9. Згода

Аналогічну роль щодо констатації і визначення правильного рішен­ня і правильності викладу відіграє згода. її функція — орієнтувати школяра в правильності його власного вчинку, закріпити успіх учня на цьому шляху, стимулювати його рух у тому самому напрямку. Варіа­ції цієї парціальної оцінки значно складніші і численніші. Серед них можна натрапити на таку оцінку, яку дає педагог після отримання відповіді, коротко формулюючи своє ставлення до неї словами: «Ось це основне.» Ще частіше спостерігається у деяких педагогів згода, що виявляється в повторенні відповіді учня (наприклад, учителька запи­тує: «Звідкіля селянин отримує світло та енергію?» Діти відповіда­ють: «Сонце дає.» Учителька каже: «Так, сонце, так ..,». Або ж: «Що зможе вберегти селянське господарство від вітру?» Учень відповідає: «Треба посадити дерева». Учителька повторює: «Посадити дерева»). Ці повторювання можуть повністю або частково відтворювати відповідь учня, з коментарями чи без них, але в тому чи тому разі вони сприйма­ються як стверджувальна, позитивна оцінка.

Стилем безпосередньої згоди є ствердження, що трапляється досить часто: «Так, це все правильно», «Так, це так», «Так, саме так.» Провідну функцію виконують у цьому разі слова «так», «правильно»...

Більшу ефективність має підтвердження, коли учень після довгих спроб знаходить правильну відповідь і педагог, роблячи рух рукою, звертається до класу: «Ось зверніть увагу на це ...» або «Ось, діти, Юрко нам правильно сказав.» Організаційний момент — у самій оцінці, але це буває тоді, коли учень не розраховував отримати таку оцінку; не виключаючи можливості отримати засудження, учень починає приско­рювати роботу, і згода супроводжується регуляційним моментом: «Ти говориш абсолютно правильно, але не треба поспішати ...». Характер­но, що такий додаток найчастіше можна спостерігати стосовно тих учнів, котрих рідко опитують, чи тих, котрі раніше не встигали з цього пред­мета і, отримавши під час опитування позитивну оцінку, намагаються максимально використати обставини, що склалися, щоб змінити попе­реднє негативне уявлення про них у цього педагога.

10. Підбадьорення

У надзвичайно складних випадках, що вимагають дуже кваліфіко­ваного виховного підходу (чутливого), потрібне не лише визначення правильності відповіді, а й емоційна підтримка, що передає симпатійні переживання педагога. Стимуляційна функція оцінки в цьому разі навіть превалює над орієнтаційною: «Так, так, правильно робиш ...Роби

505

т ак і далі ...Сміливіше, сміливіше ... Ось так», «Так, правильно ... ось так само далі!» і т. д. У разі, коли педагог має справу із сором'язли­вими, нерішучими, хворобливими дітьми чи з новачками, коли учень намагається відповісти і при цьому явно сумнівається в правильності відповіді, педагог удається до такого підкреслювання успіху, котре, з одного боку, не змушує його йти на переоцінку учня (наприклад, вчи­тель не каже учню «дуже добре», «молодець», «повчіться у нього, діти» за такого середнього рішення задачі), а з другого — емоційно заражає школяра, стенічно на нього діє, вселяє впевненість у свої сили. Підба­дьорення є надійним, випробуваним педагогічним способом для низки впливів у певних психологічних ситуаціях, і орієнтоване воно буває, зазвичай, на рівень успішності і характерологічні особливості групи школярів.