Тема 10: Спеціалізація, концентрація та інтеграційні процеси в с/г виробництві. План:

1. Наукові основи і принципи розміщення і спеціалізації сільського господарства.

2. Форми спеціалізації і методика визначення виробничого напряму підприємства.

3. Показники і критерії концентрації підприємств оптимальних розмірів.

4. Суть агропромислової інтеграці, її організаційні форми.

5. Регіональні та господарські агропромислові формування.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. -К.:КНЕУ, 2002.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємств: Навч. посібник. – Львів: «Сполом», 2000.-212с.

1. Наукові основи і принципи розміщення і спеціалізації сільського господарства.

Сільське господарство розміщують з урахуванням вимог економічних законів. Ігнорування їх дії призводить до негативних наслідків, насамперед до зниження економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Виходячи з цього, сільське господарство розміщують з урахуванням об'єктивних чинників, згідно з вимогами відповідних економічних законів, які зумовлюють збільшення виробництва сільськогоспо дарської продукції і підвищення його ефективності. Серед цих чинників виділяють природні та економічні, які формують відповідні умови розвитку сільського господарства та сприяють поглибленню суспільного поділу праці в агропромисловому виробництві. При вирішенні проблеми раціонального розміщення сільського господарства необхідно враховувати такі основні принципи: 1. Природні умови. Серед природних чинників на розміщення сільського господарства впливають клімат, якість ґрунтів, рельєф місцевості, склад і структура сільськогосподарських угідь. Природні умови безпосередньо впливають на розміщення посівів сільськогосподарських культур і галузей тваринництва по зонах країни. Тому розміщення сільського господарства здійснюється з урахуванням природних умов і біологічних особливостей рослин і тварин. Сприятливі природні чинники за інших однакових умов забезпечують підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Продуктивність праці в сільському господарстві тісно пов'язана з природними умовами, і залежно від продуктивності останніх одна й та сама кількість праці може бути представлена більшою або меншою кількістю вироблених продуктів. Розміщення виробництва кожного виду сільськогосподарської продукції в найбільш сприятливих природних умовах забезпечує господарствам економію праці і коштів, сприяє підвищенню ефективності сільського господарства. Крім того, розміщення сільського господарства має сприяти раціональному використанню і охороні природних ресурсів. Збільшення виробництва продукції на основі інтенсифікації сільського господарства не повинно супроводжуватися нераціональним використанням земельних угідь і погіршенням навколишнього середовища. 2. Розміщення міст і промислових центрів. Урахування цього чинника вимагає наближення виробництва малотранспортабельних продуктів сільського господарства і таких, що швидко псуються, до місць споживання. При цьому запобігають непродуктивним затратам праці, пов'язаним з втратами сільськогосподарської продукції і нераціональними витратами на її перевезення. Навколо міст і промислових центрів формують насамперед зони виробництва молока, дієтичних яєць, парниково-тепличних і ранніх овочів, картоплі. Виробництво малотранспортабельної продукції розміщують навколо великих міст у різних природно-кліматичних зонах, це забезпечує високий рівень економічної ефективності сільського господарства. 3. Рівномірне розміщення переробної промисловості і сільськогосподарського виробництва на території країни для зменшення нераціональних перевезень сільськогосподарської сировини і готових продуктів. Сільське господарство і переробна промисловість як основні складові агропромислового комплексу покликані спільно забезпечувати потреби населення в харчових та інших продуктах. Тому раціональне розміщення промисловості в Україні оцінюють з погляду близькості сировини і найменших її втрат у процесі виробництва аж до одержання готового продукту.

До джерел сільськогосподарської сировини наближають заводи цукрові, крохмально-патокові, овочеконсервні, виноробні, з первинної обробки льону-довгунцю і коноплі, підприємства м'ясо-молочної промисловості, а також елеватори для обробки і зберігання зерна, ово-че- та фруктосховища, холодильники та ін. Наближення переробних підприємств агропромислового комплексу до джерел сільськогосподарської сировини запобігає значним втратам готової продукції, сприяє інтенсивному розвитку відповідних галузей сільського господарства та їхньому раціональному розміщенню. 4. Рівень розвитку зернового виробництва в країні. Виробництво зерна — це основа розвитку всього сільського господарства. Наявність достатньої кількості зерна і зростання обсягів його виробництва дають змогу збільшити виробництво винограду, технічних, плодових та інших цінних культур у найбільш сприятливих за природними умовами регіонах України за рахунок скорочення посівів зернових культур. 5. Розвиток засобів транспорту. Розміщення сільськогосподарського виробництва здійснюється з урахуванням транспортних витрат, які нині досить значні. Транспорт є важливою умовою реалізації сільськогосподарської продукції, із поглибленням суспільного поділу праці його роль зростатиме. Тому при розміщенні галузей сільського господарства враховують також витрати на доставку продукції до місця її споживання. 6. Рівень забезпеченості і використання трудових ресурсів. Раціональне розміщення сільськогосподарського виробництва передбачає врахування рівня забезпеченості областей і окремих господарств трудовими ресурсами та організацію найбільш повного їхнього використання. При цьому беруть до уваги наявність і густоту сільськогосподарського населення, особливо при розміщенні трудомістких галузей і культур (виробництво цукрових буряків, льону-довгунцю, овочівництва, молочного скотарства та ін.). Найбільш інтенсивні галузі, які вимагають значних затрат праці з розрахунку на 1 га земельної площі, розміщують в зонах з більшою густотою населення. В умовах розвитку науково-технічного прогресу, з впровадженням комплексної механізації сільського господарства і переведенням його на індустріальну основу з'являється дедалі більше можливостей для вдосконалення розміщення виробництва продукції інтенсивних і трудомістких галузей. 7. Міжнародний поділ праці. Україна постійно проводить взаємовигідні торгові операції з багатьма країнами світу. Деякі види сільськогосподарської продукції економічно вигідно ввозити з інших країн, де їхнє виробництво більш ефективне. Отже, сільське господарство розміщують з урахуванням міжнародного поділу праці. 8. Зміцнення економічної незалежності країни. Раціональне розміщення сільського господарства повинно забезпечити незалежний розвиток і зміцнення економіки України, щоб самостійно задовольнити потреби держави у найголовніших видах сільськогосподарської сировини. На розміщення сільського господарства значно впливає також економічна політика держави, особливо розміри капітальних вкладень у ту чи іншу галузь і рівень закупівельних цін на окремі види сільськогосподарської продукції. Розміщення сільського господарства - динамічний процес, який залежить від темпів і рівня розвитку продуктивних сил країни. При цьому великого значення набувають прискорення науково-технічного прогресу, розвиток і розміщення всіх галузей агропромислового комплексу, виникнення та зростання міст і промислових центрів. Розміщення сільського господарства з урахуванням наведених принципів і відповідно до вимог економічних законів є важливим чинником збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення його ефективності. Дальше вдосконалення розміщення сільського господарства в умовах ринкових принципів господарювання вимагає перебудови виробничих відносин в аграрному секторі економіки. Це сприятиме посиленню економічної інтеграції сільськогосподарських і переробних підприємств, а також створенню умов для їхньої ефективної роботи. Відповідно до цього буде здійснюватись структурна перебудова і вдосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва в усіх регіонах України.