Виступи з питань сімейного виховання Про книгу для батьків

Уміння виховувати — це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути хоро­шим фрезерувальником або токарем. Не можна навчити людину бути

570

хорошим художником, музикантом, фрезерувальником, якщо дати їй тільки книжку в руки, якщо вона не бачитиме фарб, не візьме інстру­мента, не стане до верстата. Біда мистецтва виховання в тому, що на­вчити виховувати можна тільки у практиці, на прикладі.

Зі мною працювали десятки молодих педагогів, які в мене вчилися. Я переконався, що як би людина успішно не закінчила вищий педагогіч­ний навчальний заклад, хоч яка б вона була талановита, а якщо не вчи-тиметься на досвіді, ніколи не буде хорошим педагогом. Я сам навчав­ся у старших педагогів, і в мене багато хто вчився.

Так і в сім'ї вчаться сини й дочки в батьків майбутньої роботи виховання, часто навіть для себе непомітно, отже педагогічне мистецтво може передаватися за допомогою зразка, прикладу, ілюстрації. Тому я переконався, що й «Книгу для батьків» треба написати у формі таких прикладів, у формі художнього твору.

(Макаренко А. С. Твори: В 7 т. — К.: Рад. шк., 1954. — Т. 4. — С. 428.)

Дидактичні завдання

/. Чи згодні ви із твердженням А. С. Макаренка: <<Як би людина успіш­но не закінчила вищий педагогічний навчальний заклад, хоч яка б вона була талановита, та якщо не вчитиметься на досвіді, ніколи не буде хорошим педагогом»? Відповідь аргументуйте з урахуван­ням вашого ставлення як педагога до цього явища.

2. У чому сенс передавання педагогічного мистецтва за допомогою зраз­ка, прикладу, ілюстрації, про які пише А. С. Макаренко? Як співвід­носиться ця думка з роздумами К. Д. Ушинського про передавання досвіду?

В. О. Сухомлинський СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ

46. Поради вчителеві, який працює у великій школі

Учителеві школи, де колектив складається з кількох десятків педа­гогів, непорівнянно легше вдосконалювати свою майстерність, ніж у маленькій школі. У великому колективі завжди є досвідчені педаго­ги. Але запозичення педагогічного досвіду — дуже складна справа, це — творчість.

Ви закінчили вищий навчальний заклад, у вас — диплом учителя, скажімо, початкових класів. Крім вас, у школі, куди ви одержали при­значення, працює шістнадцять учителів початкових класів. Про одних із них говорять на засіданнях педагогічної ради як про справжніх майстрів, інших ніде не згадують, деяким час від часу вказують на недо-

571

ліки. Вам, новачкові на педагогічній ниві, є чого повчитися майже в кожного педагога, який попрацював у школі хоча б кілька років. Але, запозичуючи досвід, треба економити час. Важко було б дібратися до джерел майстерності, якби ви почали відвідувати уроки в усіх педа­гогів по черзі.

Я б радив спершу проглянути зошити всіх колег по роботі в почат­кових класах. Побачите гарне, чітке, грамотне письмо переважної більшості дітей — це вже прямий орієнтир: у цьому класі можна бага­то чого повчитися. Учнівські зошити — дзеркало всієї виховної робо­ти. Підіть на урок до цього вчителя. Не тільки на урок письма. Зоши­ти — це результат усього педагогічного процесу. Письмо залежить і від того, як діти читають, що і скільки вони читають.

Зрозуміти якийсь один бік педагогічного досвіду не можна без гли­бокого розуміння всього, що робить учитель, і того, як сприймають його дії діти. Відвідавши перший урок досвідченого педагога, спочатку лише з тим, щоб зрозуміти, як він зумів навчити дітей добре писати, ви поба­чите багато такого, що, здавалося б, не пов'язане безпосередньо з об'єк­том ваших спостережень. Не розгубіться у складних залежностях явищ. Осягнути досвід — це передусім зрозуміти, що від чого залежить. Інакше ні осмислити, ні запозичити чужий досвід неможливо. Адже запози­чення найкращого досвіду — це не механічне перенесення окремих методів і способів у свою роботу, а перенесення ідеї. Щоб навчатися у кращих майстрів, треба в чомусь переконатися.

Ось ви побачили, що у вашого колеги, чиї зошити привернули до себе вашу увагу, учні прекрасно читають: швидко схоплюють очима слова й частини речень, читаючи, думають, а звідси і яскраве емоційно-інтонаційне забарвлення читання. Ви уважно придивляєтеся до мето­дики читання, але нічого несподіваного й нового для себе не знаходи­те. Відвідуєте ще один урок, потім - ще і ще. Порівнюєте побачене зі своїми уроками. Ви робите все так само, але результат далеко не такий самий. Шукайте, наполегливо шукайте, від чого ж залежить добрий результат.

Ви розпитуєте учнів, прагнете пізнати життя сім'ї, — і ось поступово перед вами відкривається залежність прекрасного читання учнів від безлічі речей: і від інтелектуального життя сім'ї, і від того, які казки слухали малята в дитинстві, і від системи позакласного читання, і від того, як турбується вчитель про співвідношення знань і практичних умінь. Ви доходите висновку: немає в педагогічній справі одного ре­зультату, який залежав би тільки від чогось одного: роби ось так — і вийде обов'язково ось що. Кожний результат залежить від десятка, від сотні даних, інколи, здавалося б, дуже віддалених, безпосередньо не пов'язаних із предметом вивчення, спостереження, дослідження.

Осмислювання досвіду вчителя-майстра допомагає вам бачити, що від чого залежить у вашій власній практиці.

572

Удосконалення педагогічної майстерності — це передусім самоосві­та, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і насамперед культури мислення. Без індивідуальної думки, без допитливого погляду на власну працю неможлива жодна методична робота.

Чим більше ви вивчаєте і спостерігаєте досвід своїх старших колег, тим необхідніші вам самоспостереження, самоаналіз, самовдосконален­ня, самовиховання. На основі самоспостереження, самоаналізу у вас народжуватимуться власні педагогічні ідеї.

(Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. — К.: Рад. шк., 1976. - Т. 2. - С. 522-524.)

Дидактичні завдання

1. Як молодому вчителеві, на думку В. О. Сухомлинського, раціонально запозичувати досвід педагогів-майстрів? Чи стосуються ці поради лише вчителя початкових класів?

2. Поясніть, як самоспостереження, самоаналіз, самовиховання сприя­ють народженню власної педагогічної ідеї?

3. У чому співзвучні думки К. Д. Ушинського, А. С. Макаренка й В. О. Су­хомлинського стосовно освоєння передового педагогічного досвіду?

В. О. Сухомлинський РОЗМОВА З МОЛОДИМ ДИРЕКТОРОМ

Бесіда перша. Основні проблеми творчої праці педагога

...Нас хвилює проблема: думка й почуття. Дедалі глибше прони­каємо ми в дидактичні деталі уроку — досліджуємо способи мислення на різних етапах навчання.

Неможливо уявити собі цю роботу без колективного запалу, за умо­ви, коли педагогічні ідеї не оволоділи свідомістю всіх учителів. У зв'язку з цим виникають думки про поширення педагогічного досвіду. Досвід не можна передати, якщо свідомістю того, хто хоче запозичити досвід, не оволодіє ідея, яка стала джерелом натхнення для творчої праці. А ідея може оволодіти свідомістю педагога тільки тоді, коли якісь залежності між педагогічними явищами помітив він у власній роботі і в роботі товаришів, коли осмислення цих залежностей спонукає шукати щось нове, думати над удосконаленням своєї майстерності. З самого почат­ку використання чужого досвіду є творчою справою.

Досвід уявляється мені садом квітучих троянд. Ось нам треба пере­садити цей квітучий кущ із саду на своє поле. Що для цього треба зробити? Насамперед вивчити ґрунт свого поля, додати те, чого в ньому

573

бракує. Підготувати цей ґрунт, потім уже пересаджувати. Але як? Разом із грунтом, не оголюючи коренів. А що, на жаль, іноді буває? Почув директор школи: у такому-то саду ростуть прекрасні троянди. Поси­лає вчителів:,їдьте, подивіться, привезіть троянду, посадимо на нашому полі. Ідуть учителі, милуються прекрасними квітами. Абияк викопу­ють кущ, обрубуючи живі корені, а часом рубають гілки із запашними квітами, привозять додому, втикають саджанці і навіть гілки без ко­ренів на своєму полі. Засихають квіти, засихає листя. Дивується ди­ректор, дивуються вчителі: що ж це виходить? Усе робимо нібито точ­но так, як роблять творці передового досвіду, а досвід не приживаєть­ся.., нема нічого цінного в цьому досвіді, даремно його розхвалюють, робитимемо все, як і раніше.

Як дбайливий садівник готує ґрунт під троянди, так директор шко­ли повинен готувати ґрунт для запозичення передового досвіду, створе­ного кращими майстрами педагогічної праці. І підготовка цього ґрун­ту залежить передусім від майстерності директора школи як педагога. Майстерність колективу — це педагогічні ідеї, але ідеї без конкретних справ перетворюються в пустоцвіт.

(Сухомлииський В. О. Вибрані твори: В 5 т. — К.: Рад. шк., 1976. - Т. 4. - С. 404-405.)

Дидактичні завдання

1. У чому полягає, за В. О. Сухомлинським, сутність передачі досвіду?

2. Якщо педагог хоче запозичити досвід, який висновок він має зроби­ти з думки В. О. Сухомлинського: «Із самого початку використан­ня чужого досвіду є творчою справою»? Чи доречна метафора «сад квітучих троянд»?

3. Проаналізуйте наведене висловлювання: «Майстерність педагога — це педагогічні ідеї, але ідеї без конкретних справ перетворюються на пустоцвіт».

Ю. К. Бабанський