Тема 24

МАЙСТЕРНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ. ДІАЛОГ У ПРОЦЕСІ БЕСІДИ

Думки мудрих

Поганий учитель подає істину, хороший — навчає її знаходити.

А. Дістервег

Учень — це не посудина, яку треба наповнювати, а факел, який треба запалити.

К. Ушинський

Мистецтво навчання є мистецтво пробуджувати в юних душах допитливість і потім задовольня­ти її.

А. Франс

Якщо хочеш отримати розумні відповіді, навчися розумно запитувати.

Народна мудрість

В. І. Лозова

ЦІЛІСНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ШКОЛЯРІВ

1.3. Види, рівні, показники та критерії пізнавальної активності школярів

...На основі вивчення й аналізу філософської, психологічної та пе­дагогічної літератури було визначено показники активності...:

• позитивне ставлення до процесу пізнання, ініціативність...;

• характеристика діяльності: енергійність, інтенсивність, широта, роз­мах, масштаб результатів;

439

• позитивне ставлення до діяльності: сумлінність, інтерес, допитливість;

• самостійність, самодіяльність, саморегуляція;

• усвідомлення сутності діяльності...;

• воля особистості: наполегливість у досягненні мети, доведення спра­ви до завершення...;

• цілеспрямованість діяльності: активність виявляється у структурі «пучка» категорій (потреба, інтерес, мета, активність, цілеспря­мованість) і виступає як кількісна характеристика цілеспрямова­ності;

• творчість, уміння бачити сутність питання, потреба в самоосвіті та ін. У низці досліджень деталізовано критерії пізнавальної активності

школярів: запитання учнів до вчителя (В. М. Пушкін, Т. І. Шамова, Г. І. Щукіна); схильність до аналізу помилок, критичність; здатність до перенесення знань в іншу ситуацію; оперування знаннями й уміння­ми; ступінь участі в колективній роботі класу (Л. М. Зюбин); праг­нення учнів за власною ініціативою брати участь у діяльності, в обгово­ренні окремих питань, доповненні; бажання висловити свою точку зору; заняття з окремих предметів у вільний час (читання журналів, допо­міжної літератури, добровільна підготовка доповідей, рефератів, повідом­лень, бажання обмінятися думками, знаннями з іншими, пізнати те нове, чим вони володіють, та ін.). А. П. Каніщенко називає ще й такі показ­ники пізнавальної активності, як виявлення підвищеного інтересу до предмета, прагнення глибоко зрозуміти навчальний матеріал, викорис­тання у відповідях допоміжної інформації, вибір складного варіанта завдання, участь у роботі гуртків, відсутність необхідності в постійно­му контролі.

Таким чином, активність виявляється як в об'єктивному плані — результатах діяльності, так і в суб'єктивному — мотивах, потребах, інте­ресі...

Пізнавальна функціональна активність особистості може мати ситуа­тивний, епізодичний характер або підніматися до стійкої особистісної риси, тобто залежно від системи ставлень особистості до діяльності слід визначати ситуативну активність (виявляється в окремих видах діяльності, в певних умовах) та інтегровану (стійку рису особистості), що визначає її загальну спрямованість...

Залежно від характеру діяльності, яка реалізується людиною, ступе­ня самостійності і творчості можна говорити про репродуктивну (ви­конавську), реконструктивну або про творчу активність...

У проведеному нами дослідженні під час визначення показників, критеріїв, рівнів активності враховано:

1. Вид діяльності, в якій виявляється активність, — пізнавальна, трудо­ва, громадська, ігрова та ін.

2. Вольові зусилля особистості в досягненні цілей, що дає змогу гово­рити про активність потенційну чи функціональну, реальну.

440

3. Характер діяльності суб'єкта, тобто виявлення ним ініціативи, само­стійності, творчості або відтворення, копіювання, що визначає на­явність активності творчого, реконструктивного або репродуктивно­го характеру.

4. Стійкість, тривалість, динаміку виявлення активності, що передбачає систему стосунків особистості і дає змогу говорити про ситуативну чи інтегровану активність, яка характеризується постійністю мотивів, інтересів, переконань особистості.

На основі цих положень визначаємо такі показники пізнавальної активності:

Потенційна активність — допитливість, короткочасний інтерес, коли наявне бажання пізнати нове (записатися в гурток, прочитати певну літературу), але воно не реалізується.

Функціональна, реалізована активність може виявлятися на різних рівнях, що дає підстави говорити про:

а) репродуктивну активність, яка виявляється в діяльності вико­ навського відтворювального характеру. Учень позитивно ставиться до тих завдань, які йому пропонують виконувати. У цій діяльності мета, способи діяльності для школяра визначені, але він може виявити енергійність, сумлінність у реалізації конкретних дій, що зумовлює інтен­ сивність пізнавальної діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що енергійна діяльність — це не швидкість її виконання порівняно з іншими, тому що необхідно врахо­вувати індивідуальні особливості школярів. Ідеться про старанність, ретельність, яку виявляють учні в діяльності. Сама по собі виконав­ська активність може бути зовнішньою, механічною, коли учень рахує, пише, слухає, або внутрішньою, коли приймається мета, способи пізна­вальної діяльності, тобто пізнання мотивоване внутрішніми потреба­ми. Таким чином, ця активність характеризує особистість з боку готов­ності оволодівати готовими знаннями, енергійності відтворювальної пізнавальної діяльності;

б) реконструктивну активність, яка передбачає не тільки копіюван­ ня, виконання певних завдань, а й вибір способів діяльності, використан­ ня здобутих знань, способів дій в інших ситуаціях (просте перенесен­ ня), певну інтерпретацію їх;

в) творчу активність, показниками якої є ініціатива, самостійність особистості у визначенні цілей, завдань пізнавальної діяльності, спо­ собів її здійснення, інтерес, новизна, оригінальність, оптимальність (ско­ рочення кількості дій, операцій, витрат часу, сил).

Виконавська, реконструктивна, творча активність може мати ситуа­тивний характер (виявляється епізодично, в окремих видах діяльності, в певних умовах, тобто не постійно) або виступати як стійка інтеграль­на риса особистості (постійно, в різних видах діяльності). Завдання

441

вчителя в тому, щоб підносити пізнавальну активність школярів на можливо високий рівень — від репродукції до творчості.

Кожний із видів активності може виявлятися різною мірою, тому визначаємо три ступені виявлення: високий, середній, низький, тобто ступінь активності визначає вміння суб'єкта максимізувати пізнавальні дії в тому чи тому виді активності, виявити такі риси, як ініціативність, організованість, зібраність, енергійність, самостійність та ін. З усього цього можна зробити висновок, що ідеальна модель активності особи­стості передбачає всебічність (охоплює всі боки особистості, виявляється у всіх видах діяльності), стійкість, творчий характер виявлення на ос­нові позитивної мотивації.

Основні види активності, її показники, критерії подано в схемі 1.

*Види пізнавальної активності подано в схемі 2.

Пасивність — антипод функціонуючої активності суб'єкта різних видів, бо передбачає млявість, інертність, безвільність, байдужість у став­ленні до того, що відбувається, відсутність інтересу до пізнання, вияв­лення самостійності; бездіяльність...

Пасивність суб'єкта виявляється у його прагненні ухилитися в кон­кретних ситуаціях від діяльності (не виконати вправи, не розв'язати задачі, не прочитати тексти та ін.), а також у психічному стані індивіда, що впливає на його ставлення до конкретної діяльності і свідчить про її невідповідність меті суб'єкта, його потребам, інтересам. Проте, як підкреслює В. Бєлєнький, «між активністю і пасивністю існує складне співвідношення. З одного боку, це полярності. З другого боку, насправді

442

Схема 1

активність не безмежна, а пасивність не можна просто прирівняти до бездіяльності. Люди часто активні щодо одного і пасивні щодо іншого, навіть коли вони активні в багатьох або майже у всіх сферах життя. Менш активна діяльність порівняно з більш активною виглядає як па­сивна...»

Тому протилежність активності і пасивності не абсолютна, можливі проміжні ситуації, перехідні від активності до пасивності і від пасивно­го до активного стану.

Отже, вивчення філософської, психолого-педагогічної наукової літе­ратури, логіко-семантичний аналіз поняття дають змогу розглядати ак­тивність як педагогічну категорію, у рамках якої пізнавальна активність виступає рисою особистості, котра виявляється щодо процесу пізнання, засвоєння суспільного досвіду, нагромаджених людством знань і спо­собів діяльності, самостійності дій. Ставлення суб'єкта до навколиш­нього світу визначається його потребами, установками, мотивами, емо­ціями, вольовими зусиллями, тобто пізнавальна активність особистості — це цілісне утворення, система, що відбиває загальний склад людини, її спрямованість.

{Лозова В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної ак­тивності школярів. — 2-ге вид., допов. — X.: ОВС, 2000. — С. 27-34.)

В. І. Лозова, Г. В. Троцко

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ Й НАВЧАННЯ

443

Залежно від стійкості:

(Лозова В. І., Троцко Г. В. Теоретичні основи виховання і навчан­ня: Навч. посів. — 2-ге вид., випр. і допов. — X.: ОВС, 2002. — С. 296.)

Дидактичні завдання

/. За якими показниками вчитель може робити висновок про актив­ність учня на уроці?

2. У чому відмінність потенційної і функціональної активності, си­туативної та інтегрованої?

3. Порівняйте різні рівні функціональної активності. Які показники їх характеризують?

444

М. М. Яковлєв, А. М. Сохор МЕТОДИКА Й ТЕХНІКА УРОКУ В ШКОЛІ