Тема 13: Результативність діяльності аграрних підприємств. План:

1. Економічний стан підприємства.

2. Суть ефективності як економічної категорії.

3. Показники ефективності с/г виробництва.

4. Оцінювання економічних результатів аграрних підприємств.

5. Рентабельність с/г виробництва і методика визначення її показників.

6. Шляхи підвищення економічної ефективності с/г виробництва.

Література:

1. П.П. Руснак, В.В. Жабка, М.М. Рудий, А.А. Чалий Економіка сільського господарства.-К.: «Урожай»,1998.

2. С.І. Михайлова Економіка аграрного підприємства.-К.: Український центр духовної культури, 2004р.

3. В.Г. Андрійчук Економіка аграрних підприємств. – К.:,2002р.

1. Економічний стан підприємства.

Економічний стан – це результат взаємодії всіх елементів системи виробничих відносин підприємства. Він визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується показниками, що відображають наявність розміщення та використання ресурсів.

Щоб оцінити та передбачити фінансову перспективу економічного розвитку п-ва насамперед потрібно проаналізувати такі показники:

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у своєму розпорядженні (результат НЕТО балансу). Цей показник дає загальну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання його свідчить про збільшення майнового потенціалу;

2. Підприємство вважається платоспроможним, коли продаж його активів дозволяє повернути всі борги, тобто розрахуватися за всіма зобов’язаннями, а коли зобов’язання перевищує активи, то підприємство є банкрутом.

Поточні активи підприємства —це застосовуваний у процесі ви­робництва оборотний капітал (оброгні кошти) Різниця між поточними ак­тивами і короткостроковими боргами (короткострокові кредити, позикові кошт і кредиторська заборгованість) дає величину власного оборотного капіталу {оборотних коштів). Підприємства, що мають більший власний оборотний капігал, є більш стійкими в економічному відношенні. Це зумов­лено тим, що ринкові умови вимагають, щоб воно було спроможним у будь-який час повернути короткострокові борги Ступінь такої спромож­ності визначається відношенням власного оборотного капіталу до корот­кострокових зобов'язань Вважається, що підприємство нормально вико­ристовує своі фінансові ресурси, якщо ступінь спроможності повернення короткострокових боргів близький до одиниці Якщо ж цей показник мен­ший від одиниці, це свідчить про незадовільний економічний стан Підприємства, що піддає себе великому ризику стати банкрутом. Водночас високий рівень цього коефіцієнта вказує на не досить ефективну, "дорогу* організацію використання фінансів, недостатню економічну обгрунто­ваність їх формування

Застосовуваний оборотний капітал дає змогу визначити загальну ліквідність підприємства, під якою розуміють здатність оборотних засобів перетворитися в разі необхідності на готівку Вона розраховується відно­шенням усіх поточних активів до короткострокових зобов-'язань підприємства Якщо загальна ліквідність перебуває в межах одиниці, це свідчить, що воно не має повної свободи маневрування фінансовими ре­сурсами, отже і у виборі і :.* -иодарських рішень Коли цей показник буде меншим від одиниці, лідприсмсірс че матиме можливості у разі не­обхідності виплатити свої зовнішні зобов'язання Ппо міцний економічний стан його свідчить перевищення застосовуваного оборотного капіталу над короткостроковими зобов'язаннями Посте не слід домагатися високого значення показника загальної ліквідності, оскільки збільшення обсягу всіх поточних активів є доцільним лише тоді, коли прибуок на кожну гривню іх вищий вщ процентних ставок на кредитні ресурси банків

Крім загальної ліквідності, с необхідність в обчисленні показника термінової ліквідності, що характеризує можливість підприємства погасити короткострокові борги негайно у випадках надзвичайних обставин. Визна­чається вона діленням поточних активів, що легко реалізуються (грошові кошти, дебіторська заборгованість, готова продукція) на короткострокові зобовязання. Якщо цей показник менший одиниці, це означає, що в терміновому порядку підприємство не спроможне сплатити короткостро­кові борги, воно не є ліквідним.

3. частина власних оборотних коштів використовується на покриття запасів (власні оборотні кошти, запаси та витрати). Це - вартість пасів, яка покривається власними оборотними коштами. Велике значення для підприємств має торгівля. Рекомендована нижня межа цього показника 50%

4. коефіцієнт покриття запасів розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то економічний стан підприємства вважають недостатньо стійким;

5. коефіцієнт концентрації власного капіталу (власний капітал / активи) характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш незалежним від кредиторів є підприємство . Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового) капітану. Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%);

6. коефіцієнт фінансової незалежності "автономії" — це відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суми власних джерел фінансування,тобто критичне значення Кавт дорівнює 0,5. Більше значення коефіцієнти поліпшує економічний стан підприємства (менша залежить від зовнішніх джерел).

7. коефіцієнт фінансової стабільності (Кф.с.) — це співвідношення власних і позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими вказує, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і є відносно незалежним від зовнішніх фінансових джерел.

8. коефіцієнт фінансового лівериджу (Кф.л.) — це відношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів. Характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Зростання Кф.л. свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності. В такому разі потрібно детальніше аналізувати показники другого розділу пасиву балансу.