Тема 2.4. Сертифікація та її роль в управлінні якістю продукції

Питання 1. Значення системного підходу до оновлення засад міжнародної торгівлі. Види систем сертифікації

Література: 1, с. 203 - 205.

Методичні рекомендації

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що необхідність системного підходу до оновлення засад міжнародної торгівлі та взаємоузгодження з проблемами захис­ту прав та інтересів споживачів, забезпечення безпеки для життя і здоров’я населення, охорони навколишнього середовища сприяли розвиткові міжнародних та регіональних систем серти­фікації товарів.

Успіх діяльності окремих підприємств та галузей у цілому на внутрішньому та зовнішньому ринках повністю зале­жить від того, наскільки їх продукція (товари, послуги) відповідають міжнародним стандартам якості.

Система сертифікації - це система, що має власні правила процедури й управління для проведення сертифікації відповідності,

У практиці різних країн трапляються різні види систем сертифікації продукції, що є результатом специфіки самої про­дукції або особливих умов країни.

Залежно від статусу сертифікаційних систем вони мо­жуть бути обов’язковими або факультативними. Система

сертифікації є обов’язковою лише тоді, коли стандарти в законодавчому порядку стають обов’язковими для виконання. У більшості розвинутих країн це насамперед вимоги безпеки, охорони навколишнього середовища, здоров’я та майна грома­дян. Проте необхідно зауважити, що це коло розширюється в бік ряду технічних характеристик, питань ефективності енерго­споживання, ресурсозабезпечення тощо.

Система сертифікації, що має факультативний характер, ке обов’язкова для виконання, проте її впровадження має ряд переваг: підвищення конкурентоспроможності продукції, покра­щання якості виробництва тощо.

Залежно від змісту сертифікації продукції та участі сто­ронніх організацій у ЇЇ проведенні вона поділяється на само- сертифікацію і сертифікацію третьою стороною,

Самосертифікація включає ряд заходів щодо забезпе­чення якості продукції, що проводиться без участі сторонніх організацій. Її проведення можливе у тих випадках, коли наявні всі вимоги до продукції (нормативна документація); на під­приємстві використовується високий рівень організації кон­тролю якості; підприємство повністю усвідомлює відповідаль­ність за виготовлення сертифікованої продукції.

Проведення сертифікації третьою стороною перед­бачає наявність особи або органу незалежних від сторін учасників процесу.

На відміну від самосертифікації, коли всі заходи щодо забезпечення відповідності продукції вимогам стандартів прово­дяться під повну відповідальність підприємств-виробників, сертифікація третьою стороною передбачає участь сторонніх організацій, які дають оцінку й підтверджують правильність заходів відповідно до правил, здійснюють випробування зразків, нагляд за станом технологічного процесу виробництва. У цій системі розрізняють вісім видів проведення сертифікації. Основою всіх систем сертифікації є випробування, що здій­снюються в спеціально затверджених випробувальних організаціях.

Система сертифікації третьою стороною має типову організаційну структуру. Очолює таку систему орган, який здій­снює керівництво організацією і функціонуванням. Під час про­ведення роботи він повинен керуватися вимогами чинного законодавства, а також нормативними документами відповідної країни.

Сертифікаційний орган, виконуючи роль третьої сторони, повинен забезпечити виконання всіх своїх функцій. Це вимагає наявності в нього дослідних підрозділів, спеціального штату контролерів, що не є технічно виправданим та економічно до­цільним. Саме тому частину своїх функцій сертифікаційний орган довіряє іншим національним органам та організаціям, які спеціалізуються на виконанні певних робіт.

Основними функціями сертифікаційного органу є:

• розробка порядку проведення сертифікації в межах певної системи і атестація дослідних лабораторій з метою проведення сертифікаційних випробувань;

• оцінка систем забезпечення якості на підприємствах- виробниках;

• прийняття рішень про допуск підприємств до систем сертифікації;

• видача сертифікатів відповідності або ліцензій на право маркування продукції знаком відповідності;

• введення переліку сертифікованої продукції;

• розгляд спорів стосовно якості сертифікованої про­дукції.

Сертифікаційні органи за структурою і статусом є різ­ними в різних країнах. Сертифікаційні системи можуть ство­рюватися при асоціаціях виробників, при основних споживачах продукції, а також приватних організаціях, які мають високий міжнародний авторитет.

Роботи із сертифікації можуть здійснюватися на трьох рівнях: міжнародному, регіональному та національному.

1. Чим відрізняються обов’язкові сертифікаційні системи від факультативних?

2. Як поділяється сертифікація залежно від її змісту?

Питання 2. Здійснення робіт із сертифікації в між­народних масштабах через 1S0 та ІЕС' Права та обов’язки Комітету з оцінки відповідності (САSСО)

Література: 1, с. 205 - 208.