Оптимальне самоствердження

Наступного разу, коли хтось накричить на вас, не піддавайтеся спо­кусі піти (можливо, гримнувши при цьому дверима). Не піддавайтеся спокусі відповісти криком на крик. Спробуйте впоратися з вашим гнівом, що закипає

Зараз — найбільш придатний час для оптимального самоствер­дження. Зробіть глибокий вдих, сконцентруйтеся, твердо поставивши

289

ступні, і ввімкніть ту частину мозку, яка стане «я-висловлюванням». Почніть приготування вашого триступеневого рецепта: і. Коли ви підвищуєте на мене голос (подія);

2. Я відчуваю себе приниженим (реакція);

3. Мені хотілося б мати можливість обговорити спірні питання з вами в нормальних умовах (бажаний відхід).

Найправильніше «я-висловлювання» звільнене від тягаря прихова­них очікувань. Воно подає чисту, ясну заяву про те, як ви бачите ситу­ацію і яким би вам хотілося бачити її вирішення. Тепер черга за ними. Як вони зреагують на вашу заяву — їхня справа.

Деякі «я-висловлювання», що довели свою ефективність

1. У ставленні до людини, яка часто не виконує роботу вчасно: «Якщо вам потрібно більше часу для виконання завдання, мені хотілося б знати про це якомога раніше, щоб я зміг переглянути свій графік і ресурси»...

2. Коли вам наказують, замість того щоб попросити вас: «Якщо мені говорять про зміни планів, у мене з'являється відчуття, наче моя думка байдужа вам; мені хотілося б знати про зміни раніше ніж рішення про них буде ухвалене»...

3. Якщо один із членів сім'ї відчуває себе заваленим роботою: «Коли мені здається, що я виконую хатню роботу більше за інших, то відчу­ваю себе перевантаженим; мені хотілося б домовитися про розподіл праці, що задовольнить усіх нас».

Короткий зміст

Що ви робите? Нападаєте, відступаєте чи йдете в ногу? Визначив­ши вашу типову реакцію, навчіться заміняти її на «я-висловлювання», що пояснює, як ви бачите ситуацію.

Чисте ваше «я-висловлювання»?

Подія: уникайте «словесних подразників».

Реакція: не шукайте винуватців.

Бажаний вихід: не формулюйте його як вимогу.

Ясне ваше «я-висловлюванн я»?

Подія: викладіть суть справи.

Реакція: розкажіть, як впливають події на вас (зокрема й про почут­тя образи та ін., на вашу думку).

Бажаний вихід: стежте за тим, щоб він не був жорстко визначений, аби дозволити розробку нових варіантів рішень.

Ми повинні пам'ятати, що проблема врешті-решт наша. І неважли­во, які дії інших і наскільки виправдані наші скарги. Нам необхідно чітко заявити про наші потреби і бажаний вихід із ситуації.

290

(Корнелиус X., ФейрШ. Витрать можеш каждий. — М.: Стрин­гер, 1992. - С. 69-82.)

Дидактичні завдання

/. За яких умов доцільно використовувати «я-висловлювання»? Об­ґрунтуйте його переваги перед «ви-висловлюванням» у цих ситу­аціях.

2. Яка структура «я-висловлювания», як формулюється його «ре­цепт»?

3. Як побудувати суто «я-висловлювання»? Чого слід уникати в його формулюваннях?

4. Спробуйте сконструювати власне «я-висловлювання» в актуальній для вас ситуації.

Завдання підвищеної складності

Р. М. Охрімчук

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ УЧИТЕЛЯ: СУТЬ, ФОРМИ ВИЯВУ ТА ФОРМУВАННЯ

...Як виявляється педагогічний такт? Його розглядають винятково в позитивному плані: він або є, або його немає; не кажуть: «Поганий педагогічний такт». Тому форми вияву його зосереджені у сфері пози­тивних педагогічних дій.

Основна функція такту — регулятивна. Отже, форми його вияву — це найперше форми вияву регулятивності у навчально-виховному про­цесі. Розглянемо деякі з них.

Тактовний учитель впливає на учня з метою стабілізувати його до­сягнення, оптимізувати вміння, спрямувати розвиток за певною програ­мою. Нормативна поведінка завжди потребує певної стандартизації унікальних життєвиявлень особистості. Вона завжди орієнтується на «середню», «усереднену», людину.

Виконання функції соціальної регуляції має умовою певну ста­більність як суб'єкта, так і об'єкта регуляції. «Середній учитель», «се­редній учень» є поняттями, які окреслюють моменти цієї стабільності. Завдяки їм уможливлюється регуляція як соціальний гомеостаз, бо то­ді: а) немає необхідності контролювати всі параметри системи, до­сить виділити лише ті, що відчутно змінюють її функціонування; б) знач­но легше виділити межі допустимих змін цих параметрів, а також сукупність конкретних механізмів, які починають функціонувати за ме­жами цих змін. Кожен такий механізм має реєструвати зміни існую­чих параметрів і діяти в напрямку відновлення стану порушеної рівно­ваги.

291

Але соціальна регуляція значно ширша від соціального гомеостазу. І якщо дивитися на різницю між цими процесами з погляду пошуку «больових» точок, у яких найяскравіше виявляється такт, то можна ска­зати, що вони лежать у сфері виходу за межі усереднення.

Якщо є інструкція, норма, шаблон, стандарт, то немає необхідності виявляти такт. Дії в тому випадку будуть алгоритмізовані, і завдяки точному виконанню правил ви одержите прогнозований результат. Тут стандартизованість виступає полярною протилежністю такту.

З цього погляду надмірне захоплення методикою, технікою може спричинити втрату вчителем індивідуального чуття в навчально-ви­ховному процесі. Добре відпрацьовані методичні способи дедалі лег­ше реалізуються вчителем, але водночас дедалі більше віддаляють від нього учнів. Учень у його індивідуальному неповторному життєвияв-ленні відчужується вчителем, і натомість постає учень абстрактно-усереднений...

Ми піклуємося про знання, але упускаємо чи не найважливіший вид навчання, яке неможливе без присутності зрілої, люблячої особистості. Якщо нам не вдається зберегти уявлення про те, якою має бути зріла особистість, зріле життя, то ми постаємо перед реальною небезпекою повного занедбання нашої культурної традиції. Ця традиція побудова­на найперше на передачі з покоління в покоління не тих чи тих знань, а певних людських рис. У разі, коли наступні покоління більше не одержать цих рис, то кількатисячолітня культура загине, навіть якщо знання і далі передаватимуться та збагачуватимуться.

Носієм такту може бути лише зріла, духовно багата, інтелігентна особистість. Саме в неї такт набирає свого найповнішого вияву. Він стає видимим через особистісно-неповторний стиль діяльності такого вчителя, через діалогічність у ставленні до світу, уміння враховувати неповторну особистість кожного учня.

Отже, такт там, де є вихід за межі стандарту, алгоритму, усереднен­ня. Він завжди супроводжує творчу діяльність учителя, його невдово­лення досягнутим, постійну потребу самовдосконалення.

Такт учителя виявляється в його вмінні працювати з кожним учнем як з неповторною особистістю, в індивідуальній забарвленості діяль­ності вчителя, у його стилі роботи, в умінні прогнозувати наслідки своїх педагогічних дій. Це вміння залежить від психолого-педагогічного мислення вчителя. Воно ж передбачає сприймання вчителем цілісного поля діяльності, володіння методами екстраполяції, моделювання тощо.

Коли в педагогічну практику входить нове явище, учитель, освоюю­чи його, керується тактом як особливим чуттям педагогічної доціль­ності...

Узагальнюючи, можна сказати, що форми вияву педагогічного так­ту — це форми вияву регулятивної функції. Педагогічний такт учите­ля — гостре чуття міри, педагогічної доцільності того, що реалізує він у

292

своїй практичній діяльності. Він залежить від розвиненості психоло-го-педагогічного мислення, загальної культури, волі та характеру вчи­теля.

Педагогічний такт учителя виявляється:

• у здатності швидко оцінювати реальну ситуацію і знаходити опти­мальні рішення;

• у моральній чистоті, позитивній дії, умінні керувати своїм почуттям, не втрачаючи самовладання, в емоційній урівноваженості;

• у поєднанні високої принциповості та вимогливості з чуйним, людя­ним ставленням до учня, критичності і самокритичності в оцінці праці своєї та своїх вихованців;

• у нетерпимості до шаблону, формалізму, застою думки й справи, до бюрократизму й пихи...

Специфіка форм вияву педагогічного такту в тому, що це — завжди цілісні фрагменти педагогічної реальності, які мають певну акцентуацію.

За ознакою, наскільки акцентовані характеристики змісту чи фор­ми педагогічного такту в конкретній психолого-педагогічній ситуації, можна вичленити такі рівні володіння ним учителем.

Рівень 1. Домінує зміст.

Характерні ознаки.

Такий рівень педагогічного такту часто спостерігається в малоосві-чених, але життєво мудрих людей. У ньому виявляється мудрість у побудові стосунків з оточенням, закладена сімейним вихованням.

Найчастіше спостерігається у вчителів початкових класів та вчи­телів із сімей учительських династій...

Рівень 2. Домінує форма.

Характерні ознаки.

Спостерігається часто у вчителів з невисоким рівнем світоглядної культури. їхня методична підготовка, як правило, не має ґрунтовної філософської та психолого-педагогічної бази і не компенсується на­вчанням у соціумі.

Для вчителів характерне оволодіння методиками у відриві від змісту, дотримання зовнішньої форми поведінки.

Найчастіше є у вчителів з вищою освітою, які здобули її заочно і мають невеликий досвід роботи. Часто зумовлений особливостями сімей­ного виховання...

Рівень 3. Єдність змісту і форми.

Характерні ознаки.

Гармонійно не впорядкована сукупність елементів та процесів, що становлять суть такту і способів його вияву в різних психолого-педа-гогічних ситуаціях. Здатність до підготовленої імпровізації.

Цей рівень оволодіння тактом спостерігається найчастіше серед учи­телів із широким світобаченням, вони сповнені любові до дітей, мають добрі знання предмета викладання і володіють його методикою...

293

Рівень 4. Індивідуальний вияв гармонії змісту і форми.

Характерні ознаки.

«Майстерність така, що не видно майстерності» (Л. Толстой) — це рівень мистецького оволодіння тактом. Власне, тактовна поведінка вчи­теля стає способом професійного й особистісного життя.

Для вчителів, що володіють тактом як мистецтвом, характерна інди­відуальна забарвленість в усіх формах вияву тактовності. Можна го­ворити про стиль, тональність, дух, ритм та ін. Це високий рівень воло­діння тактовністю.

Досягається він незначною кількістю вчителів. Усе в поведінці так­товного вчителя є природним (поза, жести, голос, педагогічні способи тощо). Тактовна поведінка стала його звичкою, невід'ємною рисою ха­рактеру, стилем поведінки. Такий учитель вільно почувається під час спілкування з учнями, йому не треба спостерігати за кожним, контро­лювати. Він може дозволити собі свободу в поведінці з учнями. Стриж­нем стосунків стає взаємоповага і взаємодовіра, збалансованість інте­ресів учителя й учнів, і цей головний напрям у взаємодії «гасить» усі дріб'язкові незгоди.

«...Професор зупинявся, знімав окуляри і з ледь помітною усміш­кою дослухався до завмираючих звуків військового оркестру, поки во­ни не змовкли зовсім; тоді він знову з тим же вдумливим спокоєм повертався до перерваної лекції. У ці хвилини мені не раз здавалося, що він ніби увесь пройнятий усвідомленням того, що врешті-решт не тільки в його маленькій аудиторії, а й там, на безмежній арені все­світньої історії сесі іиета. сеіа. І таким було кожне його слово: сповне­не особливим, невисловленим змістом — ніби все, що тут пояснювалося, було лише символами інших, важливіших слів і думок» (За А. Гори-фельдом).

Оволодіння тактом потребує від учителя тривалої і нелегкої роботи над собою. Питання формування такту в учителя є чи не найскладні­шим питанням технології педагогічної майстерності. Воно потребує окремого розгляду. Тут ми обмежимося тим, що запропонуємо ефек­тивну і доступну для вчителя методику самоосвітньої роботи з форму­вання тактовної поведінки:

1. Розграфіть аркуш паперу, як це показано нижче:

Риси та характеристики вашого «Я»	Друзі	Родичі	Колеги	Учні	Батьки учнів	Особи, думки яких для вас важливі

2. Запишіть до списку рис та характеристик вашого «Я» ті з них, які, на ваш погляд, заважають вам бути тактовним.

294

3. Уточніть наявність у вас зазначених рис: ознайомте зі списком ваших друзів, колег, учнів та інших важливих для вас осіб і запропонуй­те їм уточнити й доповнити список.

4. З усіх зазначених вами та підтверджених іншими рис «Я» оберіть дванадцять, які згадуються найчастіше.

5. Із дванадцяти рис оберіть ту, яка найбільше заважає вам бути тактовним. Протягом першого тижня попрацюйте над нею. Наступний тиждень присвятіть роботі над іншою рисою вашого «Я», і так упродовж 12 тижнів.

6. Оцінюйте в балах успішність вашої роботи. Щовечора підбивайте підсумки роботи за день і виставляйте оцінку в балах. За тиждень виводьте оцінку як середнє арифметичне щоденних. Облік ведіть упро­довж усього часу роботи над собою.

7. Через 12 тижнів роботу почніть спочатку. У процесі самопізнан­ня та самовдосконалення коригуйте список.

Працюйте над собою упродовж кількох років і ви оптимізуєте не лише свою професійну діяльність, а й матимете більше радості від усьо­го, що навколо вас. Успіху вам!

{Педагогічна соціологія: Навч. посів. — Т.: Підручники і посібни­ки, 1998. - С. 112-118.)

Дидактичні завдання

/. На матеріалі статті розкрийте сутність основної функції так­ту — соціальної регуляції.

2. Які рівні володіння педагогічним тактом виокремлює автор? Спро­буйте дібрати власні приклади до кожного з них.

3. Уявіть, що ви вже працюєте педагогом. Скористайтеся запропоно­ваною методикою самовиховання для виявлення рис, що заважають становленню педагогічного такту, і накресліть способи самовдо­сконалення.

А. В. Донцов

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОПЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО

ТАКТУ

...Об'єктивними умовами формування педагогічного такту є моральна діяльність, моральні стосунки і моральні почуття, які утворюються в шкільному колективі. Ці стосунки розвиваються як на моральному, так і на соціально-психологічному рівнях.

Серед суб'єктивних елементів, які впливають на соціально-психо­логічні механізми формування та вияву педагогічного такту, є особли-

295

вості психіки, моральні почуття та свідомість особи, її загальна культу­ра і ставлення до моральних норм, які утворюються в педагогічному та учнівському колективах...

Дослідження, які були проведені в школах міста Харкова, показали, що свою нетактовність до вчителя виявляє більшість учнів. Про те, що це спостерігається дуже часто, заявило ЗО відсотків опитуваних учи­телів, не так часто — 60 відсотків І лише 8,6 відсотка опитуваних підкрес­лили, що таких учинків не помічали.

Низький рівень тактовності спостерігається і між самими учнями. Більше половини опитуваних (56,5 відсотка) підкреслили, що елемен­ти нетактовності дуже часто виявляються у спілкуванні між учнями. Ці дані свідчать про те, що проблема формування педагогічного такту вчителя пов'язана не лише з питанням підвищення його педагогічної культури, а й умінням виховувати культуру спілкування в учнівському колективі, закріплювати в ньому моральні норми та правила поведін­ки. Без цього навіть найтактовніші зауваження вчителя, якщо вони будуть занадто частими, сприймуться учнями як вияви нетактовності. Утрата почуття міри в зауваженнях може викликати протилежну реакцію учнів. Про такого вчителя учні іноді говорять, що він зануда. А вчи­тель, сам того не помічаючи, стає на шлях моралізаторства. Це порушує його контакт з учнями, викликає розгубленість і невпевненість у пра­вильності своїх педагогічних рішень.

Дослідження міжособистісних стосунків між учителем та учнем показали, що у зв'язку з відмовою від авторитарності і переходом до гуманістичних принципів моралі та організації внутрішкільного життя проблему оволодіння педагогічним тактом не можна розв'язати без підвищення загальної культури не тільки вчителя, а й учнів. Так, на думку вчителів, найчастіше причиною нетактовного ставлення учня до вчителя є занадто низький рівень культури учня (43,4 відсотка), низь­кий громадський престиж професії вчителя й зневага до нього (ЗО від­сотків), низький рівень культури суспільства і сім'ї (17,3 відсотка) і в останню чергу були зазначені такі недоліки, як низький професійний рівень учителя, його нетактовні зауваження, відсутність в учня інтересу до предмета (4,3 відсотка)...

З матеріалів дослідження видно, що педагогічний такт — це не тільки етична культура, а й складна соціально-психологічна властивість, яка виявляється в системі стосунків між учителем та учнями. Педагогіч­ний такт — це інструмент, за допомогою якого вчитель може найопти-мальніше впливати на учня. Такт дає змогу своєчасно передбачати і запобігати можливим між учителем та учнями конфліктам, що назрі­вають...

Педагогічний такт передбачає об'єктивне ставлення вчителя не тільки до оцінки вчинків учня, а й до оцінки своєї педагогічної діяльності. Дані анкетного опитування виявили високий рівень самокритичності

296

вчителів щодо власної тактовності. 73,8 відсотка опитаних зазначили, що у ставленні до учнів вони припускаються нетактовності. Найча­стіше це пов'язано з поганою поведінкою та хуліганськими вчинками учнів (25,9 відсотка), з дратівливістю і нестриманістю вчителя (12,9 відсот­ка), грубістю між учнями (4,3 відсотка). Ці дані свідчать про те, що в основі педагогічного такту лежать морально-психологічні особливості взаємин учителя й учнів...

Важливою передумовою оволодіння педагогічним тактом є знання правил етикету. Вчителеві треба намагатися, щоб ці правила перейшли до його звичок. Тому він повинен дотримуватись етикету у всіх випад­ках своєї життєдіяльності. Добре знати, як необхідно поводитися в транспорті, громадських місцях, удома та в гостях. Про це написано дуже багато цікавих книжок.

Ознайомлення з літературою з етикету допоможе вчителеві ретельніше підходити до аналізу своїх учинків, запобігати виявам нетактовності, досягати адекватної самооцінки, спонукати себе на добрі, благодійні вчинки.

(Донцов А. В. Психолого-педагогічні особливості формування пе­дагогічного такту // Педагогічна культура / За ред. Л. С. Нечепо-ренко. - X., 1993. - С. 82-87.)

Дидактичні завдання

/. Які об'єктивні і суб'єктивні умови можуть впливати на форму­вання в учителя педагогічного такту?

2. Чи збігаються ваші спостереження з результатами досліджень, про­ведених у школах міста Харкова? Чим зумовлювалися вияви нетак­товної поведінки ваших учителів? Чи можна було цьому запобігти?

3. Які загальні правила етикету вами засвоєні? Продумайте програ­му подальшого вдосконалення в цьому напрямі.

Адам М. Дреєр