3.Послідовність і методика визначення собівартості сільськогосподарської продукції.

При визначенні собівартості насамперед уточнюють обсяг виробленої продукції і витрати на її виробництво. Собівартість одиниці продукції визначається за допомогою певних методів.

В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи:

1) Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції. Застосовується в тих галузях, де одержують лише

один вид однорідної продукції Так визначається собівартість 1 ц зеленої маси, а також собівартість одиниці робіт і послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв: 10 ткм, 1 кВт-год, їм³ води.

2) Вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі. При цьому в

рослинництві побічна продукція (солома, гичка. Стебла кукурудзи) оцінюється за нормативною собівартістю, що розраховується по кожному підприємству. У тваринництві гній також оцінюється за нормативною собівартістю, а такі види побічної продукції, як вовна - лінька, перо, пух оцінюються за цінами можливої реалізації.

3) Розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак,

спільної для всіх видів одержаної продукції. Такою ознакою може бути вміст повноцінного зерна в цих видах продукції, вміст поживних речовин тощо.

4) Коефіцієнтний метод, застосовується тоді, коли в процесі відповідного виду діяльності одержують понад

один вид продукції з наступним визначенням собівартості кожного з них. Витрати між цими видами продукції розподіляються пропорційно їх питомій вазі в загальному обсязі умовної продукції. її розраховують шляхом переведення за допомогою прийнятих коефіцієнтів усіх видів продукції в основну. Так визначається собівартість продукції вівчарства.

5) Комбінований метод, включає два або більше розглянутих вище методів.

При вирощуванні сільськогосподарських культур і утриманні худоби та птиці господарства одержують не один, а кілька видів продукції - основну, супутню і побічну

Основною є продукція, для одержання якої організоване відповідне виробництво (зерно, цукрові буряки, молоко, приріст, вовна).

Якщо в одній галузі виробляється два і більше основних продуктів, вони є супутніми (молоко і приплід). Побічною продукцією є солома, полова, гичка цукрових буряків, гній тощо.

Калькулювання — це процес обчислення собівартості одиниці продукції.

Об'єктами розрахунку собівартості в рослинництві є різні види продукції, які одержують від кожної сільськогосподарської культури. Крім того, визначають собівартість незавершеного виробництва, що складається із собівартості сільськогосподарських робіт, які виконані в поточному році під урожай майбутнього року і вартості спожитих ресурсів для виробництва продукції рослинництва.

Методика визначення собівартості продукції рослинництва.

При визначенні собівартості продукції зернових загальну суму витрат без вартості побічної продукції (соломи) ділять на повноцінне зерно, враховуючи і зерно у зерновідходах.

Собівартість коренеплодів визначається діленням витрат по вирощуванні і збиранні (за винятком вартості побічної продукції гички) на масу одержаної продукції

При визначенні собівартості центнера картоплі із загальної суми витрат на її вирощування і збирання віднімається вартість нестандартної картоплі, яка згодована худобі, в оцінці за собівартістю кормових буряків з урахуванням поживності.

Собівартість продукції овочевих культур визначають окремо по культурах відкритого і закритого грунту. Методика визначення собівартості продукції тваринництва.

Продукцією вирощування і відгодівлі худоби і птиці є приріст живої маси, одержаний в звітному періоді та жива маса.

Приріст живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці певного виду та групи визначається як різниця між масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року, включаючи приплід та які були на початок року.

Собівартість центнера приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).

У молочному скотарстві розраховується собівартість центнера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість одного кормодня розраховується діленням всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормоднів.

Для визначення собівартості центнеру молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду і побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.