4.Хмарність. Добовий та річний хід хмарності
Хмарністю, або кількістю хмар називається ступінь покриття небосхилу хмарами. Визначення хмарності проводиться візуально по десятибальній шкалі (від 0 до 10 балів). Абсолютно безхмарне небо відповідає 0 балам, а повне покриття неба хмарами - 10 балам. Відмітки 1, 2, 3 і т.д. означають, скільки десятих частин небосхилу покрито хмарами: 1/10, 2/10, 3/10 і т.д. При спостереженні за хмарністю записують загальну кількість хмар, яка включає в себе кількість хмар усіх ярусів, видимих у момент спостереження на небосхилі, а також кількість нижніх хмар. При цьому до нижніх хмар відносять і хмари вертикального розвитку. Вночі хмарність визначають за площею небосхилу, на якій не видно зірок. Визначення хмарності повинно проводитися завжди з одного і того ж самого відкритого пункту в районі метеорологічної станції.
Визначення форми хмар проводиться на підставі прийнятої міжнародної класифікації. Спостерігач визначає, до якого ярусу відносяться хмари, а потім уточнює основний рід і вид даної форми. При визначенні форми хмар керуються „Міжнародним атласом хмар”. При спостереженні над формами хмар недостатньо обмежуватися тільки визначенням їх у встановлений час. Спостерігач повинен в проміжках між термінами спостережень стежити за утворенням і видозміною хмар, встановлювати взаємозв’язок між хмарами різних ярусів і форм.
Добовий хід хмарності розрізнений для різного роду хмар. Шаруваті і шарувато-купчасті хмари частіше за все утворюються в ранні години, коли радіаційне вихолодження найбільше. В денні години під впливом сонячного прогрівання вони розсіюються. Хмари вертикального розвитку над континентами мають максимум після полудня, коли конвекція досягає найбільшого розвитку, а до вечора вони, зазвичай, руйнуються. Тому над континентами в теплу пору року, коли конвективні хмари переважають, спостерігається два максимуми: слабо виражений вранці і значний після полудня. В холодну пору року найбільш часто спостерігаються шаруваті хмари, максимум яких доводиться на ранні години. Над океанами конвекція розвивається вночі, тому добовий хід тут протилежний ходу на континентах.
Добовий хід хмарності може значно відхилятися від приведених типів залежно від місцевих умов. Наприклад, в горах в літню пору року вранці спостерігається безхмарна погода, а вдень, завдяки перенесенню водяної пари у верхні шари, хмарність збільшується. На берегах морів і океанів вдень хмарність зменшується.
Річний
хід хмарності відрізняється великою
різноманітністю в
різних кліматичних зонах. Над Європейською
територією максимум
хмарності спостерігається пізньою
осінню і взимку,
коли найбільш розвинута циклонічна
діяльність, а мінімум хмарності
має місце влітку. Наприклад, в Харкові
(
=
50°,
=
З6014')
максимум хмарності за середніми
багаторічними даними
спостерігається в грудні (8,4 бали), а
мінімум - в
серпні (4,3 бали).
Над
Східним Сибіром в зимову пору року, у
зв’язку
з наявністю тут
баричного максимуму, хмарність найменша;
в
літній час, коли атмосферний тиск
знижений, хмарність найбільша.
Над океаном у високих широтах найбільша хмарність спостерігається влітку, а найменша - взимку. Пояснюється це тим, що відносно тепле повітря влітку, рухаючись над більш холодною підстилаючою поверхнею океану, охолоджується, що приводить до утворення адвективних туманів і шаруватих хмар. В областях мусонного клімату максимум хмарності спостерігається влітку. В зимову пору року хмарність тут найменша.