Прийоми із прихованим впливом

Паралельний педагогічний вплив. Непрямий вплив на вихо­ванця через колектив А. С. Макаренко назвав паралельною педагогіч­ною дією. Щоб перебороти якийсь недолік у поведінці учня, вихова­тель не звертається до нього безпосередньо, а організує вплив колекти­ву. Для цього створюється педагогічна обстановка, за якої осуд чи покарання адресується цілому колективу, а не винному, тобто зачіпа­ються інтереси всіх членів колективу. Тому вони висловлюють своє невдоволення й осуджують товариша за негідний учинок, викликаючи цим у нього прагнення виправитися.

А. С. Макаренко вважав, що зауваження і вимоги товаришів, які репрезентують суспільну думку, більш дієві, ніж його власні зауваження і вимоги, незважаючи на те що він — вихователь, керівник установи...

Ласкавий докір. Педагогічна ситуація ласкавого докору харак­теризується тим, що розмова з винним ведеться в дружньому тоні, підкрес­люється навіть якийсь позитивний бік його особистості. Це розкри­ває душу вихованця, що напружено очікував суворого покарання. Та­кий стан робить дитину довірливою, більш сприйнятливою до слів ви­хователя, тому висловлювання про подальшу поведінку сприймається вихованцем краще, сильніше. У задушевній розмові учень швидше відчує, що його поганий учинок помітили і так діяти не можна. Він щиро переживає через те, що трапилось, і в нього народжується намір пово­дитися добре. Вплив посилюється від почуття подиву:-адже всупереч очікуванню винуватець не був покараний. Напружений стан змінюєть­ся почуттям полегшення і навіть задоволення.

Ласкавий докір використовується в багатьох випадках. Якщо учень переживає душевну травму чи він сором'язливий, то суворе звернення може іще більше віддалити його від вихователя. М'якій, непомітній дії ласкавого докору швидше піддається впертий, запеклий від численних покарань вихованець...

Натяк. Вихователь у певних випадках не карає винного учня і ставиться до нього так, начебто нічого не відбулося. Але створює умо­ви, завдяки яким учень сам мусить відчути свою провину. Це вдається здійснити за допомогою натяку. Яким чином? Потрібна обстановка, що дала б змогу вихованцеві побачити гарний-учинок самого вихователя, учнів чи інших осіб, тобто контрастний за змістом з його власним: про гарний учинок хтось розповідає в присутності учнів, серед яких є й винна дитина; у колективі спеціально обговорюється аналогічний учи­нок, що справедливо зазнає осуду.

Створена педагогічна обстановка допомагає учневі проаналізувати поведінку інших людей і порівняти її з власною, подивитися на себе критично й оцінити, що трапилося. Самооцінка пробуджує почуття со­рому та бажання виправитися.

340

Коли доцільно звернутися до натяку, обираючи спосіб виховання? Ним можна скористатися в тих випадках, коли провини незначні, на перший погляд, відкритому осуду і покаранню не підлягають, але тур­бують учителя, бо свідчать про появу негідних рис характеру, — егоїз­му, жадібності, індивідуалізму тощо.

Перевага натяку в тому, що цілеспрямованість його впливу зали­шається непомітною для вихованця.

Цей прийом будується на закономірності розвитку свідомості: само­оцінка людини складається на основі спостережень за вчинками інших людей та їхньої оцінки, а також через порівняння власних учинків з поведінкою інших...

Удавана байдужість. Характерна риса удаваної байдужості така: учень чи група учнів задумують витівку, що може розсердити вчителя, зірвати урок. Діти хочуть розважитися чи «виявити себе», щоб пере­бувати в центрі загальної уваги. Учитель обурений і дуже засмучений поведінкою учнів, але, виявляючи витримку, нібито нічого не помічає, залучає їх до роботи. Така позиція вчителя несподівана, бешкетники розгублені, їм прикро, що задум потерпів крах. Педагогічна обстановка створена з таким розрахунком, щоб винуватці самі відчули недоречність своєї поведінки і добровільно від неї відмовилися. Це вимагає від учителя винахідливості й рішучості: баритися не можна. Витримка, винахідливість, рішучість учителя замість очікуваної розгубленості і нервозності викликають повагу і захоплення учнів.

Бешкетний учинок, не досягши очікуваного результату, втрачає свій зміст і підставу для повторення.

Перевага удаваної байдужості в тому, що учні не помічають ціле­спрямованого впливу вихователя. Неприємні почуття, які відчувають учні внаслідок своєї невдачі, поєднуються зі зростаючою повагою до вчителя, котрий не вдався до стандартних рішень — не скаржився ди­ректорові школи, класному керівникові, батькам.

Унаслідок своїх особливостей цей прийом сприяє запобіганню конф­лікту, що назріває, поліпшенню взаємин між вихователем і вихован­цем...

Іронія. Багато вчителів успішно використовують знаряддя сміху в педагогічних цілях. Прийом іронії полягає в добродушному висмію­ванні винуватця, без образи особистості. Чимало прикладів різних видів іронії можна знайти у творах А. С. Макаренка.

Істотною рисою прийому є створення нової педагогічної обстановки, коли порушник поставлений у смішне становище перед товаришами і з огляду на це сам почувається ніяково, відчуває сором. Ці почуття — незручність і сором — певною мірою спонукують винного перебороти недоліки, що зробили його смішним.

Іронія повчальна для всього колективу і слугує застереженням ін­шим, бо привертає увагу до негідних учинків. Дуже різноманітні фор-

341

ми іронії. їхній аналіз дає змогу виокремити специфічні ситуації з характерними рисами й у такий спосіб виявити різні види іронії.

Удавана недовіра. Нерідко учень розуміє, що поводиться недо­бре, негідно, але в нього бракує волі взяти себе в руки і перебудува­тись. Однак варто шанованому вихователеві зачепити його самолюб­ство, висловивши сумнів у тому, що він у змозі виправитися, звернути увагу колективу на його невміння володіти собою, й учень може ухва­лити рішення виправитися, довести усім, що він здатний на краще. Завдяки великій силі самолюбства, що спалахнуло, почуттю власної гідності зміна поведінки виявляється можливою.

Організація природних наслідків. Характерним для цього прийому є те, що провина вихованця тягне за собою для нього певну неприємність, що є наслідком особливостей створеної обстановки. У вихованця виникає почуття незадоволеності, досади й незручності.

Велика перевага цього прийому полягає в тому, що вихователеві вдається вплинути на вихованця, не чинячи прямого тиску, не вдаючись до осуду, не караючи його. Вихователь обходиться також без нотацій.

А. С. Макаренко у своїй практиці постійно шукав прийомів, у яких вплив вихователя не був би настільки явним і не зводився б до розмо­ви з приводу провини. Саме організація природних наслідків здійсню­ється без розмов.

Цей прийом зручний у боротьбі з різними провинами, що є виявом тієї чи тієї поганої звички (неакуратність, неуважність) чи негативної риси характеру (недисциплінованість, безтурботність та ін.). Викори­стання такого прийому потребує доброзичливого ставлення учителя до вихованця. Не можна зводити прийом до помсти за провину, виявляти невитриманість і видавати свого незадоволення поведінкою...

Прийомом організації природних наслідків успішно користувався А. С. Макаренко, розвиваючи в колоністів звичку культурної поведін­ки, переборюючи в них неохайність, неакуратність...

(Натанзон 9. Ш. Трудний школьник и педагогический коллектив: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1984. — С. 42—89.)

Дидактичні завдання

/. Сформулюйте визначення прийому педагогічного впливу.

2. Складіть таблицю класифікації прийомів педагогічного впливу.

Спонукальні прийоми	Гальмівні прийоми

3. Прокоментуйте вислів В. О. Сухомлинського: «Слово — найтон-ший дотик до сери₁я...»Чи погоджуєтеся ви з автором? Обґрунтуй­те відповідь.

342

4. Пригадуючи своє шкільне життя, покажіть на конкретних ситуа­ціях, які почуття викликає в учня доброзичливе ставлення і став­лення без належної поваги.

А. С. Бєлкін СИТУАЦІЯ УСПІХУ: ЯК її ДОСЯГТИ

Успіх — це радість

...Головний зміст діяльності вчителя полягає в тому, щоб створити кожному вихованцеві ситуацію успіху. Тут важливо розділити по­няття: «успіх» і «ситуація успіху». Ситуація — це сукупність умов, що забезпечують успіх, а сам успіх — результат такої ситуації. Ситуа­ція — це те, що здатний організувати вчитель: переживання ж радості, успіху — дещо більш суб'єктивне, значною мірою приховане від сто­роннього погляду. Завдання вчителя в тому й полягає, щоб дати кож­ному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усві­домити свої можливості, повірити в себе.

Успіх може бути короткочасним, частим і довготривалим, хвилин­ним, стійким, значним, пов'язаним з усім життям і діяльністю дитини. Усе залежить від того, як ситуація успіху закріплена, триває, що ле­жить в її основі.

Із психологічного погляду, успіх — це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прагнула у своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями (з рівнем прагнень), або перевершив їх. На основі цього стану можуть сформу­ватися нові, сильніші мотиви діяльності, змінюється рівень самооцінки, самоповаги. У тому разі, коли успіх стає стійким, постійним, може роз­початися своєрідна ланцюгова реакція, що звільняє колосальні, прихо­вані до певного часу можливості особистості, які містять величезний заряд людської духовної енергії.

З педагогічного погляду ситуація успіху — це таке цілеспрямова­не, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість до­сягти значних результатів у діяльності як окремої особистості, так і колективу в цілому. Важливо підкреслити, що в педагогічному ро­зумінні це результат продуманої, підготовленої стратегії, тактики вчи­теля, сім'ї...