Етика вчителя. Педагогічна етика Основні вимоги педагогічного такту

Що означає бути тактовним, володіти педагогічним тактом? Які ви­моги ставляться до педагогічного такту?

На наш погляд, володіти педагогічним тактом означає вміти врахо­вувати певну сукупність морально-педагогічних вимог, дотримання яких на практиці приводить до здійснення навчально-виховних завдань. Морально-педагогічні вимоги передбачають насамперед уміння вчите­ля щоразу бачити ту ситуацію, в якій людина відчуває потребу в особ­ливій чуйності й увазі. Такі ситуації виникають:

284

а) коли ми самі буваємо змушені свідомо поставити людину в не­ зручне становище, на яке вона заслужила, і нам треба тільки пом'якши­ ти його, тобто дотримуватись якоїсь міри виниклої зніяковілості, щоб не підірвати поваги до людини;

б) коли ми ненавмисне поставили людину в незручне становище і має­ мо негайно виправити свою помилку або пом'якшити наслідки вчиненого;

в) якщо людина несамохіть, випадково потрапила в становище, не­ зручне тільки для неї особисто;

г) коли вона почуває себе ніяково, розгублено через свої індивіду­ альні особливості або незвичність обставин, труднощі яких заважають цій людині виконати завдання, що стоїть перед нею;

д) якщо за складних обставин людині треба надати допомогу, щоб зберегти її людську гідність, зменшити або пом'якшити її страждання...

Які чинники треба враховувати, щоб педагогічний такт виконав свою функцію?

Насамперед треба зважити на те, від кого і кому йде зауваження (дія, вчинок). Річ у тім, що зауваження має особливий вплив: похвала або засудження сприймаються краще, якщо вони йдуть від педагога. Учитель повинен обов'язково враховувати це.

Дуже важливо також з'ясувати, можна виправити недолік чи ні, залежить це від самої людини чи від оточення.

Потрібно зважати й на те, наскільки вразлива людина, тобто врахо­вувати її індивідуальні психологічні та фізичні особливості.

Слід брати до уваги й таке: привселюдно чи сам на сам робиться зауваження, бо залежно від цього воно сприймається по-різному. Важ­ливо й те, перед ким саме зроблено зауваження, оскільки від цього залежить сила впливу слова.

Не можна не зважати й на конкретний душевний стан особистості: добрий настрій — важливий чинник у навчанні й роботі. Через те образити, принизити, скривдити людину, що працює, означає навмисне знизити її працездатність.

Отже, дотримування педагогічного такту можливе тільки за доброго, дбайливого ставлення вчителя до учнів. У цьому справжній вияв гу­манності. Такт — це постійна увага до людини, яка опинилася в стано­вищі, що може образити її гідність, честь, почуття, підірвати повагу до неї з боку людей, які її оточують. Він може бути як виявом активної форми поведінки, так і відповіддю на ситуацію, що склалася...

Нетактовність учителя та її наслідки

Нетактовність учителя є наслідком багатьох причин, а саме: його невміння зрозуміти іншу людину, поставити себе на її місце, уявити її думки та почуття.

285

Найпоширенішими формами нетактовності є:

а) завдавання душевних ран людям через підрив їхнього автори­ тету, створення атмосфери непорозуміння, відчуження і неприязні в межах формальної правильності, позірної ввічливості і мораль­ ності;

б) застосування будь-яких засобів впливу на учня як наслідок не­ спроможності вчителя, його невміння використати доцільніші, моральні методи; \

в) формальний підхід до учня, нерозуміння мотивів його дій, не­ обгрунтована оцінка вчинків;

г) будь-які дії, що пов'язані з виявом неприязні до учня, наслідком чого є неправильні вчинки дітей...

д) однобічність оцінки вчинків, небажання осмислити дії протилеж­ ної сторони і вислухати її думку.

(Чернокозова В. М., Чернокозов І. І. Етика вчителя. Педагогічна етика. - К.: Рад. шк., 1969. - С. 74-76, 80-81.)

Дидактичні завдання

/. Структуруйте умови і чинники застосування педагогічного так

ту. 2. Які форми нетактовності, на думку авторів, найпоширеніші серед

учителів? Чи згодні ви із цим твердженням?

Хелена Корнеліус, Шошана Фейр ВИГРАТИ МОЖЕ КОЖНИЙ

« Я-висловлювання »

Є певний спосіб передачі вашого ставлення до якоїсь ситуації, що зможе бути дуже корисним в умовах, коли існує необхідність наполег­ливо висловлювати вашу думку. Він називається «я-висловлюванням» і зазвичай вимагає значної практики, доки не стане вашою звичкою, підсвідомою навичкою спілкування.

Не здавайтеся передчасно, якщо він видасться вам неприродним, пам'ятайте, що й катання на велосипеді було спочатку незвичним. Навіть так звані природні способи реагування були набуті нами у процесі навчання, часто за допомогою імітації поведінки батьків, учителів, братів і сестер.

«Я-висловлювання» передає іншій людині ваше ставлення до пев­ного предмета, без звинувачень і без вимог, щоб інша людина зміни­ла своє ставлення. Цей спосіб допомагає вам утримати свою позицію, не перетворюючи іншу людину у вашого опонента. Якщо хтось на­ступить вам на ногу, ви можете крикнути йому: «Посунься!» Цей спо-

286

сіб спрацює в метро, але менш доцільний на роботі, якщо хтось зали­шив купу паперів у вас на столі і ви хочете підтримувати з ним друж­ні стосунки. Більш слушною реакцією може бути така: «Коли ви за­лишаєте ваші папери на моєму столі, це викликає в мене роздра­тування. Мені хотілося б заставати свій стіл таким, яким я його за­лишила» .

«Я-висловлювання» побудоване так, щоб дати змогу вам виголосити свою думку стосовно певної ситуації найбільш ефективно або вислови­ти своє побажання. Воно особливо корисне, коли ви хочете розказати щось іншому, але не бажаєте, щоб він сприйняв це негативно і пере­йшов у контратаку. Компонування «заява від "я" нагадує складання кулінарного рецепта. Користування таким рецептом дає певну гаран­тію, що ви на правильному шляху.

1. Подія.

2. Ваша реакція.

3. Бажаний для вас вихід.

Подія

Рецепт потребує об'єктивного опису події чи ситуації, що спричи­нила проблему. Об'єктивність означає відсутність суб'єктивних чи емоційно забарвлених висловів. Йдеться про неупереджений опис того, що відбулося, а не про ваше або чиєсь тлумачення подій. Поч­ніть із:

«Коли на моєму столі залишено папери ...»

«Коли на мене підвищують голос ...»

«Коли мені не говорять, що хтось приходить до нас на вечерю ...»

Менш об'єктивні описи тієї ж події:

«Коли ви залишаєте ваш мотлох на моєму столі ...»

«Коли ви гримаєте чи гавкаєте на мене ...»

«Коли ти не потурбуєшся навіть попередити мене, що запросив од­ного зі своїх друзів на вечерю ...»

Три останні способи висловлювання — поганий початок: ваш співроз­мовник відразу ж стане в захисну позу і не зможе спокійно сприйняти останню частину ваших слів. Коли ви розгнівані на когось, об'єктивний опис їхньої поведінки — завдання нелегке. Іноді корисно починати ваше висловлювання з опису проблеми, що викликана, з вашого погля­ду, діями інших:

«Коли мені доводиться відсортовувати свої папери від чужих ...»

«Коли на мене кричать ...»

«Коли я не знаю про прихід на вечерю гостей ...»

Вашому співрозмовникові важко заперечити таку заяву, якщо вона подана суто як ваша проблема. Тобто ви зосереджуєте свою увагу на тому факті, що вам доведеться відділяти свої папери від чужих неза­лежно, хто їх туди поклав.

287

Об'єктивний опис того, що відбувається, зможе навіть допомогти іншій людині побачити свої дії в новому світлі. Можливо, вона й не підозрює, що її дії якось позначалися на вас. Або вона щось хотіла просто підкреслити, що ви розтлумачили як прагнення накричати на вас.

Об'єктивний опис специфічних дій може здатися важким. Вирази на зразок: «Коли ви звинувачуєте мене...» або «Коли ви вдаєтеся до закулісних махінацій...» — слугують вашим тлумаченням подій. Зав­дання в тому, щоб описати деталі поведінки, які здалися вам закулісни­ми чи звинувачувальними. У чому полягає ваш «доказ» чи «сигнал»? Під звинуваченням ви, можливо, розумієте, що хтось сказав, наче ви зробили щось, хоча ви цього не робили? Під «закулісними махінація­ми» ви, можливо, уявляєте, що хтось зробив щось, не запитавши спочат­ку вас?