Вигляд збудників вісцеральних мікозів в мікроскопічних препаратах

Показник для порівняння

Інфекційні захворювання

Перипневмонія ВРХ

Агалактія ДРХ

Мікоплазмоз птиці

1

2

Латинська назва збудника

М.mycoides

M.agalactiae

M.gallisepticum

Особливості морфології

Розмір клітин від 120 до 1400 нм. Прокаріоти. Клітинна стінка відсутня. Наявність тільки одної оболонки – цитоплазматичної мембрани – призводить до того, що клітини одного виду мають різноманітну форму, а саме – кульковидну, гілковидну та ін. (поліморфізм).

Особливості фізіології

Практично всім для розвитку потрібні негідролізовані білки (нативні) та стероли. Нечутливі до антибіотиків, що викликають загибель мікробів внаслідок руйнування клітинної стінки.

Походження мікоплазм

Остаточно нез’ясоване. Перший варіант – мікоплазми є попередниками сучасних бактерій. Другій – мікоплазми є одною з форм, яка призвела до появи еукаріотів. Третій – мікоплазми є бактеріями, які внаслідок дії певних факторів середовища втратили клітинну стінку і такі мутантні форми утворили самостійну групу мікроорганізмів.

Класифікація

Відділ

Клас

Порядок

Родини

Роди

Види

Тенерікути

Моликути

Микоплазмація

Микоплазми Ахолеплазми Спироплазми

Мікоплазма Уреаплазма

64 вида 2 вида 9 видів 3 вида

Особливості культивування

В середовища для мікоплазм додають вітаміни, вуглеводи (найчастіше – глюкозу), нуклеїнові кислоти, білок та холестерин. На агарових (твердих) середовищах мікоплазми утворюють характерні колонії, що нагадують яєчню-глазунью. Розмір колоній не більше 2мм, периферія світла, центр – темний, вростають в агар. На рідких середовищпх однотипного росту не спостерігається. Храктер росту (осад, плівка на поверхні, помутніння, опалесценція) залежить від виду мікоплазм. Мікоплазми можна культивувати і в живих клітинах (курячі ембріони)

Місце існування в організмі хазяїна

Хазяїном патогенних мікоплазм можуть бути: людина, ВРХ і ДРХ, свині, сільськогосподарська птиця, кішки, собаки, примати. Дані мікроорганізми здатні колонізувати дихальні шляхи (пневмогія різних типів, гострі респіраторні захворювання, фарингіти, синусіти), молочну залозу (мастіти), урогенітальні органи ( піелонефрити, хронічні і гострі запальні процеси геніталій) та ін.

Патогенез

Зараження повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом. Тропізм до легеневої тканини. Запалення, застійні явища, вогнища некрозу долей легенів, загибель тварини.

Мікроб з місця проникнення потрапляє в різні органи та тканини

Заражається яйце. Можливе надходження в організм птиці зповітрям, водою, кормами. Запальний процес та дистрофічні зміни в в респіраторних органах.

Стійкість збудника в навколишньому середовищі

Фізичні. Заморожені тканини тварин – зберігається без втрати вірулентності до 1 року, ліофілізовані рідки середовища із збудником – до 5 років.

В природному середовищі гине через 6-24 год (висушування, сонячні промені).

При 60 ^оС гине через 1 годину.

Фізичні. Стійки до заморожування. В природних середовищах зберігається 10-30 ліб.

Фізичні Стійки до низьких температур. У ліофілізованому стані зберігаєтьсядо 10 років.

В природному середовищі, без прямих сонячних променів, зберігається 20-30 діб. Сонячні промені вбивають через 40 хв. При 50 60 ^оС гине через 20-40 хвилин.

Хімічні. При дії формаліну, вапна та розчинів лугів в стандартних концентраціях (1-2%) гине через 3-4 години.

Біологічні.

Біологічні. Чутливі до стрептоміцина, лінкоміцину, канаміцину.

Імунітет

Після вакцинації – 2 років. Після одужання від хвороби – тривалий, більше 2-5 років

Після одужання від хвороби – імунітет стійкий.

Після одужання від хвороби – тривалий. Курчата отримують захисні речовини з жовтка перехворівших кур.

Препарати для профілактики хвороби

Живі вакцини

Живі та убиті вакцини, сироватки не мають лікувального ефекту.

Живі та убиті вакцини (остаточно не розроблені).

Патологічний матеріал

Плевральний ексудат.

Молоко, кров, виділення з очей. Шматки органів, лімфатичні вузли, головний мозок

Зіскоб із слизової оболонки гортані, трахеї. Легені від трупів, головний мозок, стінки повітряних мішків.

№ п/п

Ознаки мікро-організма

Рикетсії

Хламідії

1

2

3

4

1.

Форма клітин

Коки, палички, зрідка – нитки (плеоморфні).

Коки

2.

Розмір клітин

0,2-0,6* 0,4-2,0 мкм, нитки – до 40 мкм

0,2-0,4 мкм

3.

Здатність до руху

Нерухомі

Нерухомі

4.

Тип розмноження

У коків та паличок – бінарний поділ, нитковидні форми – поділ з утворенням коків або паличок

Бінарнпй поділ.

5.

Кліт. Стінки

Аналог грамнегативних бактерій

Аналог грамнегативних бактерій

6.

Відношення до О₂

Аероби

7.

Тип живлення

Хемоорганогетеро-трофи, облігатні паразити, розмножуються в цитоплазмі, зрідка – в ядрі клітини-хазяїна

.

Хемоорганогетеро-трофи, облігатні паразити людини та хребетних тварин.

8.

Особливості культивування

Штучні живильні середовища розроблені тільки для представників родів Bartonella та Grahamella, інші – розмножуються в курячих ембріонах, культурах клітин, в організмах тварин (миши, морські свинки, кролі)

Курячі ембріони або культури клітин.

9.

Здатність до біосинтезу

Синтезують білки, ліпіди та окремі речовини, до синтезу яких організм хазяїна нездатний (мурамова, фоліева, діамінопімелінова кислоти, L-лізин, D-аланін).

Нездатні синтезувати АТФ (енергетичні паразити).

10

Коло хазяїв

Дикі та домашні тварини, людина комахи (кліщи, воши, москіти, клопи та ін.).

Дикі та домашні тварини, птиця, людина.

11

Збудники інфекційних хвороб

Риккетсіози: висипний тиф, ку-лихоманка та інші (марсельська, волинська, цуцугамуші). Летальність хвороб – від 10 до 90%.

Трахома, орнітоз (пситтакоз) птахів, хламідійний аборт ВРХ..

1

2

3

4

12.

Відношення до несприятливих факторів

Швидко гинуть при нагріванні (1-30 хв), збудник ку-лихоманки – при кип’ятінні. Нестійки до дії дезинфектантів (5-10 хв).

Добре зберігаються при низьких температурах, у висушеному вигляді від 2-х місяців до 4-х років), в харчових продуктах (1-3 місяці).

Швидко гинуть при нагріванні (1-5 хв), під дією УФ-променів (3-4 хв.), різноманітних дезинфектантів (1-30 хв). Добре зберігаються при низьких температурах або в ліофілізованому стані (3 роки). Білок та розчини сахарози підвищують стійкість до несприятливих факторів.

13.

Природні вогнища захворювань

Басейни Средиземного, Чорного, Каспійського морів (марсельська лихоманка); країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралія (лихоманка цуцугамуші), різні країни світу (ку-лихоманка).