Міністерство аграрної політики та продовольства україни

Білоцерківський Національний Аграрний університет

Агрономічний факультет

Кафедра рослинництва

Прогноз і програмування Урожайності сільськогосподарських культур

Методичні вказівки для лабораторно-практичних занять та самостійної роботи студентів V курсу агрономічного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня (8.130102 «Магістр»)

Біла Церква 2011

УДК

Затверджено радою агрономічного факультету

Протокол № ___ від _________2011 р.

Укладачі: Панченко Т.В., Ткачук В.М., Новохацький М.Л., Остренко М.В. канд. с.-г. наук

Прогноз і програмування врожаю сільськогосподарських культур для практичних занять та самостійної роботи студентів V курсу агрономічного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня (8.130102 «Магістр»)/ Панченко Т.В. – Біла Церква, 2011. – 36 с.

Рецензенти: Лозінський М.В., Яковенко О.М. кандидати с.-г. наук

© БНАУ, 2011

Зміст

1	Вступ	4
2	Поняття про прогнозування, планування, програмування урожайності. Математичні моделі в рослинництві.	5
3	Рекомендована література	7
4	Заняття 1. Озима пшениця	8
5	Заняття 2. Озиме жито	13
6	Заняття 3. Яра м’яка пшениця	16
7	Заняття 4. Ячмінь ярий	18
8	Заняття 5. Овес	21
9	Заняття 6. Кукурудза на зерно	24
10	Заняття 7. Просо	28
11	Заняття 8. Гречка	30
12	Заняття 9. Горох	33
13	Заняття 10. Соя	35
14	Заняття 11. Рис	37
15	Заняття 12. Соняшник	40
16	Заняття 13. Ріпак озимий	42
17	Заняття 14. Картопля	45
18	Заняття 15. Цукрові буряки	47
	Додаток А. Варіанти програмованої урожайності с.-г. культур, ц/га	51
	Додаток Б. Забезпечення збору основної продукції 1 млн одиниць ФП, кг	53
	Додаток В. Оптимальні норми висіву польових культур для зони Лісостепу	53
	Додаток Г. Маса насіння та приблизна їх кількість у с.-г. рослин	54
	Додаток Д. Винос елементів живлення основною продукцією з ураху­ванням побічної, кг/ц	54
	Додаток Е. Вміст поживних речовин в ґрунті	55
	Додаток Є. Коефіцієнти використання елементів живлення з ґрунтових запасів	55
	Додаток Ж. Коефіцієнти використання елементів живлення польовими культурами з мінеральних добрив	56
	Додаток З. Процентний вміст поживної речовини у добривах	56
	Додаток К. Програмована технологічна модель вирощування озимого тритикале із заданою максимальною врожайністю	58
	Додаток Л. Площа листової поверхні та площа живлення однієї рослини основних сільськогосподарських культур	59
	Додаток М. Коефіцієнти використання елементів живлення з органічних добрив	59
	Додаток Н. Новітня техніка для впровадження інтенсивних технологій польових культур	60

ВСТУП

Серед базової сільськогосподарської продукції, яка гарантує продовольчу безпеку України, особливе місце займає отримання високих, стабільних врожаїв з найкращою якістю. Виробництво зерна та розвиток його ринку відображають стан економіки всього аграрного сектора. В ньому відбивається вся сукупність нерозв’язаних проблем.

Інтенсифікація землеробства і всі задачі пов’язані із збільшенням виробництва його продукції ставлять підвищені вимоги до сільськогосподарської науки з розробки нових методів і технологій вирощування сільськогосподарських культур, які забезпечували б повне і ефективне використання матеріально-технічних ресурсів і наукового потенціалу для отримання високих і стабільних врожаїв.

Незважаючи на велику кількість досліджень і численні публікації, питання планування та програмування урожайності та удосконалення технології вирощування сільськогосподарських культур не втрачає актуальності за сучасних умов господарювання. Адже, впровадження в науку і практику сільськогосподарського виробництва сучасних методів планування і управління урожайністю на базі широкого використання точних кількісних оцінок виробничих ситуацій є одним з основних шляхів зростання ефективності сільськогосподарського виробництва.

Для того щоб реалізувати передовий досвід, нагромаджений практиками у рільництві, і поставити впровадження на масову основу, розробляються науково обґрунтовані технологічні карти по вирощуванню сільськогосподарських культур. Це може забезпечити економніше використання наявних у господарствах матеріальних і трудових ресурсів для одержання запланованих високих урожаїв. Розв’язанню цих завдань і присвячена наукова проблема, широко відома під назвою програмування урожаїв [1].

Академік ВАСГНІЛ І.С. Шатилов формулює програмування урожаїв як зумовлений науково-технічним прогресом новий напрям у землеробстві, як розроблення комплексу взаємозв’язаних агротехнічних заходів, своєчасне й якісне виконання яких забезпечить одержання розрахункового урожаю при одночасному підвищенні родючості землі і задоволенні потреб охорони навколишнього середовища [2].