Про деякі вимоги до вчителя, що пояснює матеріал: передусім, де ваше місце в класі?..

Найкраща позиція — перед класом, між дошкою і переднім рядом парт. Стояти треба так, щоб бачити всіх і кожного. Постать вчителя під час пояснення має в класі утворювати ніби фокус, до якого прикуті погляди учнів.

426

...Стій попереду, але не «намертво»: коли треба, пояснюй біля карти, біля дошки, за демонстраційним столом, пройдися по рядах, підійди до окремих учнів, але не роби жодних зайвих рухів, що відволікали б дітей.

Від голосу вчителя багато в чому залежить хід уроку. Гучний голос мобілізує, від надто тихого, та ще й монотонного хилить до сну... До речі, якщо вчитель говорить монотонно, це безсумнівна ознака того, що він сам байдужий до того, про що говорить...

Опертя на пізнавальний досвід учнів

Вивчення нового матеріалу... можна здійснювати за допомогою різно­манітних методів. Та який би метод не застосовувався, залишається в силі головна вимога: під час пояснення відштовхуватися від того, що фактично учні бачили, чули, знають, уміють. Будь-що нове базується на старому, асоціюючись з ним, невідоме — на відомому, важке — на тому, що вже стало легким. Недотримання цього старого і непорушного пра­вила педагогіки тягне за собою вкрай неприємні для вчителя (та й для учнів) наслідки: втрату інтересу дітей до предмета, неуспішність, пога­ну дисципліну і т. д.

Кожне слово вчителя має викликати у свідомості учня певне уяв­лення. Однак часто цього не відбувається. Серед культурних рослин Південної Азії вчитель назвав батат, але не пояснив, що він собою являє, на яку з відомих учням рослин схожий. У результаті один учень на запитання: «А який він, батат?» відповів: «А це, мабуть, щось схоже на горіх, на дереві росте. Великий, мабуть, і важкий, бо й слово таке — ба­тата...» Коли ж йому пояснили, що батат — це солодка картопля, все в голові учня стало на свої місця: картопля в його життєвому досвіді існує, поняття «солодка» відоме, і це допомогло уявити, яким має бути батат.

Прийом пояснення через порівняння, зіставлення застосовується вчи­телем дуже часто. Проте цей прийом досягає мети лише тоді, коли те, з чим порівнюють, уже відоме дітям...

Вочевидь слід невтомно й терпляче вивчати учнів, чітко знати, який запас реальних уявлень і необхідних понять у кожного з них, і саме на цій основі будувати викладання. Пояснюючи новий матеріал, треба постійно запитувати себе : «А чи розуміють мене діти?...». За наймен­шого сумніву перевірити це за виразом облич учнів, за допомогою пере-вірчих запитань.

Необхідно також планомірно, невтомно й наполегливо коригувати, поповнювати й освіжати дитячий пізнавальний досвід. Для цього ви­користовуються такі сильні засоби, як навчальне краєзнавство, різнома­нітне наочне приладдя, технічні засоби навчання...

427

Слід, однак, застерегти від зайвого повторення інформації, добре відо­мої дітям. На уроці, присвяченому теплоізоляції, вчителька довго й \нудно «пояснювала», що взимку носять пальта й шуби, а влітку перева­жає світлий та легкий одяг. Учні відверто нудилися і відволікались на сторонні справи.