§ 28. Види розмноження рослин. Класифікація рослин.
Використання їх людиною
Розмноження — одна з основних властивостей рослинних організмів, яка сприяє збільшенню їх чисельності. Рослини розмножуються безстатевим, вегетативним і статевим способами.
Безстатеве розмноження відбувається за допомогою спор, які складаються з однієї або кількох клітин. Рослини успадковують тільки властивості материнського організму. Зустрічається цей вид розмноження у водоростей, грибів, лишайників, мохів, папоротей, хвощів і плаунів. Будова спор набагато простіша, ніж насіння, і в них немає зародка. Вони утворюються в мішечках, які називаються спорангіями, і зібрані в колоски на вершині стебел чи в пазухах листків (хвощі і плауни) або розміщені з нижнього боку листка (папороті). Рослини, на яких розвиваються органи безстатевого розмноження, називаються спорофітами.
Якщо рослини розмножуються за рахунок відокремлення материнського організму вегетативного органу або його частини (листок, стебло, корінь), таке розмноження називають вегетативним.
Багато рослин розмножується за допомогою кореневих паростків — пагонів, які утворюються із сплячих бруньок коренів рослин (кульбаба, осот, суріпиця). З дерев і чагарників, кореневими паростками (кореневою порослю) розмножуються тополя, осика, біла акація.
Бульби картоплі стеблового походження, вони дають початок новим організмам навіть після того, як поділені на частини. Пирій і конвалія розмножуються кореневищами, а цибулині (часник, цибуля, лілія) — цибулиною. Суниці, перстач гусячий розмножуються вусами (повзучі пагони, що укорінюються). Наведені приклади вегетативного розмноження належать до природного.
При штучному вегетативному розмноженні виділяють такі способи: поділ куща на окремі частини, кожну з яких садять окремо (флокс, троянда) і живцювання (укорінення окремих частин рослини). Живці можуть бути стеблові (смородина, тополя), кореневі (півонія, флокс), листкові (бегонія, фікус).
Багато плодово-ягідних кущів (смородина, аґрус) розводять живцями і відсаджуванням; при вкоріненні утворюються придаткові корені і нові пагони.
Щеплення (перенесення однієї частини рослини на другу зрощування їх), яке широко застосовується у сільському господарстві, також є одним з видів вегетативного розмноження. Якщо безстатеве розмноження сприяє тільки збільшенню кількості рослин, то статеве розмноження дає рослинам змогу давати якісно нові форми, які збільшують здатність їх до мінливості. Жіноча й чоловіча статеві клітини (гамети) після злиття утворюють запліднену клітину (зиготу). У рослин, як правило чергуються покоління — безстатеве і статеве. У мохів переважає в розвитку статеве розмноження, а в папоротей, навпаки,— нестатеве. У квіткових рослин більш розвинуте статеве розмноження. Завдяки злиттю батьківської і материнської клітин новий організм має подвійну спадковість, а значить, він більше пристосований до навколишнього середовища. У нижчих рослин (водорості, мохи, папороті) статевий процес пов'язаний з водою, насінних — чоловічі статеві клітини доходять до яйцеклітини по пилковій трубці.
Поняття про систематику рослин.
Щоб вивчати й описувати рослини, необхідно знати їх назви та розміщення в певній системі, тобто їх класифікацію. Чітку класифікацію створив шведський природодослідник Карл Лінней (1707—1778). Він визначив поняття вид і рід, запропонував подвійну номенклатуру і дав чіткий опис багатьох рослин.
Сучасна систематика будується на всебічному вивченні рослин, залучаючи Не тільки дані про анатомічні й фізіологічні особливості будови рослин, а й встановлюючи спорідненість і єдність походження. Одиницею класифікації рослин є вид.
Вид— це група рослин, які мають однакову будову, функції, схрещуються в природі тільки між собою і мають спільне походження.
Рід — це група близьких видів, які відрізняються невеликими особливостями в будові (форма листка, стебла, забарвлення квіток тощо).
Родина — більша група рослин, до якої входять близькі роди. Родини об'єднують у класи, а класи — в типи.
Тип — це найбільша одиниця в класифікації рослин.
Усі рослини поділяють на дві природні групи: нижчі і вищі. До нижчих належать такі типи: водорості, бактерії, лишайники; до вищих — мохоподібні, папоротеподібні, голонасінні, покритонасінні.
Визначимо, наприклад, положення жовтецю їдкого в загальноприйнятій класифікації.
Вид — їдкий,
рід — жовтеці,
родина — жовтецеві,
підклас — роздільнопелюсткові,
клас – дводольні,
тип — покритонасінні.
З
араз
нараховується близько 500 000 видів рослин,
причому більше половини їх представлено
типом покритонасінних як найбільш
досконалих у своїй будові, різноманітності
й пристосуванні до навколишнього
середовища.
З великої кількості видів квіткових рослин число культивованих не перевищує 650—700 видів (не враховуючи численних сортів, створених уже самою людиною), що становить всього лад менше 1 % від усіх видів рослин.
Усього на земній кулі вживають у їжу понад 300 видів дикорослих і культурних рослин. Кількість лікарських рослин, які застосовують у медицині, досягає 12 000 видів, але практичне значення мають 200—250 видів.
З 2000 видів волокнистих рослин близько 500 використовують для виготовлення мотузок і грубих тканин і тільки 20 видів іде на виготовлення тонких тканин.
З 1500 видів ефіроолійних рослин промислове значення 110—120 видів. Така сама справа і з фарбувальними, дубильними, жироолійними та іншими групами дикоростучих корисних рослин. Людина відбирала найважливіші для неї види, добиваючись великої різноманітності сортів серед невеликої кількості відібраних видів.
Сорти культурних рослин — це продукт діяльності людини. Найбільше сортів у плодових, ягідних і декоративних сортів. Відомо понад 2000 сортів суниць, понад 6000 сортів яблуні, близько 10 000 сортів троянд.