Ситуація 1

Віктор Федорович Шаталов — один з найвідоміших вітчизняних педагогів. У численних книжках він розкрив секрети переможного навчання дітей. Познайомтеся з одним із його секретів, що втілив кредо педагога: «Біля колиски думки ми зобов'язані бути такими ж чуйними й уважними, як і біля колиски новонародженого»...

Уроки відкритих думок підказані експериментальною практикою, коли були складені перші опорні сигнали з географії. Великий резерв вільного часу, що утворився внаслідок прискореного проходження про­грами, дав можливість використати на уроках найрізноманітнішу на­уково-популярну літературу. Систематичне читання на уроках окре­мих розділів, журнальних статей і газетних повідомлень негайно викли­кало відповідну реакцію дітей: вони почали самі приносити в школу брошури, газети, а іноді й просто короткі записи теле- і радіопередач. І тоді слово було надано самим учням на спеціально відведених для цього уроках. Так прийшла ідея уроків відкритих повідомлень. Далі — більше. Повідомлення — це всього лише компіляція. Треба було про­будити творчу думку школярів. І тоді...

Слово для чергового повідомлення надається Світлані Долинкіній.

— Якщо хочуть дізнатися про вік дерева, то лічать його річні кільця: кожний рік у стовбурі утворюється нове кільце. Зовнішні кільця — широкі, внутрішні — вужчі. Я вважаю, що взимку, коли в зовнішньому прошарку деревини утворюється лід, внутрішні прошарки стовбура витримують сильний тиск, бо вода при замерзанні розширюється. Од­ночасно і в зовнішньому прошарку утворюється розширення у формі кільця. Це розширення заповнюється навесні соками, клітковиною, і в

592

результаті утворюється нове кільце. Наступного року на ньому утво­рюється ще одне, і так — щороку.

На добрі півхвилини в класі запанувала тиша. Кожний оцінював правильність міркувань Світлани. І треба сказати, що у більшості дітей на обличчях почав з'являтися вираз захоплення: адже як здорово і про­сто! Тим більше, що ніхто й ніколи не висловлював такої точки зору.

І ось — перша рука. Це Мишко Стремінський. Спокійний, вдумли­вий учень, що мислить ґрунтовно. Шахіст.

— Таке міркування легко спростовується. В екваторіальних поясах ніколи не буває зими, а тому всі дерева з вічнозеленим покриттям не мали б річних кілець...

Ось що таке урок відкритих думок.

Почуття власної гідності кожного, хто хоча б раз висловив слушну думку, підсилюється тим, що коротке повідомлення про цю подію зано­ситься до літопису відкритих думок. Так, полемічний діалог між Світла­ною й Мишком віддрукований на машинці й зберігається в архівних документах класу.

{Шаталов В. Ф. Навчати всіх, навчати кожного // Педагогічний пошук / У поряд. І. М. Баженова. — К.: Рад. шк., 1988. — С. 130—131.)

Дидактичні завдання

/. Яка провідна педагогічна ідея застосування такої форми роботи?

2. Чи можна схарактеризувати описані уроки як вияв передового досві­ду (за критеріями новизни, ефективності, оптимальності, перспек­тивності)?

3. Наведіть факти впровадження таких уроків у практиці. Чи прово­дилися подібні уроки у вашій школі?

СИТУАЦІЯ 2

Євген Миколайович Ільїн — учитель літератури. Спілкуючись з учнями на уроці, він поєднує навчальний матеріал з їхнім життєвим досвідом.

Переконую, втішаю, раджу. А по суті, одному і всім (собі також) відкриваю книжку — кожний рядок — для пробудження людини! Смисл уроку вбачаю в невідкладній потребі щось поліпшити в сьогодніш­ньому житті дітей, самоствердитися в їхній — за моєю учительською волею! — долі, що склалася, в дзеркалі врятованої душі побачити свою працю.

Якщо з дітьми розмовляти так, впливаючи й допомагаючи словом, до нас на уроки приходйтимуть навіть колишні, а нинішні не будуть йти з класу і після дзвоника...

Допомогти — у всьому дійти до «живого», змусити хвилюватися. А хвилює передусім все те, що відбувається з нами, в нас і залежно від

593

нас. Шукаю приводу для вагомої розмови, не відходячи від книжки і не спрощуючи її складності. Скажу відверто: привід для мене, учите-ля-етика, в деякому розумінні важливіший за темп.

Одного разу, коментуючи 8-й розділ «Онєгіна», буквально за 2 — З хвилини, не роблячи «зупинок» (можна й так), провів бесіду майже з усіма дівчатами класу: інтонацією, жестами, поглядом, лукаво поглядав на одну, другу, третю. Комусь докоряючи, з когось тонко іронізуючи, а перед кимось схиляючись із вдячністю. Ці акценти я визначив у пуш-кінському тексті знаками оклику:

Она бьіла нетороплива (!),

Не холодна (!), не говорлива (!),

Без взора наглого для всех (!),

Без притязаний на успех (!),

Без зтих миленьких ужимок (!),

Без подражательньїх затей (!)...

Все тихо (!!!), просто (!!!) бьіло в ней...

Угадуючи зовсім не злі, а добрі, доброзичливі натяки і подумки оці­нюючи себе, дівчатка милувалися Тетяною, бачили її: тиху, просту, чарів­ну. Але розтривожене почуття згасає в недовантаженні розуму". До­вантажимо. Що робить нас тихими, простими? І ось уже йде розмова про духовність Тетяни, про бурі й грози у її долі. Звідси й тиша, зовсім не тиха, і простота, зовсім не проста? В «милом идеале» Пушкіна рап­тово розкривається пушкінське «жить... чтоб мьіслить и страдать».

Прямий зв'язок образу й життя (Тетяни й восьмикласниць) був би примітивним, якби не підкріпився глибоким аналізом змісту роману, вдумливим (з примірянням на себе) читанням. Знання стали потрібні, бо набули особистісно-значущого характеру.

(Ільгн Є. М. Мистецтво спілкування // Педагогічний пошук / У поряд. І. М. Баженова. — К.: Рад. шк., 1988. — С. 220.)

Дидактичні завдання

/. Які індивідуальні особливості майстерності демонструє педагог (його спрямованість, позиція, компетенція, техніка спілкування)?

2. З якими питаннями ви 6 звернулися до Є. М. Ільїна, прагнучи ос­мислити його досвід?