6. Невизначена оцінка

До вихідних оцінок належить також невизначена оцінка, яка є вод­ночас переходом до різних визначених оцінок, свідомо використовува­них педагогом. Характерною для невизначеної оцінки є її словесна форма, що зближує її з визначеними і віддаляє від вихідних оцінок. Однак ця словесна форма сама не дає безпосереднього тлумачення, до­пускаючи водночас безліч суб'єктивних тлумачень. Основним інстру­ментом цієї оцінки, дуже часто єдиним, є слово «ну», до якого приєдну­ються різні, так само невизначені за значенням, слова (прізвище учня, слово «сідай», рух рукою, слово «гаразд», що вимовляється без усякого позитивного акцентування, яке свідчило б, що учень впорався із завдан­ням)...

Таке «нукання» не має самостійної форми, а є стимуляцією для руху учня вперед у процесі опитування. Для дитини оцінка стає визначеною лише внаслідок її перетворення в інші оцінки, тим більше, що ця неви­значена оцінка є начебто вихідною формою, яка веде за собою наступ­ні, більш конструктивні парціальні оцінки, котрі ми зараз описувати­мемо.

7. Зауваження

Серед впливів на уроці, за допомогою яких педагог регулює стан класу й окремих школярів, виокремлюємо передусім зауваження, що є лише частково оцінкою, бо, власне, це ставлення учителя до учня. Як оперативний засіб дисциплінування учня на уроці, регуляції його пове­дінки, зауваження є, на відміну від інших форм впливу на уроці, оди­ничною оцінкою не знання і навичок учня, а лише поведінки і ступеня

503

старанності... Зауваження стають негативним впливом лише тоді, коли вони систематично падають на одного учня. Тоді зауваження формує певну оцінювальну ситуацію, і передусім з боку товаришів школяра, створюючи водночас у вчителя передумови для того, щоб впливати на цього учня осудженням і доганою. Саме по собі окреме зауваження не стільки має оцінювальне і стимуляційне значення, скільки відіграє роль регулятора поведінки на уроці.

8. Заперечення

...Слова і фрази, що вказують на правильність відповіді учня і сти­мулюють його рух у тому самому напрямку, ми називаємо згодою; слова і фрази, що вказують на неправильність відповіді і стимулюють перебудову ходу рішення, ми називаємо запереченням. Ці дві форми є особливо важливими для розвитку мислення в учня під час опитуван­ня. Вони не стільки стимулюють, скільки орієнтують учня в стані його знань і в тих способах, за допомогою яких їх можна раціонально викла­дати.

У цьому сенсі не тільки згода, а й заперечення відіграють позитивну роль, стимулюючи перебудову мислення і знань відповідно до справж­ньої логіки предмета. Це стосується, до речі, лише тих видів заперечен­ня, які мають мотивований характер і дають змогу учневі орієнтувати­ся не лише в тому, що не треба робити, а й у тому, що йому слід і що можна в цих обставинах зробити. Так негативна дія перетворюється в позитивний результат. Заборона діяти в певному, неправильному на­прямку є водночас дозволом рухатися в іншому, правильному напрям­ку. Орієнтаційна функція заперечення (відповідно, її позитивна роль) виявляється лише тоді, коли заперечення має перспективний характер, виражений в мотивованій оцінці заборони.

Унаслідок констатаційного характеру заперечення і малого його афек­тивного напруження тут варіації також дуже незначні. Основні спосо­би заперечення — оперування словами і фразами на зразок: «Ні», «Не так робиш», «Не те». У разі немотивованого заперечення говориться, наприклад: «Ні ... ну сідай», «Ні, не пам'ятаєш виявляється», «А де найбільше розводять виноград!? — Ні, не там ...»

Зустрічається заперечення, що відіграє, крім орієнтаційної, організа­ційну роль. Ось приклади: «Як ти пишеш?.. Не так ... Що ж ти не дивишся, як треба писати? Не поспішай, тебе ніхто не жене ...» чи «Було б правильно, якби ти ось це зазначив ...», «Але це вже зрушен­ня ...» чи «Ні ... ти трохи перескочив». Звична форма заперечення — це не лише «ні», а й чому «ні» (адже для цього треба зробити ще те й те), також вона вказує, що можуть бути іще можливі варіанти рішення. Не будучи підказкою педагога, таке перспективне і мотивоване заиере-

504

чення є з його боку потрібною, доречною підтримкою школяра в процесі опитування.