5.Рентабельність сільськогосподарського виробництва і методика визначення її показників.

Рентабельність — поняття, що характеризує економічна ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрник підприємствах використовують такі показники рівень рентабельності, норму прибутку.

Рівень рентабельності (Р) визначається з, формулою:

Р = П*100/Вв, де

П — прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість).

Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. Якщо, скажімо, рівень рентабельності становить 85%, це означає, що підприємство за рахунок держаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати виробництва на реалізовану продукцію і додатково одержало на кожний карбованець цих витрат по 0,85грн прибутку. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне відношення суми збитку до собівартості, цієї продукції.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку.

Норма прибутку розраховується за формулою:

Нп=П*100/Фос+Фоб, де

Нп - норма прибутку

ГГ — прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

Фос і Фоб— середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за простими (недисконтованими) показниками.

6.Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Під резервом підвищення ефективності діяльності підприємства розуміють невикористані можливості збільшення виробництва продукції на одиницю сукупних витрат. Основним фактором її зростання є раціональне використання усіх видів ресурсів шляхом підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення управління, організації, обсягу і структури виробництва.

Основними шляхами підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є :

• раціональне використання землі на основі поліпшення її родючості;

• впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва;

• поглиблення спеціалізації та посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції;

• підвищення рівня забезпеченості сільськогосподарських підприємств основними і оборотними фондами, раціональне використання машинно-тракторного парку, обладнання, приміщень;

• підвищення рівня кваліфікації працівників;

• встановлення взаємовигідних зв'язків із підприємствами, які виробляють засоби виробництва;

• удосконалення форм організації та управління підприємством;

• підвищення економічного інтересу та зниження підприємницького ризику;

• важливу роль відіграє політика держави щодо сільськогосподарського виробника.