Прийоми, що залучають вихованця до здійснення морально цінних учинків, до нагромадження досвіду правильної поведінки

Довіра. Вона широко використовується в школі як прийом педа­гогічного впливу. її сутність — доручення вихованцеві певної відпо­відальної справи. Довіра радує і надихає учня, розвиває почуття обо­в'язку, відповідальності, зміцнює дисципліну, організованість, ініціати­ву, активність.

У реалізації такого прийому важливе значення має правильний вибір доручення. Воно повинно бути для учня цікавим, відповідати його здібностям. Процес виконання має стати захопливим, посильним, але не легким, інакше завдання не викликає необхідного вольового зусил­ля. Непосильне доручення незабаром спричинить охолодження і втра­ту інтересу. Іноді краще дати доручення, що виконується в порівняно короткий термін, щоб учень відразу побачив результати своєї праці.

Діяльність, полегшена довірою, характеризується великим загострен­ням почуттів: створюється психологічний стан, сприятливий для фор­мування позитивних рис характеру...

Моральна підтримка і зміцнення віри у власні сили. Мо­ральна підтримка і зміцнення віри у власні сили — прийом, особливо необхідний у підході до боязких, сором'язливих, замкнутих дітей. Він корисний у спілкуванні з важкими учнями, що втратили авторитет у колективі, а вчителі почали ставитися до них упереджено, виявляючи в поведінці тільки негативні риси. Сором'язливість деяких учнів може бути викликана різними причинами: темпераментом, недоліком фізич­ного розвитку, важкими умовами в сім'ї тощо. Боязкість і невпевненість знижують працездатність учня, найчастіше негативно позначаються на успішності. Погані оцінки, постійні зауваження у школі — вдома пере­живаються болісно. Тенденція до замкнутості, відчуження від колекти­ву посилюються.

Утративши віру у свої сили, учень стає байдужим до навчання, оці­нок, шкільного колективу. Отже, створюється досить небезпечна пси-

336

хологічна ситуація: учень відчуває себе в школі зайвим, неповноцінним, страждає його самолюбство. За таких умов гаснуть творчі сили, він стає пасивним, потрапляє до кола неуспішних і насилу переходить із класу в клас.

Використовуючи прийом моральної підтримки і зміцнення віри у власні сили, учитель доброзичливим, терплячим ставленням мобілізує й активізує творчі сили учня. Сутність прийому полягає в тому, що ви­хователь створює таку педагогічну ситуацію, коли учень може виявити себе якнайкраще...

Прийоми, що будуються на розумінні динаміки почуттів та інтересів вихованця

Опосередкування. У цьому випадку термін «опосередкування» означає, що вчитель досягає бажаних змін у поведінці учня не прямою вказівкою, як поводитися, а за допомогою якоїсь проміжної ланки. Та­кою ланкою є поставлена учневі умова, виконавши яку він отримує мож­ливість задовольнити свої потреби, інтереси, бажання. У створених умовах в учнів з'являється новий мотив дії, пов'язаний з їхніми інтере­сами й водночас спрямований на досягнення наміченої вчителем мети. Шлях до мети, насичений вольовими зусиллями, слугує вправою у пра­вильній поведінці і вихованні волі.

Використовуючи опосередкування, необхідно, по-перше, спиратися на найбільш сильні і стійкі інтереси, схильності та бажання учнів, що виявляються в поведінці й іграх; по-друге, потрібно організувати пе­дагогічну обстановку, коли задоволення інтересів пов'язане з подолан­ням певних недоліків у поведінці. І нарешті, вплив має відбуватися без тиску.

Важливо у створюваній педагогічній обстановці спиратися на шля­хетні почуття і здорові інтереси учнів...

Учителі використовують опосередкування для поліпшення дисцип­ліни, підвищення успішності. Наприклад, заради майбутньої цікавої екскурсії чи культпоходу учні можуть підтягтися, поводитися краще. Неуспішний учень може краще навчатися, якщо від виконання цієї умови залежить його участь у змаганнях. Нерідко опосередкуванням досяга­ються позитивні результати тоді, коли наказ, осуд і покарання мало­ефективні. Але користуватися ним слід у міру, щоб не привчати дітей до виконання своїх прямих обов'язків заради задоволення якихось інтересів.

В одних випадках моральне задоволення, отримане учнем від подо­лання перешкод і досягнення мети, сприяє закріпленню правильної по­ведінки; в інших —тільки-но досягнуто заповітної мети, учень перестає старатися і його поведінка знову погіршується. Тому дуже важливо

337

для виховання зрозуміти настрій і наміри учня і, якщо необхідно, до­датковими способами закріпити досягнутий результат.

Успіх учителя залежить від його проникливості під час виявлення інтересів і почуттів учнів, від його винахідливості в організації відпо­відної педагогічної обстановки.

Фланговий підхід. Вихователь, виявивши провину учня, не зав­жди засуджує й карає його, а вміло торкається почуттів, які активізу­ють учня до хорошої поведінки. Розмова з винними не зосереджується на здійсненому порушенні, а ведеться в іншому плані і, проте, пози­тивно впливає на поведінку вихованця. У цьому сутність флангового підходу.

Оскільки мотиви пов'язані з почуттями, то завдання виховате­ля полягає в тому, щоб створити умови для активізації певного позитивного почуття і допомогти зародженню мотиву потрібної дії. За використання флангового підходу необхідно визначити, що ж ста­ло причиною небажаного вчинку. Почуття, на яке спирається вихо­ватель для досягнення правильного вчинку, створюючи нову педа­гогічну ситуацію, не тільки активізується, а й розвивається, підсилю­ється. Тому важливо, щоб активізувалися лише позитивні, шляхет­ні почуття. Не можна домагатися правильної поведінки за будь-яку ціну.

Велика перевага флангового підходу полягає в тому, що його дія зовсім не відчутна для вихованця...