Тема 2.2. Оцінка рівня якості продукції, контроль якості продукції. Системи якості продукції та методи їх забезпечення

Питання 1. Класи і групи промислової продукції при оцінці рівня її якості, методи визначення значень показників якості продукції

Література: 1, с. 158 - 172; 2, с. 271 - 278.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що вся промислова продукція з метою оцінки її рівня якості поділяється на два класи: ту, що витрачається при використанні, і ту, що витрачає (відпрацьовує) свій ресурс.

У першому класі продукції розрізняють три групи: сировина і природне паливо; матеріали і продукти; вироби, що витрачаються (знищуються).

Другий клас продукції поділяється на вироби, що не ремонтуються, та вироби, що ремонтуються (п’ять груп).

Перша група об’єднує сировину та різні види природного палива (рідке, тверде, газоподібне).

До другої групи належать матеріали і продукти (мастила, лісоматеріали, будівельні матеріали тощо).

Третю групу складають такі вироби, як балони з газом, дріт, парфумерно-косметичні товари тощо.

До четвертої групи належать вироби, що не ремонту­ються: конденсатори, шестерні, підшипники тощо.

П’яту групу складають вироби, що ремонтуються: вимі­рювальні прилади, відео-, ауді о апаратура, меблі тощо.

Рівень якості продукції оцінюється за її властивостями. Кожна властивість характеризується показниками, за якими й відбувається процес оцінки рівня якості продукції.

Оцінка рівня якості продукції с сукупністю операцій, що включають вибір номенклатури показників якості оцінюваної продукції, визначення значень цих показників і порівняння їх з базовими значеннями відповідних показників.

Вибір конкретних показників якості продукції в кожній із груп на базі нормативних документів (стандартів і методик) з урахуванням вимог споживачів, призначення та умов викорис­тання продукції.

Наступним кроком є визначення величин вибраних показ­ників. При цьому, залежно від способу отримання інформації про значення показників якості продукції, розрізняють вимірю­вальний, реєстраційний, розрахунковий, органолептичний методи.

Залежно від джерела інформації методи визначень зна­чень показників якості продукції поділяють на традиційний, експертний та соціологічний.

Значення показників якості продукції традиційним мето­дом визначаються посадовими особами спеціалізованих експе­риментальних та розрахункових підрозділів, установ або органі­зацій. До них належать лабораторії, полігони, дослідні станції тощо.

Визначення значень показників якості продукції експерт­ним методом здійснюється групою фахівців-експертів (товаро­знавців, дизайнерів, конструкторів та ін). Цей метод викорис­товують при визначенні значень деяких ергономічних та есте­тичних показників.

Соціологічний метод базується на усному опитуванні споживачів продукції або з допомогою спеціальних анкет, а також шляхом організації виставок, аукціонів, конференцій тощо.

Диференційний метод оцінки якості продукції здійсню­ється порівнянням показників якості оцінюваного виду продук­ції з відповідними базовими показниками.

Комплексний метод оцінки рівня якості продукції базу­ється на застосуванні узагальненого показника якості продукції, що являє собою функцію від одиничних показників.

Змішаний метод оцінки рівня якості продукції характери­зується спільним застосуванням одиничних і комплексних по­казників. Його застосовують, якщо сукупність одиничних показ­ників є достатньо широкою і неможливо використати дифе­ренційний метод, а також, коли комплексний показник якості в комплексному методі недостатньо повно враховує всі найсут­тєвіші властивості продукції.

Головний показник використовують у тих випадках, коли встановлено залежність значення цього показника від значення вихідних показників, що характеризують технічний рівень даної продукції.

Середньозважений показник застосовують у тому випад­ку, коли неможливо визначити якийсь із попередніх показників.

Інтегральний показник застосовують, якщо встановлені корисна дія та сумарні витрати при виготовленні та експлуатації виробу.

Змішаний метод оцінки рівня якості продукції характе­ризується спільним застосуванням одиничних і комплексних показників. Його застосовують, якщо сукупність одиничних показників є достатньо широкою і неможливо використовувати диференційний метод, а також, коли комплексний показник якості в комплексному методі недостатньо повно враховує всі найсуттєвіші властивості продукції. Використання даного мето­ду полягає в тому, що частину одиничних показників об’єднують у групи і для кожної групи розраховують комплексний показник. На основі отриманих результатів розраховують рівень якості продукції.

Номенклатура показників якості повинна бути, з одного боку, достатньо широкою, щоб дати характеристику якості продукції, а з іншого - число цих показників не повинне бути занадто великим, тому що похибки при оцінюванні окремих показників сумуються в комплексному показнику і при вико­ристанні великої кількості показників сумарна похибка уза­гальненого показника може повністю змінити загальну картину.

Найбільшого поширення отримала номенклатура, розроб­лена таким чином, що стало можливим оцінювати рівень якості продукції з 10-ти видів технічних показників. Визначається рівень якості продукції за такими показниками: призначення, надійність, технологічність, стандартизація й уніфікація, ергономічність, естетичність, патентно-правового захисту, транспорта­бельність, екологічність, безпечність.

Залежно від мети оцінки всі вищенаведені групи показників відіграють різну роль під час визначення рівня якості. У деяких випадках можуть враховуватися всі, у інших - лише деякі з показників. Проте в усіх випадках для отримання цілісної характеристики якості виробу його слід характери­зувати не лише технічними, а й техніко-економічними та економічними показниками. Економічна характеристика може бути отримана з допомогою показників, що визначають вели­чину витрат на виготовлення й експлуатацію оцінюваного виробу. Економічними показниками можуть бути собівартість одиниці продукції, загальна собівартість виробу або величина сумарних витрат на виготовлення та експлуатацію виробу за весь термін його роботи.

З допомогою статистичних методів можна визначити й описати вид розподілу ймовірних характеристик показників якості.

Можна провести оцінку стабільності показників якості за показниками однорідності продукції (згідно зі стандартом

'‘Вибір номенклатури показників якості промислової продукції. Основні положення”).

Чим краще налагоджене виробництво, чим однорідніша сировина, матеріали, комплектуючі вироби, чим стабільніші умови виробництва, тим менший розкид можливих значень випадкових величин, що характеризують продукцію. Здій­снивши оцінку стабільності показників якості, товарознавець може спрогнозувати попит на продукцію, встановити номі­нальну вартість, зменшити втрати від торгівлі неякісними товарами.

Загалом, оцінюючи рівень якості продукції, можна прий­няти керівні рішення щодо проектування й виготовлення виробів, дати рекомендації, направлені на збереження або підвищення рівня якості продукції, прогнозувати реалізацію та ефективний збут продукції, підвищити експлуатаційні та споживні характеристики виробів.

Запитання для самоперевірки

1. На які класи та групи поділяється промислова про­дукція під час оцінки рівня якості?

2. На чому базується комплексний метод оцінки рівня якості продукції?

3. З допомогою яких показників може бути отримана характеристика економічних показників?

Питання 2. Застосування, розвиток і поширення системи якості продукції на території України. Мета створення систем якості продукції

Література: 1. с. 174; 2, с. 329 — 333.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що розробка систем забезпечення якості - найактуальніша проблема для українських підприємств. Як випливає з огляду вітчизняного та зарубіжного досвіду, системний підхід щодо якості зародився в Україні. Розробки міжнародних стандартів

1S0 серії 9000 запозичили багато корисного із досвіду розробки комплексних систем управління якістю нашої країни.

Актуальною також є проблема засвоєння промисловістю України всіх вимог міжнародних стандартів 1S0 серії 9000. Визнано, що ці стандарти є добрим інструментом для досяг­нення головної мети фірм у ринкових умовах - задоволення запитів споживачів. Завоювати споживача можна лише через якість - таким є кредо провідних фірм усього світу.

На жаль, впровадження систем якості в Україні відстає порівняно з іншими країнами, що не сприяє конкурентоспро­можності наших підприємств як на зовнішньому, так і внутрішньому ринках.

Принциповою відмінністю створених на підприємствах систем якості, заснованих на стандартах 1S0 серії 9000, є їх чіткий напрям на задоволення конкретних запитів споживача. Саме ця обставина визначає потребу впровадження систем якості як важливої умови успішної конкурентної боротьби, завоювання довіри споживачів і, в кінцевому підсумку, отри­мання прибутку. Досвід провідних країн світу показує, що якість продукції є головним фактором “виживання” та ключем до успіху на ринку в умовах жорсткої конкуренції.

На сучасному етапі розвитку економіки потреба в застосуванні міжнародних стандартів 1S0 серії 9000 продик­тована насамперед вимогами зовнішнього ринку. За оцінками західних спеціалістів уже сьогодні з переходом Європи до загального європейського ринку в 90 % контрактних відносин споживач потребує від підприємства-постачальника підтверд­ження про наявність системи забезпечення якості, яка відповідає стандартам 1S0.

Наявність на підприємстві системи якості, відповідність якої стандартам 1S0 підтверджено сертифікатом, стає обов’яз­ковою умовою в проведенні міжнародних тендерів. їх почи­нають вимагати великі споживачі продукції від усіх своїх партнерів без винятку.

Починаючи з 1996 р., Держстандарт веде послідовну роботу з укладання двосторонніх угод про співробітництво у

галузі стандартизації та метрології, а також взаємному визнанню сертифікатів, виданих національними органами. Нині такі угоди вже укладені майже з ЗО країнами - торговими партнерами України.

Розвиток функцій організаційного управління якістю при створенні систем сприяв виникненню їх бездефектної праці (БП), у яких у сферу активної діяльності із забезпечення якості продукції були включені не дише безпосередні виконавці, а й інженерно-технічні працівники, службовці та обслуговуючий персонал.

Послідовний розгляд вітчизняних систем якості засвід­чив, що па початку роботи з підвищення якості обмежувалися робочим місцем. Набули поширення системи бездефектної виробничої праці (БВП) і бездефектної праці (БП). Поява систем БВГІ, БП та ін. відповідала такому розвиткові методів забез­печення якості, коли вся діяльність у даному напрямі концен­трувалася навколо виробничо-технологічного ядра підпри­ємства. Разом з тим, поширення вищезгаданих систем гальму­валося розширенням меж проблем якості, де висувалися наведені вище вимоги при експлуатації продукції. Це вимагало зосередження зусиль на завданнях стратегічного планування, середньо та довгострокового прогнозування й аналізу змін у сфері споживання, вибору шляхів створення відповідного нау­ково-технічного, виробничого, економічного та кадрового по­тенціалу, організації зовнішніх зв’язків підприємства, тобто з’явилася необхідність перенести центр уваги з оперативних завдань виробничо-технологічного характеру на тактико стратегічний рівень.

КС УЯП (Львівська система) врахувала всі попередньо вироблені форми й додала використання комплексу стандартів підприємства для чіткої організації робіт із забезпечення якості. Вона призначена для реалізації управління в єдиному процесі встановлення, формування, створення та підтримання якості продукції на всіх стадіях її життєвого циклу.

Прагнення до створення рівноправних передумов для конкурентної боротьби на світових ринках для країн з

перехідною економікою та країн, що розвиваються, призвели до інтенсифікації зусиль підприємств і урядів цих країн щодо створення й впровадження систем якості, що відповідають визнаним міжнародним вимогам, вміщеним у стандартах 130. Сертифікація (реєстрація) систем якості є офіційно визнаним органом із сертифікації, який має національний або між­народний авторитет, є важливим впливовим важелем для перемоги в конкурентній боротьбі. Розвиток цієї діяльності в Європі стимулюється тим, що з 1996 р. за рішенням Європей­ського союзу реєстрація систем якості дає додаткові переваги в торгівлі, отриманні державних замовлень, а в деяких випадках замінює необхідність у сертифікатах відповідності продукції, що є особливо важливим для багатьох фірм.

Сучасна система якості продукції являє собою орга­нізаційну структуру, виробничі процедури, процеси з розпо­ділом відповідальності, залучення матеріальних та кадрових ресурсів, необхідних для здійснення загального керівництва якістю на підприємствах.

Метою створення системи якості є виконання завдань, визначених політикою підприємства (організації) у сфері якості шляхом розробки та впровадження системи (комплексу заходів) впливу і керування процесами розробки, виготовлення, збуту, експлуатації та споживання продукції/що забезпечило б якість виробленої продукції або надання послуг.

Пріоритетність різних елементів системи якості залежить від типу діяльності підприємства та виду її продукції, має принципове значення для забезпечення максимальної ефек­тивності цієї діяльності та задоволення очікувань споживача. Правильно побудована система є надійним важелем оптимізації вимог якості та управління нею з точки зору збільшення прибутків підприємства, зниження витрат, втрат та ступеня ризику як самого підприємства, так і споживача.

Систему якості прийнято розглядати як таку, що складається із сукупності взаємопов’язаних функцій процесів. Кожний процес має входи і виходи. Входи - це продукція, матеріальна чи нематеріальна, нижчої якості та вартості,

порівняно з аналогічною на виході. Тобто сам по собі процес є перетворенням, при якому зростає деяка цінність або цінність сукупності вхідних компонентів. У кожному процесі тією чи іншою мірою задіяний персонал та (або) інші ресурси, що підвищують рівень якості вхідної продукції. Виходом у процесі може бути, наприклад комп’ютерна програма, блок приладу, прилад, банківська послуга чи кінцева або проміжна продукція будь-якої загальної категорії. Проводячи вимірювання на входах, у різних точках процесу, а також на виходах, можна оцінити якісний бік роботи даного процесу, знайти можливості впливу для забезпечення ефективної роботи, взаємопов’язати низку процесів, чітко визначити пов’язані з процесами обов’яз­ки, повноваження, процедури та ресурси. Система якості може бути ефективною тільки за умови, коли процеси, які її скла­дають, є взаємопов’язаними і сумісними, а зв’язки між ними - визначеними.

Для оцінки системи якості керівництво підприємства зобов’язане провести аналіз системи, що роблять за резуль­татами перевірки, яку можуть проводити як довірені особи підприємства, так і споживачі та незалежні особи. Такі перевірки сприяють у різних потенційних споживачів зростанню впевненості щодо можливостей постачальника забезпечити вимоги до якості продукції.

Як правило, система якості стосується всіх видів діяльності підприємства, що пов’язані з якістю продукції, та взаємодії з ними. Вона охоплює всі стадії життєвого циклу продукції і процесів, починаючи з визначення потреб ринку і закінчуючи задоволенням вимог споживачів. Типовими стадіями є наступні:

• маркетинг і вивчення ринку;

• планування й розробка продукції;

• планування й розробка процесів;

• закупівля;

• виробництво або надання послуг;

• перевірка;

• пакування й складування;

• збут і продаж;

• монтаж і здавання в експлуатацію;

• технічна допомога й обслуговування;

• експлуатація;

• утилізація або вторинна переробка після закінчення терміну служби.

Життєздатність будь-якої системи якості залежить від дієвості її складових частин-елементів системи, До останніх належать документально оформлені вимоги ринку (або кон­кретних замовників чи споживачів), функції системи, її органі­заційна структура документації, методи, правила та технологія виконання функцій, ресурси, включаючи фінансові, інфор­маційна система. До складу системи якості також повинні вхо­дити документально оформлені методики управління складом, значення та структура функціональних та фізичних характе­ристик продукції як до встановлених у технічній документації, так і реально досягнутих у продукції (так зване управління конфігурацією). Цей вид управління починається ще на етапі проектування і здійснюється протягом усього життєвого циклу продукції. Він дозволяє покращити проектування, розробку, виробництво й експлуатацію продукції та управління цими етапами, а також дає можливість керівництву краще бачити стан документації та продукції протягом його життєвого циклу.

Усі прийняті в організації елементи системи якості, а також відповідні вимоги та положення повинні бути доку­ментально оформлені у вигляді, заяви (декларації) про політику, а також методики, викладених зрозуміло, систематизовано і в певному порядку. При цьому номенклатура та обсяг доку­ментації повинні обмежуватися лише необхідними доку­ментами.

У системі якості повинні бути регламентовані процедури ідентифікації, розсилання, комплектування та дотримання в робочому стані всіх документів з якості.

Типовим видом документа, ідо використовують для загального опису системи якості, є правила її впровадження та організації функціонування. Для актуалізації настанов повинна

бути впроваджена документально оформлена методика внесення змін та виправлень до них, їх перегляду та включення доповнень.

Керівництво повинне забезпечити підготовку й підтри­мання в робочому стані документально оформлених програм якості на будь-яку продукцію чи процес. Програми повинні бути узгоджені з усіма загальними вимогами системи якості, що діє в організації, і повинні забезпечувати виконання вимог, вста­новлених до конкретної продукції у відповідному проекті або контракті. Програма якості може входити до складу більшої за обсягом загальної програми.

Запитання для самоперевірки

1. Які бувають системи якості продукції?

2. Які методи забезпечення систем якості продукції?

3. Яка мета створення системи якості продукції?

4. Які типові стадії життєвого циклу продукції?

5. Який існує типовий вид документа, що використо­вується для загального опису системи якості?

Питання 3. Значення та основні завдання програми якості. Функціонування системи якості продукції

Література: 1,с. 180- 191.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що програма якості є особливо важливою під час організації виробництва нової продукції чи впровадження нового процесу, а також у разі необхідності значної модернізації продукції, що виготовляється, або існуючого процесу. У програмах якості повинні бути зазначені:

• завдання у сфері якості (наприклад, характеристики, ритмічність, естетика, тривалість циклу, обсяг виробництва, надійність);

• поетапне виконання процесів відповідно до прийнятих в організації методів праці;

• конкретний розподіл обов’язків, повноважень, відпові­дальності та ресурсів на різних етапах роботи над проектом;

• необхідні спеціальні документально оформлені методи­ки та інструкції;

• відповідні програми випробувань, контролю, огляду та перевірки якості на різних етапах;

• документально оформлені методики внесення до про­грами якості змін і виправлень під час роботи над проектом;

• метод визначення досягнутих показників якості,

З метою більш раціонального виконання завдань, по­ставлених у програмі якості, необхідно користуватися докумен­тально оформленими методами управління процесами.

Для оперативного інформаційного забезпечення функціо­нування системи якості застосовують протоколи якості, у тому числі карти, що стосуються проектування, контролю, випробу­вань, огляду, перевірки якості, аналізу або їх відповідних результатів. Ведення протоколів якості є важливим засобом для доведення відповідності продукту вимогам і ефективності якості.

Сьогодні системи загального управління якістю привер­тають увагу вчених і практиків у зв’язку з тими змінами, які за останні десять років були викликані глобалізацією ринку, загостренням міжнародної конкуренції.

Функціонування системи якості повинно бути організо­ване таким чином, щоб здійснювалося адекватне та постійне управління всіма видами діяльності, що впливають на якість. Система повинна бути орієнтована на проведення запобіжних дій, а у разі виникнення - своєчасного реагування та усування недоліків. Для політики та завдань у сфері якості повинні бути розроблені, видані та введені в дію документально оформлені методики виконання функцій, особливо тих, що координують різні види діяльності з точки зору ефективності системи якості. У цих методиках повинні бути встановлені завдання та харак­теристики (показники) різних видів діяльності, що впливають на якість.

Правила та порядок виконання функцій системи якості не можуть бути чітко визначені, тому що значною мірою залежать від характеру продукції, форми організації виробництва тощо. Однак, як показує досвід створення та застосування систем якості, можуть бути надані рекомендації щодо виконання функ­цій. використання яких забезпечує більш ефективне функціо­нування системи.

Виконання функцій забезпечення якості на етапі Маркетинг та вивчення ринку.

Загальна функція маркетингу відіграє важливу роль у вивченні вимог до якості продукції. Основними завданнями із забезпечення якості, що виконуються на етапі маркетингу, є:

• визначення поточних і перспективних потреб у вироб­ництві продукції та надання послуг на різних ринках;

• вивчення й уточнення вимог споживачів щодо техніч­них характеристик і номенклатури, обсягу, вартості продукції та інших умов постачання (продажу);

• інформування керівництва й усіх зацікавлених підроз­ділів щодо вимог споживачів та умов ринку, а також про потен­ційних конкурентів.

Основною метою виконання завдань на етапі маркетингу є забезпечення діяльності всіх підрозділів підприємства- виробника інформацією про ситуацію на зовнішньому і внутрішньому ринках для інтенсифікації збуту продукції. Крім цього, підприємства, що виробляють і постачають продукцію або надають послуги, повинні мати добре розроблену процедуру аналізу контракту як важливого елемента своєї системи якості.

Виконання забезпечення якості на етапі “Закупівля”.

Якість закуплених матеріалів, сировини, комплектуваль­них виробів, напівфабрикатів, технологічного обладнання, при­ладів, оснащення, засобів контролю впливають на якість продукції, що виробляється. Одне із найважливіших завдань підприємства - контролювати, щоб усі матеріали і послуги, що надходять із зовнішніх джерел, цілком відповідали як вимогам самого підприємства, так і вимогам його замовників.

Виконання функції забезпечення якості на етапі “Виробництво”.

Забезпечення якості продукції в процесі виробництва досягається за рахунок ефективного управління всією сукуп­ністю робіт щодо забезпечення її виготовлення:

• планування та організація робіт з технологічного (технічного) контролю та діагностики обладнання;

• метрологічне забезпечення виробництва;

• контроль та випробування продукції на різних стадіях виробництва;

• контроль технологічної дисципліни;

» проведення профілактичного та планово-попереджу­вального ремонту обладнання;

• забезпечення якості виготовлення інструменту, осна­щення, пристроїв;

• атестація виробництва, технологічних процесів, робо­чих місць, обладнання, оснащення, інструменту, деталей та складових одиниць витрат на забезпечення якості продукції власного виробництва;

• забезпечення якості під час внутрішнього та міжце­хового транспортування;

• функціонування системи обліку та оцінки витрат на забезпечення якості продукції.

На всі виробничі процеси впливають різні фактори, що можуть призвести до відхилень процесів від установлених значень. Показником ефективності системи управління є час її регулювання, а саме: проміжок часу між появою відхилення та виконання коригувальної дії. Цей час регулювання може бути зменшений за рахунок застосування ефективних засобів виявлення та аналізу відхилень. Такої мети можна досягнути, застосовуючи системи контролю або інші системи спостере­ження за процесом у спеціальних точках виробництва.

Виконання функції забезпечення якості на етапі “Перевірка”.

У системі якості доцільно проводити такі основні види контролю, випробувань та обстежень:

• вхідний контроль та контроль якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів та складальних одиниць;

• контроль за готового продукцією та її випробуванням;

• контроль за параметрами обладнання, оснащення, інструментом, системами;

• контроль за енергозабезпеченням та виробничим сере­довищем, системою транспортування;

• контроль за дотриманням технологічної дисципліни та конструкторський контроль і нагляд за виробництвом;

• метрологічний контроль та нагляд;

• аналіз рекламацій (внутрішніх та зовнішніх).

Роботи з контролю та випробувань повинні бути добре спланованими та задокументованими.

У системі якості необхідно встановити баланс між різними видами контролю продукції, а саме: вхідним, у виробництві готової продукції, за обсягом. Обсяг цих робіт залежить від очікуваного рівня якості, від засобів контролю, що є на підприємстві.

Виконання функцій забезпечення якості на етапі “Збут та продаж”.

Постачання продукції замовнику (споживачу) здійсню­ється на підставі договорів. У договорах погоджуються вимоги до якості продукції, умови технічного приймання та контролю за продукцією, санкції за неналежну якість. Якість у процесі постачання продукції характеризується:

• якістю продукції, що постачається;

• комплектністю документації на продукцію, що поста­чається;

• дотриманням технічних умов постачання, включаючи вимоги до пакування та маркування;

• збереженням продукції під час транспортування;

• дотриманням технічних умов отримання та приймання продукції, реєстрації виявлених відхилень та порушень;

• своєчасністю та дотриманням черговості постачання продукції.

Дуже важливо, щоб якість не погіршилася у проміжку між контролем постачальника перед відправленням та отри­манням продукції, безпека її постачання повинна бути узгод­жена з замовником.

Виконання функцій забезпечення якості на етапі “Експлуатація”.

Забезпечення якості досягається за наявності діючої системи раннього попередження, що забезпечувала б надход­ження інформації про випадки відмов та дефектів продукції на етапі експлуатації. Цю інформацію збирають, аналізують і на підставі цього проводять коригувальні та запобіжні дії щодо проекту, методик виготовлення й експлуатації продукції.

При розгляді будь-якої з систем якості слід пам’ятати, що функції управління та адміністративного керування, які пов’я­зані з системою якості, чітко узгоджуються із загальною структурою функцій підприємства, а сама система якості не є флером на структурі управління, а виступає як підсистема за якістю. Виділяється також взаємозв’язок системи якості і системи сертифікації продукції: сертифікація продукції не залежить, як правило, від наявності ефективної системи якості, але функціонування системи якості залежить від наявності в країні системи сертифікації.

Будь-яка система якості, що діє за таких умов, має тенденцію до відхилення від стандартних умов роботи внаслідок різких причин, що призводять до появи порушень, відхилень, невідповідностей, дефектів та браку. Тому підприємство повин­но мати затверджену систему поточного контролю виробничої діяльності або процесів виробництва для здійснення коригу­вальних дій з метою повернення системи якості в стандартні чи звичайні для цієї системи умови у разі виявлення порушень, відхилень, невідповідностей, дефектів та браку. Особливо ва­жливим є здійснення коригувальних дій процесів для забез­печення виробництва продукції необхідної якості. Для систе­матичного аналізу невідповідностей та відхилень необхідно

проводити збір і систематизацію поточних даних з порушень, відхилень, дефектів та браку в процесах виробництва. При вивченні дефектів та невідповідностей слід враховувати, що вони можуть виникати через недогляд в організації проекту­вання, матеріально-технічного, нормативного забезпечення тощо.

Таким чином, у період становлення економіки України як незалежної держави необхідно створити сертифікації в національному масштабі, які б відповідали міжнародно визна­ним нормам і правилам, що є важливим аспектом вирішення загальної проблеми економічного та соціального розвитку.