Серовар- різні антигени

Фаговар- різна чутливість до вірусів мікробів

Хемовар - живляться різніми речовини

Патовар - різна шкідливість для макроорганізму

Характеристика прокаріотних та еукаріот них

мікробних клітин

У кожного мікроорганізму, незалежно від його типу, елементарною одиницею є клітина. Остання повинна мати в своєму складі певну кількість особливих структур – органоїдів. Порівняння органоїдів у прокаріотів та еукаріотів дозволяє спочатку виділити принципові відмінності між вищезазначеними клітинами, а потім – і другорядні.

Дещо відрізняється від бактерій та дріжджів вигляд клітин у міцеліальних грибів. Незважаючи на певні відмінності, набір та особливості роботи органоїдів грибної клітини, дозволяє віднести її до типових еукаріотів (рис.4-6).

Рис.4 Будова прокаріотної клітини:

Кпс - капсула, КСт – клітинна стінка, ПМ – цитоплазматична мембрана з мезосомами, ЦПл – цитоплазма, Я – нуклеоїд,

Плз – плазміда, Ри – рибосома,

Ли, ПГМ, Пф, Гли – включення, Ж –джгутики, Пи – пілі.

Рис.5 Будова еукаріотної клітини (дріжджі):

1 – комплекс Гольджі, 2 – місце колишньої бруньки,

3 – ендоплазматична сітка, 4 – гранули хроматину, 5 – вакуоль, 6 – рибосоми, 7 – краплі жиру,

8 –цитоплазматична мембрана, 9 – ядерце,

10 – мітохондрії, 11 – клітинна стінка, 12 – цитоплазма, 13 – ядро.

Рис.6 Будова еукаріотної клітини

(міцеліальні гриби):

1 – ендоплазматична сітка, 2 – мітохондрія, 3 – цитоплазма, 4 – клітинна стінка, 5 – ядро, 6 – ядерна оболонка, 7 – цитоплазматична мембрана, 8 – рибосоми, 9 – комплекс Гольджі, 10 – лізосоми.

Таблиця 4. Порівняння функцій органоїдів у про- та еукаріотів

ЕУКАРІОТ	ПРОКАРІОТ
Керівна структура (генетичний апарат) Ядро Нуклеоїд
Відокремлення від оточуючого середовища і захист від несприятливих факторів Цитоплазм. мембрана Клітинна стінка Капсула Цитоплазм. мембрана
Транспорт поживних речовин і виведення продуктів обміну Цитоплазм. мембрана Цитоплазм. мембрана Комплекс Гольджи Лізосома Ендоплазматична сітка
Вивільнення енергії з поживних речови,і акумуляція її надлишків Мітохондрія Мезосома
Синтез білків Рибосома Рибосома

В клітинах двох типів є органоїди, які мають однакові назви (рибосома, клітинна стінка, цитоплазматична мембрана). Такі органоїди виконують однакові функції, але дещо розрізняються за хімічним складом.

Рибосоми клітин різних типів подібні не тільки за функціями, але й за будовою. Це органоїди, що складаються з двох частинок неоднакового розміру, з’єднаних як вісімка. Під час синтезу білка рибосоми об’єднуються в полісому. Речовини рибосом – це білок і РНК. В прокаріотній клітині від 10 до 50 тисяч рибосом, завдяки яким цитоплазма клітини має зернисту структуру. На відміну від еукаріотних, прокаріотні рибосоми мають менший розмір і не закріплені (у еукаріотів рибосоми зв’язані з мембранами ендоплазматичної сітки), а вільно плавають в цитоплазмі.

В еукаріотних клітинах є органоїди, які неможливо знайти у прокаріотів. Ними є ендоплазматична сітка, лізосоми, аппарат Гольджи, вакуолі, мікротільця. Всі вони – це розвинені мембранні структури, які відокремлюють певну ділянку цитоплазми еукаріотичної клітини і виконують різноманітні функції :

1. Ендоплазматична сітка (ЕС). Система мембран у вигляді трубочок та пластинок. З’єднана із зовнішньою ядерною мембраною. Транспортує білки, синтезовані на рибосомах гранулярної ЕС. Гладенька ЕС – місце синтезу ліпідів та ін. речовин;

2. Лізосоми. Органоїди сферичної форми, відокремлені від цитоплазми одинарною мембраною. Містять різноманітні ферменти, призначені для розщеплення поживних та чужорідних речовин різних типів і класів;

3. Аппарат Гольджі. Слоїста структура з мембран-цистерн, з одного кінця якого пухирці утворюються, а з другого – від’єднуються. Забезпечує транспорт речовин в клітині;

4. Мікротільця. Маленькі органоїди сферичної форми, відокремлені від цитоплазми одинарною мембраною. Вміст має зернисту структуру. Основна речовина – фермент каталаза, за допомогою якого в мікротільцях проходять реакції окислення;

5. Вакуолі. Органоїди різної, найчастіше – кулястої форми. відповідають за накопичення запасних поживних речовин або токсичних продуктів обміну.

У клітин двох типів є органоїди, які виконують однакові функції, але мають абсолютно різні назви і відрізняються як будовою, так і хімічним складом.

Табл. 5 Характеристика генетичних та енергетичних центрів клітин

Еукаріот	Прокаріот
Ядро – органоїд кулястої форми, Відокремлений від цитоплазми подвійною мембраною з порами. Всередині є ядерце. Основна речовина – двоспіральні молекули ДНК лінійної форми . Таких молекул – багато (у мікробів – від 4 до 28). В конденсованому вигляді (хромосома) вони перебувають під час поділу клітини, а в інтерфазі – у вигляді хроматину.	Нуклеоїд – відокремлення від цитоплазми відсутнє. Є безкінечною двоспіральною молекулою ДНК (кільцева форма, довжина 2-3 мм). Єдина молекула прокаріотів упакована складним шляхом. Відсутність декількох молекул не дає можливості прокаріоту поділити генетичний матеріал. Через це всі прокаріоти розмножуються нестатевим шляхом.
Мітохондрія – органоїд овальної форми. Відокремлена від цитоплазми подвійною мембраною. Внутрішня мембрана – не гладенька, має вирости (крісти). Всередині мітохондрії є невелика кільцева молекула ДНК, рибосоми, гранули фосфатів Нові мітохондрії утворюються при поділі старих.	Мезосома – не окремі органоїди, а вигини цитоплазматичної мембрани прокаріотної клітини в цитоплазму. Аналоги кріст еукаріота. Мезосоми можуть мати різноманітну форму (кулька, паличка, пакет мембран та ін.).

Морфологія прокаріот: рикетсії та хламідії.

Невелички за розмірами паличковидні прокаріоти – риккетсії – є збудниками таких інфекційних хвороб як висипний тиф, ку-лихоманка та інші риккетсіозні хвороби (марсельська, волинська лихоманки, цуцугамуші). Летальність хвороб – від 10 до 90%. Природними вогнищами риккетсіозних захворювань, є басейни Середземного, Чорного, Каспійського морів (марсельська лихоманка); країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралія (лихоманка цуцугамуші), різні країни світу (ку-лихоманка).

Прокаріотні мікроорганізми кулястої форми – хламідії – викликають трахому, орнітоз, хламідійний аборт.

Збудники хвороб оселяються в організмах диких та домашніх тварин, людини, комах (кліщі, воші, москіти, клопи та ін.). Окремі види риккетсій культивуються на штучних живильних середовищах (представники родів Bartonella та Grahamella), інші, як і хламідії – розмножуються тільки в живих організмах: курячих ембріонах, культурах клітин, в лабораторних тваринах - мишах, морських свинках, кролях.

Рикетсії синтезують білки, ліпіди та окремі речовини, до виробництва яких організм хазяїна нездатний (мурамова, фолієва, діамінопімелінова кислоти, L-лізин, D-аланін), а хламідії нездатні синтезувати АТФ (тому вони є енергетичними паразитами).

Табл.6 Порівняльна характеристика рикетсій та хламідій

Ознаки мікроорганізму	Рикетсії	Хламідії
Форма клітин	Коки, палички, зрідка – нитки (плеоморфні).	Коки (поодинокі або зібрані в групи )
Розмір клітин	0,2-0,6* 0,4-2,0 мкм, нитки – до 40 мкм	0,2-0,4 мкм
Здатність до руху	Нерухомі	Нерухомі
Тип розмноження	У коків та паличок – бінарний поділ, нитковидні форми – поділ з утворенням коків або паличок	Бінарнпй поділ.
Клітинна стінка	Аналог грамнегативних бактерій	Аналог грамнегативних бактерій
Відношення до О2	Аероби

Особливістю зазначених прокаріотів, крім їх здатності до паразитизму є плеоморфність, тобто – залежність форми клітин від гостроти хвороби.

Хламідії елементарне тільце мікроколонія макроколонія, «ягода шовковиці»

Рикетсії

Морфологічні особливості мікоплазм

Мікоплазми є збудниками таких хвороб як мастіти, кон’юктивіти, пневмонії, агалактія, фарінгіти, урогенітальні патології, артрити. Їх хазяями є дикі та домашні тварини, птиця, людина. Серед мікоплазм є і сапрофіти. Здатні до росту на різноманітних поживних середовищах: на штучних (від мінеральних до багатокомпонентних органічних), в бінарних культурах ( на колоніях бактерій) або в культурах тканин. Мають розвинені ферментативні системи, певні види потребують стеролів для розвитку, деякі – нездатні розкладати вуглеводи.

Головною морфологічною особливістю мікоплазм є відсутність клітинної стінки (мікоплазми нездатні синтезувати мурамову та діамінопимелінову кислоти). Єдина оболонка клітин – цитоплазматична мембрана товщиною 7-10 нм.

№	Ознаки мікроорганізму	Мікоплазми
1	Форма клітин	Сферичні, еліпсоїдні, дисковидні, нитковидні, гілкоподібні клітини (плеоморфні)
2	Розмір клітин	0,1-0,2*10-15 мкм
3	Здатність до руху	Нерухомі.
4	Тип розмноження	Бінарний поділ, брунькування, сегментація нитковидних форм
5	Відношення до О2	Факультативні анаероби

Морфологічні особливості бактерій

Найчисельніша група прокаріотних організмів – це бактерії. Вони поширені в будь-який середовищах, існують там при різних режимах температури та аерації. Серед бактерій є шкідливі і нешкідливі для тварин і людини види, представлені певною кількістю форм.

Схема 4. Форми бактеріальних клітин