Тема „Морфологія мікроорганізмів” Морфологічні групи мікробів та мікробні культури

Таблиця 1. Одиниці виміру мікробних клітин

Назва одиниці виміру	Співвідношення з іншими одиницями виміру
Мікрометр	1 мікрометр (мікрон) = 1 мкм = 10 –3 мм = 10 – 6 м
Нанометр	1 нанометр = 1 нм = 10 – 6 мм = = 10 – 9 м

Природні системи
Представники різних груп мікробів, багато видів		Представники одної групи мікробів, б агато видів
Змішана культура
Виділяється в лабораторії із зразків мікробного матеріалу, відібраного в зовнішньому середовищі, штучні системи
Н акопичувальна культура	Ч иста культура		Асоційована культура

Рис.1 Види мікробних культур

Таблиця 2. Ознаки мікроорганізмів

Назва групи ознак	Початок вивчення	Характеристики мікроорганізму
Морфологічні	1676 р.	Форма клітин, наявність органів руху, наявність спор та ін.
Фізіологічні	60-ті роки 19 ст.	Використання певних поживних речовин, Виділення продуктів обміну, відношення до факторів середовища
Генетичні	60-ті роки 20 ст.	Особливості будови і складу молекул нуклеїнових кислот клітини, принципи їх роботи.

За внутрішніми морфологічними ознаками (наявність та будова органоїдів) мікроорганізми можна поділити на клітинні та неклітинні, прокаріоти, еукаріоти та архебактерії. Зовнішні характеристики (форма та розмір вегетативних клітин, принципи розмноження, особливості органів розмноження, здатність до руху тощо) дозволяють розділити прокаріотні, еукаріотні мікроби на відповідні морфологічні групи.

Н еклітинні Віроїди Віруси

Фаги

Бактеріофаг Мікофаг Актинофаг

К літинні Прокаріоти Еукаріоти Архебактерії

Актиноміцети Гриби Архебактерії

Мікоплазми

Хламідії

Риккетсії

Цианобактерії

Бактерії

Рис 2 Морфологічні групи мікроорганізмів

Таблиця 3 Послідовність відкриття мікроорганізмів

Назва морфологічної групи	Час відкриття
Бактерії	Друга половина 17 ст.
Гриби	18 ст.
Віруси Актиноміцети Риккетсії	Кінець 19 - початок 20 ст.
Хламідії Мікоплазми Архебактерії Віроїди	Друга половина 20 ст.

Використання з 50-х років 20 ст. електронного мікроскопу для вивчення внутрішньої будови клітин дозволило розподілити всі відомі мікроорганізми на два типи: прокаріоти та еукаріоти (1967 р.).

В 1977-1978 роках після того, як американські вчені дослідили молекули 16S рРНК у певних видів прокаріотних організмів, стало зрозуміло: існують клітини третього типу, які назвали архебактеріями. Імовірно, що саме від них ведуть своє походження сучасні прокаріотні та еукаріотні мікроорганізми.

Архебактерії розрізняють за формою клітин, їх складом, особливостями обміну речовин і поділяють на 3 групи: метаноутворюючі, термоацидофільні та галобактерії. Архебактерії генетично нездатні викликати інфекційну хворобу у вищих еукаріотних організмах (тварина, людина). Крім того, вони живуть в екстремальних умовах середовища (гарячі джерела, солоні озера), де людська діяльність – мінімальна, а сільськогосподарське виробництво не проводиться взагалі.