§30. Болота. Луки

Цікаве рослинне угруповання являють собою болота. Сфагнові болота вражають своїм забарвленням: коричневі, чер­воні, рожеві, жовті, бурі кольори. У моху-сфагнуму дуже гіллясте стебло з густим пучком гілок зверху, які утворюють щіль­ну головку. Лишайники й мохи поглинають багато води, ростуть вони дуже швидко. Інші рослини повинні рости разом з ними, інакше вони загинуть. Через поганий доступ повітря, заболоче­ний ґрунт на болотах ростуть в основному представники тундри.

Росичка — комахоїдна рослина, в якої листки розміщені на довгих черешках з клейкими війками. Рослина виділяє схожі на росу краплі; комахи, які сідають на листки росички, приклеюю­ться до них, а листочки стискуються. Через кілька днів від ко­махи залишається тільки хітиновий покрив. Таке пристосування в росички пов'язане з потребою рослини в азоті, який вона не може одержати з болотного ґрунту.

Пухирник на стеблі має багато пухирців, у яких є клапани, що відкриваються тільки всередину. Коли комаха сідає на рослину, то відразу ж провалюється в ці клапани.

Журавлина — вічнозелений чагарничок, що стелеться і має шкірясті блискучі листочки. Восени на тонких стеблах з'являю­ться яскраво-червоні кислі ягоди.

Багно — рослина з запаморочливим сильним запахом. Цей невисокий чагарник має вузькі буруваті вічнозелені листки, зни­зу дуже опушені ніби рудою повстю; має невелику китицю білих квіток. Цвіте в кінці травня і в червні. У Сибіру часто називають багном даурський рододендрон.

Водянка — вічнозелений чагарничок з вузькими, схожими на голки темно-зеленими листочками і великою кількістю чорних ягід. Ягоди вживають у їжу свіжими. Смак їх водянистий, звідки й назва. Водянка утворює щільні подушки, притиснуті до землі.

Пухівка має пухнасті китиці, які часто утворюють суцільний білий килим. Маленькі плоди, на яких є ці пушинки, легко зри­ває вітер і розносить їх на великі відстані.

Болота можуть утворитися при заростанні озер. У заростаю­чому озері (якщо рухатися від берега) до глибини 1 м ростуть осоки, стрілиця, гірчак земноводний, водяні жовтеці тощо. Глиб­ше, до 2—3 м, поселяються комиші, очерети, хвощі, ще глибше ростуть водяні лілії, рдесник, у яких на поверхні плавають тіль­ки листки і квітки, а всі інші органи повністю знаходяться у во­ді. Глибока частина озера зайнята різними водоростями.

Рослини, відмираючи, падають на дно, де утворюються товсті шари з відмерлих рослин. Озеро продовжує міліти, заростати і перетворюється на болото. На поверхні його з'являються мохи і лишайники, під шаром яких відмерлі рештки рослин без досту­пу кисню перетворюються на торф. Торфоутворювальний процес відбувається повільно, шар торфу в 1 м утворюється лише за 500—600 років.

Найрізноманітніша багаторічна трав'яна рослинність вкриває великі площі лук. Луками називають безлісі простори, вкри­ті трав'яним покривом, які розвиваються в умовах достатньої або надмірної зволоженості ґрунту. Трав'яні рослини, як прави­ло, утворюють дернину, яка складається з щільно зімкнутих надземних і підземних частин рослин. У заплавах річок створю­ються сприятливі умови для розвитку рослинності: достатньо вологи, тепла і світла, мулистих поживних часточок ґрунту. Луки, які утворюються в долинах річок, називають заплавними. На них ростуть цінні кормові трави. Зелені або лілові колоски тонконога лучного дають поживне сіно і є доброю пашею. Можна зустріти злаки, які утворюють високотравний ярус. Це тимофіївка, стоколос безостий, лисохвіст лучний та інші, які в основному йдуть на сіно. На цих луках можна зустріти бобові, наприклад, конюшину, мишачий горошок, чину, які збагачують ґрунт на азотні поживні речовини.

Луки по схилах горбів і річкових долин, на лісових галяви­нах називають суходільними. Злаки й бобові не розвива­ються тут так розкішно, як на заплавах, тому що тут відчувається нестача вологи й поживних речовин. Зате у великій кількості зустрічається різнотрав'я: червоні — віскарія і гвоздики дельтовидні, сині — дзвоники, рожеві — меландрій та ракові шийки, золотисті — жовтеці, білі — королиці (маруни). Часто на луках зустрічається деревій з численними дрібними головками білих квіток. Це одна з найдавніших лікарських рослин. У червні на луках з'являється багато білих зонтиків. Це кмин — найдавніша пряна рослина. У його насінні — до 10% олії. Яскраві малинові квітки віскарії — добрі медоноси. Стебло в рослин клейке, щоб не пускати до солодкого нектару квіток повзучих комах.

Деякі рослини лук (кмин, козельці, деревій) добре поїдає худоба, але на луках буває багато бур'янів (пижмо, дзвінець, дзвоники, кінський щавель) і навіть отруйних рослин (жовтець їдкий, калюжниця, молочай, перестріч). Сіно на таких луках найкраще заготовляти до масового цвітіння лучних бур'янів.

У водних рослин зберігаються або тільки підземні органи кореневища, цибулини, бульби), або зимуючі бруньки, які відокремлюються від рослини і занурюються на дно, а навесні спли­вають.

Вічнозелені рослини перезимовують разом із стеблом, листками й плодами (журавлина, брусниця).

Усі зимуючі бруньки — надземні або підземні — восени пори­нають у глибокий спокій, з якого вивести їх дуже важко. З на­станням справжньої зими осінній спокій змінюється змушеним зимовим. Здатність насіння і бруньок впадати в передзимовий глибокий спокій допомагає їм нормально перенести зимові холоди.

Зимові гілки тільки на перший погляд здаються однаковими. Якщо придивитись уважніше, вони всі різні. У бруслини гілки зеленого кольору, черемухи — блискучо-коричневого, горобини — білувато-сірого, калини — жовтуватого. Багато гілок мають спе­цифічні ознаки: колючки в шипшини й глоду, вузлуваті гілки дуба з дрібними бруньками, кострубаті гілки яблунь з бруньками-плодушками на зморщених ніжках. Можна навчитися розріз­няти дерева взимку за силуетами.

Розглянуті сезонні зміни рослинності середньої смуги можуть бути орієнтиром для проведення спостережень у природі. Три­валість періодів у різні роки різна, тому можна лише гадати про те, наскільки одні явища запізнюються, а інші йдуть швидше. Взимку явища природи одноманітні, тому періоди більш трива­лі, зате навесні і влітку природа швидко змінює свій зовнішній вигляд, на зміну одним явищам приходять інші, тому періоди коротші.