вище 1,5 см;

• Місця перепаду рівнів між горизонтальними дільницями пішохідних шляхів або підлоги в середині будівель вище 4 см повинні облаштовуватись скосами/пандусами;

• Наявність інформаційних табло/піктограм - візуальна інформація про розташування пристосованих для осіб з інвалідністю місць та послуг, яка представлена символами, що застосовуються у міжнародній практиці;

• Наявність звукового дублювання візуальної інформації - для осіб з вадами зору;

• Наявність візуального дублювання звукової інформації - для осіб з вадами слуху;

• Наявність спеціальних місць для глядачів у візках в театрах, концертних залах та спортивних спорудах тощо;

• Наявність спеціальних облаштованих туалетів (або туалетних кабінок) та душових кабін для людей з обмеженою рухливістю.

Транспортна доступність - це можливість особам з фізичними, сенсорними або когнітивними вадами залишатися мобільними і користуватися всіма послугами та транспортними спорудами самостійно, не зважаючи ні на які обставини і за будь яких умов. Відсутність транспортної доступності накладає перешкоди для працевлаштування, освіти, підготовки кадрів, охорони здоров'я та соціальних послуг.

По суті, проектування масових споруд з урахуванням потреб осіб з інвалідністю - це не така і складна проблема. Усі вимоги чітко викладені в різних технічних регламентах і нормативних актах. Ніяких надприродних технологічних рішень вона не вимагає. Потрібно лише зважити на те, що навколо є люди, яким жити набагато складніше, ніж тим, хто не має явних фізичних проблем, і намагатися полегшити їм життя.

До відома:

Декларація незалежності людини з інвалідністю:¹⁰⁴

• Не розглядайте мою інвалідність як проблему.

• Не треба мене підтримувати, я не такий слабкий, як здається.

• Не розглядайте мене як пацієнта, тому що я просто ваш співвітчизник.

• Не намагайтеся змінити мене. Ви не маєте на це права.

• Не намагайтеся керувати мною. Я маю право на власне життя, як будь-яка особистість.

• Не вчіть мене бути покірним і смиренним долі.

• Не робіть мені ласку. Визнайте, що реальною проблемою, з якою стикаються особи з інвалідністю, є їх соціальне знецінення, утиски та упереджене ставлення до них.

• Підтримайте моє бажання зробити свій внесок у суспільство.

• Допоможіть мені пізнати те, що я хочу.

• Будьте тим, хто піклується, не шкодуючи часу, і хто не бореться в спробі покращити мене.

• Будьте зі мною, навіть коли ми сперечаємось один з одним.

• Не допомагайте мені тоді, коли я цього не потребую, якщо це навіть приносить вам задоволення.

• Не захоплюйтеся мною. Бажання жити повноцінним життям не заслуговує захоплення.

• Дізнайтесь про мене трохи більше. Ми можемо стати друзями.

• Будьте союзниками в боротьбі проти тих, хто користується мною для власного задоволення.

• Давайте поважати один одного. Адже повага передбачає рівність. Слухайте, підтримуйте і дійте.

¹⁰⁴ Норман Кюнк, американський активіст руху на захист прав інвалідів.

Альбом технічних рішень обладнання елементами безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями

105

до об'єктів житлово-комунального призначення

У цьому посібнику подано інформацію про основи та принципи формування середовища, доступного для людей з порушеннями опорно-рухового апарату, включаючи осіб які користуються інвалідними візками, та для людей з вадами зору і тотально незрячих.

Це змістовне, докладне, проілюстроване видання, в якому викладено засади проектування житлових будинків, об'єктів громадського призначення та облаштування зовнішніх територій з урахуванням специфіки вимог та потреб маломобільних груп суспільства.

Посібник адресований архітекторам-проектувальникам, потенційним інвесторам об'єктів, призначених для МГН, громадським організаціям та органам влади, які можуть і повинні впливати на формування і розвиток безбар'єрного антропогенного середовища в Україні.

Інформацію, наведену у посібнику, можна використовувати при проведенні аудитів доступності та при плануванні реконструкцій чи переобладнанні приміщень під потреби МГН.

Організація проведення аудитів доступності

Обстеження доступності проводиться не спонтанно, а на чиєсь замовлення, наприклад, власника або розпорядника споруди. Замовник може і повинен конкретизувати мету аудиту, межі об'єкту, можливо, обсяг планованого переобладнання. Може надійти, наприклад, замовлення на аудит будинку школи, а може лише на кабіну ліфту. Добре також наперед вияснити, що це за об'єкт, як він використовується зараз і як планується, хто працює (чи є у штаті особи з інвалідністю) і хто є клієнтами об'єкту, що обстежується, в чому головні проблеми. Можливо, щось уже було зроблено для доступності об'єкту, який наступний етап. Наперед треба зібрати максимум потрібної інформації, це заощадить час при безпосередньому проведенні аудиту. Варто ще раз переглянути ті розділи будівельних стандартів, які можуть знадобитися в ході аудиту. Якщо є план чи карта, треба їх мати з собою. Можна заздалегідь намітити приблизний маршрут аудиту. Слід подбати про офіційний дозвіл на доступ і про можливість потрапити у всі необхідні місця. У групі, що проводить аудит, представник замовника може бути присутній або відсутній. Сам аудитор - як правило, лише консультант, він дає поради, а рішення про те, які переобладнання необхідно зробити і у який саме спосіб, приймає замовник з допомогою інших спеціалістів. Тому треба зберігати коректність, точність думки, реалізм та уникати суб'єктивності. Довіряйте стандартам та інструментам.

Інструменти, що застосовуються при проведенні аудиту доступності.

Інструменти мають бути справними, деякі з них потребують періодичної офіційної перевірки. Часом буває необхідно провести також більш специфічні виміри - наприклад, рівня шуму, освітлення чи загазованості.

Техніка і спосіб вимірювання також мають значення. Треба думати реалістично, як користувачі. Заміри відстані, простору потрібно робити в критичних місцях - наприклад, у найвужчому місці, там де прохід перекривають предмети, а ширина проходу дверей чи балкону береться «на просвіт», тобто враховуючи виступання полотна відчинених дверей, відстань до парапету, а не до краю плити, з урахуванням виступаючих елементів, які можуть заважати в пересуванні. Усі виміри позначаються на плані та заносяться в журнал. Якщо вимірювання наговорюються на диктофон, після проведення аудиту їх треба переслухати та внести в журнал і на план. Для користування всіма цими пристроями в складі групи часом потрібно мати з собою асистента, достатньо дужого й акуратного.