1.3. Персонал як основа ефективної діяльності організацій

Важливу роль в забезпеченні ефективності організації відіграє персонал. Тому основною умовою діяльності організацій наряду з діяльністю менеджерів є забезпечення ефективної роботи персоналу. Вирішення цієї проблеми передбачає розв'язання спеціальних завдань: добір персоналу, його адаптацію, професійне становлення та ефективне виконання професійних ролей, здійснення професій­ної кар'єри тощо [9; 11; 14; 26].

Для забезпечення ефективної роботи персоналу організації необхідним є, окрім задоволення потреб самої організації (виробництво конкурентоспроможних товарів, надання послуг, отримання прибутку тощо) є задоволення потреб персо­налу організації. Тобто йдеться про те, що має бути забезпечений певний баланс між задоволенням потреб організації та потреб кожного працівника. Однак досвід діяльності організацій на теренах нашої держави свідчить про те, що сьогодні відбувається значне порушення цього балансу.

Варто враховувати те, що працівники мають широкий набір потреб, які моти­вують їхню діяльність і поведінку. На основі підходів видатного американського психолога А. Маслоу [23] потреби можна об'єднати у п'ять основних груп.

1. Фізіологічні потреби — потреби, необхідні для виживання (їжа, вода, жит­ло, відпочинок тощо).

2. Потреби в безпеці та захисті від фізичних та психічних загроз з боку нав­колишнього світу і впевненості в тому, що певні вимоги в безпеці, захисті, еко­номічній стабільності, законності, забезпеченості роботою тощо будуть задоволь­нятися так само, як і фізіологічні потреби.

3. Соціальні потреби (потреби в причетності, любові) — потреби, які відобра­жають почуття належності до чогось, когось, почуття соціальної взаємодії (колек­тив, формальні і неформальні групи, держава), суто особисті почуття прихиль­ності та підтримки (потреби в сексуальному партнері, сім'ї, друзях, сусідах).

4. Потреби у повазі (вони забезпечують визнання, самоповагу і повагу інших, належну самооцінку досягнень, компетентності, статусу, престижу).

5. Потреби у самовираженні, тобто у реалізації своїх потенційних можливос­тей (потреби у творчості, створенні нового, оригінального, у реалізації себе як професіонала, як особистості).

Фізіологічні потреби та потреби у безпеці й захисті є первинними, тобто вони закладені в людині генетично. Соціальні потреби, потреби у повазі та самовираженні є вторинними, які виникають у людини в процесі пізнання навколишнього світу та набуття життєвого досвіду. Первинні і вторинні потреби людини ще називають природними та соціогенними [25].

Згідно з теорією А. Маслоу п'ять основних типів потреб утворюють ієрархічну структуру, що як домінанта визначає поведінку людини. Потреби вищих рівнів не мотивують людину, поки не задоволені (принаймні частково) потреби нижчих рівнів. Але слід зазначити, що ця ієрархічна структура не є абсолютно обмеженою. Залежно від конкретних обставин та індивідуально-психологічних особливостей людей значущість тих чи інших потреб зростає. Наприклад, навіть у нашій нес­табільній економічній ситуації, коли первинні потреби реалізуються лише частко­во, залишаються досить значущими, а іноді виходять па передній план, вторинні потреби (належності, поваги, самовираження). Зокрема, потреба у професійній самореалізації є домінуючою для працівників творчих, неординарних.

Отже, керівникам організацій, окрім знання загальних закономірностей забез­печення мотивації працівників, необхідно розробляти і специфічні прийоми мо­тивації, індивідуальні для кожного співробітника. Це дасть можливість, у свою чергу, досягнути високих показників діяльності організації.

Базуючись на викладених вище принципах та підходах до діяльності сучасних організацій, можна визначити основні характеристики, які мають бути прита­манні вітчизняним структурам:

• організації повинні бути відкритими системами, які мають постійно врахову­вати зміни, що відбуваються в соціальному середовищі;

• організації мають швидко адаптуватися до нових підходів у суспільному роз­витку та трансформувати їх у нові моделі організацій, нові управлінські мо­делі, нові освітні та інформаційні технології, нові стратегії взаємодії між учасниками управлінського процесу, нові психологічні характеристики учас­ників такої взаємодії;

• щоб розвиватися у відповідності до соціальних змін, організації мусять пос­тійно навчатися, тобто характеризуватися: стратегічним мисленням та бачен­ням майбутнього; сильною корпоративною культурою; командним принципом роботи і вільним обміном інформацією, гуманістичним підходом у взаємодії з персоналом.

Велику роль у становленні таких характеристик організацій можуть відіграва­ти організаційні психологи, використовуючи ті чи інші моделі діяльності психо­логічних служб, спеціальні види й моделі діяльності в рамках цих служб, про які йтиметься в наступних розділах посібника.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Борманн Д., Воротина Л., Федерман Р. Менеджмент. Предпринимательс­кая деятельность в рыночной экономике. — Гамбург: S+W Steuer- and Wirtscha­ftsverlag, 1992. - 906 с.

2. Бандурка A.M., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. - Харьков: Фортупа-ирссс, 1998. — 464 с.

3. Винославська О.В., Малигіна М.П. Людські стосунки: Навчальний посіб­ник. - K.: КВІЦ. 2001. - 2001. - 83 с.

4. Виссема X. Менеджмент в подразделениях фирмы (предпринимательство и координация в децентрализованной компании): Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М., 1996. - 288 с.

5. Вудкок К., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. — М.: Дело, 1991. — 320 с.

6. Гибсон Дж. Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х. мл. Организации: поведе­ние, структура, процессы. — 8-е изд. — М.: ИНФРА-М, 2000. — С. 238-275.

7. Гринберг Дж. Управление стрессом. — 7-е изд. — СПб: Питер, 2002. — 496 с.

8. Дафт Р.Л. Менеджмент: Пер. с англ. — СПб: Питер, 2000. — 832 с.

9. Джуэлл Л. Индустриально-организационная психология: Учебник для ву­зов. — СПб: Питер, 2001. — С. 624-666.

10. Евенко Л.И. Уроки американского менеджмента (вступительная статья) // Мескоп М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер.с англ. — М.: Дело, 1992. - С. 5-17.

11. Занковский А.Н. Организационная психология: Учеб. пособие для вузов. - М.: Флинта: МПСИ, 2000. - С. 207-247.

12. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. — К.: МЗУУП, 1993. - 384 с.

13. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти.: Мо­нографія. — K.: Ніка-Центр, 2000. — 332 с..

14. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. — K.: Міленіум. 2003. - 344 с.

15. Карамушка Л.М., Чебатарьова O.A. Психологічні особливості прийняття управлінських рішень українськими менеджерами: результати крос-культурних досліджень. — K.: Проблеми загальної та педагогічної психології. 2002. — Т. 4. - ч. 1. - С. 90-95.

16. Кляйнманн М. Ассестмент-цеитр: Современные технологии оценки персо­нала: Пер. с нем. — Харьков: Гуманитарный центр, 2004. — 128 с.

17. Кристофер Е.Ю., Смит Л. Тренинг лидерства. — СПб: Питер, 2001. — 320 с.

18. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психоло­гічний аспект): Монографія. — K.: МАУП, 2000. — 286 с.

19. Кузьмин И. Психотехнологии и эффективный менеджмент. — М.: Техно­логическая школа бизнеса, 1994. — 192 с.

20. Кунц Г., О'Доннел. Управление: системный и ситуационный анализ управ­ленческих функций: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1989. — 493 с.

21. Льюис Р.Д. Деловые культуры в международном бизнесе: от столкновения к взаимопониманию. — М.: Дело, 1999. — 439 с.

22. Менеджмент в управлении школой / Под ред. Т.И. Шамовой. — М.: Ма­гистр, 1995. - 223 с.

23. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Пер. с англ. / Под общ. ред. Г.А. Балла, A.B. Киричука, Д.А. Леонтьева. — М.: Смысл, 1999. — 425 с.

24. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер.с англ. - М.: Дело, 1992. - 702 с.

25. Москвичев С.Г. Мотивация: деятельность и управление. — Киев-Сап- Фрапциско: Light Press, 2003. — 492 с.

26. Нъюстром Дж., Дэвис К. Организационное поведение. — СПб: Питер, 2000. - С. 366-388.

27. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Навчальний посібник. — Іва- но-Франківськ: «Плай», 2001. — 695 с.

28. Основи психолого-управлінського консультування: Навч. посіб. / За наук, ред. Л.М. Карамушки. — К.:МАУП, 2002. — 136 с.

29. Психология работы с персоналом в трудах отечественных специалистов: Хрестоматия / Сост и общ. ред. Л.В. Винокурова. — СПб: Питер, 2001. •— 512 с.

30. Рабочая книга практического психолога: Пособие для специалистов, рабо­тающих с персоналом / Под ред А.А. Бодалева, Х.А. Деркача, Д.Л. Лаптева. — М.: Изд-во Института психотерапии, 2001. — С. 95-146.

31. Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. — Л.: Изд-во Ле- нингр. ун-та, 1986. — С. 120-128. ♦

32. Трегпъяченко В.В. Колективні суб'єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка. — К.: Стилос, 1997. — 585 с.

33. Швалб Ю.М., Данчева О.В. Практична психологія в економіці та бізнесі. — К.: Лібра, 1998. - 270 с.

34. Шредер Г.А. Руководить сообразно ситуации: Пер. с нем. — М.: АО «Ин­терэксперт», 1994. — 160 с.

35. Donaldson, Т., Werhane, Р.Н. Ethical issues in Business.-5th ed. — Edinburg: Pearson Education, 1996. — 516 p.

36. Senge, G. The fifth discipline. The Art and Practice of Learning Organizations. — New York: Doubleday / Currency, 1990. — 247 p.

37. Shminke, M. (Ed.) Managerial ethics: Moral management and Processes-Lon­don: Lawrence Erbium Associates, INC, 1998. — 240 p.

38. Van De Vries R. Need for leadership: A solution to empirical problems in sit­uational theories of leadership. — Tilburg: Tilburg University, 1997. — 308 p.