Література

1. Бойчук І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2004. – 480 с.

2. Економіка підприємства: Навч. посіб. /За ред.. А.В.Шегди. – К.: Знання, 2005. – 431 с.

3. Шепеленко Г.И. Экономика, организация и планирование производства на предприятии. – Ростов на Дону: «МарТ», 2000. – 544 с.

4. Харів П.С.Економіка підприємства: Збірник задач і тестів: Навч. посіб. –К.: Знання, 2008. – 357

5. Економіка підприємства./за ред.Горфінкеля В.Я., Швандара В.М. – М.: 2002

Лекція 7.

Тема: Підприємницький ризик та шляхи його зниження.

План

1. Підприємницький ризик і збитки

2. Припинення діяльності фармацевтичного підприємства

1. Здійснення підприємництва у будь-якому його вигляді пов'я­зано з ризиком, який прийнято називати господарським, або підприємниць­ким. Навіть у країнах, де сформувалася ринкова економіка, підприємці зму­шені працювати в умовах невизначеності господарської ситуації та мінли­вості економічного середовища. Ризик — це ймовірність втрати коштів, недоотримання прибутків, небажаного розвитку середовища функціонуван­ня, відхилення від установлених цілей тощо.

Господарський, або підприємницький, ризик виникає за будь-яких форм діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалі­зацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерцією, втілен­ням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Оскільки у фармацевтичній діяльності використовують матеріальні, трудові, фінансові й інформаційні ресурси, що перебувають в обігу, то ризик пов'язаний із загрозою повної або часткової їх втрати. Тобто, ризик — це загроза того, що під­приємець зазнає збитків у вигляді додаткових витрат понад передбачені прогнозом, програмою його дій, або отримає прибутки, нижчі від тих, на які він розраховував.

Усі ризики тісно пов'язані із середовищем функціонування, тому їх до­цільно поділяти на ризики зовнішнього середовища та ризики внутрішнього середовища. До ризиків зовнішнього середовища належать:

:— економічні;

• соціальні;

• політичні;

• адміністративно-законодавчі;

— природно-екологічні;

- науково-технічні.

До ризиків внутрішнього середовища функціонування відносять:

- ресурсні ризики (фінансові, ризики персоналу, матеріальні, інфор­ маційні, енергетичні);

• виробничо-господарські ризики (технічні, технологічні, інноваційні, майнові тощо);

• комерційні ризики (неплатежів, маркетингові, торгові, транспортні, сервісні та ін.)-

Виділяють мінімальний, середній, оптимальний, максимальний або допу­стимий, критичний, катастрофічний види ризику. Під час прийняття управлін­ських рішень доцільно використовувати такі методи подолання ризиків:

- уникнення ризиків, запобігання їх виникненню;

— прийняття ризику (передбачає усвідомлене формування заходів з ура­хуванням потенційних ризиків та взяття керівником на себе відповідальності щодо покриття можливих втрат унаслідок виникнення ризику);

- оптимізація (зниження) ступеня ризику шляхом розподілу ризиків, страхування, диверсифікації, лімітування, формування резервів тощо.

Приклад підприємницьких ризиків оптової фармацевтичної організації та способи їх мінімізації наведено в табл. 8.

Підприємницькі збитки --це випадкове, непередбачене зниження підприємницького прибутку. Основні види збитків — фінансові, матеріальні, трудові, спеціальні.

Фінансові витрати — це прямий грошовий збиток, пов'язаний з неперед­баченими платежами, штрафами, сплатою додаткових податків, втратою гро­шей і цінних паперів, неповерненням боргів, несплатою покупцем доставле­ної йому продукції та ін. Особливі види грошових збитків пов'язані з інфля­цією, зміною валютного курсу національної грошової одиниці, додатковим вилученням коштів підприємств до державного або місцевого бюджету.

Матеріальні види збитків виявляються в непередбачених додаткових вит­ратах або прямих втратах обладнання, майна продукції, сировини, енергії тощо.

Трудові збитки — це втрати робочого часу, спричинені випадковими, непередбаченими обставинами, або повільнішим, ніж передбачалося, пере­бігом процесу підприємницької діяльності.

Спеціальні види збитків виявляються у вигляді шкоди, заподіяної здо­ров'ю та помешканню людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця тощо.

Для кожного виду збитків існують свої, притаманні лише йому, одиниці вимірювання. Однак звести докупи й оцінити збитки, що вимірюються в різних одиницях, можна лише у випадку подання їх у вартісному вираженні, тобто у грошових одиницях.

Під час визначення підприємницького ризику враховують лише випад­кові збитки, які неможливо безпосередньо спрогнозувати, і тому їх не зазна­чають у бізнес-плані. Джерелами таких збитків найчастіше бувають:

— політичні чинники, що виявляються у збільшенні податкових ставок, уведенні примусових відрахувань, зміні договірних умов, відчуженні майна і грошових засобів з політичних мотивів;

• стихійні лиха, крадіжки та рекет;

• недосконалість методології та некомпетентність осіб, які формують бізнес-план і здійснюють розрахунок прибутку та витрат.

З розвитком ринкових відносин підприємницький ризик і пов'язані з ним збитки неминучі. Тому підприємець повинен не ухилятися від ризику, а пе­редбачати його, намагаючись знизити його до якомога нижчого рівня. Спо­собами зниження ризику є диверсифікація, страхування й отримання більше інформації про вибір і результати.

Диверсифікація — це розподіл капіталовкладень і урізноманітнення форм діяльності, що не стосуються головного виробництва і результати яких безпосередньо не пов'язані.

Страхування підприємницької діяльності здійснюють страхові компанії шляхом продажу страхових полісів. Вони об'єднують у великих масштабах ризиковані операції і створюють страховий фонд. Страхові внески встанов­люються вище очікуваних збитків, тому що страховим компаніям потрібно відшкодувати і власні адміністративні витрати. Через це окремі підприємці віддають перевагу самострахуванню як способу запобігання ризику. Форма­ми самострахування є диверсифікація й інвестування грошових засобів.

Цінність інформації полягає в тому, що рішення приймаються зазвичай в умовах невизначеності і ґрунтуються на обмеженому доступі до інформації. Якщо інформація доступніша, підприємці можуть зробити кращий прогноз щодо проблеми, яка вирішується, і знизити ризик.

У процесі господарської діяльності підприємці не гарантовані від мож­ливого заподіяння шкоди чиїмсь інтересам (громадян, підприємств, установ, організацій або держави). В такому випадку підприємець несе майнову або іншу, встановлену законом, відповідальність.

За загальним правилом, боржник зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки у повному обсязі. Якщо ж майна, що йому належить, не вистачає для сплати боргів і немає можливості для фінансового оздоровлення підприєм­ства, суб'єкт підприємництва за заявою кредитора, а також прокурора та інших, передбачених законодавством органів, може бути визнаний судом або арбітражем банкрутом.

2. Припинення діяльності фармацевтичного підприємства

Припинення підприємницької діяльності може бути добро­вільним або примусовим (мал. 12).

Припинення підприємницької діяльності є остаточним від дня внесення цього факту до Єдиного державного реєстру.

Для цього юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описанням вкладення) державному реєстратору такі документи:

• нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення діяльності юридичної особи;

• документ, який підтверджує внесення плати за публікацію повідом­ лення про припинення діяльності юридичної особи в спеціалізованому дру­ кованому засобі масової інформації.

У випадках, встановлених законом, додатково подають документ, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на при­пинення діяльності юридичної особи.

Уразі ліквідації підприємства за рішенням власника голова ліквідацій­ної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, але не раніше двох місяців від дня публікації повідомлення у спеці­алізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (на­діслати рекомендованим листом з описанням вкладення) державному реєст­ратору такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення діяльності юридичної особи через ліквідацію;

• свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

• оригінал установчих документів;

• акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затвердже­ но рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу;

• довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

• довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

• довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості;

• довідку архівної установи про прийняття документів, які, відповідно до закону, підлягають довгостроковому зберіганню.

У випадках, встановлених законом, додатково подають висновок ауди­тора щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу.

Унаслідок злиття, приєднання, поділу або перетворення підприємства голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, але не раніше двох місяців від дня публікації по­відомлення в спеціалізованому друкованому виданні, повинні подати особи­сто або надіслати рекомендованим листом з описанням вкладення державно­му реєстратору такі документи:

• заповнену реєстраційну картку для проведення державної реєстрації припинення діяльності юридичної особи внаслідок злиття, приєднання, поді­ лу або перетворення;

• свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

• оригінал установчих документів;

• нотаріально засвідчену копію передавального акта, якщо припинен­ ня діяльності відбувається внаслідок злиття, приєднання або перетворення, або нотаріально засвідчену копію розподільчого балансу, якщо припинення діяльності відбувається внаслідок поділу;

• довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

• документ про узгодження плану реорганізації з органом державної податкової служби (за наявності податкового боргу);

• довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

• довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

• довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості.

У випадках, встановлених законом, додатково подають висновок ауди­тора про достовірність і повноту ліквідаційного балансу.

Підставами для судового рішення щодо припинення діяльності юридич­ної особи, якщо воно не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є:

• визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації че­ рез порушення закону, допущені під час створення підприємства-юридичної особи, які не можна усунути;

• провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

• невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

• неподання протягом року органам державної податкової служби по­ даткових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юри­ дичної особи за вказаним місцем розташування.

Суд, який прийняв рішення про порушення справи про банкрутство юри­дичної особи, у день набрання рішенням законної сили направляє його дер­жавному реєстратору за місцем розташування юридичної особи для внесен­ня до Єдиного державного реєстру запису про відповідне судове рішення.

Для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізич­ної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа повинна подати дер­жавному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описанням вкла­дення) такі документи:

• заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем;

• документ, який підтверджує внесення плати за публікацію повідом­ лення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинен­ ня підприємницької діяльності.

Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців від дня пуб­лікації повідомлення в спеціалізованому друкованому виданні подає держав­ному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описанням вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням;

• свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця;

• довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

• довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

• довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що фізична особа-підприємець не пе­ ребувала на обліку.

У разі смерті фізичної особи-підприємця третя особа, зокрема спадкоє­мець, може подати державному реєстратору особисто (надіслати рекомендо­ваним листом) нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть фізичної особи або нотаріально засвідчену копію довідки органу реєстрації актів гро­мадянського стану про смерть фізичної особи.

Суд, який прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, в тому числі рішення про визнання фізичної осо­би-підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набуття таким рішенням законної сили направляє його копію держав­ному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для вне­сення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про припи­нення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення дер­жавної реєстрації припинення діяльності юридичної особи внаслідок її ліквідації є датою державної реєстрації припинення діяльності юридичної особи.

Строк державної реєстрації припинення діяльності юридичної особи внас­лідок її ліквідації не повинен перевищувати трьох робочих днів, а припинен­ня підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця — двох робочих днів від дня надходження документів для проведення державної реєстрації припинення діяльності юридичної особи.

Державний реєстратор у день державної реєстрації припинення підприєм­ницької діяльності фізичної особи-підприємця зобов'язаний надіслати відпо­відним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фон­ду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення діяльності юридичної або фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та реєстраційної картки.

Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення діяль­ності юридичної особи або фізичної особи-підприємця на підставі рішення суду щодо ліквідації та відомості відповідної реєстраційної картки є підста­вою для зняття юридичної особи або фізичної особи-підприємця з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду Украї­ни, фондів соціального страхування.

3.Банкрутство та загальний порядок ліквідації

фармацевтичного підприємства

Банкрутство — це фінансова неспроможність юридичних осіб і громадян, нездатність платити кредиторам за борговими зобов'язаннями та продовжувати нормальну діяльність.

Як свідчить аналіз підприємницької діяльності, основними причинами банкрутства є:

• некомпетентність (менеджерська та службова);

• незбалансований досвід суб'єкта підприємництва, який може бути дос­ відченим менеджером, але недосвідченим комерсантом;

- нестача досвіду у фінансових операціях, невміння налагоджувати та підтримувати ділові зв'язки і контакти.

З 1 липня 1992 р. в Україні почав діяти Закон "Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом", який встановлює чітку відповідальність за проведення господарської діяльності, регулює процедуру ліквідації підприємства та задоволення претензій кредиторів і бюджету.

Відповідно до цього Закону, щодо боржника застосовують такі судові процедури банкрутства:

- розпорядження майном боржника — система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника для забез­ печення збереження й ефективного використання майнових активів борж­ ника та проведення аналізу його фінансового становища;

• мирова угода — домовленість між боржником і кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зо­ бов'язання за угодою сторін (далі — прощення боргів);

• санація (відновлення платоспроможності) боржника — система за­ ходів, які здійснюють під час провадження справи про банкрутство для за­ побігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також за­ доволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредиту­ вання, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну орга- нізаційно-правової та виробничої структури боржника;

ліквідація банкрута — припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, для здійснення за­ходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ліквідацію суб'єкта господарювання здійснює ліквідаційна комісія, яку формує власник майна чи його представники (органи), або безпосередньо орган управління згаданого суб'єкта.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господа­рювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також термін для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці від дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єк­та господарювання, вміщує у зазначених вище друкованих виданнях повідом­лення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами пре­тензій, а відомих кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стяг­нення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідуєть­ся, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну ко­місію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути пере­вірені у встановленому законодавством порядку.

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, за­довольняють з майна цього суб'єкта. Насамперед сплачують борги перед бюд­жетом, компенсують витрати на відновлення природного середовища, яко­му завдало шкоди ліквідоване підприємство. Потім задовольняють виявлені претензії та претензії, заявлені у визначений строк. Вимоги, виявлені та за­явлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольня­ють в останню чергу.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарю­вання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхи­лення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважа­ють погашеними.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, вико­ристовують за вказівкою власника.

Питання для закріплення нових знань.

1. У чому полягає підприємницький ризик

2. Які є види підприємницького ризику

3. Які можуть виникнути ризики в діяльності оптового фармацевтичного підприємства

4. У чому сутність підприємницького ризику

5. Які основні причини припинення діяльності фармацевтичного підприємства

6. Які основні причини банкрутства ви знаєте

7. Поясніть загальний порядок ліквідації фармацевтичного підприємства.