2.3. Ви заходите до класу — «Доброго дня, діти!»

Здавалося б, що може бути простішим для вчителя: зайти до кла­су. Та лише з часом, методом спроб і помилок, виробляється така про­стота.

401

Ось кілька зафіксованих нами епізодів, що свідчать про несформо-ваність у частини вчителів уміння «зайти до класу».

Не стихли останні звуки дзвоника, а вчитель «вривається» до клас­ної кімнати. Частина учнів забігає після нього. Школярі ще мету­шаться, риються у своїх ранцях. Учитель уже щось говорить, нама­гається дізнатися в учнів, які сидять за передніми партами, хто відсутній на уроці. Ті озираються, щоб з'ясувати це в товаришів. Ось і другий дзвоник на урок.

Інший приклад. Учні чекають учительку. За дверима щось шкря­бає. Ногою вчителька відчиняє двері класної кімнати, несучи в обох руках поперед себе журнал, стос загальних учнівських зошитів, свою сумку, а також затиснуту під правою пахвою великого розміру репро­дукцію з картини. Частина зошитів розповзається і падає на підлогу. Учні поспішають на допомогу вчительці...

Учні п'ятого класу приготувалися до уроку і терпляче чекають учи­теля географії. Та ось, нарешті, у дверях з'являється спина вчителя, який, задкуючи, намагається зачинити їх за собою. Але зробити це не вдається, бо обидві руки зайняті зошитами, навчальними приладами. Тому вчитель відносить усе до стола, а вже потім повертається до две­рей і зачиняє їх.

Уже пролунав і другий дзвоник, а вчительки ще немає. Дев'яти­класники чекають. Тихенько прочиняються двері. У них просовуєть­ся лише голова вчительки, яка звертається до учнів із запитанням: «Ви тут? А згідно з розкладом повинні бути в шістнадцятому кабінеті...» Потім двері відчиняються ширше, і вчителька заходить до класу.

Різні «картинки». Але всі вони свідчать, що недостатнє володіння вчителями-початківцями основами педагогічної техніки призводить до значних труднощів у їхній роботі. Тому хотілося б порадити молодим учителям скористатися набутим педагогічним досвідом, що допоможе їм, зокрема, сформувати в себе вміння «зайти до класу».

Для цього варто дотримуватися таких правил:

1. Завчасно з'ясуйте, в якому кабінеті передбачено розкладом прове­дення вами заняття. Особливо, коли це пов'язано із замінами уроків.

2. У кожному класі доберіть собі помічників, які під вашим керівництвом готували б до уроків необхідне навчальне приладдя (своєчасно за­нести демонстраційні матеріали, прилади тощо).

3. Під час перерви підготуйте усе потрібне вам для конкретного уроку, компактно складіть його.

4. Оглянувши себе перед дзеркалом, після першого дзвоника на урок виходьте з учительської і прямуйте до класу.

5. Почекайте другого дзвоника, дайте змогу зайти до класної кімнати всім учням.

6. Журнал, зошит, підручник тримайте в лівій руці, а правою відчи­няйте двері. Ваша постать має показатися в отворі дверей на пов-

402

ний зріст. Не обертаючись, правою рукою за своєю спиною зачиняйте двері.

7. На вашому обличчі повинен бути вираз задоволення і ледь помітна усмішка: ви раді зустрічі з вихованцями.

8. Упевненим кроком ідіть до робочого стола, дві-три секунди уважно оглядайте клас, щоб охопити всіх учнів і психологічно організувати їх на навчальну діяльність. і Зайшовши до класу, треба не забути привітатися. І тут трапляються

різні варіанти у діях педагога та учнів. Одні вчителі, ледь переступив­ши поріг, вітаються з вихованцями. Інші вимагають від учнів злагодже­ним хором відповідати на своє привітання.

Гадаємо, що і в цьому разі кілька порад, які є результатом узагаль­нення педагогічного досвіду, стануть у пригоді молодим колегам.

Так от, учитель заходить до класу. Учні встають зі своїх місць, цим самим вітаючи появу вчителя. Такий своєрідний акт передбачає пова­гу школярів до педагога, який прийшов з наміром навчити їх, і при­вітання як елемент етики. А вчитель, у свою чергу, виявляючи почуття поваги до вихованців, у мажорному тоні говорить: «Доброго дня!», «Доброго ранку!», «Гутен таг!» тощо. Потім пропонує учням сісти і братися до роботи.

Але чи готові психологічно всі учні класу відразу ж залучитися до активної навчальної діяльності, спрямованої на вивчення певного пред­мета? Ось про це йтиметься в наступному розділі.