Питання для самоконтролю:

1. Розкрити історію гендерного питання в світі.

2.У чому специфіка тендерного підходу до аналізу соціальних процесів у суспільстві?

3. Яку роль у формуванні гендерної ролі відіграють загальноприйняті стереотипи?

4. Опишіть фемінні та маскулінні тенденції сучасного суспільства.

5. Чи можлива рівність статей у сучасному українському суспільстві?

6. Назвіть шляхи поліпшення гендерної політики.

7. Проблеми гендерної рівності на сучасному етапі.

8. Які, на вашу думку, існують проблеми гендерної рівності?

Лекція 15. Соціологія міста і села

Мета лекції. Визначати термін «соціологія міста» та виділяти ознаки міст. Розкрити зміст основних соціальних функцій міст та їх класифікацію. Розкрити поняття «урбанізація» і виділити його зв'язок з поняттями «агломерація», «конурбація» і «мегалополіс». Розглянути сутність сільських поселень, а також визначати об’єктом та предмет соціології села. Пояснювати класифікацію, ознаки, моделі та типологію сільських поселень. Охарактеризувати сучасний стан села в українському суспільстві та визначати тенденції її розвитку.

ПЛАН

1. Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії.

2. Урбанізація і системи розселення.

3. Типологія і спосіб життя сільських поселень.

4. Українське село в координатах соціологічного погляду

1. Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії

Соціології міста і села, попри свої специфічні особливості, мають багато спільного, оскільки вивчають соціально-територіальні спільноти, наділені такими системоутворюючими ознаками, як економічні, соціальні, політичні та духовні зв’язки.

Соціологія міста — це галузь соціологічної науки, яка вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку міста як однієї з форм соціально-територіальної організації суспільства.

Становленню соціології міста сприяли емпіричні дослідження у США в 20—30-ті роки XX ст. (Р. Парк, Е. Берджесс, P. і X. Лінд, Р. Маккензі). Її теоретичні засади закладені працями М. Вебера, К. Бюхера і Г. Зіммеля.

У 60-ті роки в західній соціології сформувалася критична школа, яка особливу увагу приділяла аналізу причин нерівності й структурних конфліктів у містах; а у 80-ті роки у західній соціології переважали дослідження впливу нових технологій на розвиток міст, різних аспектів урбанізації.

В Україні соціологія міста почала розвиватись в 50-их pp., коли швидке зростання кількості міст гостро поставило проблему про шляхи їх подальшого розвитку.

Загалом, у західній і вітчизняній соціології виділилось три основних напрямки, в яких проводить свої дослідження соціологія міста.

Перший напрям охоплює такі питання як специфіка урбанізації в різних соціальних умовах, взаємозв'язок урбанізації та індустріалізації, проблеми управління, соціального прогнозування і планування міста.

Другий напрям виявляє своїм предметом дослідження внутрішньої структури міста, вивчення у цьому зв'язку соціально-демографічної і соціально-професійної структури міста, особливостей функціонування його соціальних інститутів, міського способу життя та міської культури.

Третій напрям соціологічного дослідження міста передбачає аналіз закономірностей змін у розвитку і функціонуванні міста, звертає увагу на його соціальну інфраструктуру (різні форми побутового, соціального і культурного обслуговування).

Таким чином, до кола проблем, які досліджує соціологія міста можна віднести такі:

• визначення ролі міста у суспільному житті;

• основні причини появи місті фактори, що впливають на їх розвиток;

• соціальна структура населення міст;

• соціальна стратифікація міста та соціальна мобільність у ньому;

• особливості міського способу життя і міської культури;

• соціальна природа урбанізації;

• соціальна і культурна роль міст;

• соціальні фактори і наслідки міграції населення;

• типологія міст та ін.

До категоріального апарату соціології міста відносяться такі поняття як місто, соціальна структура міста, соціальні стратифікація міста, урбанізація, міська культура, міський спосіб життя та. ін.

Місто — це територіально сконцентрована форма розселення людей, зайнятих переважено несільськогосподарською діяльністю, що характеризується значною густотою населення, специфічними соціальними функціями та особливою культурою поведінки

Отже, місто як тип поселення характеризується такими ознаками:

• висока концентрація населення на обмеженій території;

• яскраво виражений поділ праці, який проявляється в розмаїтті форм, сфер і напрямків діяльності людей, зайнятих переважно несільськогосподарською діяльністю;

• виконання соціальних функцій, що визначають місто як центр політичного, економічного, культурного та духовного життя;

• поглиблена соціальна стратифікація, що виявляється в значній соціальній і професійній неоднорідності населення;

• розгалужена соціальна інфраструктура;

• специфічний спосіб життя та культура поведінки населення. Місто виконує ряд важливих соціальних функцій:

• економічна функція забезпечує ефективне використання індустріального і науково-технічного потенціалу, трудових і природних ресурсів;

• екологічна — забезпечує доцільне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища;

• демографічна — забезпечує формування населення міста, трудових ресурсів, регулювання міграційних процесів, охорону здоров'я;

• соціально-побутова функція зв'язана з організацією побуту, задоволенням побутових потреб населення;

• суспільно-політична — зв'язана з організацією політичного життя;

• культурно-виховна — з організацією системи освіти, виховання і культурницько-освітньої діяльності.

Специфіка міста визначає його основні соціальні функції:

1. господарсько-економічна — організація механізму виробництва на підставі функціонування різних галузей промисловості;

2. соціальна — втілена у діяльності соціальної сфери, яка охоплює послуги торгівлі, побутового обслуговування, транспорту, зв’язку, житлового будівництва, соціального забезпечення, медичного обслуговування тощо;

3. культурно-освітня — реалізується через надання людині вищої, середньої спеціальної освіти через створення дозвільної та рекреаційної інфраструктур;

4. управлінсько-адміністративна — здійснюється шляхом продовження адміністративної влади різними державними та соціальними органами.

Спроби класифікації міст були зроблені за трьома основними критеріями: за величиною (за кількістю жителів); за адміністративними функціями; за специфічними функціями.

За величиною виділяють такі міста:

• найбільші міста, чисельність жителів в яких перевищує 1 млн. чол. В Україні таких міст п'ять – Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк.

• великі міста — чисельністю від 250 тис. до 1 млн. чол.

• середні міста — від 100 тис. жителів до 250 тис.

• невеликі міста, від 50 до 100 тис. чол.

• малі міста — до 50 тис. жителів.

За адміністративними функціями в Україні виділяють такі міста:

• столичні. В Україні таких міст два — столиця України — Київ та столиця Автономної Республіки Крим — Сімферополь.

• обласні центри. В Україні таких міст 24.

• - міста республіканського підпорядкування. В Україні це Київ та Севастополь. Ці міста за юридичним статусом прирівнюються до областей.

• міста обласного підпорядкування, що прирівнюються за юридичним статусом до району;

• районні центри.

За специфічними функціями виділяють такі міста:

• промислові (індустріальні) центри;

• транспортні центри (вузли);

• культурні центри;

• курортно-оздоровчі центри;

• освітньо-наукові центри;

• релігійні центри та ін.

В Україні найбільше міст з кількістю мешканців 10— 19,9 тис. (35,1%), а також 20—49,9 тис (28%). Кожне дев’яте місто налічує від 5 до 9,9 тис. мешканців. Отже, практично кожне друге українське місто є малим. До групи середніх відносять 53 міста (11,8%), великих — 24 міста (5,4%), дуже великих — 16 (3,6%). До групи найбільших належить 10 міст (2,2%), з яких 5 мають населення більше 1 млн. осіб. У них мешкає 36% населення.