Модуль роботи з батьками:

• Протоколи батьківських зборів.

• Матеріали вивчення виховного потенціалу батьків.

• Матеріали, які використовувалися для підготовки батьківських зборів тощо.

При педагогічному проектуванні для розвитку ключових компетентностей, виділяю певні принципи виховання, що складають певну систему. Кожний принцип входить до неї як важливий складник, взаємопов’язаний з іншими. Їх органічне поєднання виступає запорукою ефективного виховного процесу.

 Принцип національної спрямованості виховання: формую у дітей та учнівської молоді національну свідомість, любов до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; здатність зберігати свою національну ідентичність, пишатися своєю приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави.

 Принцип культуровідповідності: базуючись на набутому впродовж історії морально-етичному досвіді людства, стикаюсь з проблемами, розв’язання яких вимагає творчого підходу. Вважаю, що проб лематизація моральної культури є джерелом особистісного розвитку дитини, умовою привласнення нею загальнокультурних надбань.

 Принцип гуманізації виховного процесу: зосереджую свою увагу на дитині як вищій цінності, враховую її вікові та індивідуальні особливості і можливості, не форсую її розвитку, спонукаю до самостійності, задовольняю базові потреби дитини (у розумінні, визнанні, прийнятті, справедливому ставленні до неї); виробляю індивідуальну програму її розвитку; стимулюю свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвих виборів.

 Принцип суб’єкт – суб’єктної взаємодії: уникаю жорстоких приписів, не ставлюсь до вихованця як до пасивного об’єкта своїх впливів; рахуюсь з його психічним станом, життєвим досвідом, системою звичок та цінностей; вдаюсь до продуктивних виховних дій; виявляю професійну творчість та індивідуальність. Учасники виховного процесу виступають повноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

 Принцип цілісності: виховання організовую як системний педагогічний процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, на формування в неї цілісної картини світу; передбачаю забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях; охоплюю всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді.

 Акмеологічний принцип: орієнтую виховний процес на найвищі морально-духовні досягнення й потенційні можливості вихованця; створюю умови для досягнення життєвого успіху особистості, розвитку її індивідуальних здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здіснення все нових, соціально значущих задумів.

 Принцип особистісної орієнтації: оскільки загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно, тому культивую у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визначаю її право на вільний розвиток своїх здібностей; надаю їй право почуватися індивідуальністю; спрямовую зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційності сприйнятливості, відповідальної поведінки.

 Принцип життєвої творчої самодіяльності: передбачаю становлення особистості як творця і проектувальника свого життя, який уміє приймати самостійні рішення і нести за них відповідальність, повноцінно жити й активно діяти у динамічних життєвих умовах, постійно самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни.

 Принцип полікультурності: даний принцип передбачає інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов; формую у дітей та учнівської молоді відкритість, толерантне ставлення до відмінних від національних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань; здатність диференціювати спільне й відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємний складник культури загальнолюдської.

 Принцип соціальної відповідності: обумовлюю необхідність узгодженості змісту і методів виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес; передбачаю формування у дітей готовності до ефективного розв’язання життєвих проблем; забезпечую комплекс соціально-педагогічної допомоги і захисту дітей; орієнтую педагогічний процес на реальні можливості соціуму, враховую його найрізноманітніші чинники.

 Принцип превентивності: враховуючи інтереси особистості та суспільства, спрямовую свої дії на профілактику негативних проявів дітей та учнівської молоді, на допомогу та їх захист, вироблення імунітету до негативних впливів соціального середовища. При цьому забезпечую систему заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин, різних проявів деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок здорового способу життя, культури статевих стосунків.

Коли мене призначили класним керівником, одним з найважливіших напрямків виховної роботи стала організація учнівського самоврядування. Було проведено декілька зборів учнів класу, на яких разом вирішили – самоврядування потрібне для того, щоб: ♦ відповідальність за всі справи у класі була колективною, а не тільки класного керівника; ♦ клас повинен стати єдиним колективом; ♦ у кожного має бути конкретне доручення; ♦ у колективі повинні бути дисципліна, порядок, організованість.

Вважаю, самоврядування починається не із створення тих чи інших органів, а з конкретної самодіяльності учнів, яка є наслідком їхньої потреби щось зробити, самостійно організувати.

З власного досвіду виокремлюю певні складові без яких не існує учнівське самоврядування, а саме:

Учнівське самоврядування – це самостійна організація дітьми їхньої колективної життєдіяльності, а отже, воно немислиме без повноцінної творчості дітей. Більше того, якщо діти усунені хоча б від однієї із ланок самоврядування, воно відразу втрачає сенс, стає придатком формальної системи виховання, яка завдає шкоди розвитку кожної окремої особистості і колективу загалом.

Саме через учнівське самоврядування відбувається реалізація підходів, які переносять акцент не на накопичення знань, а на формування технологій розумової праці учнів. Співпраця учителя і учнів, партнерство на уроці, спільний процес пізнання і відкриттів, постійне створення ситуації успіху – ось складові цієї технології.

Прагну, щоб дитина чи підліток не тільки володіли сумою знань зі шкільних предметів, але й усім досвідом демократичних відносин у суспільстві, навичками управління собою, своїм життям у колективі, вміти брати відповідальність за свою діяльність. Для цього вектор діяльності повернуто на виховання лідерських якостей у школярів, котрі слід розглядати як готовність кожного до вирішення власних задач визначення свого місця в житті, успішного розвитку і реалізації своїх нахилів і інтересів.

Критичне переосмислення прогресивного педагогічного досвіду дало змогу зробити висновок про важливість спеціальних занять на яких школярі розвивали б міру своїх можливостей. Лише компетентна, від­повідальна, з чіткими громадянськими позиціями та загальнолюдськими цінностями особистість, здатна до самовдосконалення, спроможна оно­вити суспільство, забезпечити розвиток дер­жави. Педагогічне проектування передбачає і використання Програми виховання „Я - особистість”, спрямованої на формування особистості, на забезпечення наступності духов­ного, морального досвіду поколінь, підготовки особистості до успішної життєдіяльності. Основна мета програми: за допомогою навчальної діяльності й раціональних прийомів навчання сформувати в учневі здібності до аналізу, планування, рефлексії для подальшого саморозвитку, самонавчання, самовиховання.

Суттєво змінилися роль і місце батьків в освітній політиці школи. Ми бачимо сім’ю як один з найважливіших соціальних замовників освіти, активно вивчаємо позицію батьків, враховуємо її при організації спеціалізованих, поглиблених, профільних класів, додаткової освіти, формуванні варіативної складової навчального плану, виборі напрямків виховної роботи. Переконана, що освітній простір школи має бути максимально відкритим для батьків. Для цього їм надаю повну інформація про суть нових технологій навчання і виховання, про зміст і перспективи розвитку школи, про проблеми і особливості розвитку дітей тощо. Вважаю, що виховання учня в школі та сім’ї – це єдиний нерозривний процес. Тому надзвичайно важливо, щоб педагоги і батьки об’єднали свої можливості і перейшли до тісної співпраці в організації спільної діяльності з виховання підростаючих поколінь. Становлення такої співпраці передбачає виявлення та активізацію виховних можливостей сім’ї, підвищення педагогічної культури батьків, організацію спільної діяльності сім’ї та учнів. Робота з батьками учнів у школі, на мою думку, має включати такі основні напрямки:

● ознайомлення з умовами життя сім’ї, з’ясування її психологічного клімату, особливостей поведінки дитини в сім’ї; ● визначення рівня педагогічної культури батьків; ● виявлення труднощів, які відчувають батьки; ● виявлення позитивного досвіду сімейного виховання з метою його поширення; ● здійснення колективного, диференційованого та індивідуального педагогічного впливу на батьків на основі ретельного аналізу; ● допомога батькам у підвищенні їхньої педагогічної культури, організації родинного життя як джерела самовиховання дитини; ● залучення батьків до організації позашкільної виховної роботи; ● поширення досвіду роботи з батьками, підготовка передач, інтерв’ю, бесід з питань сімейного виховання; ● проведення „круглих столів”, конференцій та семінарів; ● створення банків науково-методичної інформації з проблем сім’ї, роботи з батьками та сімейного виховання.

При вивченні виховного потенціалу сім’ї використовую комплекс різноманітних прийомів і методів, зокрема: спостереження, бесіду, анкетування, тестування, ділові ігри тощо. Звичайно, весь арсенал прийомів і методів цим не вичерпується. Їх потрібно вибирати, виходячи із конкретних умов. Систематичне, глибоке вивчення сім’ї дозволяє учителеві ґрунтовно, науково виявляти помилки сімейного виховання, давати кваліфіковані поради батькам щодо виховання дітей.

Я переконана, що педагогічне проектування як засіб становлення і розвитку ключових компетентностей суб’єктів освітнього процесу є однією з найважливіших функцій учителя, яка займає значну часову й змістовну частину педагогічної діяльності, являє собою продуману, сплановану, систематичну роботу. Педагогічне проектування в цілому сприяє постійному самоаналізу діяльності вчителя, його творчому й професійному зростанню, приносить позитивний результат в роботі з учнями, сприяє формуванню компетентностей (загальних та навчальних), необхідних для життєвої самореалізації учня.

Результатом моєї виховної роботи є випускник, в якого сформовано рівень соціальної зрілості, достатньої для забезпечення його самостійності у різноманітних сферах життєдіяльності, творча особистість із розвиненою потребою у самореалізації та самовдосконаленні.

Посадові обов’язки класного керівника

1. Загальні положення

1.1. Це положення регламентує діяльність класного керівника загальноосвітнього закладу.

2. Класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, окре­мими учнями, батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання за­вдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів, їх соціального захисту.

3. Класний керівник у визначенні змісту роботи керується Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Зако­нами України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”, іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України, а також цим Положенням.

4. Класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих:

♦ на виховання громадянина України;

♦ формування особистості учня, його наукового світогляду, розвитку його здібностей і нахилів;

♦ виконання вимог Державного стандарту загальної серед­ньої освіти, підготовку учнів до подальшої ос­віти і трудової діяльності;

♦ виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, почуття власної гід­ності, свідомого ставлення до обов’язків, прав і свобод людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;

♦ реалізацію права учнів на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

♦ виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до на­родних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, націо­нальних цінностей українського народу та інших народів і націй;

♦ виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здо­ров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збережен­ня і зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів.

2. Організація діяльності класного керівника

2.1. Обов’язки класного керівника покладаються на педагогіч­ного працівника загальноосвітнього закладу, який має педагогічну освіту, здійснює педагогіч­ну діяльність, фізичний та психічний стан здоров’я якого дозволяє виконувати ці обов’язки.

2.2. Обов’язки класного керівника покладаються директором навчального закладу на педагогічного працівника за його згодою і не можуть бути припинені до закінчення навчального року. У ви­няткових випадках з метою дотримання прав та інтересів учнів зміна класного керівника може бути здійснена протягом навчального року.

2.3. На класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою. У початкових класах класне керів­ництво здійснює вчитель початкових класів.

Функціональні обов’язки класного керівника розробляються відповідно до цього Положення з урахуванням типу закладу та за­вдань навчально-виховного процесу й затверджуються директором навчального закладу.

2.4. Класний керівник як організатор класного колективу:

♦ сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями рівня та обсягу освіти, а також розвиткові їх здіб­ностей;

♦ створює умови для організації змістовного дозвілля, про­філактики бездоглядності, правопорушень, планує та про­водить відповідні заходи;

♦ сприяє підготовці учнів до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етичними, національними, релігійними групами;

♦ проводить виховну роботу з урахуванням вікових та індиві­дуально-психологічних особистостей учнів, їхніх нахилів, інтересів, задатків, готовності до певних видів діяльності, а також рівня сформованості учнівського колективу;

♦ координує роботу вчителів-викладачів, психолога, медичних працівників, органів учнівського самоврядування, батьків та інших учасників навчально-виховното процесу з виконання завдань навчан­ня та виховання в класному колективі (групі), соціального захисту учнів.

2.5. Класний керівник має право:

♦ на відвідування уроків, занять із теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних занять у своєму класі (групі), присутність на заходах, що проводять для учнів навчальні, культурно-просвітні заклади, інші юридичні або фізичні особи;

♦ внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічної ради про моральне та матеріальне заохочення учнів;

♦ ініціювання розгляду адміністрацією навчального закладу питань соціального захисту учнів;

♦ внесення пропозицій на розгляд батьківських зборів класу (групи) щодо матеріального забезпечення, організації та проведення позаурочних заходів у порядку, визначеному законодавством;

♦ відвідування учнів за місцем проживання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчення умов побуту та виховання;

♦ вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з проб­лем виховання;

♦ вияв соціально-педагогічної ініціативи, вибір форм, ме­тодів, засобів роботи з учнями;

♦ захист професійної честі, гідності відповідно до чинного за­конодавства;

♦ матеріальне заохочення за досягнення вагомих результатів у виконанні покладених на нього завдань.

2.6. Класний керівник зобов’язаний:

♦ вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, ви­ховання і розвитку учнів;

♦ здійснювати педагогічний контроль за дотриманням уч­нями статуту і Правил внутрішнього тру­дового розпорядку навчального закладу, інших докумен­тів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу;

♦ інформувати про стан виховного процесу в класі та рівень успішності учнів педагогічну раду, адмініст­рацію навчального закладу, батьків;

♦ дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність учня, захищати його від будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю стверджувати по­вагу до принципів загальнолюдської моралі;

♦ пропагувати здоровий спосіб життя;

♦ постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру, вести документацію, пов’язану з виконанням повноважень класного керівника (класні журнали, особові справи, плани роботи тощо).

(Положення про класного керівника навчального закладу сис­теми загальної середньої освіти, затверджене наказом Міністер­ства освіти і науки України від 6 вересня 2000 р. за № 434 і за­реєстроване в Міністерстві Юстиції України 26 вересня 2000 р. за № 659/4880.)

Документи, які визначають зміст роботи класного керівника:

• Загальна декларація прав людини, затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 1 грудня 1948 р.

• Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р.

• Конвенція про права дитини, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопаді 1989 р. і ратифікована Верховною Радою України у лютому 1991р.

• Всесвітня декларація про забезпечення виховання, захисту і розвитку дітей, прийнята на Всесвітній зустрічі на високому рівні в інтересах дітей, яка відбулася в ООН в м. Нью-Йорку 30 вересня 1990 року.

• Про громадянство України / Закон України від 8 жовтня 1991року зі змінами і доповненнями, введеними Законом від 28 січня 1993 р.

• Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України у червні 1996 р.

• Закон України „Про освіту” від 23 березня 1996 р. (зі змінами і доповненнями).

• Закон України „Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 р.

• Закон України „Про позашкільну освіту” від 22 червня 2000 р.

• Закон України „Про молодіжні та громадські організації”, 1999 р.

• Закон України „Про виховання дітей і молоді” (проект), „Освіта і Україна”, 19.04.2004 р.

• Кодекс законів „Про мови в Україні”.

• Національна доктрина розвитку освіти, 2001 р.

• Національна програма виховання дітей та учнівської молоді України, „Освіта і Україна”, 03.12.2004 р.

• Положення про класного керівника №22, Національна доктрина розвитку освіти, 2000 р. - Інформаційний збірник МО України, 2000 р.

• Міжнародна програма інтелектуального розвитку дитини. – „Європа в школі”, 2002 р.

• Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки.

• Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки.

• Національна доктрина розвитку освіти. Указ Президента України від 17 квітня 2002 року №347/2002.

Посадова інструкція класного керівника (куратора)

1. Загальні положення

1.1. Дана посадова Інструкція розроблена на основі тарифно-кваліфікаційної характеристики класного керівника (куратора). При складанні інструкції враховані також рекомендації щодо організації служби охорони праці в загальноосвітньому закладі Міністерства освіти України.

1.2. Класний керівник (куратор) призначається і звільняється з посади директором школи.

1.3. Класний керівник (куратор) повинен мати вищу чи середню спеціальну педагогічну освіту без вимог до стажу педагогічної роботи.

1.4. Класний керівник (куратор) підпорядковується безпосередньо заступнику директора з виховної роботи.

1.5. У своїй діяльності класний керівник (куратор) керується Конституцією і законодавством України, указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України і органів управління освіти всіх рівнів з питань освіти і виховання учнівської молоді; правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, а також Статутом і локальними правовими актами (в тому числі Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами і розпорядженнями директора, даною посадовою інструкцією), трудовим договором (контрактом).

Класний керівник (куратор) дотримується Конвенції про права дитини.

2. Функції

Основними напрямками діяльності класного керівника (куратора) є:

1. Створення сприятливих умов для індивідуального розвитку і морального формування особистості учнів.

2. Формування колективу класу (курсу).

3. Посадові обов'язки

Класний керівник (куратор) виконує наступні посадові обов'язки:

3.1. Працює з учнями закріпленого за ним класу (курсу).

3.2. Здійснює вивчення особистості кожного учня в класі (курсі), його нахилів, інтересів.

3.3. Створює сприятливе мікросередовище і морально-психологічний клімат.

3.4. Сприяє розвитку в учнів навичок спілкування, допомагає учням вирішувати проблеми, які виникають в спілкуванні з товаришами, вчителями, батьками.

3.5. Спрямовує самовиховання і саморозвиток особистості учня, вносить необхідні корективи в систему його виховання.

3.6. Надає допомогу учням у навчальній діяльності, виявляє причини низької успішності, організовує їх усунення.

3.7. Сприяє одержанню додаткової освіти учнями через систему гуртків, клубів, секцій, об'єднань, які організуються в школі, закладах позашкільної освіти за місцем проживання.

8. Організовує життя колективу класу (курсу) у відповідності з віковими особливостями та інтересами учня і вимогами суспільства.

9. Спільно з органами учнівського самоврядування веде активну пропаганду здорового способу життя; проводить фізкультурно-масові, спортивні та інші заходи, які сприяють зміцненню здоров’я учнів у класі (курсі).

3.10. Веде у встановленому порядку документацію класу (курсу), контролює заповнення учнями щоденників і виставлення в них оцінок.

3.11. Підтримує постійний контакт з батьками учнів (особами, які їх замінюють).

3.12. Планує виховну роботу в класі (курсі).

3.13. Забезпечує дотримання правил безпеки життєдіяльності під проведення навчального процесу та виховних заходів.

14. Оперативно інформує адміністрацію про кожен нещасний випадок, вживає заходів щодо надання першої долікарської допомоги.

15. Вносить пропозиції з питань покращення і оздоровлення умов проведення навчального процесу, а також доводить до відома завідувача кабінетом, дирекції про всі недоліки в забезпеченні освітнього процесу, які знижують працездатність учнів, негативно впливають на їх здоров'я.

16. Проводить інструктаж учнів з безпеки життєдіяльності під проведення виховних заходів з обов’язковою реєстрацією в класному журналі чи журналі реєстрації інструктажів.

17. Організовує вивчення учнями правил охорони праці, правил вуличного руху, поведінки в побуті, на воді і т.п.

18. Бере участь у роботі педагогічної ради.

19. Проходить періодичні медичні обстеження.

3.20. Систематично підвищує свою професійну кваліфікацію; бере участь у діяльності методичних об’єднань та інших формах методичної роботи.

3.21. Дотримується етичних норм поведінки в закладі, побуті, в громадських місцях, які відповідають соціальному статусу педагога.

4. Права

Класний керівник (куратор) має право:

4.1. Брати участь в управлінні школою в порядку, визначеному Статутом школи.

2. На захист професійної честі і гідності.

3. Знайомитися із скаргами та іншими документами, які містять оцінку його роботи, давати відповідні пояснення.

4.4. Захищати свої інтереси самостійно і (чи) через представника, в тому числі адвоката, у випадку дисциплінарного розслідування чи службового розслідування, пов'язаного з порушенням педагогом норм професійної етики.

5. На конфіденційність дисциплінарного (службового) розслідування, за винятком випадків, передбачених законом.

6. Вільно вибирати і використовувати методики навчання і виховання, навчальні посібники і матеріали, підручники.

4.7. Регулярно підвищувати свою кваліфікацію.

8. Атестуватися на добровільній основі на. відповідну кваліфікаційну категорію.

9. Давати учням під час занять і перерв обов'язкові розпорядження, які стосуються організації занять і дотримання дисципліни, притягувати учнів до дисциплінарної відповідальності у випадках і в порядку, встановленому Статутом і Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

5. Відповідальність

5.1. Класний керівник (куратор) несе відповідальність за життя і здоров'я учнів класу під час заходів, які він проводить, а також за порушення прав і свобод учнів у відповідності з законодавством України.

5.2. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, законних розпоряджень директора школи та інших локальних нормативних актів, посадових обов'язків, визначених даною Інструкцією, класний керівник (куратор) несе дисциплінарну відповідальність у порядку, передбаченому трудовим законодавством.

3. За застосування, в тому числі одноразове, методів виховання, пов'язаних з фізичним і (чи) психічним насиллям над особистістю учня, а також скоєння іншого аморального вчинку класний керівник (куратор) може бути звільнений з посади у відповідності з трудовим законодавством і Законом України "Про освіту". Звільнення за подібний вчинок не вважається мірою дисциплінарної відповідальності.

4. За навмисне спричинення школі чи учасникам навчального процесу збитків у зв'язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов'язків класний керівник несе матеріальну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством чи цивільним законодавством.

6. Взаємовідносини (зв’язки за посадою)

Класний керівник (куратор):

6.1. Працює за графіком, складеним, виходячи з тижневого навантаження, затвердженого директором школи.

6.2. Замінює у встановленому порядку тимчасово відсутніх класних керівників.

6.3. Самостійно планує свою роботу на навчальний рік і семестр. План роботи затверджується заступником директора з виховної роботи.

6.4. Подає заступнику директора з виховної роботи письмові звіт про свою діяльність після закінчення навчальної чверті.

6.5. Отримує від директора школи і його заступників інформацію нормативно-правового і організаційно-методичного характеру, знайомить з відповідними документами.

6.6. Працює в тісному контакті з вчителями, батьками учнів (особа що їх замінюють); систематично обмінюється інформацією з питань, входять до його компетенції, з адміністрацією і педагогічними працівниками.

Анкета для учнів

ПІБ учня (дата народж.)______________________________________________

Дом. адреса, тел. ____________________________________________________

Мати (ПІБ, дата народж., місце роб., тел.)_______________________________

___________________________________________________________________

Батько (ПІБ, дата народж., місце роб., тел.)______________________________

___________________________________________________________________

Тип сім’ї (повна, неповна, малозабезпечена)

Сестра _____________________________________________________________

Брат _______________________________________________________________

Яке доручення хотів би мати в класі? __________________________________

Які позашкільні заклади відвідую? _____________________________________

Моє захоплення? ____________________________________________________

Куди хотіли б поїхати? _______________________________________________

Куди хотіли б піти? __________________________________________________

У яких заходах брали б участь? ________________________________________

___________________________________________________________________

Який виховний захід хотіли б підготувати?______________________________

___________________________________________________________________

Запропонуйте новий конкурс в класі____________________________________

Моя мета на цей навч. рік _____________________________________________

___________________________________________________________________

Предмет, з якого маю наміри писати наукову____________________________

Ваші пропозиції _____________________________________________________

___________________________________________________________________

Інформація про відвідування учнями ____ класу НВК №1

Класний керівник ______________________

Лист замовлення учня ______ класу Шепетівського нвк №1

ПІБ учня

В 2010-2011 н.Р. Бажаю відвідувати

1. Клуб “Чарівний світ музики”

a. хор

b. вокальна група

c. група солістів

2. Театральна студія “Класика”

3. Гурток декоративного мистецтва “Чудеса руками”

4. Гурток образотворчого мистецтва “Народні ремесла”

5. Літературна студія “Новатор”

6. Спортивний гурток “Атлет”

7. Гурток “Баскетбол”

8. Гурток “Настільний теніс”

9. Гурток “Влучний стрілець”

10. Гурток “Шахи”

11. Клуб “Інтелект”

12. Хореографічна студія “Овація”

13. Гурток обробки деревини та металу “Місто майстрів”

14. Гурток технічної творчості “Авіамоделіст”

15. Англійський фан-клуб

16. Дискусійний клуб “Точка зору”

17. Туристичний гурток

18. Правовий клуб “Феміда”

19. Гурток “Прес-центр”

Згода батьків: з бажанням дитини згідні.

Підпис батьків:__________________

Лист замовлення учня ________ класу Шепетівського нвк №1

ПІБ учня

В 2010-2011 н.Р. Бажаю відвідувати

1. Індивідуальні заняття (з метою підготовки до олімпіади)

2. Групові заняття:

2.1. к/в „Країнознавство”

2.2. факультативний курс „Стилістика сучасної української мови”

2.3. факультативний курс „Ділова українська мова”

2.4. факультативний курс „Методи розв’язування рівнянь, нерівностей та їх систем”

2.5. факультативний курс „Основи журналістики”

3. Бажаю займатися науковою роботою з ________________________________

____________________________________________________________________

4. Бажаю відвідувати корекційні заняття по удосконаленню знань на альтернативній основі з ____________________________________________________________________

5. Бажаю відвідувати предмети та курси на альтернативній основі:

5.1. „Побудова кар’єри”

5.2. Психологічний тренінг

5.3. Польська мова

Згода батьків: з бажанням дитини згідні.

Підпис батьків:__________________

Соціальний паспорт

____ класу НВК №1

Класний керівник ____________________________

Гендерна характеристика класу:

Кількість хлопців __ Кількість дівчат ____

Список доручень активу класу:

• Староста.

• Заступник старости.

• Голова центру „Дисципліни і порядку”, члени центру.

• Голова центру „Національного та культурного відродження”, члени центру.

• Голова центру „Соціометр”, члени центру.

• Голова центру „Здоров'я”, члени центру.

• Голова прес-центру, члени центру.

• Голова центру „Дозвілля”, члени центру.

Рейтинг учнів _____ класу нвк №1

Кращий учень класу:

Класний керівник класу ___________________________

ЗАПОВІДІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

• Посміхайся.

• Будь прикладом для учнів.

• Бережи довір’я дітей. Виявляй до них щирий інтерес. Не розкривай дитячих таємниць.

• Не дивись на учня зверху вниз, поважай особистість кожного вихо­ванця, його гідність.

• Давай дитині відчути свою значимість і роби це щиро. Добре знай можливості кожного учня. Доручай йому справи на прин­ципах природовідповідності.

• Будь хорошим слухачем. Спонукай дітей (батьків) розповідати про себе.

• Умій вислухати дитину до кінця.

• У разі конфліктів не ображайся на дитину.

• Створюй ситуацію успіху для кожного зі своїх вихованців.

• Не порівнюй одного учня з іншим. Знайди в кожному вихованці якусь перчинку і розвивай її.

• Помічай навіть маленький успіх кожної дитини і хвали її за це.

• Якомога більше вимогливості до учня і більше поваги до нього.

• Умій керувати своїми почуттями. Дотримуйся педагогічної етики.

• Будь толерантним. Умій побачити і оцінити ситуацію очима дітей.

• Будь справедливим. Принцип керування „кого хочу - милую, кого хочу - караю” - не твій принцип.

• Будь тактовним і делікатним.

• Цілеспрямовано вибудовуй свої взаємини з дітьми.

• Успіх справи залежить від спільних дій вихователя та вихованця.

• Особистим прикладом виховуй повагу до принципів загальнолюд­ської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гу­манізму, працелюбності, стриманості, доброти та інших доброчинностей.

• Своїм прикладом виховуй повагу до батьків, жінки, культурно-націо­нальних, духовних, історичних цінностей України, країн, які відріз­няються від нашої держави за соціальним устроєм.

• Готуй учнів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними гру­пами.

• Виховуй правову культуру учнів, поважай їх права.

• Виховуй в учнів прагнення до самовдосконалення.

• Захищай дітей від будь-яких форм фізичного та психічного на­силля.

• Своєю працею, педагогічною діяльністю розвивай ініціативу та творчі здібності дітей.

• Уважно обмірковуй рішення, що приймаються щодо учнів, аби не допустити помилки.

• Будь вимогливим до учнів, набувай стійкого професійного автори­тету.

• Будь впевненим у собі, у правильності своєї поведінки в тих чи інших випадках.

• Виконуй свої обіцянки.

• Поважай та розвивай традиції школи.

• Будь вдячним за допомогу.

• Будь вимогливим не лише до учнів, але й до себе.

• Оберігай чистоту душевних поривань учнів.

• Будь доброзичливим до людей, учнів, колег.

• Пам’ятай, що не має й не може бути абстрактного учня.

• Виховуй колектив так, щоб діти не відчували самотності.

• Вчи своїх вихованців виховувати самих себе.

• Постійно підвищуй свою педагогічну майстерність.

• Систематично знайомся з педагогічними інноваціями і впроваджуй їх у життя.

• Сприяй вихованню в учнів громадської гідності, залучай їх до суспіль­ного життя.

• Сприяй розвитку в учнів захоплення навчанням та працею.

• Вчи учнів не боятися труднощів, а долати їх.

• Вчителем повинна працювати людина, що відчуває покликання до цієї діяльності.

• Розвивай здатність мислити, розмовляти, діяти, щоб врешті-решт учень міг знайти своє місце в цьому світі, самореалізуватися.

Посадові обов’язки класного керівника

Посадові обов'язки — це концептуальний документ, у якому зафіксовані цілі, завдання, пріоритети та цінності, позиції стосовно педагогів та учнів, критерії оцінки результатів праці, стимули та мотиви. Це зафіксований рівень шкільної педагогічної культури.

Посадові обов'язки, детально обмірковані та прий­няті педколективом з ясним уявленням про рівень ви­мог до результатів праці, - це керівництво до діяль­ності, яке має педагогічну та методичну цінність. В той же час це умова рівності, справедливості, а отже, нормального психологічного клімату в колективі. Це умова довіри між педагогами, а також між педколек­тивом і керівництвом школи.

Посадові обов'язки - це реальна перспектива са­морозвитку педагога, сходження його до про­фесіоналізму, в той же час інструмент самозахисту вчителя та критерій оцінки праці вчителя в момент атестації.

Посадові обов'язки - це такий собі еталон-стандарт, з яким можна та треба порівнювати результати праці педагога, саме таке порівняння буде конкрет­ним, справедливим, стимулюючим, оскільки перено­сить центр ваги на оцінку кінцевої праці педагога.

В цілому продумані, детальні, технологічні, прий­няті педколективом посадові обов'язки - це фунда­мент культури управління школою та конкретне керівництво до дії тим, кому вони призначені.

В основу даних посадових обов'язків покладено такі ідеї:

• Дитина - це суб'єкт свого розвитку. Вона вихо­вує, будує себе САМА.

• Навіть „найважча” дитина хоче бути гарною, тільки їй потрібна допомога: визнання, повага, любов оточуючих.

• Виховують не класні години, моралізування, вказівка дитині на її похибки та помилки, виховує спільна та індивідуальна ДІЯЛЬНІСТЬ, багатство колективних та індивідуальних переживань, стосунків, почуттів.

• „Педагог є організатором дитячого життя” (А. С. Виготський). Це помічник, захисник своїх вихо­ванців у колізіях шкільного життя.

Виховує тільки той педагог, якого діти поважають, люблять, спосіб життя якого таємно або явно насліду­ють.

Призначення та завдання класного керівника

Класний керівник сьогодні - це педагог-професіонал, який є для підростаючого покоління:

♦ духовним посередником між суспільством та ди­тиною в засвоєнні основ людської культури;

♦ зацікавленим організатором стосунків співро­бітництва в різноманітних видах спільної діяльності класного колективу;

♦ небайдужим спостерігачем за індивідуальним розвитком школяра з метою створення сприятливих умов для формування його особистості, внесення необхідних педагогічних коректив у систему його вихо­вання, здійснення (спільно з психологом) корекції процесу його соціалізації;

♦ помічником, консультантом в організації повсяк­денного життя та діяльності, в усвідомленні соціаль­но-економічного, політичного життя суспільства, в професійній орієнтації;

♦ творцем сприятливого мікросередовища, що розви­вається, та сприятливого морально-психологічного кліма­ту в класі, що організує для цього необхідні виховні впливи із врахуванням Індивідуальності свого класу;

♦ координатором зусиль педагогів, сім'ї, соціуму - словом, всіх виховних сил суспільства, що впливають на становлення та розвиток особистості вихованців.

Діяльність класного керівника є важливішою лан­кою у виховній системі школи, основним механізмом організації індивідуального підходу до вихованців, од­ним із вирішальних елементів виховного процесу, що організується в школі.

Основне призначення класного керівництва зу­мовлене сучасним завданням, яке ставить перед собою суспільство, - максимальний розвиток кожної дитиня, збереження її неповторності, роз­криття її потенційних талантів та створення умов для нормального духовного, розумового та фізич­ного вдосконалення.

Виходячи з цієї мети основними завданнями класно­го керівника необхідно вважати такі:

1. Здійснення безпосереднього спостереження за індивідуальним розвитком дитини, підлітка, юнака, дівчини, створення оптимальних умов для формуван­ня кожної особистості, що сприяють вільному та по­вному розкриттю всіх здібностей учня та їхньому роз­витку разом із сім'єю.

2. Вивчення нахилів, інтересів, сфер талантів дити­ни з метою підбирання для неї певного виду діяльності, де на неї чекає успіх.

3. Організація всіх видів індивідуальної, групової, колективної діяльності, яка залучає учнів у суспільно-ціннісні стосунки. Активна пропаганда здорового спо­собу життя.

4. Сприяння вихованцю в дотриманні прав та сво­бод учня.

5. Створення класного колективу як виховного се­редовища, що забезпечує соціалізацію кожної дитини.

6. Організація взаємодії та співробітництва всіх ви­ховних сил.

Функції та зміст роботи класного керівника

1. Аналітична функція:

 вивчення індивідуальних особливостей дітей і підлітків;

 вивчення та аналіз стану й умов сімейного вихо­вання кожного вихованця;

 аналіз та оцінка рівня вихованості особистості та колективу;

 вивчення та аналіз становлення та формування колективу класу;

 вивчення та аналіз виховних можливостей педа­гогічного колективу;

 вивчення та аналіз виховних впливів оточуючого середовища на учнів класу, аналіз виховної цінності проведеної справи.

2. Прогностична функція

 передбачення результату наміченої справи або виховного впливу;

 прогнозування рівнів індивідуального розвитку учнів;

 прогнозування етапів становлення та формуван­ня колективу;

 побудова моделі виховної підсистеми (або мікросистеми), що відповідає виховній системі школи;

 визначення ближніх і дальніх перспектив життя та діяльності учнів, колективу;

передбачення наслідків стосунків, що складають­ся в дитячому колективі (між вихованцями, між педа­гогами та вихованцями, між вихованцями, педагогами та батьками учнів тощо).

3. Організаційно-координуюча функція:

 вивчення особливостей розвитку кожної дитини, її особливості, емоційного самопочуття, відображення всіх даних у психолого-педагогічній карті;

 допомога вихованцям у навчальній діяльності;

 допомога й співробітництво в плануванні та ор­ганізації суспільне значимої різноманітної діяльності дітей і підлітків згідно з віковими потребами й вимо­гами класного життя;

 допомога й співробітництво в діяльності органів са­моврядування, розвиток класного самоврядування з ме­тою прищеплення навичок самоорганізації, відповідальності, готовності та вміння приймати життєві рішення;

 індивідуальний вплив на кожного учня та колек­тив як суб'єкт цієї діяльності;

 сприяння вихованцям в отриманні додаткової освіти через систему гуртків, клубів, секцій, об'єднань, що організуються як в школі, так і поза школою;

 створення умов для самовиховання та самороз­витку особистості вихованців, організація спільно зі шкільним психологом психологічної освіти учнів;

 захист прав і свобод вихованця;

 організація взаємодії з сім'ями учнів: проведення батьківських зборів, консультацій для батьків, за­лучення батьків для допомоги школі, здійснення миттєвого контакту з батьками у випадку надзвичай­них пригод, що загрожують здоров'ю та життю дітей;

 організація взаємодії в роботі малої педради з проблем учнів свого класу, відвідування уроків учи­телів - предметників;

 участь у роботі педрад, адміністративних і мето­дичних нарад;

 допомога та співробітництво у взаємодії із по­зашкільними виховними закладами;

 сприяння професійному самовизначенню випу­скника, підведення його до свідомого вибору про­фесії;

 стимулювання творчої, інноваційної діяльності як учнів, так і педагогів, батьків учнів; координація ви­ховних зусиль педагогів класу, психологів, інших соціальних працівників;

 відповідальність за життя, здоров'я та безпеку дітей під час позаурочних заходів;

 організація харчування, чергування по класу, чергування по школі, літньої трудової практики з підготовки школи до нового навчального року, ор­ганізація трудових справ;

 ведення документації (класний журнал, облік відвідування, щоденники учнів, особисті справи учнів, план роботи класного керівника, психолого-педагогічна карта);

 участь у створенні оптимальних матеріально-по­бутових умов для позаурочної діяльності, виховної ро­боти.

4. Комунікативна функція:

 допомога у встановлені та регулюванні міжособистісних стосунків в дитячому та підлітковому сере­довищі, допомога в розвитку спілкування, допомогти кожному адаптуватися в колективі, завоювати виз­нання, посісти серед однолітків соціальний статус, що його задовольняє;

 побудова оптимальних взаємостосунків „учитель - учень”, „учитель - батьки”, „батьки - учень”;

 допомога учням в налагодженні стосунків з ото­чуючими людьми, соціумом;

 сприяння налагодженню та підтриманню сприят­ливого психологічного клімату для колективу в цілому і для кожного окремого вихованця в класі.

Класний керівник - це творець цікавих і різно­манітних форм роботи, орієнтується на пріоритет де­яких форм роботи із сучасним школярем:

— дискусійних, ігрових, змагальних;

— творчої праці, художньої творчості, рольового тренінгу;

— психологічних (що дозволяють дитині усвідомити самого себе).

Необхідно відзначити, що кількість форм колек­тивної та групової діяльності неосяжна. Вибір і ство­рення нових форм визначаються як цілями вихован­ня окремого колективу, так і конкретними обстави­нами.

Класному керівнику в процесі роботи рекомендується постійно створювати спеціальну картотеку виховних заходів, її наявність значно полегшить пра­цю класного керівника.

Повноваження класного керівника

Класний керівник має право:

♦ регулярно отримувати інформацію про фізичне та психічне здоров'я дітей;

♦ контролювати відвідування навчальних занять учнями його класу;

♦ контролювати навчальні успіхи кожного учня, відмічаючи успіхи та невдачі з метою надання своєчасної допомоги;

♦ координувати працю вчителів-предметників, які чинять виховний вплив на його учнів, через прове­дення педагогічних консиліумів, „малих” педрад та інших форм корекції;

♦ визначати (розробляти, створювати спільно з психологом, соціальними працівниками, медиками) програми індивідуальної роботи з дітьми та підлітка­ми, дівчатами, юнаками, батьками учнів;

♦ запрошувати батьків (осіб, що їх замінюють) до навчального закладу;

♦ брати участь в роботі шкільних структур само­врядування: педради, адміністративної ради, науково-методичної ради та інших громадських органів школи;

♦ виступати з ініціативою, подавати пропозиції про вдосконалення діяльності школи, виступати з діловою, конструктивною критикою, подавати на розгляд адміністративної ради, науково-методичної ради узго­джені з класним колективом думки та пропозиції;

♦ відмовлятися від невластивих йому доручень, які не входять до його кола доручень;

♦ вільно визначати індивідуальний режим роботи з дітьми;

♦ вести дослідно-експериментальну та методичну роботу з різних проблем виховної діяльності;

♦ створювати власні виховні системи та програми, творчо застосовувати нові методи, форми та способи виховання, керуючись єдиним принципом „не за­шкодь”;

♦ вибирати форму підвищення педагогічної май­стерності через систему перепідготовки педагогічних кадрів, участь в різних групових і колективних фор­мах методичної роботи через систему освіти та виїзне стажування;

♦ захищати власну честь і гідність в шкільних орга­нах самоврядування та захисту у випадку незгоди з оцінкою стану виховної роботи в класному колективі.

Класний керівник не має права:

♦ принижувати особисту гідність вихованця, обра­жати його дією або словом, придумуючи прізвиська, навішуючи ярлики тощо;

♦ використовувати оцінку (шкільний бал) для пока­рання учня;

♦ зловживати довір'ям дитини, порушувати дане вихованцю слово, свідомо вводити її в оману;

♦ використовувати сім'ю (батьків або родичів) для покарання дитини;

♦ обговорювати за очі своїх колег, представляти їх у невигідному світі, підриваючи авторитет учителя та всього педколективу.

Класний керівник повинен знати:

*Закон України „Про освіту”;

• Конвенцію про права дитини 1993 року;

• педагогіку, дитячу, вікову, соціальну психологію;

• шкільну гігієну;

• педагогічну етику;

* теорію та методику виховної роботи;

* основи трудового законодавства.

Програма виховання „я-особистість”

Пояснювальна записка

Розбудова України як демократичної цивілізо­ваної держави потребує інвестицій у виховання, тобто в саму людину. Критичне переосмислення прогресивного педагогічного досвіду дало змогу зробити висновок про важливість спеціальних занять на яких школярі розвивали б міру своїх можливостей. Лише компетентна, від­повідальна, з чіткими громадянськими позиціями та загальнолюдськими цінностями особистість, здатна до самовдосконалення, спроможна оно­вити суспільство, забезпечити розвиток дер­жави. Програма спрямована на формування особистості, на забезпечення наступності духов­ного, морального досвіду поколінь, підготовки особистості до успішної життєдіяльності.

Основна мета програми: за допомогою навчальної діяльності й раціональних прийомів навчання сформувати в учневі здібності до аналізу, планування, рефлексії для подальшого саморозвитку, самонавчання, самовиховання. Досягненню основної мети сприяють наступні підцілі:

• Сприяти вихованню національній самосвідомості.

• Сприяти шкільній адаптації учнів новосформованих класів, формування норми шкільного життя.

• Сприяння підвищенню ефективності виховної діяльності.

• Сприяти вирішенню проблем психічного розвитку учнів.

• Озброєння вихователя технологіями, які максимально сприяли б формуванню соціальне активної особистості, здатної до саморозвитку та самовдосконалення.

• Забезпечення цілісності і наступності вихов­ного процесу.

• Виховати самостійність, організованість особистості.

• Навчити учнів планувати свою діяльність.

• Орієнтувати кожного учня на самовиховання особистості.

• Створення виховного середовища і забезпе­чення системного підходу до організації навчаль­но-виховного процесу.

Завдання програми:

• створення виховного середовища закладу на основі демократизації й гуманізації шкільного життя;

• перетворення виховного процесу школи на соціальний простір самопізнання, саморозвитку, самовдосконалення учня;

• створення умов для набуття дитиною ін­дивідуального досвіду, самотворчості;

• побудова системи виховання, яка відповідає загальнолюдським цінностям та інтересам осо­бистості, суспільства, держави;

• посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, зміц­нення її взаємодії з навчальними закладами;

• орієнтація на сучасний педагогічний досвід і дослідження сучасної науково-педагогічної науки у сфері виховання;

• спрямування зусиль на підвищення про­фесійної майстерності педагогів у сфері вихо­вання.

Принципи: дитиноцентризму; національної спрямованості; науковості; природовідповідності; демократизації; добровільності; психологізації навчально-виховно­го процесу; цілісності; гармонізації сімейно-шкільного виховання.

Очікувані результати: цілісна особистість, здатна до саморозвитку, постійного самовдоско­налення, конкурентноспроможна, успішна, соціалізована.

Програма представлена в системі поетапного формування особистісних новоутворень. Програма складається з розвивального циклу занять, що проводяться класоводами, класними керівниками, кураторами (які тісно співпрацюють з практичним психологом школи) під час годин спілкування.

Реалізацію програми рекомендується здійснювати через різноманітні форми роботи: навчально-практичні заняття, міні тренінги, дискусії, ділові та сюжетно-рольові ігри, бесіди, практикуми, круглі столи та ін.

Методичний зміст занять планується відповідно до теми і мети. Заняття проводяться в такій формі, щоб кожен учень збагачував уяву, спостережливість, розширював знання досвід інтереси, підвищував навчальну мотивацію, допитливість, зберігав навчально-пізнавальний інтерес, діставав позитивне, емоційне задоволення від діяльності, інтелектуально розвивався у творчому процесі.

ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ ДИТЯЧОГО КОЛЕКТИВУ ТА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В НЬОМУ (5-7кл.)

Мета Програми: допомогти дитині пізнати себе і визначити свою роль у колективі.

ПРОГРАМА РОЗВИТКУ І САМОФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

В КОЛЕКТИВІ (8-9 кл.)

Мета Програми: допомогти у самовихованні, вмінні оцінювати себе, управляти собою і своїми емоціями.

ПРОГРАМА САМОФОРМУВАННЯ, САМОВИЗНАЧЕННЯ І САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА. (10-11 кл.)

Мета програми: вчити старшокласників життєвого самовизначення, вміння формувати свою дієву позицію, творити своє життя.

Форми виховної роботи

Форми виховної роботи - це конкретні засоби організації позаурочної діяльності учнів під керівництвом педагога. Існує чимало форм виховної роботи: деякі методисти налічують 1200, інші - 4200. Класифікація їх також різна. Одна з них, згідно з тверджен­ням В. В. Воронова, має за основу головні засоби виховного впливу: слово, переживання, дія, гра, психологічна вправа. Враховуючи це, можна - виділити п'ять типів форм виховної роботи: словесно-логічний, образно-художній, трудовий, ігровий та психологічний.

Словесно-логічні форми виховної роботи. Головний засіб впливу при застосуванні цих форм - слово; в основі лежать обмін інфор­мацією, обговорення проблем, висловлювання думок і пропозицій, звіти, повідомлення учнів. До словесно-логічних форм виховної ро­боти належать бесіди, дискусії, диспути, збори, конференції, лек­ції тощо.

В основі образно-художніх форм виховної роботи лежить такий засіб впливу, як спільне або індивідуальне естетичне переживання. До цього типу належать концерти, вистави, свята, літературні ве­чори, конкурси, виставки, а також екскурсії та походи.

Основний засіб впливу при застосуванні трудових форм позакласної роботи - діяльність. До цих форм позакласної ро­боти належать прибирання класу, закріплених територій, організація трудових десантів та інших форм трудової діяльності колективу.

Гра є засобом впливу ігрових форм виховної роботи. Гра ^:- це уявна або реальна діяльність дитини під час відпочинку, розваг або навчання. Ігри бувають сюжетні, рольові, ділові, розважальні, спортивні, пізнавальні, конкурсні.

Психологічний тип позакласної роботи охоплює форми, у яких використовуються елементи тренінгу, методи практичної психоло­гії. Це можуть бути лекції, бесіди, різноманітні тренінги, психоло­гічні вправи або консультації.

До вибору форм виховної роботи класний керівник має підходити творчо, враховуючи особливості даного колективу. Оптималь­ним є використання всіх засобів виховного впливу.

Пріоритетні напрямки виховання Фізичне виховання

Складова системи виховання, спрямована на зміцнення здоров'я людини її фізичний розвиток, формування здорового способу життя.

Завдання:

• виховання потреби у регулярних заняттях фізичною культурою, спортом і дотримання режиму дня;

• виховання волі, дисциплінованості, організованості, почуття обов'язку, віри в свої сили і можливості;

• формування у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоров'я, фізичний розвиток є основою життя;

• вироблення в учнів навичок, умінь збереження і зміцнення власного здоров'я;

• використання історичного національного досвіду фізичного виховання, гартування дітей, формування рис лицарства і мужності, самовдосконалення тіла і духу.

Орієнтовні заходи:

5-7 кл.

• Веселі старти.

• День здоров'я і чистоти.

• Свято народних ігор.

• Змагання „Сильні, спритні, сміливі”, „Ну-мо, хлопці”

• Чемпіонат класу з шахів

• Свято здоров’я

• Суд над шкідливими звичками

• День спорту і здоров’я

• Г/с: „Що треба робити, щоб бути здоровими”

• Зустрічі з представниками різних професій.

8-11 кл.

• Години спілкування: „Здорові звички – здоровий спосіб життя”.

• Зустрічі з представниками різних професій.

• Одно-двох денні походи

• Спартакіади, змагання, чемпіонати

• День здоров’я і чистоти

Традиційні заходи

• Збір металобрухту та макулатури.

• Прибирання території НВК.

• Догляд за квітами.

• Спортивні змагання

• День Здоров’я

• Звіт шахового гуртка

• Легкоатлетичний крос

Превентивне виховання

Своєчасне виявлення та подолання несприятливих інформацій, педагогічних, психологічних, організаційних та інших чинників, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку дітей, у їх поведінці, стані здоров'я.

Формування в учнів правової культури; прищеплення їм поваги до прав і свобод людини і громадянина, Конституції, державних символів, забезпечення знання історії свого народу.

Завдання:

• навчання учнів основних положень Загальної декларації про права людини, Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН;

• формування правових знань, основ державного права, трудового, громадянського, сімейного та ін.;

• виховання потреби виконувати Правила для учнів, охороняти правопорядок в школі;

• виховання почуття громадської відповідальності за свої вчинки;

• формування негативного ставлення до проявів беззаконня, проступків, правопорушень;

• своєчасне виявлення учнів з девіантною поведінкою.

Орієнтовні заходи

5-7 кл.

• Години спілкування: „Що треба знати про закон”, „Про Конвенцію прав дитини”, „Права дитини”, „Знай свої права”, „Твої права і обов’язки”, „Що таке Конституція”, „Знай і поважай Герб, Прапор і Гімн своєї Вітчизни”.

• Уроки права.

• Конкурси і вікторини на правову тематику.

• Правовий консультпункт

• Анкетування з питання дотримання прав і свобод дитини в сім'ї та учням в навчальному закладі.

8-11 кл.

• Години спілкування: „Згубні звички та здоров’я нації”, „Незнання закону не звільняє від відповідальності”.

• Анкетування з питання дотримання прав і свобод дитини в сім’ї та учням в навчальному закладі

• Конкурс на твір з теми захисту прав дитини

• Диспут „Соціальна зрілість молодої людини”

• Вікторина „Закон і справедливість”

Традиційні заходи

• Операція „Сім’я”, складання соціальних паспортів класу, школи

• Рейди – перевірки: „Урок”, „Вільний час учня”, „Вулиця”

• Тиждень правових знань

• Юридичний брифінг. Зустріч з працівниками правоохоронних органів

• Зустріч з лікарем. Відвертий діалог „Молодь і шкідливі звички. СНІД”

• Валеологічні тренінги „Формування здорового способу життя”

• Засідання правового клубу „Феміда”

• Правовий лекторій

• Проведення передвиборчої кампанії президента ліцею

Трудове виховання

Складова всебічного гармонічного розвитку особистості учня, фізичних, моральних, розумових здібностей і якостей у процесі організації різноманітної трудової діяльності, формування позитивного ставлення до праці, сумлінності, відповідальності, дбайливості у ставленні до матеріальних цінностей суспільства й особистих речей.

Завдання:

• підготовка до самовизначення, вибору адекватного реальному життю, своїм потенційним можливостям шляху в житті;

• виховання психологічної готовності до праці, працелюбності, творчого ставлення до обов'язків, діяльності;

• практична підготовка до трудової та професійної діяльності;

• формування культури праці;

• виховання економічної культури.

Орієнтовні заходи

5-7 кл.

• Години спілкування: „Про культуру праці”, „Про виховання здібностей і працелюбності”, „Твоя майбутня професія - яка вона”.

• Ремонт меблів у класі.

• Збирання матеріалів та виготовлення альбому „Професії наших батьків”.

• Екскурсії на підприємство.

• Огляд-конкурс „Моє робоче місце вдома”.

• Інтерв'ю у працівників школи „Ваша праця - джерело життя і головна його прикраса”.

• Дискусія після аналізу інтерв'ю „Чи можемо ми полегшити їх працю?”.

• Трудові операції.

• Концерт колективів художньої самодіяльності для батьківської громадкості

8-11 кл.

• Години спілкування: „Праця – найголовніше у моєму житті”

• Зустрічі з представниками різних професій

• Захист міні – проектів „Що я знаю про свою майбутню професію”

• Диспут „Я і моя майбутня професія”

Традиційні заходи

• Збір макулатури і металобрухту

• Прибирання території НВК

• Догляд за квітами

• Конкурс на кращого знавця професій

Естетичне виховання

Формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей естетично сприймати явища дійсності, твори мистецтва, формування потреби вносити прекрасне в оточуючий людину світ, зберігати прекрасне.

Завдання:

• забезпечення високої художньо-естетичної культури особистості;

• підвищення рівня художньо-естетичної освіченості та вихованості учнів;

• вироблення в учнів уміння власноруч примножувати культурно-мистецькі надбання народу, створювати прекрасне у повсякденному житті;

• виховання поваги до загальнолюдських моральних цінностей.

Орієнтовні заходи

5-7 кл.

• Екскурсії до музеїв міста Шепетівки та інших міст України.

• Естафета улюблених занять (вільний час вдома).

• Діалоги „Про новий кінофільм, книгу, подію”.

• Подорож у народну творчість „Пісні мого краю”.

• П'ять хвилин з мистецтвом (розповіді про українське мистецтво, художників, артистів, письменників).

• Збирання матеріалів та виготовлення альбому „Цікаві люди нашого міста”.

• День української народної творчості.

• Свято книги.

• Конкурс „Мій вернісаж”.

• Конкурс-виставка „Світ моїх захоплень”.

• Години спілкування: „Література і мистецтво в житті людини”, „Красиве у житті”, „Біблія - пам'ятка духовності людства”, „Вічні цінності”.

8-11 кл.

• Діалоги про культуру „Панорама століть”.

• Екскурсія до музеїв міста Шепетівки та інших міст України.

• Читацька конференція по книзі.

• Уроки прекрасного.

• Години спілкування: „Художній смак і мода”, „Про зовнішність, мову і духовну культуру”, „Духовна краса людини”.

• Турнір-вікторина „Міжнародна мозаїка” екскурс по культурним пам'яткам.

• Ділові ігри „Естрадний калейдоскоп”.

• Конкурси ікебани.

• Зустріч з флористом.

• Фен-шуй.

• Бесіди про дозвілля народів світу.

• Літературно-географічний пошук „Де живуть герої книги?”.

• „Круглі столи” з актуальних проблем сучасності (за участю цікавих співбесідників).

Традиційні заходи

• Конкурс образотворчого та декоративного мистецтва.

• Рекламна кампанія гуртків дитячо-юнацького об'єднання за інтересами „Юнісфера”.

• Концерт колективів художньої самодіяльності НВК №1.

• Творчий звіт гуртків образотворчого та декоративного мистецтва.

• Шкільний конкурс колективів художньої самодіяльності.

• Вернісаж новорічних композицій.

• Новорічні та Різдвяні свята.

• Дні науки на профілі прикладної лінгвістики.

• Конкурс „Українська писанка”.

• Виставка „Творчий портрет класу”.

• Культурологічний лекторій.

Екологічне виховання

Формування у дітей та молоді екологічної культури, усвідомлення себе частиною природи, почуття відповідальності за природу як за національне багатство, основу життя на Землі.

Завдання:

• залучення учнів до активної екологічної діяльності;

• виховання в них негативного ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

Орієнтовні заходи

5-7 кл.

• Гра „Цікаве довкілля”.

• Конкурс „Природа засобами образотворчого мистецтва”.

• Екскурсії в природу.

• Ековікторина „Література і довкілля”.

• Літературні читання: „Довкілля і поезія”, „Поезія довкілля”.

• Конференції „Екологічні проблеми України”.

• Лекторій „Пізнай себе в природі”.

• Брейн-ринг „Екологія: поняття і терміни”.

• Екокрос.

• Створення альбому „Річки рідного краю”, „Природа рідного краю”.

• Зустрічі з працівниками природоохоронних організацій.

• Інтелектуальні екологічні ігри.

• Екологічні ринги „Я і природа”.

• Екологічні марафони „Дзвони Чорнобиля”.

8-11 кл.

• Брифінги: „Екоситуація на Україні”, „Стан малих річок Шепетівщини”.

• Диспути: „У світі екології”.

• Робота консультпункту „Екоосвіта”

• Анкета думок „Людина і природа”

• Конференції „Геополітичне становище України”

• Усні журнали „Екологічні проблеми Хмельниччини”

• Г/с „Я і моє місце в світі”, „Я і Природа”

• Написання наукових рефератів

• Захист наукових робіт

Традиційні заходи

• Дні науки на природничому профілі

• Осінній бал

• Конкурс новорічних композицій „Природа, майстерність і фантазія”

• Місячник екологічних знань

• День Довкілля (прибирання території НВК)

• Виставка газет на екологічну тему

• Конкурс „Чарівниця Осінь”

• Екологічний фестиваль

Напрямки виховної роботи

Виховна робота в навчальних закладах здійснюється за такими напрямками: громадське, моральне, національно-патріотичне, родинно-сімейне, трудове, естетичне, екологічне виховання.

Мета громадського виховання - виховати свідомого громадяни­на незалежної суверенної України з власним світоглядом, спрямо­ваним на розвиток демократичного суспільства; виховувати повагу до Конституції, національної символіки. Цей напрямок виховної роботи передбачає використання таких форм, як диспути, конфе­ренції, брейн-ринги, „круглі столи” тощо.

Моральне виховання спрямоване на розвиток в учнів соціаль­ної та громадської відповідальності, формування високоморальної особистості зі свідомою поведінкою. Моральне виховання передба­чає проведення класних годин, годин спілкування, тренінгів, дис­путів, уроків моралі, рольових ігор тощо.

Національно-патріотичне виховання полягає в прищепленні мо­лодому поколінню любові до рідної землі, Батьківщини; поширен­ні знань історії своєї країни, народу, його традицій, мови, народної символіки; у вихованні національної свідомості та самосвідомості. Система роботи з національно-патріотичного виховання включає в себе традиційні народні свята, виховні та класні години, тематич­ні вечори, бесіди, вікторини, конкурси читачів, екскурсії рідним містом, регіоном, відвідування історичного музею, виставок народної творчості, організація або участь у ярмарках типу „Народна іграшка”, створення куточку „Історія мого міста”.

Родинно-сімейне виховання передбачає виховання в учнів куль­тури поведінки в сім'ї, шанобливого ставлення до своєї родини, свого роду; формування доброзичливих гуманних взаємовідносин між усіма членами родини. Робота з родинно-сімейного виховання в школі передбачає проведення традиційних родинних свят, кон­курсів типу „Тато, мама, я - дружна сім'я”, конкурсів листівок, малюнків, сімейних фотоальбомів, міні-творів („Моя мама найкраща у світі”, „Батько”, „Мої сімейні обов'язки”), тренінгів, вихов­них годин, спільних екскурсій, культпоходів тощо.

Метою трудового напрямку є виховання працелюбної особистості готової до праці в сучасних умовах, надання знань з основ сучас­ного виробництва. Система роботи з трудового виховання включає традиційні чергування в класі, роботу на шкільному подвір'ї, екс­курсії на виробництва, ознайомчі бесіди, конкурси, виставки-ярмарки різноманітних виробів.

Естетичне виховання спрямоване на формування в учнів есте­тичної культури, смаку, почуття прекрасного, на духовне збага­чення особистості, розвиток творчих здібностей, виховання вміння емоційного сприйняття навколишнього світу. Естетичне виховання допомагає засвоєнню учнями знань з основ мистецтва, музики, народних ремесел. У системі роботи цього напрямку використову­ються елементи дитячої творчості: відвідування художніх музеїв, виставок, театрів, організація різноманітних конкурсів, виставок малюнків, квітів тощо.

Екологічне виховання має виховувати у молодого покоління дбай­ливе ставлення до природи, почуття відповідальності за навколиш­нє середовище, вміння визначити роль людини у природі. Такий напрямок роботи передбачає проведення різноманітних екскурсій на природу, вікторин з екологічних знань, бесід, круглих столів, читацьких конференцій, екологічних експедицій, трудових десан­тів, збору рослин, оформлення „зелених куточків”, клумб тощо.

Напрямок формування здорового способу життя має забезпечи­ти повноцінний фізичний розвиток молоді. Він передбачає виховання в учнів відповідального ставлення до збереження та зміц­нення свого здоров'я і виховання потреби в постійних заняттях фізкультурою, дотриманні режиму, санітарно-гігієнічних норм, пропагуванні здорового способу життя. Система роботи в цьому на­прямку включає проведення спортивних свят, Днів здоров'я, Днів фізкультури, виховних годин, бесід (наприклад про шкідливі звички), тренінгів, зустрічей з лікарями, спортсменами тощо; відвідування учнями різноманітних спортивних секцій, проведення спортивно-фізкультурних ігор, змагань, походів.

Функції класного керівника

Інформаційно-аналітична — передбачає збір і систематизацію даних про учнів та їхні сім'ї; аналіз стану навчально-виховного процесу в класі, збір відомостей про стан здоров'я учнів.

Мотиваційно-цільова — полягає у визначенні цілей та завдань виховної системи школи та класу.

Планово-прогностична — передбачає планування роботи класу, а також своєї діяльності та освіти, прогнозування особистісного рос­ту учнів та розвитку і становлення класного колективу.

Організаційно-виконавча — це забезпечення успішного вико­нання плану; надання допомоги в роботі класного самоврядування; робота з батьками, забезпечення участі класу в загальношкільному житті.

Контрольно-оцінювальна — полягає у здійсненні контролю за навчальним процесом, роботою самоврядування.

Регуляційно-кореляційна — передбачає здійснення корекції поведінки учнів, регулювання взаємовідносин у класному колек­тиві; забезпечення умов для всебічного розвитку особистості учнів і становлення класного колективу.

Усі функції класного керівника можна об'єднати у чотири блоки за основними видами діяльності.

1. Класний керівник вивчає:

• індивідуальні особливості учнів;

• стан здоров'я;

• особливості сімейного виховання;

• завантаженість під час навчальних занять;

• результати навчальної діяльності;

• поведінку під час занять та в позаурочний час;

• зайнятість у позаурочний час (відвідування гуртків, секцій тощо);

— схильність до певних навчальних предметів;

— психологічний мікроклімат класу;

• місце класного колективу в загальношкільній діяльності.

2. Класний керівник організовує:

• виконання запланованих заходів;

• роботу активу класу;

• проведення індивідуальної роботи з учнями;

• проведення батьківських зборів та індивідуальних зустрічей із батьками, участь класу в загальношкільному житті;

• власну методичну роботу та самоосвіту;

• взаємозв'язок із батьками та позашкільними установами;

— чергування учнів у школі, класі, їдальні тощо;

• прибирання закріплених територій.

3. Класний керівник контролює:

• успішність учнів у навчанні;

• відвідування уроків;

• додержання норм поведінки;

• виконання шкільних правил;

• ведення щоденника;

• виконання домашніх завдань, складання заліків, іспитів;

• відвідування додаткових занять;

• зберігання підручників та шкільного майна;

• додержання учасниками виховного процесу прав дитини.

4. Класний керівник допомагає:

• ліквідувати прогалини у знаннях учнів;

• вирішувати питання життєдіяльності класного колективу, батьківського комітету;

• розв'язувати конфлікти між учасниками виховного процесу;

• організовувати позаурочний час дітей;

• співпрацювати вчителям-предметникам із класом та окре­мими учнями;

• розв'язувати проблеми сім'ї та дитини.

Планування роботи класного керівника

Щоб скласти конкретний дієвий план виховної роботи, класному керівнику необхідно добре знати склад учнів класу, їх слабкі та сильні сторони, їхні прагнення та можливості, сімейні обставини. Тому перед складанням плану слід переглянути особові справи учнів, класний журнал характеристики, вивчити думки батьків, учнів.

Вимоги до складання плану

1. План має бути спрямований на виконання основного завдання школи - виховання громадянина України.

2. Конкретність: усі накреслені справи повинні мати чіткі завдання, конкретні терміни та реальних виконавців.

3. План має бути доступним стосовно віку та інтелектуально-морального потенціалу дітей.

4. Опора на учнівський колектив, сім'ю, громадськість.

Структура плану класного керівника

1. Психолого-педагогічна характеристика класу.

2. Мета та основні завдання виховання.

3. Виховні заходи.

4. Індивідуальна робота з учнями.

5. Заходи щодо охорони здоров'я.

6. Робота з батьками та громадськістю.

Методи виховної роботи

Метод виховання — це спосіб забезпечення умов для успішної самореалізації, самоаналізу й саморозвитку учнів. У професійній педагогіці виділяють чотири групи методів виховання, хоча ця класифікація досить умовна.

1. Методи формування особистості учня:

♦ педагогічний - метод розвитку в учнів творчих здібностей; нахилів; ї

♦ психологічний - метод розуміння мотивів поведінки учнів, оцінка їхніх учинків.

2. Методи організації діяльності учнів, формування досвіду:

♦ метод педагогічної вимоги - надання конкретних завдань із метою виявлення ставлення учнів до реальних життєвих подій;

♦ метод громадської думки — висвітлення думок колективи які впливають на формування певних рис особистості;

♦ метод привчання - дозволяє виробити позитивні норми по­ведінки учнів;

♦ метод вправ - автоматизоване виконання дій, доручень учнями, що дає можливість виявити такі риси, як ретельність, ста­ранність, вправність;

♦ метод створення ситуацій дозволяє поставити учня в умови, які б допомогли йому проявити риси свого характеру.

3. Методи стимулювання та корекції поведінки:

♦ метод залучення учня до творчості;

♦ метод заохочення до навчальної діяльності;

♦ метод покарання.

4. Методи самовиховання особистості:

♦ метод самозавдань - надання можливості учням самостійно ставити перед собою завдання й визначати пріоритети їх виконання;

♦ метод самозвітування перед собою, сім'єю привчає учнів відповідати за свої вчинки;

♦ метод самоконтролю - запис учнями власних, дій, вчин­ків - дає можливість виявити недоліки у своїй поведінці та подолати їх;

♦ метод самооцінки допомагає учням з'ясувати й оцінити свої можливості, здібності, поглянути на себе очима іншого.

До вибору методів роботи слід підходити індивідуально: один і той же метод, застосований у різних колективах, може дати не­схожі результати. Тому кожний педагог має добирати методи ви­ховання з урахуванням особливостей даного класного колективу та індивідуальних особливостей кожного учня.

ОРІЄНТОВАНА СХЕМА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОПЧНОГО АНАЛІЗУ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

І. Загальні дані про особистість

1. ПІБ ____________________________________________________________

2. Стать ___________________________________________________________

3. Дата народження _________________________________________________

4. Місце навчання ___________________________________________________

5. Клас ____________________________________________________________

6. Стан здоров'я (група, діагноз), фізичний розпиток (потрібне підкресли­ти): здоровий, фізично розвинений, часто хворіє, слабкий, чим хворів і як переносить захворювання ________________________________________________________

7. ПІБ батька, де і ким працює ________________________________________

8. ПІБ матері, де і ким працює ________________________________________

9. Ставлення батьків до своєї роботи ___________________________________

10. Участь батьків у громадській роботі _________________________________

11. Умови сімейного виховання: склад сім'ї, соціальний стан кожного члена сім'ї ___________________________________________________________________________

12. Матеріальні умови сім'ї (хороші, задовільні, незадовільні) _________________

13. Сімейний „клімат” (хороший, задовільний, незадовільний) ________________

14. Сім'я благополучна, функціонально неспроможна, конфліктна, роз­біжність у вимогах батьків, антипедагогічна, асоціальна _______________________________

15. Культурний рівень сім'ї _____________________________________________

16. Характеристика батьків як вихователів (займаються постійно, періо­дично, не займаються вихованням дитини) _________________________________________

17. Рівень взаєморозуміння батьків і дитини ______________________________

18. Мотиви відповідальності перед батьками (любить, жаліє, поважає, боїться)

___________________________________________________________________

10. Ставлення до навчання (позитивне, задовільне, незадовільне, індифе­рентне)

___________________________________________________________________

II. Психічні якості учня

1. Увага — довільна, мимовільна; властивості уваги — зосередженість (спостережливість як якість), стійкість, обсяг, розподілення, пере­ключення.

2. Пам'ять (образна, словесно-логічна, рухлива, емоційна), короткочасна та довготривала.

3. Мислення (наочно-дійове, наочно-образне, абстрактне).

4. Властивості розуму (самостійність, широта, глибина, гнучкість, швид­кість, критичність).

5. Інтереси, нахили (пізнавальні, професійні) до розумової, практичної, художньої діяльності, спілкування з людьми _______________________________

6. Спеціальні здібності: математичні, технічні, музичні, соматичні, лінг­вістичні, спортивні та ін.

III. Індивідуально-психологічні особливості школяра

1. Тип темпераменту (холеричний, сангвінічний, флегматичний, мелан­холічний)

2. Характер (цілісний, протирічний).

3. Темп роботи — швидкий, середній, полільний.

4. Якість роботи — хороша, задовільна, незадовільна.

5. Реакція на зовнішні подразнення — збуджена, урівноважена, по­вільна.

6. Включення в роботу та перехід до іншого виду діяльності: швидкий, повільний.

7. Риси характеру:

• ставлення до речей (бережливий — небережливий, охайний — не­охайний);

• ставлення до людей (альтруїст — егоїст, принциповий — безприн­ципний, щедрість — скупість, стриманий — нестриманий і т. ін.);

• рівень самооцінки (об'єктивна, завищена, занижена);

• ставлення до праці/навчання (відповідальний — безвідповідаль­ний, працелюбний — лінивий і т. д.).

IV. Емоційно-вольова сфера

Бали відповідають таким проявам рис особистості:

5 — позитивна риса проявляється видимо, характерно, чітко, ви­ражено, постійно, типово для особистості;

4 — позитивна риса частіше проявляється, ніж не проявляється;

3 — позитивна риса недостатньо точно виражена, як правило не проявляється;

2 — негативна риса особистості проявляється частіше, виражена помітніше;

1 — чітко виражена негативна риса, вона проявляється видимо, типово, постійно.

V. Характерологічні особливості (риси характеру, які виражають спрямованість)

VI. Інтелектуальні риси характеру

VII. Емоційні риси характеру

VIII. Риси характеру, які виражають ставлення до діяльності

IX. Риси характеру, які виражають ставлення до інших людей

X. Риси характеру, які виражають ставлення до самого себе

XI. Динамічні особливості особистості

XII. Позиція в колективі класу

1. Формальний лідер, неформальний лідер; пасивний, ізольований, від­торгнений

_____________________________________________________________________

2. Виконання громадських доручень у класі (активно, ініціативно, добро­вільно, тільки пунктуально, в'яло, примусово, погано, відмовляється від виконання)

___________________________________________________________________

3. Чи користується симпатіями колективу або окремої його частини ___________

______________________________________________________________________

4. Чи має надійних друзів, кого __________________________________________

5. Виконує у дружбі ведучу чи ведому роль _________________________________

6. Чи має надійних друзів поза школою, з якого соціального середовища ________

______________________________________________________________________

7. З членами колективу знаходиться в дружніх стосунках чи конфліктує ________

______________________________________________________________________

8. Чи користується авторитетом серед товаришів ___________________________

9. За що поважають чи не поважають _____________________________________

______________________________________________________________________

10. Чи пропускає уроки без поважних причин (рідко, часто, систематично)

_______________________________________________________________________

11. 3 яких предметів має незадовільні оцінки ______________________________

____________________________________________________________________

11. Чи вступає в конфлікти з товаришами по навчанню, як часто _____________

12. Чи вступає в конфлікти з учителями, як часто ___________________________

14. Чи рахується з думкою колективу, товаришів (завжди, рідко, не раху­ється)

___________________________________________________________________

XIII. Мікросередовище за місцем проживання

1. Зв'язок з групою підлітків негативного спрямування _____________________

2. Положення в групі підлітків: лідер, його помічник, рядовий член групи

____________________________________________________________________________

3. Чи здійснює правопорушення ________________________________________

4. Якщо здійснює, то як: свідомо, під впливом інших, випадково ______________________________________________________________________

5. Форми правопорушень: індивідуальні, групові, інколи групові _____________________________________________________________________

XIV. Соціальна спрямованість особистості

1. Соціальні потреби особистості:

а) потреби в спілкуванні ______________________________________________

б) потреба в навчанні _________________________________________________

в) потреба в колективній праці ________________________________________

г) потреба в громадській та інших видах діяльності ________________________

______________________________________________________________________

2. Спецпідготовка (відвідує гурток, спортивну секцію і т. д.) ___________________

3. Громадська активність (висока, середня, низька), виконує доручення ______________________________________________________________________

4. Інтереси особистості (суспільно значимі чи егоїстичні, стійкі чи нестійкі)

______________________________________________________________________

2. Мотиви навчання (високий моральний ідеал, позитивний приклад: одержання знань; прагнення не підвести клас, школу; набуття знань для майбутньої професії, здійснення мрії; страх бути покараним; пра­гнення виділитись; здобути користь для себе; одержати матеріальне заохочення);

3. Мотиви в громадській роботі (прагнення принести користь суспіль­ству, школі, колективу товаришів; мотиви самовиховання; позитивний приклад і високий моральний ідеал; прагнення виділитись; здобути користь для себе; одержати матеріальне заохочення)

___________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

8. Мотиви трудової діяльності (високий моральний ідеал, позитивний приклад; прагнення принести користь суспільству, школі, колективу товаришів; набуття трудових навичок і умінь; підготовка до майбутньої професії; прагнення виділитись; здобути користь для себе; одержати матеріальне заохочення)

___________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

Директор ______________ _____________________________

(підпис) (прізвище, ім'я по батькові)

Класний керівник _______________ __________________________

План-схема психолого-педагогічної характеристики класу

1. Загальні дані про учнів: вік, стать, особливості фізичного розвитку і здоров'я.

2. Соціально-психологічні параметри сім'ї та особливості сімейного ви­ховання учнів,

1. Психологія сімей:

а) за кількістю дітей у сім'ї;

б) за мірою повноти сімей;

в) за наявністю старших членів сім'ї, котрі проживають разом (одно-багатопоколінні сім'ї);

г) за ступенем гармонійності внутрішньо-сімейних стосунків;

ґ) за стилем родинного спілкування (авторитарні, демокра­тичні чи конфліктні сім'ї);

д) за характером ставлення до дитини (зацікавлені, турботливі, тривожні, відчужені, безконтрольні тощо).

2. Типові проблеми внутрішньо-сімейних стосунків і виховання дітей одного віку.

III. Особливості внутрішньо-колективних взаємин учнів і характер педагогіч­ного спілкування.

1. Психологічна структура класного колективу (аналіз ділової і неділової підструктур, проведений на основі соціометричних даних).

2. Диференціація та інтеграція в колективі (характеристика соціометричного статусу учнів, характер взаємодопомоги, наявність ціннісно-орієнтаційної єдності, психологічна сумісність характерів, відповідність оцінок і самооцінок учнів, згуртованість класу, рівень домагань у нав­чальній та інших видах діяльності).

3. Товаришування і дружба в класі (наявність і характер симпатій, ділове співробітництво, групи за інтересами).

4. Рівень соціальної та моральної зрілості класного колективу (став­лення до навчання, сформованість активної життєвої позиції, відпові­дальність, почуття обов'язку, громадська активність).

5. Особливості спілкування вчителя з учнями (наявність індивіду­ального підходу, його психолого-педагогічна доцільність, труднощі, про­блеми).

ІV. Характеристика творчого потенціалу класу (у навчальній, позанавчальній та виховній сферах).

V. Загальні висновки і психолого-педагогічний прогноз подальшого розвитку колективу.

Затверджую

Директор НВК №1___________________

«____» _____________________200 __ р.

АКТ

Обстеження житлово-побутових умов сім'ї

______________________________________________________________________

(ПІБ голови сім'ї)

Від «____»____________200__р. Місто (район) ________________________

Комісією в складі ___________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

(ПІБ, посада членів комісії)

проведено обстеження житлово-побутових умов сім'ї, що проживає за адресою:

______________________________________________________________________

______________________________________________________________________

Обстеженням встановлено, що сім'я складається із ____ чоловік

Батько _____________________________________________________________

(ПІБ, дата народження, місце роботи, навчання)

__________________________________________________________________________

Мати _________________________________________________________________

______________________________________________________________________

Діти (ПІБ, рік народження, де навчаються)

____________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

Інші члени родини

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

Характеристика батьків (або осіб, що їх заміняють)

____________________________________________________________________

___________________________________________________________________

(Чи займаються вихованням дітей, особиста поведінка,

___________________________________________________________________________

чи притягувались до відповідальності)

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________

У зв'язку з чим здійснено перевірку ____________________________________

(заява, скарга, планова перевірка)

Займають житлове приміщення ________________________________________

Санітарно-гігієнічні умови ____________________________________________

Наявність кімнати або робочого місця для дитини ________________________

Взаємовідносини в сім'ї (чи є проблеми у вихованні дітей, взаєморо­зумінні між членами сім'ї) ____________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

Соціальний стан сім'ї _______________________________________________

Потреби, прохання сім'ї _____________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Надана допомога ____________________________________________________

___________________________________________________________________

Висновки та пропозиції комісії

__________________________________________________________________

___________________________________________________________________

Підписи членів комісії

____________ ________________________________________________

(Підпис) (ПІБ)

____________ ________________________________________________

(Підпис) (ПІБ)

Пам'ятка щодо проведення годин спілкування

Мета проведення:

• вивчити індивідуальні особливості учнів під час неформального спілкування;

• пізнавати інтереси учнів, розуміти їхні переживання та мотиви поведінки;

• обговорювати поточні події класу, району, держави.

Форма проведення:

• вільне спілкування вчителя з учнями;

• бесіди на заплановані теми;

• обговорення актуальних статей із газет;

• обговорення кінофільмів, книжок, вистав;

• зустріч із цікавими людьми;

• усні журнали;

• засідання прес — клубу;

• виступи учнівських лекторських груп;

• дискусії;

• години спілкування;

• тренінги;

• екскурсії;

• політичне інформування учнів.

Тематика спілкування з учнями заздалегідь планується, однак поточні події у класі, школі, місті, державі можуть підказати тему, не заплановану раніше, тому план потрібно періодично коригувати.

Тривалість проведення виховних годин не регламентується. Як правило, вони тривають від 20 до 60 хвилин. На цьому занятті не потрібно перевіряти щоденники, обговорювати питання щодо запізнень. Це має бути урок національного виховання, складений відповідно до програм 1-11 класів.

Класний керівник повинен урізноманітнювати спілкування з учнями, пов’язувати його з повсякденним життям класу. Партнерський підхід, справедливе та об’єктивне ставлення до учнів забезпечить відвертість та об’єктивність спілкування класного керівника з учнями.

Різні форми проведення годин спілкування

Розбір ситуацій, рольові ігри, практичні заняття, записи старовинних пісень, легенд, переказів рідного краю, відтворення народних свят, звичаїв, уроки-подорожі до джерел рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, уроки етики, бесіди, диспути, дискусії, „сократівські бесіди”, „філософські столи”, рицарські турніри, шкільні або класні референдуми, аукціони ідей, прес-діалоги, мозкові штур­ми, лекції, усні журнали, уроки мужності, уроки громадянськості, бі­бліотечно-бібліографічні уроки, зустрічі, екскурсії, читацькі конфе­ренції, теоретичні конференції, години поезії, години музики, години живопису, конкурси, літературно-музичні композиції, заочні подоро­жі, відвідання кінотеатрів, музеїв, драмтеатру, трудові десанти, ту­ристські походи, спортивні змагання (різних видів), „круглі столи”, вікторини, аукціони виробів, розмови при свічках, психологічні прак­тикуми, турніри, концерти, виставки, прогулянки, „вечірні чаї”, дні іменинника, практичні заняття.

Методика підготовки та проведення класних зборів

Встановлення демократичних, гуманістичних взаємин у класі сти­мулює розвиток самодіяльності, ініціативи та самоврядування учнів. Такі стосунки формуються в ході всієї виховної діяльності класного керівника. Зокрема, у процесі надання допомоги учням у підготовці і проведенні класних зборів.

Мета класних зборів - розвиток учнівського самоврядування, згуртування первинного колективу, формування громадської думки, залучення всіх учнів до організаторської діяльності.

Головне завдання зборів - привчити учнів говорити, відстоюва­ти й аргументовано доводити власну думку, поважати погляди інших, вести дискусію тощо.

Класний керівник 5-го класу проводить збори кілька разів на мі­сяць з метою зробити спільні обговорення й вирішення питань колек­тивного життя звичними й необхідними для учнів.

Класний керівник 6-го класу створює умови для інтенсивного ово­лодіння учнями організаторськими уміннями та навичками, залучає всіх учнів до підготовки та проведення зборів, виконання їх рішень.

Класний керівник 7-го класу надає консультативну допомогу учням, які самостійно організовують і проводять збори.

Учні 8-11 класів проводять класні збори самостійно (класний керівник присутній, бере участь в обговоренні питань, висловлює свою думку).

Класний керівник на учнівських зборах має право:

• брати участь у роботі учнівських зборів Із правом одного голосу;

• надавати методичну допомогу організаторам зборів, не підмі­нюючи їх у роботі;

• володіти ініціативою скликання учнівських зборів і внесен­ня до порядку денного питання, пов’язаного із життям і діяльністю учнівського колективу;

• усебічно підтримувати громадську і творчу ініціативу, актив­ність учнів, їхню самостійність.

Класні збори вирішують усі питання життєдіяльності учнівсько­го колективу:

• планують та аналізують роботу класу;

• розподіляють громадські доручення, заслуховують звіти про їх виконання;

• готують пропозиції щодо оцінювання поведінки і суспільно ко­рисної праці;

• вирішують питання заохочення та стягнення тощо.

Схема аналізу класних зборів

1. Чи є актуальною тема?

2. Які конкретні завдання, проблеми вирішували збори?

3. Хто і як їх готував? Яка документація (доповідь, виступи, про­ект рішення і т. п.) була підготовлена до зборів?

4. Чи відповідали доповідь та виступи темі зборів?

5. Оцінка проекту рішення.

6. Роль класного керівника в ході підготовки і проведення зборів.

7. Результативність зборів.

Розробка години спілкування Тема. Ввічливість - доброта, повага й людяність

Основна мета

Учні зможуть: виявляти навички етичної поведінки.

Операційні цілі.

Учні зможуть:

• тлумачити значення ключових термінів: увічливість, доб­рота, повага, людяність, толерантність;

• формулювати висновки, що стосуються важливості прий­няття відмінностей для формування етичної поведінки;

• визначати співвідношення ключових термінів із духом толерантності;

• визначати рівень проявів толерантності у відповідному класі;

• розробляти тактику побудови етичної поведінки, заснова­ної на толерантності.

Навчальні технології: відкриття, керована дискусія, дидактична гра, колективна скульптура-пантоміма, рольова гра, аналіз ситуації, роздум, робота у великих групах, робота в малих групах, робота в парах індивідуальна робота.

Обладнання: роздаткові картки, плакати.

План заняття

І. Мотивація.

1. Звукове тло - лірична інструментальна музика.

1. Викладач пропонує учням висловити своє розуміння вис­лову Сервантеса „Ніщо не коштує так дешево й не ціниться так дорого, як ввічливість”.

II. Актуалізація.

1. Оголошення теми: „Ввічливість - доброта, повага й лю­дяність”.

2. Оголошення цілей.

3. Роз’яснення ключових термінів (робота в 5-ти групах з метою обговорення термінів, розробка спільного визначення й запис його на плакаті, порівняння цього визначення із визна­ченням тлумачного словника).

III. Основна частина.

1. Гра „Витинанка”. Умова: всі вказівки виконуються відра­зу, без додаткових пояснень. Учням пропонується дотримува­тись однакових інструкцій, працюючи з однаковими аркушами паперу. „Розділити аркуш на 4 частини, зрізати правий верхній кут, скласти фігуру навпіл, закруглити ножицями гострий кут, скласти фігуру навпіл, відрізати прямий кут, розгорнути аркуш, розглянути отриману фігуру. З чим вона асоціюється? Чому отримані витинанки відрізняються, усі ж виконували однакові інструкції?”.

2. Коротко сформулюйте висновок з цієї вправи, розкрийте її сенс.

Висновок: витинанки, отримані в ре­зультаті вправи, вийшли різними, бо всі ми різні. Кожне вимовлене слово по-різному сприймається і пробуджує в нас різноманітні емоції й реакції. Від того, що витинанки неодна­кові, загальна картина лише виграє - вона стає різно­манітнішою й видовищнішою. Так само різняться люди - зовнішністю (раса, шкіра, стать, вік, фігура тощо) і внутрішнім світом (характер, світогляд, віра, політичні погляди, культура, освіта тощо). Доброта, ввічливість, людяність, як і інші якості, більше чи менше притаманні кожній людині. Відмінності, що існують між людьми, є предметом особистісного збагачення кожного з нас. Якість суспільства залежить від того, як уживаються одне з одним люди, які його складають, від того, наскільки вони сприймають одне одного, навчаються одне в одного і підтримують одне одного заради спільної мети - безперервного покращення матеріального й моральне комфорту кожного.

3. Робота в малих групах. Учні об’єднуються в 4 групи, кожна з яких отримує завдання:

• Визначити позитивні сторони толерантності.

• Дати короткий опис толерантної людини.

• Представити ситуацію прояву нетерпимості, що відбулася в їхньому класі.

• Знайти кілька причин нетерпимості й описати наслідки її прояву.

Результати мають бути представлені нетрадиційним спосо­бом: інсценівкою, символічними малюнками, пантомімою, колек­тивною скульптурою.

4. Робота в парах. Учням роздаються аркуші з переліком ознак нетерпимості і пропонується визначити, якою мірою кожен з показників притаманний їхньому класові, оцінюю­ чи індикатори за такою шкалою: 1 бал (ні, ніколи), 2 бали (рідко), 3 бали (часто), 4 бали (так, постійно). Ведучий посередник підраховує суму балів і показує на імпровізованому термометрі „тем­пературу” нетерпимості в колективі.

5. Педагог пропонує учням розробити шляхи подолання інтолерантності, щоб клас став толерантним і комфортабельним для всіх середовищем. Пропозиції записуються на плакаті таким чином, щоб з них склався Кодекс етичної поведінки для конкретного класу.

IV. Закріплення матеріалу.

• Перерахуйте якості, необхідні для спільного проживання.

• Зробіть висновки з приводу співвідношення „дух терпи­мості / етична поведінка”.

Перевірка досягнення мети.

Додаток 1

Етика людських стосунків у різних релігіях

Буддизм

Кожен має п’ять можливостей відповідати потребам своїх друзів і знайомих: щедрість, ввічливість, товариськість, ставлення до них, як до себе, і цілісність (лишатися вірним своїм словам в усіх справах).

Конфуціанство. Не чини з іншими так, як не хотів би, щоб чинили з тобою.

Християнство. Поводь себе з людьми так, як хотів би, щоб вони поводили себе з тобою.

Індуїзм. Не роби іншим того, що завдало б болю тобі, якщо б з тобою так учинили.

Іслам. Не вірує той, хто не бажає братові (ближньому) своєму того чого бажає собі.

Даосизм. Радій успіхові сусіда свого, як своєму успіхові і невдачу йог: своєю невдачею вважай.

Додаток 2

Деякі показники толерантної поведінки

Мова - учні не вживають образи стосовно один одного. Вони припускають спілкування іншими мовами й поважливо ставляться до іншомовних, виявляють увагу до тих, хто лише починає вивчення офіційної мови навчального закладу. Умови в класі - рівні для всіх. Усім дітям відкритий доступ до всіх уроків та позашкільної діяльності. Кожен прагне сприяти створенню сприятливого навчального клімату.

Соціальні стосунки - вчителі й учні поважливо й добро­зичливо спілкуються одне з одним, учні поважливо спілкуються між собою.

Прийняття рішень - при прийнятті будь-якого рішення враховується думка кожного. Із дорослішанням учням надається можливість дискутувати, приймати рішення стосовно зростаю­чого обсягу питань, котрі становлять для них інтерес. У шкільно­му середовищі учні накопичують демократичний досвід.

Стосунки більшість - меншість - учителі й учні з повагою ставлять ся до учнів з певних культурних, релігійних, етнічних чи мовних груп. Учні мають можливість ознайомитись із традиціями цих меншин. Шкільна програма передбачає вивчення досвіду й думки меншин.

Знаменні події - незалежно від статі й приналежності до культурних, релігійних, етнічних чи мовних груп, учні рівноп­равно беруть участь у традиційних шкільних чи місцевих свя­тах, урочистостях.

Культурні свята й заходи - в навчальному закладі відзначаються традиційні свята культурних груп, представлених у колек­тиві, школа бере участь у їх святкуванні.

Релігійний аспект - поважаються релігійні переконання всіх дітей. Вони мають можливість розкрити друзям суть своєї віри й релігійної практики.

Співробітництво між групами - дуже поширена практика інтерактивного навчання й роботи в малих групах. Викладачі слідкують за тим, щоб у таких групах була представлена більшість культурних та інших меншин.

Вважається, що в групах, де спостерігається більшість із наведених ознак, стосунки є толерантними.

Додаток 3

Деякі пропозиції щодо попередження кепкувань у школі

• Бути пильними, щоб якомога раніше виявити випадки кепкувань.

• Співробітничати з іншими викладачами з метою виявлен­ня шляхів подолання ситуації та завчасного застосування найефективніших із них.

• Заохочувати міжособистісні стосунки між учителями й уч­нями, засновані на співробітництві й солідарності.

• Підкреслювати важливість людської гідності та прищеп­лювати учням розуміння прав людини й повагу до них.

• Стимулювати учнів до усвідомлення природи й наслідків насильства й залякування.

• Допомагати учням усвідомити поняття ненасильства й не­обхідність вироблення якостей відповідної поведінки, стимулю­вати їх інтенсифікацію.

• Формувати навички розв'язання проблем і трансформації конфліктних ситуацій.

• Консолідувати стосунки між викладачами й батьками, на­вчальним закладом і громадою, бо такі кепкування не є особи­стою проблемою, а стосуються інтересів усього суспільства.

Життя – найвища цінність Виховний захід для учнів 10 класу

Мета: донести до свідомості учнів, що людське життя - найдорожчий скарб й найзагальніше покликання кожної людини - жити гідно серед людей; спонукати їх до роздумів про сенс, мету, девіз, цілі життя; до висловлювань можна залучати батьків;сприяти морально-естетичному вихованню учнів; розвивати мислення, творчу уяву, вміння переконливо обстоювати свої погляди, обґрунтовувати власні-судження.

Життя - ріка. Вона буває криштальною або мутною, місцями брудною, інколи міняє русло, уповільнює свій біг чи стає швидкою, бурхливою, повнокровною. Хто сміє стверджувати, що вона неправа?

(На дошці плакати з висловами)

1. Життя людини неповторне, то чи є сенс його перетворювати в ад?

2. Не живите временно. Каждый день невосполним, черновиков жизнь не пишет, а потому живите сразу набело - без помарок.

3. Найголовніше в житті - коли тебе розуміють.

Найважливіше в житті - коли ти комусь потрібний.

Найчудесніше в житті - коли ти коханий коханою.

4. У житті є дві цілі: спочатку отримати те, чого бажаєш, а потім - насолоджуватись тим, тільки наймудріші досягають останнього.

Хід заходу

Ведучий. Найцінніше, що є у людини, - це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній своє. Довге чи коротке, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі, бо воно одне-єдине. Життя людське найдорожчий скарб. Воно - як безхмарний простір, як чарівна скриня, що наповнена скарбами долі, як бездонна криниця, повна кришталевої цілющої води, яку хочеться безперестанно пити і пити. Таємниця життя... Вона хвилювала людей завжди з того часу, як вони усвідомили себе живими істотами.

► (Метод „Мікрофон”)

Уявіть, що у вас в руках мікрофон і вам потрібно висловити свою думку. Тому інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, бо право говорити має лише той, у кого "мікрофон".

Запитання до учнів.

Дати поняття: "Що ж таке життя людини?"

"Що є його основою?"

(Відповіді учнів: можливість, мрія, краса, кохання, боротьба, удача, гра, таємниця..., які записують на дошці).

► (Метод „Інтерв 'ю”)

Звернути увагу учнів на вислів на плакаті 1.

Спробуємо з'ясувати у чому сенс нашого життя?

(Запитання для учнів.)

• Чого варте життя?

• Як його оцінити?

• У чому ви вбачаєте сенс людського життя?

• Навіщо ми приходимо у світ?

• Для чого ми живемо?

(Відповіді учнів: вдало вибрана спеціальність, хороша сім'я, здорові і гарно виховані діти; приносити користь суспільству).

Висновок: сприяти прогресу людства.

(Робиться запис на дошці).

► Спробуємо визначити що є девізом нашого життя.

(Звернути увагу на вислів на плакаті 2).

Конституція Укр. Ст. 3: "Людина, її здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави."

(Запитання для учнів)

• Як, на вашу думку, втілюється вище сказане у повсякденне життя?

• Чи виконує завжди держава свої обов'язки перед людиною?

- Чи вмієте поводити себе так з людьми, щоб вас любили, розуміли й охоче приходили на допомогу?

- Чи цікаво вам жити?

Висновок: Взяти "якомога більше" від життя.

► (Звернути увагу на вислів на плакаті 3).

Добро - основа загальнолюдських етичних орієнтирів. Існує принцип, згідно з яким з іншими можна поводитись тільки так, як би хотів, щоб поводилися з тобою. Тобто, ображаючи людину, ти нібито даєш згоду на те, щоб ображали тебе самого.

Мабуть, все ж таки існує у світі баланс зла і добра, своєрідні терези, куди складаються всі людські справи. Коли перехиляються терези під вагою зла, тоді наступає у світі безладдя, виникає страх і всюди панує смерть. Коли ж переважує добро, то світ отримує відпочинок від війн, страждань, і життя розквітає на землі.

Спробуємо визначити найбільшу мету нашого життя. Для цього скористаємось ефективним і добре відомим інтерактивним методом (Метод "Прес").

1. Сядьте так, щоб ви почувались зручно і невимушене.

2. Прошу висловлювати свої ідеї.

(Якомога більше ідей, тому що кількість породжує якість).

Ви маєте можливість висловити свою думку з даного питання за такою формулою.

(Відповіді учнів).

Висновок: творити добро.

(Робиться запис на дошці).

► (Звернути увагу на вислів на плакаті 4).

Спробуємо визначити цілі нашого життя. Для цього скористаємось ефективною і добре відомою інтерактивною методикою, як "Робота в групах ".

(Поділ на 3 групи відбувається за допомогою різнокольорових фішок.

Кожна група отримує питання-підказки, які допоможуть визначити цілі життя. Після 4-5 хвилин відведеного часу представник від групи звітує про спільне рішення групи).

Питання для груп:

1) - Чи може людина бути творцем і господарем свого життя?

• Що означає "вміти жити"?

• Чого ви хотіли б, і що можете змінити у своєму житті?

2) - Чого ви прагнете у житті?

• Чи є у вас якась життєва позиція? Якщо є, то яка вона?

• Чим вимірюється життя? (Не роками, а тим, що здійснено).

3) - Чим визначається цінність людського життя?

• Що може зробити людина для подовження свого життя?

• Чи завжди людина повинна дорожити своїм життям? Чи коли у ньому більше незгод, ніж радощів, чи навпаки?

- Що головне у житті: мати чи вміти? Бути чи мати?

Висновок: полишити слід на землі.

(Робиться запис на дошці).

Учням та присутнім батькам роздаються пам'ятки.

Життя - це можливість. Скористайся нею.

Життя - це краса. Захопися нею.

Життя - це мрія. Здійсни її.

Життя - це виклик. Прийми його.

Життя - це обов'язок твій насущний. Виконай його.

Життя - це гра. Стань гравцем.

Життя - це багатство. Не розтринькай його!

Життя - це надбання. Борони його.

Життя - це кохання. Насолодися ним сповна.

Життя - це таємниця. Пізнай її.

Життя - це долина сліз. Здолай усе!

Життя - це пісня. Доспівай її до кінця.

Життя - це боротьба. Стань борцем.

Життя - це безодня невідомого. Вступи в неї без страху.

Життя - це удача. Шукай цю мить.

Життя таке чудове - не змарнуй його!

Це твоє життя. Виборюй його!

Мати Тереза

(Зображення малюнка на дошці).

„Як досягти успіху”

Година спілкування для учнів 9 класу

Мета: визначити поняття „успіх”; дати можливість дітям впевнитися, що успіх залежить від власних зусиль і від співпраці з іншими; сприяти розвитку чітких життєвих орієнтирів; виховувати прагнення до позитивних вчинків; уміння створювати ситуацію успіху.

Той , хто хоче, робить більше, ніж той хто може.

Випадкових перемог не бував. Успіх приходить до тих, хто рухається вперед, до тих, хто розподіляє свої сили з розумом.

Людина лише там чогось домагається, де вона сама вірить у свої сили.

Л. Фейербах

Успіхи свідчать про те, на що ти спроможний, а невдачі - про те, чого ти вартий. Людина зростає тоді, коли тягнеться вгору.

М. Горький

Життя щоденно ставить людину перед необхідністю вибору - прийняттям відповідальних рішень. Життєвий шлях особистості багато в чому залежить від того, наскільки вона здатна пізнати світ і себе, свідомо визначити мету і підпорядкувати їй свою діяльність.

Кожен хоче чогось досягти у житті, щоб мати можливість пишатися собою. Чому ж одному це вдається, а іншому ні? Адже людина має реальні можливості керувати власним життям і розвитком, розвивати власне „Я”, досягати відчуття впевненості й надійності. Життєва мета людини спрямована на досягнення добра, щастя, успіху.

Саме про успіх, шляхи його досягнення і піде сьогодні мова .

Спочатку спробуймо дати визначення поняттю „успіх”. Що ви розумієте під цим словом ?

( Метод „Мозкового штурму” )

Для цього скористаємось ефективним і добре відомим інтерактивним методом.

1. Сядьте так, щоб ви почувались зручно і невимушено.

2. Прошу висловлювати свої ідеї.

3. Записувати їх на дошці мірою надходження.

(Якомога більше ідей, тому що кількість породжує якість). (Відповіді учнів).

А тепер звернемося до інформаційного центру.

Згідно з визначенням Великого тлумачного словника сучасної української мови, успіх - позитивний наслідок роботи, справи, значні досягнення, удача, талант;

• громадське визнання, схвалення чого - небудь, чиїхось досягнень;

• визнання кимось чиїх - небудь позитивних якостей, особливостей; захоплення з боку осіб іншої статі.

УСПІХ - це те , чого бракує, на жаль, більшості з нас. УСПІХ - те, чого кожен хотів би досягти.

Чи знаєте ви видатних людей, які досягли успіху в житті?

(Метод „Прес”)

Ви маєте можливість висловити свою думку з даного питання за такою формулою.

Я вважаю, що...	Висловлюєте свою думку, пояснюєте, у чому полягає ваша точка зору.
...тому, що	Пояснюєте, на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції.
наприклад...	Наводите факти, що демонструють ваші докази.
Таким чином...	Узагальнюєте свою думку, робите висновок.
(Отже...)

(Відповіді учнів).

Навіть видатним людям потрібно було наполегливо працювати, щоб розвивати закладені здібності й досягти успіху. Тож немає сенсу переконувати, що талановита людина може досягти певних успіхів, коли вірить у себе і знає, що в неї вистачить сил, аби здійснити свою мету.

(Метод „Мікрофон”)

Уявіть, що у вас в руках мікрофон і вам потрібно висловити свою думку. Тому інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, бо право говорити має лише той, у кого „мікрофон”.

Запитання до учнів.

• Чи вважаєте ви себе успішними людьми?

• Чи досягли ви певного успіху ?

• Що ви відчували в цей момент ?

• Чи надавав вам хтось допомогу ?

• Як ви вважаєте, від чого залежить ваш успіх ?

Успіх у справах та особистому житті залежить від багатьох чинників. Наша власна настанова - готовність діяти за визначеною схемою, спрямуванням. Одні чекають допомоги, інші готові самі допомагати, ще інші орієнтуються, а хтось покладається на власні сили у вирішенні певних проблематичних ситуацій.

(Метод „Мозкового штурму”)

Якими якостями потрібно володіти, щоб досягти успіху?

(В малих групах відбувається обговорення питання. Потім доповідач від кожної групи має представити той аспект, тобто одну із якостей, яку обговорювали. Представник кожної групи записує свій аспект на дошці.

Кожна група серед представлених якостей визначає ту, яка, на їхню думку є основною.)

Хочу сказати, що всі ми досягли успіху в житті, адже добре здоров'я, мирне середовище, хороші батьки і рідні, прекрасні друзі - це вже і є успіх.

Кожен із нас пережив почуття задоволення після вдалого завершення якоїсь справи. І кожному знайоме почуття незадоволення собою після невдачі. Зараз ми спробуємо визначити складові успіху.

• Що найперше має визначити для себе людина ?

(Відповіді учнів). (Мету)

• Якою може бути ця мета ?

(Відповіді учнів). (Духовна. Матеріальна. Добра чи погана ).

Коли людина ставить перед собою якусь мету, вона таким чином мимоволі себе оцінює. Якщо ставить перед собою завдання здобути всі матеріальні блага, то й оцінює себе на рівні цих благ: як власника автомобіля останньої моделі, як господаря розкішної дачі чи як частину свого меблевого гарнітуру.

Якщо людина живе, щоб приносити людям добро, полегшувати їхні страждання під час хвороби, то й оцінює себе на рівні своєї людяності. Вона ставить собі мету, гідну людини.

Ще Цицерон говорив: „Краща у світі мета - стати хорошою людиною” . Отже, перше, що необхідно, це мета або цілеспрямованість.

• Чи досягне успіху людина, зневірена у власних силах ?

(Відповіді учнів).

Таким чином, для успіху потрібна впевненість.

Так, коли сходиш до вершини, то це схоже на те, як піднімаєшся вгору сходами. Якщо тебе залишила впевненість, то йти стає ще важче, коли ж упевненість із тобою , то дорога до успіху вже ближче, і йти стає легко й цікаво.

Щоб домогтися бажаного результату, слід докласти максимум зусиль, наполегливо працювати. Отже, необхідною складовою є також наполегливість і працелюбність.

- Що необхідно для досягнення професійного успіху ?

( Відповіді учнів ).

Необхідні знання і крапля таланту. Але й без таланту люди досягають успіху.

- Чи багато досягне у житті песиміст ?

( Відповіді учнів ).

Для кожної справи потрібен відповідний настрій, тоді справа йде швидше і краще. Звичайно, що від чорних думок, постійних турбот і песимізму якість життя не поліпшиться. Коли людина у поганому настрої, вона забуває, що може багато і що вона сильна. Отже, важливе значення для успіху має настрій, оптимізм.

Раціонально поєднавши ці складові - цілеспрямованість, упевненість, наполегливість, працелюбність, знання, талант і оптимізм - маємо пряму дорогу до успіху.

Успіх приходить лише для того, хто його прагне, хто вміє максимально використовувати все найкраще із власних внутрішніх ресурсів. Не чекайте, що хтось відкриє вас, відкрийте себе самі, скажіть собі : "Я хочу, я можу, я зроблю".

Щастя й успіх - у ваших руках !

А тепер давайте співставимо, порівняємо з тезами, які запропоновані фахівцями.

Пам'ятка „Як досягти успіху в житті” .

• Постав перед собою реальну мету.

• Склади власну схему досягнення успіху.

• Розвивай силу волі.

• Не зупиняйтеся на досягнутому.

• Учися працьовитості й наполегливості.

• Думай про позитивне.

• Умій захоплюватися справою.

А зараз я пропоную вам тест „Чи здатні ви досягти успіху ?”

1. Успіх у справах, на мій погляд , забезпечується:

1. допомогою друзів; Б) спільною роботою; В) моєю цілеспрямованістю.

2. Дружба для мене:

1. підтримка; Б) співпраця; В) самоствердження.

3. Потрапивши у несподівану, ризиковану ситуацію, я:

A) шукаю допомоги; Б) покладаюсь і на себе, і на партнерів;

B) приймаю рішення і вживаю необхідні заходи самостійно.

4. Справжній професіонал, на мою думку, відрізняється:

1. посидючістю і дисциплінованістю; Б) підготовкою; В) рішучістю.

5. Яка з геометричних фігур вам найбільше подобається:

1. квадрат; Б) круг; В) трикутник.

6. Коли мені сподобалась особа протилежної статі, я :

А) чекаю від неї ініціативи; Б) поступово входжу в контакт з нею;

В) говорю про це їй (йому) відразу й рішуче.

7. У компанії, де є багато незнайомих, я:

1. відчуваю себе „не у своїй тарілці”; Б) знаходжу спільні теми і контакт;

2. відпочиваю, не звертаючи увагу на присутніх.

8. Під час публічного виступу ( відповіді перед класом ) я:

A) соромлюся, хвилююся; Б) шукаю взаєморозуміння у слухачів;

B) дістаю задоволення від власного голосу.

9. Для вирішення ризикованих складних справ краще брати людей:

A) надійних; Б) розумних і старанних; B) самостійних і незалежних.

10. Доля, на мою думку, це:

A) неминучість; Б) поєднання везіння і невезіння; B) здібність самому творити своє життя.

За кожен варіант А поставте собі 1 бал, за кожен варіант Б - 3 бали, за варіант В - 0 балів. Підрахуйте загальну суму балів .

Інтерпретація результатів:

Якщо ви набрали 10-15 балів : на жаль, ви не можете самі впоратися із проблемою. Складність вашого етапу у закоренілій настанові, що ви немічні, до того ж не бажаєте змінити ситуацію. Низьке самооцінювання - основна завада на шляху досягнення успіху, його слід позбутися .

Сума балів 16-22 свідчить про ваші завищені амбіції. В окремих випадках ви можете досягти успіху. Але ваші самовпевненість і егоїзм дратують багатьох і стають причиною конфлікту із вами. Вам потрібно орієнтуватися на співпрацю та інколи чинити наступ на власне "Я".

Якщо ви набрали від 23 до 30 балів, вас можна привітати. Ви знайшли правильний шлях до досягнення успіху. Ваші амбіції виявляються тільки там, де це необхідно. Люди вас розуміють і готові з вами співпрацювати. Так тримати!

Успіх приходить лише до того, хто його прагне, хто вміє максимально використати все найкраще із власних внутрішніх ресурсів. Не чекайте, що хтось відкриє вас, відрийте себе самі, скажіть собі : „Я хочу, я можу, я зроблю”. Щастя й успіх - у ваших руках !

„Золоті правила” для учнів

1. Собори душ своїх бережіть (О.Гончар).

2. Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі та щоб довголітнім був ти на землі (пророк Мойсей).

3. Поспішайте робити добро. Духовне добро. Воно в стократ цінніше від матеріального (О. А. Захаренко).

4. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, - я сам перший люблю (Г.С.Сковорода).

5.Ніколи не думай, що ти вже все знаєш. І як би високо тебе не оцінювали, завжди май мужність сказати собі: я - неук (І. Павлов).

6. Учням, щоб досягти успіхів, треба наздогнати тих, хто попере­ду, і не чекати тих, хто позаду (Аристотель).

7. Не кажи „не вмію”, а кажи – „навчуся” (Народна мудрість).

8. Не можна ледарювати, коли всі працюють (В.Сухомлинський).

9. Вчитися дозволено і у ворога (Овідій).

10. Ніколи не турбуйте інших через те, що можете зробити самі.

11. Дорогу здолає той, хто йде.

12. Бери вершину і матимеш середину.

13. Людина зростає тоді, коли тягнеться вгору (М.Горький).

14. Бути сильним - добре, бути розумним - удвічі краще!

15. Розумний знайде вихід зі скрутної ситуації, а мудрий у неї не потрапить.

16. Без бажання все важке, навіть найлегше.

17. Гарно і коротко - удвічі гарно. Погано і недовго - вже не так погано.

18. Приймайте всі речі з най­легшої сторони.

19. Не вміти добре виражати свої думки - недолік, але не мати самостійних думок – набагато більший; самостійні ж думки ви­ пливають лише із самостійно набутих знань (К.Ушинський).

20. Фізична краса - не постійна, моральна - відносна, а духов­на краса - вічна.

Найпоширеніші інтерактивні технології

„Мозковий штурм”

Ситуації, у яких застосовується „мозковий штурм”:

♦ розв’язання проблем класу або конфлікту;

♦ подання нової інформації або теми, коли необхідно з’ясувати, що знають учні з цього питання, та підготувати їх до сприйняття нового матеріалу;

♦ виконання творчої роботи (учні пропонують варіанти діяль­ності).

„Мозковий штурм” може застосовуватися окремо або під час проведення якогось заходу.

Як проводити „мозковий штурм”? Оберіть тему, сформулюйте її у вигляді запитання, наприклад: „Для чого людині необхідно ви­вчати власний характер?”, „Що таке дружба?”, „Які є права люди­ни?”, „Які ми маємо обов’язки?”, „Як провести канікули?”, „Як зробити класну кімнату красивою?”. Сформульовані запитання запишіть на видному місці та запропонуйте учням подумати й ви­словити свої ідеї, пропозиції. Класний керівник фіксує кожну нову ідею на дошці. Перелік цих ідей може використовуватися як добір вдалих чи невдалих у подальшому розвитку пропозицій.

Правила проведення „мозкового штурму”:

1. Усі ідеї записуються без коментарів.

2. Висловлювання не оцінюються з позиції „правильно - не­правильно”.

3. У класі необхідно створювати позитивну емоційну налаштованість.

4. „Мозковий штурм” будується на ініціативі учнів, будь-який примус неприпустимий.

5. Ведучий (педагог), за бажанням учасників, висловлює свою думку, не претендуючи на її правильність.

Робота в парах або групах

Працюючи в парах або групах, учні вчаться використовувати й осмислювати власний досвід. Такий метод роботи сприяє форму­ванню навичок співпраці в колективі, вихованню поваги до одно­літків.

Робота в парах застосовується як окрема форма діяльності або як частина якогось заходу. Групи можуть формуватися за такими критеріями:

♦ зміст роботи та поставлених завдань; ♦здібності учнів;

♦статева приналежність; ♦стосунки в класі.

Однак слід пам’ятати, що можливість виявити здібності дити­ни, розкрити її індивідуальність дає довільне формування групи. Ви можете об’єднати дітей за формальними ознаками, наприклад за датою народження (одна група складається з тих, хто народив­ся влітку, друга - восени, третя - взимку, четверта - навес­ні); за першою літерою імені або за кольором заздалегідь обраної картки. Можна також розрізати на рівні частини декілька пошто­вих листівок та сформувати групи шляхом складання частин в одне ціле або роздати картки з буквами якихось слів: склавши слово, учні об’єднуються в групу. Не забудьте врахувати кількість дітей у класі, щоб розподіл був достатньо рівномірним і група складала­ся не менше ніж із трьох-чотирьох учнів. Розподіліть ролі в групі, враховуючи бажання учнів (дайте дітям можливість висловитися, але не наполягайте).

Після розподілу ознайомте дітей з правилами роботи в групі: під час виступу окремого учня решта повинні спочатку слухати, а потім обговорювати виступ; перебивати та заважати не слід.

Основні ролі в групі: секретар, спікер, охоронець часу.

Обов’язки секретаря:

— занотувати всі виступи;

• вимагати від груп спільної роботи;

• стежити за проведенням обговорення.

Обов’язки спікера:

—доводити до відома всіх учасників результати роботи групи;

• стежити за планом роботи;

• слідкувати за записами секретаря;

• активізувати та заохочувати групу до роботи;

• стежити за дисципліною в групі;

• контролювати виконання завдань;

• підбивати підсумки роботи;

• визначати порядок виступу групи.

Основний обов’язок охоронця часу - стежити за часом вико­нання завдань.

Додаткові ролі в групі: художник, журналіст, літописець, інфор­матор, набірник тексту, фотограф тощо. Вони функціонують, якщо група працює тривалий час у сталому складі.

Група може виконувати різні завдання: обговорювати якісь шкільні або суспільні проблеми, готувати проекти, виписувати га­зети, чергувати, розробляти різні ідеї, готувати свята, вистави, вес­ти літопис школи тощо. Як правило, група об'єднується для акуму­ляції ідей на деякий час (від 10 хвилин до 1 - 1,5 місяця).

Дискусія (в групі або класі)

Дискусія дозволяє виявити позицію всіх членів колективу щодо проблеми обговорення. Обговорювати можна заплановані питання або імпровізовані теми. Робота буде ефективною, а дискусія відвер­тою, якщо створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Для цього класний керівник мусить заздалегідь продумати:

• дату проведення дискусії;

• варіанти розташування меблів;

• спосіб розміщення учнівських груп;

• форму діалогу (гра, знайомство тощо).

Обов’язково обговоріть правила або принципи ведення дискусії. Нехай їх запропонують члени групи. Кожна група може обрати три - п’ять правил, які дозволять злагоджено працювати в колек­тиві. Правила обов’язково слід оформити на великому аркуші або записати на дошці. Учні мають їх бачити і звертатися до них під час обговорення.

Правила ведення дискусії.

1. Висловлюватися по черзі.

2. Дотримуватися теми.

3. Не критикувати думки інших, не заважати висловлю­ватися.

4. Дотримуватися регламенту.

5. Не спізнюватись, не виходити під час обговорення.

6. Бути активним.

7. Виявляти доброзичливість, бути уважним.

8. Дотримуватись конфіденційності.

9. Не пліткувати.

10. Не насміхатися над невпевненими.

11. Допомагати одне одному.

Ефективність дискусії залежить від ведучого (педагога), який ак­тивізує групу, ставлячи запитання. Варто уникати запитань, на які можна відповісти „так” або „ні”. Розпочинайте запитання слова­ми „як”, „чому”, „який”, „де”, вимагаючи розгорнутої відповіді. Класний керівник мусить буди уважним до кожного; стежити за тим, щоб висловлювалися всі бажаючі; заохочувати учасників, дя­кувати їм за виступи. Не варто допускати, щоб один або два учасни­ки взяли всю ініціативу на себе. У разі необхідності зупиніть їхній виступ словами: „Дякуємо. А тепер послухаємо інших” або „Тепер надамо слово решті учнів”. Дискусія в групі - це один із способів організації ефективного спілкування, виявлення різних позицій, навчання співпраці.

Рольова гра

Класний керівник у процесі імітації реальних подій може з’ясувати ставлення учнів до різних життєвих ситуацій, їхню по­зитивну чи негативну налаштованість.

Рольова гра - це своєрідна маленька п’єса, в якій драматургіч­ний талант „акторів” не є головним; на перший план виступають почуття, досвід, уміння, що з’явилися в результаті гри. У рольовій грі учні мають змогу діяти „тут і зараз”. Класний керівник мусить чітко визначити ідею та дати завдання „акторам”. Необхідно також пояснити особливості ролі та сформулювати загальну мету рольової гри. Ця форма роботи може виступати як окремий ціліс­ний елемент уроку, години спілкування тощо або як частина іншої форми роботи.

Перед проведенням рольової гри сформулюйте тему, яка ляже в основу учнівської діяльності, наприклад „Особистість і колек­тив”. Далі детально продумайте сценічні ситуації та визначте кіль­кість необхідних дійових осіб. Розподіліть ролі серед учасників, поясніть, як треба працювати групами чи класом, вирішіть, хто буде контролювати перебіг гри. Складіть план-сценарій.

Після проведення гри дайте учням час на обмірковування того, що бачили або інсценували. Проведіть обговорення, підбийте підсумки. Слідкуйте за тим, щоб учні „вийшли” зі своїх „ролей”. Не приму­шуйте шукати однозначно правильні відповіді. Сприймайте різні точки зору, не нав’язуйте своє бачення. Рольову гру слід проводити з обачністю, враховуючи почуття учнів та соціальні чинники.

„Незакінчені речення”

Суть цього методу полягає у висловленні власних думок та ідей, які потім обговорюються. Робота може проводитися у формі „моз­кового штурму”. У такому разі вислови записуються на дошці та обговорюються. Можна роздати невеликі аркуші й запропонувати записати на них свої міркування. Нижче наводимо приклади таких карток.

1) Дружба - це ... .

2) Колектив - це ... .

3) Вчитися треба, тому що ... .

4) Необхідно поважати оточуючих тому, що ... .

5) Хлопці та дівчата повинні... .

Опитування

Цей метод залучає учасників до аналізу та обговорення важли­вих актуальних питань, наприклад: „Яких заходів, на вашу думку, необхідно вживати, щоб зарадити появі людей, хворих на СНІД?”, „Як можна допомогти тваринам, які живуть у зоопарку?”, „Що буде з вами через 10 років?”. Питання можуть мати гіпотетичний характер („Що б ви сказали, якби...?” ) або з’ясувальний („Про що може свідчити агресивна поведінка людини?”, „Що ти відчуваєш, коли...?”). Опитування може мати форму розслідування: „Чому ти так учинив?”. Під час обговорення слід прагнути дійти згоди: „Чи ви погоджуєтесь із тим, що...?”, „Чи ваша думка збігається з..?”. Необхідно стежити, щоб у питаннях не було двозначності. Наприкінці опитування пропоную підбити підсумки.

Анкетування

Цей метод дозволяє одержати певну інформацію про учня, ви­явити його позицію з приводу того чи іншого питання. Анкетуван­ня застосовується як окрема форма роботи, підготовчий етап або як перевірка результатів за підсумками певної діяльності.

Гра „Гудіння вулика”

Гра застосовується на фінальних етапах виховних заходів, коли необхідно підбити підсумки, зробити висновки. Суть гри полягає в тому, що діти протягом п’яти - семи хвилин обмінюють­ся враженнями про почуте, побачене, зроблене. Обмін думками спочатку відбувається в групах або парах, а потім - усім колек­тивом. „Гудіння вулика» дає можливість підсумувати всі думки та враження.

Дебати

Такий метод дозволяє обміркувати суперечливі питання, роз­крити глибину проблеми, зважити позитивні й негативні моменти. Прикладом можуть служити „телевізійні дебати”. Цей метод по­требує підготовки двох опозиційних сторін. Ефективними дебати стають під час виборів шкільного самоврядування та розв’язання питань планування.

Можлива тематика дебатів.

1. „Чи потрібна шкільна форма?”.

2. „Права й обов’язки учнів”.

3. „Підвищення ролі шкільного самоврядування”.

4. „Важливість знань”.

5. „Портрет сучасного школяра”.

6. „Роль української мови в спілкуванні”.

„Круглий стіл”

Метод використовується в роботі малих і великих груп. Кожний учасник „круглого столу” записує на аркуші певну ідею та передає його сусідові ліворуч, який записує свою пропозицію, і так далі. Можна використати різнокольорові олівці (фломастери, ручки), заздалегідь роздавши їх учасникам. Після того як аркуш буде за­повнений, обговорюються всі ідеї. Такий метод дає плідний резуль­тат, коли виникає потреба одержати раціональне розв’язання проб­леми. Це може стосуватися планування, вибору форм заохочення учнів, підготовки рубрик стіннівки, засобів виходу з конфлікту тощо.

Інтерв’ювання

Метод інтерв’ювання допомагає залучити до обговорення сторон­ніх людей, удосконалити вміння учнів спілкуватися з оточуючими. У процесі підготовки інтерв’ю слід обрати тему, наприклад „Ін­формаційні технології - допомога в навчанні”; ознайомити з нею учнів, надати коротку довідку. Потім необхідно скласти разом із дітьми список тих, у кого можна взяти інтерв’ю; запропонувати запросити респондентів до школи або домовитися про інтерв’ю в ін­шому місці. Бажано, щоб класний керівник провів невелику спів­бесіду з респондентом, аби виявити його обізнаність з даної теми. Нагадайте учням про підготовку до інтерв’ю та необхідний перелік питань. Під час інтерв’ювання учні можуть ставити запитання по черзі, а відповіді записувати на аркуш або касету. Після інтерв’ю відповіді обговорюються, порівнюються; робляться висновки.

Асоціативний зв’язок

Такий метод рекомендую використовувати на початковому етапі роботи, щоб з’ясувати обізнаність учнів з даної теми, або на останньому етапі, щоб перевірити засвоєні ними знання.

Перед проведенням заняття у формі „асоціативного зв’язку” не­обхідно підібрати ключове слово, що стосуватиметься теми, напри­клад „доброзичливість”. Запропонуйте учням швидко записати по­няття, які вони асоціюють із цим словом. Це можуть бути доброта, посмішка, увага, повага, взаємоповага тощо. Підбиваючи підсум­ки, запропонуйте учням одним словом або реченням висловитися з приводу того, що дала їм ця робота.

Відтворення інформації

Метод застосовується з метою підвищення ефективності сприй­няття та запам’ятовування учнями інформації. Суть методу поля­гає у відтворенні отриманої інформації в якійсь іншій формі. Поди­вившись, наприклад, фільм, учні можуть:

• намалювати малюнки;

• влаштувати виставу;

• організувати виставку;

• написати вірші;

• придумати загадки тощо.

Знайдіть інформацію за необхідною темою та ознайомте з нею учнів. Форма заняття може бути довільною: лекція, оповідання, фільм, вірш. Потім виділіть головне і вирішіть, що має бути від­творено. Організуйте роботу учнів над відтворенням інформації в обраній формі. Наприкінці проведіть презентацію робіт, підбийте підсумки.

Творча робота

Такий метод полягає у вираженні учнями ідей за допомогою різ­них видів творчої діяльності: карикатури, колажу, креслення, ма­люнка, фотографії, моделювання, складання історій, пісень, ігор, розробки ситуацій тощо. Ця робота використовується як окремий вид діяльності або як частина виховного заходу. Діти можуть пра­цювати індивідуально й у групах. Головне - не оцінювання талан­тів і вмінь, а оригінальне вираження ідей, почуттів.

Метод малюнків

Залучаючи цей метод роботи до свого арсеналу, класний керівник учить дітей спостерігати, розвиває їхню уяву. Малюнки дітей - один із найпростіших способів виявлення їхніх думок та вражень.

Прогляньте ілюстрації з газет, журналів та книг; оберіть серед них ті, що відповідають обраній тематиці. Роздайте учням ілюст­рації, запропонуйте уважно розглянути зображене, а потім нама­лювати те, що вони побачили (не перемалювати, а намалювати, не маючи перед очима оригіналу). Нагадайте дітям, що важливими є не здібності до малювання, а вміння побачити головну ідею. Порів­няйте дитячі малюнки з ілюстраціями. Запитайте, що в ілюстраціях зображено по-іншому, які важливі деталі залишилися поза увагою і чому? Зверніть увагу на те, як-деякі учні доповнили малю­нок чимось своїм; з’ясуйте, чому так сталося.

Підбити підсумки роботи можна, провівши бесіду за питаннями.

• Яку головну ідею було закладено в ілюстрації?

• Як ви відтворили її у своєму малюнку?

„Криголами”

Метод „криголамів” застосовується з метою налаштування дітей на спільну та дружню роботу. Він дозволяє поєднати дітей, усунути непорозуміння в колективі, налаштувати учнів на взаємопідтримку, захопити їх роботою. Існує декілька видів „криголамів”.

„Криголам „Струм”

Учні стають у коло, беруться за руки, заплющують очі. Ведучий потиском правої руки передає імпульс „струму” в ліву руку сусіда. Цей імпульс передається далі по колу, поки не доходить до лівої руки ведучого. Вправа повторюється два-три рази. У разі необхід­ності можна обмінятися думками щодо відчуттів, які виникають під час виконання вправи.

„Криголам „Індійський крок”

Учні стають у колону, рухаються по колу за ведучим, повторюю­чи його рухи. Головне - досягти синхронності з ведучим. Вправа повторюється три-чотири рази.

„Криголам „Плутанка”

Клас необхідно розділити на дві групи. Кожна група довільно береться за руки (не можна брати руки людини, яка стоїть поруч, і обидві руки тієї самої людини). Після утворення „плутанки” ве­дучий передає імпульс „струму”. Якщо імпульс повертається до нього, вправа виконана успішно. Повторюється кілька разів.

„Криголам „Сонячний промінь”

Учні за командою ведучого заплющують очі. Вони уявляють, як промінь-сонця пробивається крізь шибку вікна, потрапляє в одне вухо, а виходить з іншого. Уявний промінь натягується, як ни­точка. Ведучий дає команду взятися за кінчики уявного променя, який нібито виглядає з вух, і рухати промінець вправо, вліво.

„Криголам „Угору по веселці”

Усі учні стають у коло, заплющують очі, роблять глибокий вдих і уявляють, як підіймаються вгору по веселці. Видих – „з’їжджають” униз. Вправа повторюється три-чотири рази.

Година спілкування на тему:

„Світ професій. Ким бути?

Формула правильного вибору професії”

Мета:

1. Познайомитися з особливостями деяких професій.

2. Підготувати учнів до правильного вибору майбутньої професії.

3. Пояснити, які чинники впливають на вибір майбутньої професії.

4. Формувати усвідомленість, відповідальність за вибір майбутньої професії.

План:

1. Вступне слово вчителя.

2. Професія, спеціальність.

3. Гра „Най - най”.

4. Класифікація професій.

5. Формула правильного вибору професії.

6. Фізхвилинка. Гра –розминка: професії.

7. Аналіз, рефлексія.

8. Підсумок заняття.

Підготовчий етап. Учні одержали випереджаюче завдання: знайти матеріал про сучасні спеціальності.

Обладнання: чисті листочки, ручки, фломастери.

„Кожен коваль свого щастя!”

1. Вступне слово вчителя.

Світ професій багатий і різноманітний. За підрахунками учених, на сьогодні існує понад 40 тисяч професій. За 340 спеціальностями готують фахівців ВНЗ, за 450-технікуми, за 1100 – професійні училища. Щорічно з’являються понад 50 нових професій, причому цей процес відбувається швидше, ніж відмирання старих. Тому дедалі важче стає обрати справу свого життя, щоб професія і була до душі, і відповідала власним здібностям та потребам суспільства.

Але як бути, якщо є і різноманітні здібності, і багатогранні інтереси? На чому зупинитися? Як знайти себе?

У 15-16 років відбувається активний пошук і вибір виду майбутньої професійної діяльності. Успішність цього вибору залежить від того, наскільки широко може ознайомитися підліток з світом професій і спеціальностей, наскільки реальні його уявлення про майбутню власну трудову діяльність.

2. Що ми маємо на увазі, коли вимовляємо слово „ПРОФЕСІЯ”, „СПЕЦІАЛЬНІСТЬ”?

Необхідно розрізняти ці поняття.

(Відповіді учнів).

Звернемось до тлумачного словника:

Професія - рід трудової діяльності, що вимагає спеціальних знань і досвіду і що забезпечує умови існування людини.

Спеціальність – вужча область додатку фізичних і духовних сил людини в рамках тієї або іншої професії..

(Визначення з’являються на дошці).

Наприклад, професія – лікар. Спеціальність – стоматолог, хірург. Вузька спеціалізація – нейрохірург.

Висновок: таким чином, професія – це група споріднених спеціальностей.

3. Вчитель. Давайте подивимося, наскільки добре ви можете орієнтуватися в світі професій, а для цього проведемо гру „Най - най”.

Зараз вам будуть запропоновані деякі незвичайні характеристики професій, а ви повинні назвати ті професії, які, по-вашому, найбільшою мірою відповідають даній характеристиці. Наприклад, характеристика – „найгрошовитіша” професія. Які професії є „найгрошовитішими”; „найточнішими”; „найспокійнішими”; „найцікавішими” і т. д.

(Відповіді учнів).

(Підсумок гри).

4. Як говорять філософи, нічого немає постійного. Це ж явище відбувається і з світом професій. Кожна професія має властивість старіти, зникати, одержувати новий доповнений зміст. Серед тих, що пішли в минуле такі професії, як кучер, пряха, швачка, сажотрус і ін. Разом з тим виникають нові спеціальності: аудитор, сестра-геронтолог, радіолог, менеджер по дослідженнях, дизайнер комп’ютерного макетування, секретар із знанням двох іноземних мов, технік виробництва, будівельник-еколог, гід - кур’єр і т.д. Виявити область ваших інтересів допоможе класифікація професій. Найбільш вдалою кваліфікацією професій по предмету праці запропонував академік Е.А.Клімов. Він виділив наступні 5 груп. Будь ласка, назвіть ці групи. Я прошу вас об’єднатися в 5 груп і дати повну характеристику кожної.

(Учні об’єднуються в групи, обговорюють отриманий матеріал і дають відповіді).

„ЛЮДИНА-ПРИРОДА” „ЛЮДИНА-ТЕХНІКА”

„ЛЮДИНА-ЛЮДИНА” „ЧЕЛОВЕК- ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ”

„ЛЮДИНА –ЗНАКОВАЯ СИСТЕМА”

Матеріал, який можна запропонувати для роботи в групах див. додаток 1.

5. Формула правильного вибору професії.

Слово надається соціальному педагогу.

(Див. додаток 2).

6. Фізхвилинка. Гра –розминка: професії.

Учням пропонується назвати професію за першою буквою їх імені.

7. Сьогодні на занятті :

• Я навчився.......................

• Було цікаво.....................

• Було важко.......................

• Примусило задуматися..................

8. Отже, ви одержали інформацію про світ професій, вивчили формулу правильного вибору професії.

Найголовніше, слід пам’ятати, що остаточний вибір тільки за вами, бо вибираючи професію, ви вибираєте долю. Російське прислів’я свідчить „Кожен коваль свого щастя”.

Професій багато на Землі

Але вибирай, люблячи

Вирішуй, мій друг, ким бути тобі

Адже кожна з них важлива.

Немає професій поганих і хороших, бувають погані і хороші працівники.

На цьому наша година спілкування підійшла до кінця. Але перш, ніж попрощатися, я хочу щоб ви оцінили роботу нашого заняття. Якщо ви вважаєте, що заняття пройшло на відмінно, ви показуєте п’ять пальців, якщо добре, то чотири, якщо на задовільно, три, ну а якщо зовсім не сподобалося, то два.

Отже, яку оцінку ви поставите нашій роботі?

Спасибі за роботу на уроці. До побачення.

Додаток 1.

„Людина – природа”. Професії, праця яких направлена на об’єкти живої природи, підрозділяються на три підтипи:

1. професії, праця в яких направлена на рослинні організми;

2. професії, праця в яких направлена на тваринні організми;

3. професії, праця в яких направлена на мікроорганізми.

У перелік професій цього типу можна включити наступні: робочий-лісовод, технік лісового господарства, садівник, майстер-квітівник-декоратор, майстер-виноградар, агроном-агрохімік, рибовод, зоотехнік, ветеринарний фельдшер, лаборант-мікробіолог, технік-мисливець-звірівник і т.д. Ці професії можна отримати в ПТУ, технікумах або безпосередньо на виробництві. Є професії цього типу, які можна одержати в інститутах: інженер лісового господарства, інженер-землевпорядник, вчений агроном, ґрунтознавець, зооінженер, ветеринарний лікар, інженер-технолог за технологією біопрепаратів, біолог і ін.

При виборі професій типу „людина-природа” важливо врахувати наступне: особливість біологічних об’єктів праці полягає в тому, що вони складні, мінливі, нестандартні. Вони змінюються по своїх внутрішніх законах. І рослини, і тварини, і мікроорганізми живуть, ростуть, розвиваються, хворіють, гинуть. Працівнику потрібно не просто дуже багато „тримати на думці”, але і в думках передбачати можливі зміни в об’єктах праці. Від нього потрібен ініціатива і самостійність в рішенні конкретних трудових задач. Важливі дбайливість і далекоглядність. Адже багато змін в тваринних і рослинних організмах можуть виявитися необоротними (рослини можуть зів’янути, загинути від шкідників, можуть початися хвороби худоби і т.д.) Мінливі умови праці вимагають від працівника творчого рішення виникаючих задач.

При виборі професій типу „людина-природа” важливо прийняти до уваги наступне. Для багатьох людей, у тому числі і школярів, природа виступає як привабливе середовище, пов’язане з відпочинком. Це не та любов до природи, яка очікується від професіонала в сфері „людина-природа”. Важливо розібратися, як саме ти любиш природу – як майстерню, в якій збираєшся віддавати всі сили виробництву тієї або іншої продукції, або, можливо, любиш природу інакше? Перевірити свою любов до природи на міцність потрібно практично, суспільно корисною працею. Про це доречно порадитися з вчителем біології.

„Людина – техніка”. Технічних професій тисячі, це найбільший тип по кількості професій і спеціальностей. Виділяють ряд підтипів професій.

1. Професії, пов’язані з обробкою, здобиччю ґрунтів, гірських порід: прохідник, машиніст гірських машин, бурильник, дизеліст бурової установки, гірський технік, гірський інженер, гірський інженер-фізик і т.д.

2. Професії по обробці і використанню неметалічних промислових матеріалів, виробів, напівфабрикатів: розкрійник, шваля-моторист, в’язальник, столяр, тесляр, оптик, ткаля, пресувальник виробів з пластмас, апаратник хімічного виробництва і т.д.

3. Професії по виробництву і обробці металів, механічній збірці, монтажу машин, приладів, устаткування: токар, фрезерувальник, слюсар, металург, електрозварник, оператор верстатів з ЧПУ і т.д.

4. Професії по ремонту, наладці, обслуговуванню механічного устаткування, технологічних машин, установок: слюсар-ремонтник, налагоджує, технік-механік, інженер-механік.

5. Професії по монтажу, ремонту будівель, споруд, конструкцій: монтажник, технік-будівельник, інженер-будівельник, архітектор, каменяр, електрозварник ручної зварки.

6. Професії по зварці, монтажу електроустаткування, приладів, апаратів: електромонтажник, монтажник радіоапаратури, складальник напівпровідникових приладів, мікросхем, складальник конденсаторів, технік-технолог по електровакуумних приладах і т.п.

7. Професії по ремонту, наладці, обслуговуванню електроустаткування, приладів, апаратів: радіомеханік, налагоджує устаткування електровакуумного виробництва, регулювальник радіоапаратури, електромонтер, годинникар, радіотехнік, інженер-електрик і т.д.

8. Професії, пов’язані із застосуванням підйомних, транспортних засобів, управління ними: водій автомобіля, машиніст електровоза, пілот цивільної авіації і т.д.

9. Професії по переробці продуктів сільського господарства: маслороб, кухар, кондитер, технік-технолог приготування їжі, інженер-технолог (спеціалізація залежно від видів виробництва).

Особливість технічних об’єктів (і неживих природних) полягає в тому, що вони, як правило, можуть бути виміряні, точно визначені за багатьма ознаками. І при їх обробці і перетворенні від працівника потрібен точність, визначеність дій. Оскільки технічні об’єкти створюються людиною, то мають широкі можливості для новаторства, вигадки, технічної творчості. В світі техніки є дуже багато можливостей для новаторства, винахідництва. У зв’язку з цим технічна фантазія, здатність в думках сполучати і роз’єднувати технічні об’єкти і їх частини – важливі умови успіху в даній області. Винаходити можна не обов’язково нові продукти праці (продукти в техніці часто строго визначені кресленням, трудовим завданням), але і способи роботи.

Новатори придумують нові типи інструментів, пристосувань, покращують технологію обробки виробів. Тому неправильним є ділення професій на творчі і нетворчі. Разом з творчим підходом до справи у області техніки потрібно від людини висока виконавська культура, дисципліна. Техніка з її точністю і дуже дробовим розподілом праці особливо чутлива до цієї якості працівників.

„Людина – людина”. Головний зміст праці тут зводиться до взаємодії між людьми. Тут теж є підтипи професій:

1. Професії, пов’язані з управлінням виробництвом, керівництвом людьми, колективами: диспетчер, бригадир, технік-організатор, інженер-економіст по організації виробництва і т.д.

2. Професії, пов’язані з навчанням і вихованням людей, організацією дитячих колективів: вихователь дошкільних установ, педагог, старший вожатий, майстер ПТУ, вчитель, викладач і т.д.

3. Професії, пов’язані з матеріально-побутовим, торговим обслуговуванням людей: продавець, провідник, перукар, приймальник замовлень, буфетник і т.д.

4. Професії, пов’язані з інформаційним обслуговуванням людей: телефоністка, юрист, екскурсовод.

5. Професії, пов’язані з інформаційно-художнім обслуговуванням людей і керівництвом художніми колективами: диригент, керівник самодіяльного колективу.

6. Професії, пов’язані з медичним обслуговуванням людей: медична сестра, фельдшер, лікар.

Працівнику, що вибрав професію типу „людина-людина”, необхідні наступні особові якості:

а) стійке хороше самопочуття під час роботи з людьми;

б) потреба в спілкуванні з людьми, безкорисливе включення в суспільно-організаторську, шефську, опікунську і іншу роботу;

в) здатність в думках ставити себе на місце іншої людини;

г) здатність швидко розуміти наміри, настрої інших людей;

д) здатність швидко розбиратися у взаєминах людей;

е) здатність добре пам’ятати, тримати в думці знання про особисті якості багатьох і різних людей;

ж) здатність знаходити спільну мову з різними людьми.

„Людина - знакова система”. Сучасна людина занурена в світ знаків і знакових систем: креслення, схеми, топографічні і географічні карти, чисельні дані, таблиці, формули, тексти, дорожні знаки, різного роду умовні сигнали – все це невід’ємні риси прояву сучасної цивілізації, культури. Означає потрібні і відповідні фахівці.

Підтипи професій типу „людина-знак”:

1. Професії, праця в яких направлена на створення і оформлення документів, діловодство, аналіз текстів: секретар-друкарка, секретар-телеграфістка. Оператор зв’язку, телеграфіст, складач ручного набору, літературний редактор, перекладач, бібліографія і т.д.

2. Професії, праця в яких направлена на числа, кількісні співвідношення: калькулятор, оператор рахункових машин, контролер-касир, програміст, фінансист, статистик і т.д.

3. Професії, праця в яких направлена на системи умовних знаків, схематичні відображення об’єктів: кресляр, картограф, топограф, технік-геодезист, штурман-аерофотограф, інженер-геодезист, інженер-картограф і т.д.

В умовах сучасної культури велику роль відіграють знаки, що не мають образотворчої схожості з предметом, що позначається. Тому, щоб успішно працювати в якій-небудь з професій даного типу, потрібні особливі схильності занурюватися в думках в світ сухих позначень, відволікатися від власне наочних властивостей навколишнього світу і зосереджуватись на тих відомостях, які несуть в собі ті або інші знаки. При роботі із знаками, як і при роботі з іншими реальностями, виникають завдання контролю, перевірки, обліку, обробки відомостей, а також завдання кодування і розробки знакових систем. Інакше кажучи, в даній області праці, як і всякої інший, є своєрідні можливості творчості.

„Людина – художній образ”. Всю область професій типу „людина-художній образ” можна підрозділити на підтипи відповідно до видів художнього відображення дійсності, що історично склалися:

1. Професії, пов’язані з образотворчою діяльністю.

2. Професії, пов’язані з музичною діяльністю.

3. Професії, пов’язані з літературно-художньою діяльністю.

4. Професії, пов’язані з акторсько-сценічною діяльністю.

Перераховані типи не строго відмежовані один від одного і більш менш сильно пов’язані.

1. Професії першого підтипу: облицовщик-плиточник, облицовщик-мозаічник, столяр по виробництву художніх меблів, ковровщица, фотограф-художник, перукар-модельєр, вітражист, чеканник, різьбяр по каменю, конструктор-модельєр, художник-майстер (по художньому вишиванню, мереживному виробництву), художник-графік, художник-колорист, скульптор.

2. Професії другого підтипу: настроювач піаніно, музичних інструментів, концертмейстер, артист театру, артист ансамблю, співак, композитор.

3. Професії третього підтипу: редактор художньої літератури, літературний працівник (газети, театру і т.д.)

4. Професії четвертого підтипу: актор, артист театру, кіно.

Одна з особливостей професій даного типу полягає в тому, що значна частка трудових витрат працівника залишається прихованою від стороннього спостерігача. Більш того, нерідко додаються спеціальні зусилля для створення ефекту легкості, невимушеності кінцевого ефекту праці. Так, виступ артиста триває на сцені декілька хвилин, але підготовка до нього здійснюється протягом тривалого часу.

Додаток 2.

Формула правильного вибору професії

Відомо, що коли людина працює з задоволенням, вона не помічає ні часу, ні втоми. Якщо вибір професії правильний, тоді в житті можна розраховувати на успіх.

Я к визначитися у величезній різноманітності існуючих професій, яких в світі більше 40 тисяч? Як уникнути помилок і розчарувань при виборі майбутньої трудової діяльності?

Універсальних рецептів немає, але все-таки постараємося дати Вам деякі рекомендації:

1. Подумайте, яка професія могла б стати Вашою.

2. Вивчить себе, свої інтереси, здібності, схильності.

3. З’ясуйте, чи дозволяє Ваше здоров’я зайнятися обраною справою.

4. Дізнайтеся, чи користується обрана Вами професія попитом на ринку праці.

5. Знайдіть можливість зустрітися з представниками професії, що зацікавила Вас, і дізнатися, в якому учбовому закладі можна отримати необхідну кваліфікацію.

Д ля ухвалення рішення при виборі професії використовуйте формулу правильного вибору професії

„ХОЧУ – МОЖУ – ТРЕБА”:

„ ХОЧУ” – це професія, яка Вам подобається;

„МОЖУ” – це Ваші здібності, можливості (і фінансові зокрема), стан здоров’я, необхідні для обраної професії;

„ТРЕБА ” – попит на обрану професію на ринку праці.

П роаналізуйте отримані результати, і якщо у всіх випадках повторюватиметься одна і та ж професія, вибір зроблений вірно.

Якщо запропонований алгоритм не дасть яких-небудь результатів, радимо звернутися за кваліфікованою допомогою в центр зайнятості, де Вам:

• запропонують інформацію про професії і вимоги, які вони пред’являють до людини;

• розкажуть про потреби регіонального ринку праці;

• порадять, як отримати обрану професію;

• розкажуть про умови прийому у вищі і професійно-технічні учбові заклади і навчання в них;

• допоможуть у визначенні здібностей, схильностей і інтересів.

Поради класним керівникам по підготовці та проведенню батьківських зборів

 За 2-3 тижні до проведення батьківських зборів необхідно оголосити про них учням, підкресливши необхідність присутності батьків, попередивши тему зборів, зробити запис у щоденнику. За 3-4 дні в щоденниках робиться повторний запис-нагадування.

 До підготовки зборів, як правило, залучаються члени батьківського комітету чи активу батьків. Необхідно поміркувати, хто з батьків міг би виступити по темі зборів (з кожним із виступаючих потрібно поспілкуватися, відмітив позитивні моменти у вихованні дітей та підкреслити основні напрями у вихованні).

 Виступ класних керівників на зборах повинен бути добре підготовленим, емоційним, доброзичливим.

 Виступ класного керівника перед батьками обов'язково повинен починатися з розповіді про позитивні факти в житті класу. Не можна постійно згадувати одні і ті ж прізвища в позитивному і негативному плані. Завдання вчителя полягає в тому, щоб підтримати інтерес кожного батька до загальної роботи в процесі самих зборів. Це можливо тоді, коли батьки на фоні загальних справ бачать діяльність своїх дітей.

 Цілком неприпустимо „відчитувати” батьків за промахи їх дітей чи зачитувати оцінки того чи іншого слабкого учня. Конкретну інформацію про успіхи і невдачі дітей батьки отримують від вчителя на зборах, в письмовому вигляді.

 Класний керівник може практикувати лекції - виступи батьків, вчителів, інших спеціалістів, може організувати обговорення проблем „за круглим столом”, практикуми, обмін досвідом сімейного виховання, відповіді на заздалегідь підготовлені запитання тощо .

 Чим більше батьків буде брати участь у підготовці батьківських зборів, тим активніше вони беруть себе вести на самих зборах.

 Ніколи не дорікайте батькам, які не приходять на збори, це не сприяє їхньому бажанню зустрічатись з вами частіше. Завжди щиро радійте їхній появі у класі.

 Обов'язково називайте батьків по імені, не кажіть „мама Тані” - налаштовуйте батьків на ділове та ввічливе спілкування з вчителем.

 На зборах намагайтеся говорити про проблему, а не окрему дитину.

 Особливо ефективно, якщо вам вдається проаналізувати, чого досягли школярі з моменту вашої останньої зустрічі з батьками, а в чому так і не вдалося підняти планку.

 Намагайтесь не критикувати дії колег, дотримуйтесь професійної етики, якщо у вас інша точка зору.

 Дякуйте батькам за все підряд. Обов'язково при всіх.

Методичні рекомендації для роботи з батьками учнів

Цілеспрямований науковий пошук у роботі школи із сім'ями учнів, реалізація сучасних підходів до педагогізації батьків неможливі без інновацій. Однак на практиці в більшості навчальних закладів, де намагаються працювати з батьками щодо формування їхньої педагогічної культури в інноваційному режимі, ця робота має стихійний і хаотичний характер. Зумовлене це тим, що на теоретичному рівні не розкрито сутність та структуру феномена «формування педагогічної культури батьків». Без цього неможливо осмислити традиції й досвід минулого й окреслити інноваційні шляхи педагогізації сім’ї на майбутнє.

Спробуємо із сучасних позицій проаналізувати феномен формування педагогічної культури батьків і визначити площину його практичного застосування.

Сутність педагогічної культури сім’ї

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників свідчить, що можна розглядати формування педагогічної культури батьків як систематичну й змістовну програму, метою якої є поширення інформації, знань і навичок у різних аспектах діяльності батьків або як формальну спробу підвищити свідомість батьків щодо виховання своїх дітей і озброїти їх певними виховними навичками. Метою формування педагогічної культури батьків є розвиток у них рис вихователів і допомога у виконанні функцій вихователів. Водночас це - нагромадження психолого-педагогічних знань, необхідних батькам для виховання дітей і самовиховання. Перше завдання пов'язане з набуттям знань з різних аспектів фізичного, морального, інтелектуального розвитку дітей. Самовиховання батьків означає зростання самосвідомості й встановлення власної шкали цінностей.

Самовиховання батьків у цьому контексті означає такий розвиток особистості, який сприяє добробуту дітей і всієї родини в цілому. Формування педагогічної культури батьків — діючий процес саморозвитку дорослих, заснований на свідомому їхньому прагненні до вдосконалення своєї особистості. І це процес розвитку не тільки однієї особистості — батька чи матері, це спільне вдосконалення всіх членів родини.

У широкому розумінні формування педагогічної культури батьків можна розглядати як виховання самих батьків. Тому, крім питань, пов'язаних із вихованням дітей, включаються й інші необхідні для життєдіяльності сім'ї знання і вміння, а саме: знання законодавства про шлюб і сім'ю; оволодіння навичками ведення хатнього господарства; знання про фізичні та фізіологічні особливості дитячого організму, дитячі хвороби; формування стосунків між членами сім'ї тощо.

Таким чином, формування педагогічної культури батьків - це спроба допомогти сучасній сім'ї у виконанні нею функцій виховання. Урешті-решт ідеться про право дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість усебічного розвитку і сімейного добробуту. У такому вигляді формування педагогічної культури батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки загальновідомо, що послаблення сім'ї - серйозна проблема соціальної політики будь-якої держави. Сім'я - це основа суспільства і замінити її не в змозі жодна офіційна організація чи установа.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що формування педагогічної культури батьків ми розглядаємо окремо від сімейної психотерапії і консультацій з питань сім'ї та шлюбу, жодним чином не зменшуючи їх важливість і необхідність у справі педагогізації батьків.

Формування педагогічної культури сім'ї - це передусім просвітницька робота школи, учителів, звернена до свідомості батьків учнів. Але тут слід правильно трактувати термін «батьки». З погляду суспільства, бути батьком або матір'ю - означає, насамперед, задовольняти основні потреби дитини, піклуватися про її здоров'я, розвиток і щастя. З погляду педагогіки і психології, розуміються стосунки з дітьми, їхнє виховання, спрямоване на розвиток особистості дитини. З погляду соціології, формування педагогічної культури батьків сприймається в тісному зв'язку з розвитком сімейної спільноти. Таким чином, формування педагогічної культури батьків охоплює інструктаж, інформування і навчання батьків з метою допомогти їм усвідомити свою роль у розвитку сімейних зв'язків, краще піклуватися про здоров'я дитини, розвивати її особистість (у плані інтелектуальному, соціальному, етичному, естетичному тощо), а також її свідомість.

Головне завдання школи, учителів - допомогти батькам у виконанні ними функцій вихователя. Під цими функціями розуміється створення не лише оптимальних взаємин між батьками та їхніми дітьми, а й їх передумов, тобто певного способу життя і взаємозв'язків усіх членів родини.

Однак формування педагогічної культури батьків - це не лише спеціально організована педагогічна робота, яка має попереджувальний характер. Це галузь виховання й перевиховання дорослих, яка охоплює батьків, дітей, усю родину в цілому, і яка може бути корисна та необхідна навіть тим батькам, які не відчувають проблем під час виховання своїх дітей.

Останнім часом у педагогічній періодиці виникає проблема необхідності спеціально організованої роботи щодо формування педагогічної культури. Аналіз сучасного українського суспільства і стану сім'ї в ньому, проведений нами, свідчить, що сім'я часто нездатна створити сприятливі умови для соціалізації дитини, що веде до виявів різноманітних соціальних проблем. У спеціальних дослідженнях і публікаціях констатуються факти ослаблення сучасної сім'ї, з одного боку, і факти зміцнення сім'ї з підвищенням рівня її педагогічної культури, з іншого. Отже, вважаємо, що необхідність формування педагогічної культури батьків пов'язана саме з кризою сучасної української сім'ї та нездатністю значної кількості батьків виховувати своїх дітей згідно з вимогами суспільства.

За сучасних умов, коли інформаційний простір для більшості батьків обмежений теле- і радіоновинами, американськими бойовиками і трилерами, відсутністю книг і журналів для батьків у зв'язку з їх непомірною вартістю, центр роботи з формування педагогічної культури батьків знаходиться у загальноосвітній школі, а головним провідником педагогічних знань є вчитель. Тому саме інформаційний підхід, здійснюваний учителем стосовно батьків учнів свого класу, стає домінуючим у справі формування педагогічної культури сім'ї. Інформаційний підхід доступний як учителю, так і батькам, які самі вирішують, що із пропонованої інформації вони беруть на озброєння у своїй повсякденній практиці. Крім того, інформаційний підхід дає можливість уникнути елементів авторитарності й примусовості в справі формування педагогічної культури батьків, нав'язування їм готових рецептів виховання дітей.

Нині, коли держава не вимагає від школи і вчителів обов'язкової педагогічної культури, знання, якими оперує вчитель стосовно батьків, повинні мати практичну спрямованість, інструктувати, допомагати, підтримувати і вчити батьків правильної поведінки в певних ситуаціях сімейного життя. Ці знання можуть застосовуватися для профілактики негативних явищ у сімейному житті, у процесі виховання дітей, для вирішення типових життєвих ситуацій, обмірковування допущених помилок і шляхів їх виправлення.

В організації занять із батьками найбільш доцільною вважаємо позакласну форму, але перевагу віддаємо індивідуальній роботі з групами батьків, педагогічному спілкуванню з конкретними членами родин, відходячи при цьому од традиційного монологу вчителя (лекції, бесіди) і широкого залучення психолого-педагогічного консультування членів родин з питань освіти і виховання дітей, тестування батьків і дітей, тренінгів, практикумів, рольових ігор тощо, спрямованих на встановлення в сім'ях міцних морально-етичних зв'язків між дорослими і дітьми, атмосфери взаєморозуміння, співпраці, емоційної співпричетності один до одного - усього того, що необхідне для гармонійного розвитку особистості дитини в сім'ї.

На часі створення інноваційного комплексу програм загально-педагогічного навчання, психолого-профілактичного і корекційно-педагогічного консультування і тренінгу різних груп батьків. Цій роботі має передувати розробка методики вивчення і психолого-педагогічного діагностування сімей учнів.

Вивчення родин учнів

Встановлено, що вивчення сімей учнів відіграє важливу роль у формуванні педагогічної культури батьків, допомагає складанню уявлення про кожну конкретну родину, її виховні можливості, рівень педагогічної компетентності, засоби впливу на дитину тощо. Розпочинати таку роботу доцільно з першого відвідування сім'ї, яке бажано зробити ще на початку навчальних занять у школі. Це дасть можливість познайомитись із членами родини учня, із ним самим у домашній, звичній обстановці. Під час таких «візитів» слід мати на увазі, що в цей час батьків цікавить підготовленість їхньої дитини до школи, тому педагогові слід викликати й підтримувати прагнення батьків до створення необхідних умов для учня. Варто поцікавитись, де дитина робитиме уроки, освітленням робочого місця, відповідністю його гігієнічним вимогам, наявністю необхідних допоміжних засобів (зручність столу, підставка для книжок тощо). Під час першого відвідування не варто робити зауважень стосовно дитини. Бесіда з батьками повинна мати цілеспрямований характер, сприяти більш чіткому їхньому уявленню про вимоги підготовки дитини до школи, примусити їх замислитися над тим, що слід зробити для позитивного ставлення учня до навчання, формування у нього прагнення до набуття нових знань і вмінь.

Під час таких відвідувань батьки часто висловлюють свої сумніви, побоювання щодо складнощів навчання для їхньої дитини, звертаються за порадою до педагога. Учителю слід уважно вислухати їх, при потребі розвіяти побоювання, сумніви, порекомендувати конкретні види діяльності, які допоможуть у вихованні тих чи інших якостей у дитини.

Не зазнають значних змін і наступні відвідини вчителя, під час яких батьки повинні відчувати, що він позитивно ставиться до їхньої дитини. Така позиція не завжди легко дається (особливо, якщо учень має не тільки позитивні якості), але будь-який інший підхід не викличе нічого, крім внутрішнього, а, можливо, і зовнішнього опору з боку батьків. І тоді говорити про педагогічний вплив на сім'ю, про взаєморозуміння й довіру, без яких формування педагогічної культури сім'ї просто неможливе, уже не доводиться.

В основі формування вчителем загальноосвітньої школи педагогічної культури родини повинна бути взаємна зацікавленість дитиною, її фізичним, духовним, інтелектуальним розвитком. Одне з головних завдань педагога - знайти контакт із батьками. Адже дуже часто сім'я зустрічає серйозні утруднення у вихованні дітей, і якщо батьки в такій ситуації відчувають приязнь, довіру до вчителя, то вони швидше підуть на контакт із ним, сприймуть його інформацію, рекомендації, що в кінцевому результаті матиме позитивні наслідки.

Для ефективного вирішення всіх зазначених питань учителеві потрібно володіти певними особистісними якостями. Передусім, це вміння уважно вислухати батьків. Адже досить часто такі зустрічі зводяться до монологу вчителя з потоком негативної інформації. І єдина мета, якої можна тут досягти - це відвернути батьків од школи. Не одержуючи професійних порад, педагогічної підтримки, батьки починають вживати різні «виховні» заходи на свій розсуд, що може призвести до небажаних наслідків. Тому коли батьки аналізують учинки дитини і свою реакцію на них, учителеві потрібно вміти спрямувати розповідь у потрібне русло, допомогти глибоко, цілеспрямовано переглянути дану проблему.

З метою систематизації й упорядкування висновків, думок, спостережень, зауважень, учителю бажано вести «Щоденник спостережень сім'ї учня», у якому час від часу робити короткі записи. Наприклад:

Люда С. - У сім’ї троє дорослих (мати, батько, бабуся). Батьки працюють. Господарство веде бабуся. Люда захоплюється музикою (відвідує музичну школу, любить слухати магнітофон, платівки). Сім'я дружна, родинні проблеми вирішуються всіма разом. (Можна використати досвід сімейного спілкування для рекомендацій іншим батькам.)

Тоня П. - Батьки розлучені, але часто зустрічаються, підтримують нормальні стосунки. Дівчинка живе з мамою і бабусею. Вихованням дівчинки практично ніхто не займається (мати працює у дві зміни). Дівчинку задарюють дорогими подарунками, вважаючи, що це головне. (Слід поговорити з обома батьками, звернути увагу на необхідність приділити дитині більше духовної, моральної уваги, а не лише матеріальної.)

У результаті такої роботи в учителя складається конкретніше уявлення про учнів і їхніх батьків, що допоможе в роботі з батьками, у подальшому формуванні їхньої педагогічної культури.

Щодо відвідин сімей учнів. Якщо класний керівник відвідуватиме родини учнів починаючи з навчання дитини у початковій школі, і продовжить їх до старших класів, то вони сприйматимуться як норма. Якщо такі відвідини мають місце від випадку до випадку, то тут педагог повинен враховувати реакцію учня на такі «візити». У сім'ї можуть виникати свої проблеми, на які діти реагують дуже болісно і не завжди хочуть виносити їх поза сім'ю. У таких випадках треба тактовно ставитися до почуттів учня, продумувати заздалегідь свої візити, ті запитання, які планується поставити батькам, а в деяких випадках і відмовитись од зустрічей на певний час.

Для надання батькам конкретної допомоги щодо виховання дітей є сенс застосувати письмове опитування. Навіть якщо не всі батьки дадуть вичерпні й об'єктивні відповіді на запитання, сама постановка багатьох із них примусить замислитися над своїми діями, поведінкою, що теж сприятиме поліпшенню виховного процесу в сім'ї. Наведемо приклад такого опитувальника.

1. Чи правильно, на Вашу думку, Ви виховуєте свою дитину?

2. Що не подобається Вам у поведінці Вашої дитини?

3. Які риси характеру Ви хотіли б виховати у своєї дитини?

4. Чи караєте Ви дитину? Якщо так, то в якій формі?

5. Як Ви заохочуєте свою дитину?

6. Що хвилює Вас у виховній роботі з дітьми?

7. Яку допомогу Ви хотіли б одержати від школи?

8. На які запитання сподіваєтеся знайти відповідь під час наших зустрічей?

Важливою умовою для успішної співпраці з батьками є оволодіння вчителем методами поглибленого вивчення сім'ї, до яких належать: метод документалістики, метод опосередкованого вивчення сім'ї, метод спостереження і прямого вивчення сім'ї.

Метод документалістики передбачає вивчення документальних даних про дитину і сім'ю (медична картка дитини, відомості про перебування дитини в дошкільному закладі, особиста справа дитини, характеристики і класні журнали за попередні роки тощо). Дані, одержані з цих документів дадуть уявлення про стан здоров'я дитини, її психофізіологічний розвиток (відповідність віковим вимогам відставання од них, прискорення) тощо. Бали з навчальних предметів і поведінки також несуть певну інформацію щодо особистості конкретного учня. Це дає вчителю змогу конкретніше підготуватися до зустрічей з батьками, визначити основні питання, яким слід приділити увагу.

При застосуванні методу опосередкованого вивчення сім’ї увага вчителя спрямовується на учня як на члена сім'ї: поведінка, характер, темперамент, стосунки з батьками та іншими членами сім'ї, ровесниками, навчальні здібності, захоплення, уподобання тощо. Доречним при цьому буде опитування, бесіди.

Метод спостереження і прямого вивчення сім’ї має на меті конкретне вивчення сімейного оточення дитини, стосунків між батьками й дітьми, атмосфери сім'ї з метою визначення засобів, форм і методів педагогічного впливу на батьків, виявлення слабких місць і можливостей їх усунення на базі раніше описаних методів. У цілому програма вивчення сім'ї може мати такий вигляд:

1. Прізвище учня.

2. Адреса.

1. Тип сім'ї: повна проста (батьки, діти), повна складна (батьки, діти, бабуся, дідусь), повна, але один із батьків нерідний, неповна.

4. Скільки років існує сім'я.

5. Кількість дітей.

6. Житлові й матеріальні умови.

7. Характеристика сім'ї за віком: вік дорослих членів сім'ї, вік дітей.

8. Де і ким працюють батьки.

9. Освіта дорослих членів сім'ї.

10. Культурний рівень батьків:

• наявність домашньої бібліотеки;

• читання періодичної преси;

• читання педагогічної літератури;

• відвідування осередків культури.

11. Сімейна атмосфера:

• доброзичлива;

• дружелюбна;

• нестійка;

• байдужа;

• гнітюча, недоброзичлива.

12. Хто з батьків більше приділяє уваги дітям.

13. Система виховного впливу:

• узгодженість усіх членів сім'ї у питаннях виховання дитини;

• відсутність чи наявність конфліктів з приводу виховання дітей;

• відсутність виховання як системи цілеспрямованого впливу.

14. Рівень психолого-педагогічних знань і практичних умінь.

Крім виявлення загальних питань стану сімейної атмосфери, необхідно мати дані, що стосуються характеру виховного впливу батьків на дитину. Тут бажано з'ясувати такі питання, як ставлення батьків до дітей (повна опіка, дбайливе, байдуже ставлення, що пригнічує особистість дитини); основний предмет турботи батьків (здоров'я дитини, навчальна діяльність, розвиток пізнавальних інтересів, художні, спортивні здібності); на основі яких знань виховується дитина (використання життєвого досвіду і народно-сімейних традицій, поради теле- і радіопередач, читання психолого-педагогічної літератури, відвідування спеціальних заходів для батьків, консультації вчителя). З'ясування цих питань має на меті:

— виявлення знань батьків про загальні методи виховання дітей;

— виявлення розуміння батьками слушності застосування тих чи інших методів виховання, яким віддається перевага;

— вивчення практики застосування в сім'ї тих чи інших методів виховання дітей.

На основі систематизації одержаних даних доцільно скласти „Педагогічний паспорт сім'ї”, у якому занотовувати найбільш характерні для кожної конкретної сім'ї відомості. Форма такого „Паспорту” цілком довільна.

Ця копітка, але важлива робота допоможе вчителю скласти чітке і повне уявлення про кожну сім'ю свого класу, що сприятиме подальшому формуванню педагогічної культури сім'ї, залученню батьків до систематичної роботи над собою як вихователями, винайдення адекватних шляхів поліпшення виховного процесу в родині. «Педагогічний паспорт» не є сталим документом. Він поновлюється, доповнюється протягом усього періоду навчання дитини в школі.

Як уже зазначалося, робота вчителя щодо формування педагогічної культури батьків розпочинається із досконалого вивчення сім’ї, за якого застосовуються різноманітні методи: спостереження, відвідування родин, система характеристик, опитування, творчі роботи учнів, анкетування. При цьому важливо дотримуватися двох обов'язкових умов: кожний із методів повинен застосовуватися в органічній єдності один з одним і виконувати стосовно до інших компенсуючу і контролюючу функції.

Ще застосовується метод ретроспективного аналізу біографій. Суть його полягає в тому, що учні пишуть твори з тем: «Я і моя сім'я в минулому, сьогодні, у майбутньому», «Я», «Мій родовід», «Портрет моєї сім'ї».

Цей метод передбачає доброзичливість і дотримання педагогічного такту. Обговорювати результати таких творів, цитувати їх у класі, на батьківських зборах або заняттях із батьками неприпустимо.

Потрібну інформацію про сім'ю можна одержати і за допомогою анкетування. Ось приблизні варіанти анкет.

В анкеті № 1 з вивчення умов життя і виховання дітей у сім'ї можуть бути такі запитання:

1. Склад сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові кожного члена сім'ї, рік народження, освіта, спеціальність, де і ким працюють, де навчаються).

2. Бюджет сім'ї. Середній грошовий дохід на одну особу.

3. Житлові умови (житлова площа в квадратних метрах, наявність вигод).

4. Чи є у дитини робоче місце (кімната, куточок, стіл)?

5. Чи є у сім'ї бібліотека, телевізор, дача, машина, комп'ютер?

В анкеті № 2 треба лише підкреслити відповідь на поставлене запитання:

1. Які методи у виховній роботі ви використовуєте найчастіше (особистий приклад, вимогу, переконання, покарання, заохочення)?

2. Чи дотримуєтеся ви у сім'ї єдності вимог до дитини (так, ні, іноді)?

3. Які види заохочень ви використовуєте у вихованні (схвалення доброго вчинку всією сім'єю, похвала, купівля дитині нової книжки, іграшки)?

4. Чи застосовуєте ви фізичні покарання (так, ні, іноді)?

5. Чи має обрана вами міра впливу на дитину позитивне значення (так, ні, не завжди)?

6. Чи довіряє дитина вам свої секрети (так, ні, іноді)?

7. Чи намагаєтеся ви контролювати вашу власну поведінку заради виховання дитини (так, ні, не завжди)?

8. Чи поважаєте ви дитину як особистість (так, ні)?

Анкета № 3 допоможе вчителеві виявити виховні можливості батьків.

1. Прізвище, ім'я, по батькові батьків.

2. Освіта: вища, середня, початкова (потрібне підкреслити).

3. Вік.

4. Хто в сім'ї безпосередньо займається вихованням дитини (мати, батько, бабуся, дідусь, тітка, дядько, брат, сестра, сусіди...)? (Потрібне підкреслити або написати.)

5. Що заважає вам займатися вихованням сина, дочки (немає часу, недостатньо освіти, педагогічних знань; вважаєте, що виховувати повинна школа)? (Потрібне підкреслити.)

6. Де ви найчастіше буваєте зі своєю дитиною: у музеї, театрі, кінотеатрі, філармонії, на природі, нікуди не ходите (потрібне підкреслити).

7. Чи знайомі ви з друзями своєї дитини зі школи, з будинку? (Потрібне підкреслити.)

8. Які якості характеру своєї дитини ви вважаєте позитивними, а які — негативними?

9. Які методи виховання, на ваш погляд, найбільш ефективні (виховання на основі довіри, вимогливості, поваги, суворої дисципліни)? (Потрібне підкреслити.)

10. Чи достатньо, на вашу думку, ви знаєте свою дитину?

11. Де і з ким вона проводить дозвілля?

12. Яку професію ви рекомендуєте обрати вашій дитині? Як йому (їй) допомагаєте готуватися до майбутньої професії?

Під час вивчення виховної активності сім'ї ми рекомендуємо вчителям застосовувати анкету № 4.

1. Скільки часу ви спілкуєтеся зі своєю дитиною (упродовж дня, тижня, у спільній роботі, у бесідах, розмовах, у кіно, клубі, театрі, бібліотеці, під час прогулянки до лісу, до річки тощо)?

2. Чи є інші види спілкування? Зазначте їх.

3. Чи вважаєте, що спілкування достатнє для виховання вашої дитини?

4. Чи переконані ви, що правильно розумієте особливості розвитку своєї дитини?

5. Чи стикаєтеся ви з труднощами у вихованні дитини і з якими? Як ви їх вирішуєте?

Для виявлення потреб батьків у психолого-педагогічній допомозі з, боку вчителя доцільно застосувати анкету № 5.

1. Які форми спільної роботи ви вважаєте найбільш ефективними: батьківські збори; відкриті уроки; відвідування сімей учителями; бесіди з батьками; спільні справи дитячого і батьківського колективів; педагогічні конференції у школі, у класі; інші форми роботи?

2. Які форми роботи для вас складні?

3. Яких форм взаємодії немає у вашій школі?

4. Які форми взаємодії ви хотіли б запровадити у практику?

5. Чи зустрічаєтеся ви з труднощами у вихованні дітей і з якими?

6. Які шляхи їх вирішення можливі?

7. Чи готові ви до спільної роботи для подолання цих труднощів?

Певну допомогу педагогу надасть метод незакінчених речень. Наприклад, батькам пропонується без обдумувань закінчити фрази:

• У школі, де навчається моя дитина, мені подобається...

• У школі, де навчається моя дитина, мене хвилює...

• Коли мені складно прийняти правильне рішення у питаннях виховання, я...

• Мені хотілося б порадитися з учителем про...

• У моїй дитині мене хвилює...

• Якби я був(ла) на місці вчителя (класного керівника, класовода), то...

Співставлення відповідей на ці запитання дає можливість краще зрозуміти умови сімейного виховання, більш обґрунтовано, предметно підготувати поради, рекомендації для батьків.

Дослідження вчителем родин учнів за запропонованими нами методами допоможе йому отримати узагальнені дані про атмосферу в сім'ї, характер сімейного виховання і взаємостосунки в кожній конкретній родині, що є необхідною умовою для організації роботи щодо формування педагогічної культури батьків. Отримані під час вивчення сімей узагальнені дані пропонуємо звести у схему аналізу особливостей і недоліків сімейного виховання учнів.

І. Загальна характеристика сім'ї:

1. Склад сім'ї: повна, формально повна, неповна.

2. Характеристика сім'ї: гармонійна, проблемна (конфліктна, антипедагогічна, асоціальна, аморальна).

3. Типовий стан сім'ї:

• емоційний комфорт;

• тривожність;

• емоційно-психологічний дискомфорт і нервово-психічне напруження.

4. Стиль сімейного виховання: ліберальний, демократичний, авторитарний, нестійкий.

5. Порушення сімейного виховання:

- домінуюча гіперпротекція;

- потураюча гіперпротекція;

- гіперпротекція;

- емоційне відкидання;

- жорстока поведінка;

- підвищена моральна відповідальність.

6. Ставлення до школи: підтримують тісний зв'язок, підтримують контакти епізодично, зв'язки мають випадковий характер, батьки уникають контактів, протидіють вихованню.

II. Особливості сімейного виховання:

1. Батьки створюють умови для правильного розвитку дитини:

• нормальні житлово-побутові умови;

• організація місця для занять;

• створення домашньої бібліотеки;

• наявність ігрових куточків;

• контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного режиму.

2. Батьки розвивають пізнавальні інтереси дитини:

• разом із дітьми слухають радіопередачі;

• дивляться й обговорюють телепередачі;

— читають книжки, обговорюють їх;

— ходять із дітьми до театру;

• ходять із дітьми в кіно;

• заохочують улюблені заняття дитини.

3. Батьки надають допомогу в навчанні, організації домашньої навчальної праці.

4. Діти мають конкретні трудові обов'язки в сім'ї.

5. Батьки виконують рекомендації педагогів щодо виховання дитини.

6. Батьки бачать недоліки у вихованні своїх дітей.

7. Сім'я допомагає педагогу в організації навчально-виховної роботи.

8. Батьки справляються із вихованням дитини.

3. Недоліки сімейного виховання (назвати).

4. Причини недоліків (відповідне підкреслити):

• неблагополуччя сім'ї (мікроклімат, здоров'я);

• відсутність єдиних вимог;

• незнання психологічних особливостей своєї дитини;

• низький освітній, культурний, психолого-педагогічний рівень батьків;

• відсутність контролю, бездоглядність, психічна депривація дитини;

• використання антипедагогічних заходів впливу;

• неправильне оцінювання дитини, її ідеалізація;

• невиконання рекомендацій педагога;

• невіра у можливості дитини, у свої сили;

• переоцінювання виховних можливостей сім'ї;

• інші причини (вказати які).

.

Тест «Які ми батьки»

Чи часто ви замислюєтеся над запитаннями: «Які ми батьки? Чи справляємося з обов'язками вихователів?» Перевірте себе, відповідаючи на пропоновані запитання: так, ні, інколи. Нарахуйте собі за відповідь «так» — 2 бали, «інколи» — 1 бал, «ні» — 0.

1. Чи стежите ви за публікаціями в газетах, журналах, телевізійними і радіопередачами на теми виховання? Чи читаєте ви книжки на цю тему?

2. Ваша дитина вчинила погано. Чи замислюєтеся ви в цьому разі, що результатом її поведінки є ваше виховання?

3. Чи одностайні ви з вашим чоловіком у питаннях виховання дітей?

4. Якщо дитина пропонує вам свою допомогу, чи приймаєте ви її, навіть якщо при цьому справа може загальмуватись або й зовсім зупинитись?

5. Чи використовуєте ви форму заборони або наказу лише тоді, коли це дійсно необхідно?

6. Чи вважаєте ви послідовність у діях одним із головних педагогічних принципів?

7. Чи усвідомлюєте ви, що оточення вашої дитини суттєво впливає на неї?

8. Чи вмієте ви не наказувати, а прохати про що-небудь свою дитину?

9. Чи часто у стосунках із дитиною ви вдаєтеся до фраз типу: «Не заважай, у мене немає часу» або «Чекай, доки я не закінчу свої справи»?

Менше 6 балів. Про справжнє виховання ви маєте дуже примітивне уявлення. І хоча народна мудрість стверджує, що ніколи не пізно розпочинати справу, радимо вам якнайшвидше формувати основи своєї педагогічної культури.

Від 7 до 14 балів. Ви не припускаєтеся значних помилок у сімейному вихованні, але де в чому ви не орієнтуєтесь, тому рівень вашої педагогічної культури потребує певного підвищення.

Тест «Дітей виховують батьки. А батьків?»

Роль батьків у вихованні дітей незамінна і неоціненна. Вони головні «проектанти, конструктори, будівельники» дитячої особистості. Ось чому так важливо знати, наскільки успішно вмієте ви впоруватися з таким складним і відповідальним завданням як формування людської особистості. Будь ласка, уважно прочитайте пропоновані запитання і дайте відверті відповіді на них. Тест доповнить ваше уявлення про себе як про батьків, допоможе зробити певні висновки щодо рівня Вашої педагогічної культури.

Підрахуйте отримані бали. Відповідь «А» оцінюється в 3 бали, відповідь «Б» - у 2 бали, відповідь «В» - в 1 бал.

Ви набрали від 8 до 32 балів. Це означає, що дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви намагаєтеся не лише зрозуміти, а й пізнати її, ставитеся до неї з повагою, дотримуєтеся досить прогресивних принципів виховання й усталеної лінії поведінки. Іншими словами, ви дієте і можете сподіватися на добрий результат.

Від 16 до 28 балів. Турбота про дитину для вас — питання першорядного значення. Ви маєте здібності вихователя, але на практиці не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Іноді ви занадто суворі, в інших випадках — занадто м'які. Крім того, ви схильні до компромісів, які послаблюють виховний ефект. Усе це свідчить про недостатній рівень вашої педагогічної культури. Зробіть правильні висновки.

Менше 16 балів. У вас серйозні проблеми з вихованням дитини. Вам не вистачає знань, а, можливо, і бажання послідовно й тактовно виховувати особистість. Радимо звернутися за допомогою до фахівців - педагогів і психологів, учителів і вихователів, знайомитися з публікаціями з проблем сімейного виховання, формувати основи вашої педагогічної культури. Тест «Які Ви вихователі?»

Ви надміру терплячі або, навпаки, надміру регламентуєте життя своєї дитини? Відповідаючи щиро на запитання тесту, ви дізнаєтесь, наскільки правильний тон ви обрали у стосунках із дітьми. Відповісти треба лише одним словом: «так» чи «ні».

1. Чи пишаєтеся ви тим, що ваша дитина ще з дитинства була охайною?

2. Чи заохочуєте ви її, коли вона приносить високий бал?

3. Чи вмієте ви правильно відповідати своїй дитині на запитання, що пов'язані зі стосунками між протилежними статями?

4. Чи знаєте ви, що дитина повинна, а чого не повинна їсти, щоб її раціон відповідав вимогам медиків?

5. Чи часто ви цілуєте або пестите свою дитину?

6. Чи наполягаєте ви на тому, щоб дитина сама підтримувала порядок у своїй кімнаті?

7. Чи можете ви у присутності дитини визнати свою помилку?

8. Чи поважаєте ви право дитини на особисту таємницю (листи, ведення щоденника)?

9. Чи є у вас звичка часто повторювати: «У наш час...» або «Дитина повинна тримати язика за зубами»?

10. Чи ділитеся ви з дитиною своїми радощами і проблемами?

11. Чи буває так, що як покарання ви забороняєте дитині дивитися телевізор?

12. Чи запитуєте ви дитину, як вона проводить дозвілля?

13. Якби придумали робота-вихователя, спроможного ідеально виховувати дітей, чи купили б ви таку машину?

14. Чи критикуєте ви і караєте своїх дітей у присутності чужих людей?

Кожна ваша відповідь, яка збіглася з відповідями, наведеними нижче, оцінюється одним балом. Склавши всі бали і подивившись у ключ тесту, ви дізнаєтеся про думку психологів щодо вашого методу виховання.

1. — ні; 8 — так;

2. — ні; 9 — ні;

3. — так; 10 — так;

4. — ні; 11 — ні;

5. — так; 12 — ні;

6. — ні; 13 — ні;

7. — так; 14 — ні. 1—2 бали. Роль батьків засвоєна вами: ви досить суворі й педантичні. Вам слід бути більш терплячими. 3—5 балів. Ваш результат не з кращих. Не будьте такими суворими у своїх вимогах до дітей, дайте їм можливість щось вирішувати самостійно.

6—8 балів. Середній результат, який свідчить про нестійкість вашої позиції. Іноді ви надмірно вимогливі до дітей, іноді багато їм дозволяєте.

9—11 балів. Вважається, що ви з радістю і досить розумно виховуєте своїх дітей, хоча й не знайомі з усіма положеннями педагогіки.

12—13 балів. Ви чудові батьки, надійна опора у житті дитини.

Вивчення сім'ї - досить складна справа, яка потребує від учителя розуміння його специфіки, уміння встановлювати з батьками ділові стосунки, досягати взаєморозуміння, але водночас ретельно організоване вивчення родин школярів значно полегшує вчителю складання плану і програми формування педагогічної культури сім'ї, а також забезпечує оптимальний вибір організаційних форм цієї роботи.

Формування педагогічної культури батьків: організаційні форми

У сучасній шкільній практиці склалися досить різноманітні організаційні форми проведення занять із батьками з метою формування їхньої педагогічної культури: лекції, бесіди, семінари, педагогічні практикуми, рольові ігри, диспути, науково-практичні конференції, консультації для батьків тощо.

Помічено, що інтерес у батьків до занять на психолого-педагогічні теми виявляється тоді, коли вивчення теорії супроводжується конкретним аналізом виховної роботи в сім'ї, коли батьки обмінюються досвідом сімейного виховання, спільно займаються пошуком шляхів поліпшення цього процесу. Віддаючи належне лекціям і бесідам, учителі, формуючи педагогічну культуру родини, повинні ширше застосовувати в роботі з батьками активні та практичні форми проведення занять. Перш ніж розглянути кожну форму окремо, зауважмо, що підготовка вчителя до проведення занять із батьками може відбуватися приблизно за таким планом: 1) мета наміченого заняття; 2) форма організації батьків; 3) місце і час проведення; 4) які питання необхідно з'ясувати; 5) основні й допоміжні засоби; 6) можливі труднощі; 7) очікуваний результат.

Насамперед розгляньмо таку форму педагогізації батьків як лекція. Цінність лекції полягає в тому, що нею можна охопити практично всі проблеми сімейного виховання. Але нею не треба надто захоплюватися, тому що вона залишає батьків пасивними слухачами. У деяких школах перевага віддається лекціям на загальні теми, що цілком зрозуміло, тому що таку лекцію легше підготувати, вона не потребує особливих спеціальних знань, найчастіше не викликає запитань, на які вчителю не завжди просто відповісти. Але, як свідчить практика, батькам не дуже подобається така форма роботи, оскільки вона, на їхню думку, часто не має нічого спільного з тими конкретними проблемами, які виникають у них у повсякденному житті.

Як свідчить досвід, лекційного викладу потребують проблеми, із яких батьки мають обмежені знання, а їх вивчення не завжди посильне для самостійного опрацювання. Наприклад: «Батьки - головні вихователі», «Відповідальність батьків за виховання дітей», «Дитячі громадські організації та сім'я», «Акселерація та її наслідки» тощо. При цьому слід пам'ятати, що зміст лекції має бути цілісним, висвітлювати окрему проблему, питання або сукупність питань, об'єднаних єдиною думкою. Готуючись до лекції, необхідно враховувати вік дітей, для чиїх батьків читається лекція. Матеріал, який викладається батькам, має бути доступним, актуальним для даної аудиторії. Виклад теоретичного матеріалу бажано ілюструвати життєвими прикладами з практики виховання дітей, при потребі підтвердити статистичними даними, реальними і зрозумілими для батьків. Крім розкриття проблем, текст повинен містити певні рекомендації, завдання батькам. Добре має бути продумана кінцівка, яка підбиває підсумки сказаного.

Не слід забувати і про вимоги до ораторської майстерності вчителя-лектора. Мова має бути граматично правильною, відповідати мовленнєвим нормам. Темп викладу матеріалу - середній. Важливою умовою є емоційність подачі, урахування реакції аудиторії, уміння встановлювати зв'язок із нею.

У багатьох школах України розробляють тематики лекцій, їх зміст, складають списки рекомендованої літератури до кожної теми. Подекуди складають «Пам'ятки вчителю щодо організації лекції для батьків». Наводимо наприклад такої пам'ятки.

Пам'ятка вчителю-лектору

Підготовка до лекції потребує багато часу. Можна визначити основні етапи цієї підготовки.

Перший етап. Вивчається науково-теоретична література з теми, державні документи, інструктивно-методичні матеріали, педагогічна спадщина А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, Я.Корчака, К.Д.Ушинського та ін.

Другий етап. Опрацьовуються матеріали періодичної преси з даної теми: журнальні й газетні статті, брошури, збірники.

Третій етап. До періодичних положень добираються факти, які є типовими, характерними для даної проблеми. Добір конкретних прикладів з досвіду роботи педагогічних колективів і батьків значно пожвавлюють лекцію, переконують.

Четвертий етап. Складання плану лекції й написання тексту лекції. Це складна робота. Зі значного масиву інформаційного матеріалу вибирається найважливіше, найсуттєвіше. Якщо перші етапи спрямовані на зміст: його системність, науковість, доступність, то на цьому етапі лектор має працювати над формою, яка повинна поєднатися з основним змістом. Основні теоретичні положення, аргументовані фактами з педагогічного досвіду сімейного виховання, життєвими прикладами, виписуються на окремі картки. Лектор повинен по декілька разів учитуватися у дібраний матеріал, обробити додаткову інформацію з періодичної преси. Поступово вимальовується вступ, основні положення, підсумкова частина лекції.

П'ятий етап. Лекція краще сприймається слухачами, коли лектор не читає лекцію, а доносить її до слухачів у формі живої, усної бесіди.

Поширеною організаційною формою педагогізації батьків є бесіди. Проте вони дають очікуваний результат лише за умови, коли між батьками і вчителем встановлені добрі стосунки. До кожної бесіди вчитель старанно готується, намічає план розмови, проводить її стримано, тактовно.

Для бесіди краще добирати теми, які потребують більш тісного, діалогічного контакту педагога з батьками. Готуючись до бесіди, учитель має скласти план її проведення, продумати і сформулювати запитання, які слід непомітно ввести в зміст викладу для активізації уваги, залучення батьків до обговорення. Починати бесіду слід з постановки певної проблеми або із введення батьків у педагогічну ситуацію, яка пов'язана з тематикою бесіди. У методиці бесіди з батьками можна застосовувати і такий прийом: підібраний матеріал з теми бесіди (брошури, статті, вирізки з газет і журналів, записи ситуацій тощо) учитель використовує як роздатковий. При цьому зазначається, що під час бесіди батьки можуть індивідуально попрацювати з цим матеріалом, відібрати книги, брошури, статті на свій розсуд. Учителя не повинно турбувати, якщо під час бесіди хтось із батьків заглибиться у читання або передаватимуться з рук у руки запропоновані ним матеріали. Практика свідчить, що така організація роботи підвищує інтерес батьків, активізує їхню пізнавальну діяльність.

Орієнтовними темами бесід можуть бути: «Навчання молодшого школяра вдома потрібно вміти організувати», «Роль сім'ї у трудовому вихованні дітей», «Сім'я й фізичний розвиток молодшого школяра», «Типові конфліктні ситуації підлітків з батьками й іншими дорослими», «Роль сім'ї у професійному самовизначенні підлітків» тощо.

Для активізації батьківської громадськості тему бесіди та її короткий зміст слід повідомляти заздалегідь. Тоді можна сподіватися, що розглядувані проблеми привернуть увагу саме тих батьків, які найбільше потребують консультації.

Досить ефективними, але такими, що нечасто зустрічаються в практиці роботи шкільних учителів щодо формування педагогічної культури сім'ї, є семінари. Ця форма може застосовуватися як підсумкове заняття після вивчення певного кола питань, або як заняття, метою якого є підвищення педагогічної культури батьків через самоосвіту. Про час проведення семінару батьків попереджають заздалегідь, на попередньому занятті, щоб у них був час підготуватися. Якщо семінар проводиться як підсумкове заняття, то вчитель повинен мати на увазі, що з теоретичною стороною питання батьки вже знайомі. Тому їм треба порекомендувати звернути увагу в своїх виступах на практичне вирішення запропонованих питань, висловити думки з приводу даних раніше рекомендацій і побажань, поділитися власним досвідом.

Кожному семінарському заняттю передує ретельна підготовча робота вчителя й батьків. До кола основних завдань, які вирішує вчитель, готуючись до занять, входить вибір теми семінару, складання його плану, постановка основних і додаткових запитань, розподіл завдань між батьками, визначення рекомендованої літератури, проведення групових та індивідуальних консультацій тощо.

Кожне семінарське заняття поділяється на взаємопов'язані етапи. Основний із них - це самостійна робота батьків над індивідуальними завданнями і перевірка якості засвоєння ними знань, умінь і навичок. Система занять будується з урахуванням рівня і необхідності подальшого розвитку пізнавальних можливостей батьків.

Отримавши завдання, батьки самостійно і з допомогою вчителя опрацьовують конкретне питання, користуючись різноманітними джерелами і способами одержання та переробки інформації. Це не тільки вивчення літератури, а й власні спостереження, постановка і вирішення завдань тощо. Власне, заняття починається вступним словом вчителя, у якому він нагадує завдання семінару, порядок його проведення, рекомендує, на що слід звернути особливу увагу, дає інші поради. Обговорення змісту семінару може проводитися по-різному: у формі розгорнутої бесіди, доповідей, повідомлень. Основні завдання вчителя на цьому етапі - активізувати пізнавальну діяльність батьків, досягти глибокого усвідомлення ними матеріалу, підвести до правильних узагальнень. Закінчується заняття заключним словом учителя, який визначає позитивні моменти, указує на недоліки і спільно з батьками їх усуває.

Колективне обговорення - істотна властивість семінарських занять. Доповіді, виступи окремих батьків рецензуються рештою слухачів щодо їх змісту, інформаційного навантаження, практичного спрямування. При цьому слід домагатися того, щоб кожний учасник семінару виявив себе як доповідач і опонент, умів передати необхідну інформацію, критично осмислити її зміст.

На перших семінарських заняттях запитання мають бути сформульовані таким чином, щоб відповіді батьків були миттєвими, а виступи мали цілеспрямований і спонукальний до дискусії характер. Учасникам семінару слід надавати можливість доповнювати виступаючих, уточнювати інформацію інших.

Що може стати темою семінару? Це, передусім, обмін досвідом щодо виховання певних якостей особистості, обмін думками з приводу проблемного питання сімейного виховання.

Орієнтовна програма вивчення сім’ї учня класним керівником

1. Структура сім’ї, склад співвідношення поколінь у родині.

2. Батьки: вік, освіта, професія, улюблені заняття.

3. Матеріальний добробут сім’ї, соціально-педагогічні умови.

4. Суспільно-педагогічна спрямованість життя сім’ї: ставлення дорослих до своєї професії, особисті моральні якості, ставлення до виховання дітей, спрямованість сімейного виховного впливу батька і матері, педагогічна активність батьків. Які методи сімейного виховання використовують батьки: живи як живеться, наказ, тиск, умовляння, жорсткий контроль, вседозволеність, переконання, умовляння, оберігання від труднощів, задоволення всіх бажань дитини, приклад, нотація, обмеження задоволень.

5. Внутрішньосімейні стосунки:

- стиль взаємин між батьками (авторитарний, демократичний, конфліктний);

- ставлення батьків до дітей: теплота - вимогливість, теплота - дозвіл, холодність - дозвіл, холодність - вимогливість;

- ставлення дітей до батьків: повага, любов, піклування, грубість, егоїзм;

- відносини між дітьми у сім'ї: діти дружать з братами і сестрами, допомагають їм у навчанні, ворожі стосунки, діти постійно конфліктують;

- загальна психологічна атмосфера в сім’ї: чи є у сім’ї порядок, оптимістичний настрій; чи все робиться хаотично, залежно від настрою будь-кого: сім’я живе емоційно бідно, замкнено;

- виконання домашніх побутових справ у сім'ї: розподіл трудових обов’язків, спільне виконання трудомістких справ, участь дитини у домашній роботі;

- дані про сімейну раду, чи є у сім’ї звичай радитись із важливих питань, чи залучаються діти до таких обговорень.

6. Сімейні традиції: як у сім’ї відзначають свята народного календаря, сімейні дати; чи існують у родині сімейні реліквії; знання родоводу власної родини тощо.

7. Проведення вільного часу: як у сім’ї дорослі і діти проводять вихідні дні; їхні захоплення; чи є загальні, улюблені заняття для всіх членів сім’ї.

8. Педагогічні висновки вчителя про спрямованість спільної роботи зі сім’єю. Виправлення помилок у сімейному вихованні, підсилення потенційних можливостей виховного потенціалу сім’ї.

Нетрадиційні форми роботи з батьківською громадськістю

• „Педагогічний десант” - виступ педагогів з актуальних питань виховання дітей на місцях, де працюють батьки, віддалених бригадних селах (ула­штування виставок, випуск спеціальних стіннівок).

• „Дерево родоводу” - зустріч представників різних поколінь (батьки, діди-бабусі, прадіди), роз­думи над проблемами виховання, звернення до дже­рел народної педагогіки.

• „У сімейному колі” - анкетування батьків, ін­дивідуальна робота, допомога родинам через кон­сультації, практичні поради, зустрічі з лікарями, психологами, юристами.

• „Родинний міст” - зустріч із батьками та об­говорення проблем виховання.

• „Народна світлиця” - звернення до народних традицій, формування особистості школяра через природу, спілкування батьків із вихованцями, спіль­ну діяльність батьків, дітей і педагогів.

• „День добрих справ” - спільна трудова діяль­ність педагогів, батьків і дітей.

• „Вечір великої родини” - участь беруть батьки, школярі, педагоги: організація відпочинку, ігри те­атральні вистави тощо; альбом-естафета „Як ми від­почиваємо”, досвід організації відпочинку в родині.

• „Дискусійний клуб” - обговорення проблем виховання дітей.

• Клуб „Сімейна скринька”—добірка матеріалів із досвіду родинного виховання.

• Батьківський ринг - взаємонавчання, взає­мозбагачення членів родини, розв'язання проблем­них ситуацій.

• „Аукціон ідей родинної педагогіки” - презен­тація ідей родинної педагогіки і набір показників її схвалення.

• „Батьківська школа” - організовується у фор­мі клубу; передбачається проведення диспутів, бан­ків ідей, випуски рукописних газет, інформацій­них бюлетенів, бесіди, добірки літератури, надан­ня практичної допомоги.

• „Азбука родинного виховання” - обговорен­ня проблем і труднощів виховання дітей у непов­них сім'ях, виступи фахівців - лікарів, юристів, психологів, надання батькам індивідуальної допо­моги.

• „Дні довір'я” - у визначені дні педагоги, лікар, психолог консультують батьків із питань виховання.

• Сімейні свята в класі - започатковують пе­дагоги, об'єднуючи сім'ї для спільного проведення днів народження дітей, календарних, народних свят.

Рекомендації класному керівникові щодо проведення батьківських зборів

1) Зробіть так, щоб батьки й діти не відчували себе об'єктами вивчення. Продумайте форму вивчення, уміло ставте запитання, попередньо поясніть батькам мету роботи.

2. Аналізуйте та сортуйте отриману інформацію.

3. Дотримуйтесь конфіденційності.

4. Не дозволяйте втягувати себе в сімейні чвари учнівських родин.

2. Не ставайте на бік жодного з батьків. Будьте дипломатом і вмілим психологом.

У більшості класів проводяться формальні збори батьків, на яких класний керівник обмежується виступом з приводу окре­мого питання та рекомендаціями стосовно деяких проблем, бать­ки втомлюються від повчальних бесід, не бажають брати участь в обговорюванні. Змінити цю ситуацію допоможе вибір нових форм

проведення зборів. Серед них - збори на дискусійній основі, робо­та в парах та групах, рольові ігри, слово-естафета, використання різної, можливо, нетематичної інформації.

Щоб зацікавити батьків майбутніми батьківськими зборами, слід вдало й цікаво організувати підготовчий етап, до якого можна залучити батьків і дітей.

Підготовка, як правило, охоплює:

- анкетування батьків і дітей;

- проведення творчих робіт серед учнів;

- розподіл „домашніх” завдань між батьками;

- виготовлення пам'яток та рекомендацій;

- запрошення спеціалістів;

- оформлення подяк, листів;

- підбір інформаційного матеріалу.

Наприкінці зборів доцільно провести слово-естафету. Батьки по черзі продовжують заздалегідь продуману фразу класного керівни­ка, яка відповідає темі зборів. Наприклад, „Я буду гарним батьком (матір’ю), якщо...”, „Моя дитина буде гарно вчитися, якщо я...” тощо.

Правила підготовки класних батьківських зборів

1. Тема батьківських зборів має бути актуальною для батьків.

2. Збори мають проводитися в зручний для батьків час.

1. План проведення батьківських зборів має бути відомий батькам.

3. Спілкування класного керівника і батьків має бути стрима­ним і тактовним.

4. Батьківські збори мають бути педагогічно корисними і добре підготованими.

Поради психолога щодо проведення батьківських зборів

1. Перед початком батьківських зборів „залиште за дверима” поганий настрій.

2. Будьте коректними й тактовними.

3. Відведіть на проведення зборів не більше 1,5 години.

4. Пам’ятайте: найприємніше для людини, коли пам’ятають її ім’я. Покладіть перед собою перелік з іменами та по батькові бать­ків і не соромтеся при нагоді ним користуватися.

5. Перед проведенням зборів знайдіть спосіб ознайомити батьків з питаннями для обговорення.

6. Попередьте батьків, що не вся інформація має бути доступна дітям.

7. Подякуйте всім, хто знайшов змогу прийти.

1. Допоможіть батькам зрозуміти, що „поганий учень” - не обов’язково „погана людина”.

8. Батьки мають піти зі зборів із відчуттям, що вони можуть до­помогти своїм дітям.

Не варто:

- засуджувати батьків за відсутність їх минулого разу;

- порівнювати успіхи окремих учнів та різних класів;

- негативно оцінювати весь клас;

- надавати перевагу окремим навчальним дисциплінам;

- обирати для спілкування повчальний тон.

Варіанти спільного планування виховної роботи

Варіант 1

Банк ідей

Колективна Творча Справа „Банк ідей” починається з того, що ведучий розбиває учасників на команди за допомогою прийому „Яр­марок”: вибираються лідери за кількістю команд із розрахунку, що команди будуть організовані по 5-6 чоловік, потім лідери по одному відбирають собі членів команди з учасників, що залишилися. Із цього часу починається момент „занурення” у гру. Команди придумують на­зву й девіз. Представляються.

Ведучий роздає карти „банку ідей”, їх потрібно заповнити й здати в прес-центр. Завдання кожної команди - внести в карту кілька ці­кавих справ.

Може трапитися так, що всі справи будуть відомі й нецікаві. Тоді рятує „Інформаційний комп’ютер” (попередньо готується класним керівником). У нього можна взяти інформацію, але попередньо підібравши ключ до нього. „Ключем” може служити правильне розв’язання ребуса, кросворда, виконання якогось завдання.

Коли всі команди здали картки, „банк ідей” оголошується від­критим. У визначений час всі команди збираються на загальну раду й захищають ідею свого колективу. Загальна рада відхиляє повторювані й стандартні пропозиції, за­лишає в „Банку” лише оригінальні й цікаві ідеї.

Команди, що висунули ідеї, інші команди повинні протягом однієї хвилини сформулювати колективну думку щодо кожної пропозиції й підняттям кольорової картки оцінити її.

Перед початком гри кожній команді видаються картки трьох ко­льорів, за допомогою яких вони й будуть оцінювати ідеї інших команд:

зелена - „справа повинна ввійти в план обов’язково”;

синя – „справа гарна, бажано, щоб вона потрапило в план роботи”;

жовта – „пропозиція не приймається”.

Всі думки фіксуються в прес-центрі, де й підбивають підсумки, а по­тім називаються справи, що набрали найбільшу кількість позитивних оцінок, вони й увійдуть у план роботи колективу.

Варіант 2

Класний керівник називає загальношкільні справи, ідею тематич­ного періоду, що визначена в річному плані школи, пропонує дітям, батькам, педагогам продумати основні форми реалізації Справи: години спілкування, бесіди, диспути, екскурсії, конференції, походи, інтелек­туальні ігри, ігри-подорожі й ін. (робота може проводитися як у групах, малих групах, так й індивідуально). Необхідно попередньо повідомити, що ті самі форми можуть застосовуватися кілька разів. Результати ро­боти всі учасники планування здають класному керівникові, що разом з попередньо обраним журі позакласних справ (із числа дітей, батьків, педагогів) оцінює їх за наступними критеріями:

• цікавість;

• пізнавальна значимість;

• можливість залучення в даній формі роботи якомога більшої (в іде­алі - усіх) кількості учнів і батьків;

• корисність для самих учнів, класу, паралелі, школи;

• частота використання даної форми.

Вибираються ті форми й справи, які максимально відповідають всім критеріям, що перераховані вище. Ці розробки з урахуванням доповнень і зауважень журі виносяться на загальні збори, що приймають їх після попереднього обговорення.

На загальних зборах можна застосувати прийом оцінювання за до­помогою кольорових карток, як в „банку ідей”, або „смайликів”, які перед загальними зборами роздаються кожному учасникові в кількості, що відповідає кількості відібраних пропозицій.

Варіант 3

Ділова гра „Класний керівник”

Усім суб’єктам планування пропонується побувати в ролі класного керівника, що повинен скласти план виховної роботи на рік. Клас при цьому розбивається на чотири групи за кількістю чвертей у році, при­чому в кожній із груп можуть бути як учні, так і батьки й педагоги. У даному варіанті застосовується широко відомий метод „мозкового штурму”. Якщо групи виявилися занадто великими, їх можна розбити на підгрупи по 5-7 чоловік, кожній з яких дати свій період чверті. Можна також всім підгрупам дати те саме завдання, щоб потім вибрати найкращі варіанти. Цю роботу можна виконати при проведенні години спілкування з планування, але якщо діти попросять додатковий час для роботи, то можуть підготувати свою роботу й результати принести до наступної години спілкування. Тут важливий не час виконання, коли є ймовірність формального підходу, а продуманість всіх заходів і при­йняття їх дітьми. Результати також обговорюються на загальних зборах і приймаються всіма суб’єктами виховного процесу класу.

Варіант 4

Дерево бажань

На аркуші ватману класний керівник малює стовбур і гілки дере­ва без листя. Зверху на аркуші напис „дерево бажань класу”.

На годині спілкування з планування кожному учасникові роздаються „листики”, бажано зеленого кольору, на яких записуються заходи, у яких діти хотіли б брати участь, могли б надати істотну допомогу вони самі або їхні батьки. По закінченні роботи „листики” приклеюються до гілок дерева. Потім класний керівник разом з активом класу проводить аналіз і відбір, робить свої доповнення. Приймається план на загальних зборах після обговорення шляхом голосування за допомогою ударів у долоні, „голосування патриціїв” (великим пальцем нагору або вниз) та ін.

Після проведення бажаного заходу на „дерево бажань” приклею­ється „квітка” з назвою Cправи, що здійснилася. При цьому її колір визначається успішністю й зацікавленістю дітей (наприклад, черво­ний - високий рівень, рожевий - достатній, жовтий - середній, білий - низький). Не слід уникати низьких оцінок, завищуючи успіх Справи: діти повинні знати й розуміти, що в них вийшло, а що ні.

У кожному із цих варіантів дуже важлива мотивація, занурення в діяльність, що повинен взяти на себе класний керівник.

Класний керівник також повинен ознайомити учасників планування з обов’язковими заходами (заняття з попередження дитячого травма­тизму, трудові й екологічні акції, інше).

Колективний лист батьків до учнів

Якщо класний керівник під час підготовки до батьківських зборів виявив гострі проблеми в сім’ях дітей класу, необхідно запросити на збори психолога, на видному місці вивісити рекомендації для батьків з окремих проблем, наведені в цьому розділі.

Запропонуйте батькам написати колективного листа дітям (це особливо ефективно у 8-10 класах). Прикладом такого листа може бути наступний.

Дорогі діти!

Ваші батьки звертаються до вас з колективним листом своїх бажань. Співпрацюйте з нами. Не намагайтеся бути інфантильнішими, ніж це є насправді, розігруючи безпомічність і нерозуміння. Простягніть нам руку допомоги і дайте зрозуміти, що ми можемо рости разом і що можемо на вас розраховувати.

Пам'ятайте, що серйозне навчання означає серйозну справу.

Ми не завжди були батьками, а стали ними після вашого народження. Тому наш батьківський досвід дорівнює вашому віку. Як батьки ми - ваші ровесники і не менше потребуємо допомоги й підтримки. Від нас залежить, якими ви станете, але і від вас залежить - якими батьками ми будемо. Ми намагаємося зводити до мінімуму наші вимоги і якомога менше каза­ти „ти мусиш”. Але і ви розвивайте в собі відповідальність і, не чекаючи наших вимог, самі запропонуйте: „Давай я зроблю...”

Пам'ятайте, ми (дорослі) не менше за вас помиляємося, й інколи самі є безсилими. Будьте великодушні і вибачайте, якщо іноді ми не на висоті.

Дуже хочеться, щоб ви не ображали нас своєю неуважністю. „Дя­кую” - це такий стимул!

Намагайтеся дотримуватися наших правил, навіть якщо не зовсім розумієте їх. Іноді ми справді знаємо, що краще.

Не варто завжди чекати від нас відповідей. Спробуйте самостійно проаналізувати і зрозуміти питання. Розуміння суті питання важливіше за знання відповіді.

Пам'ятайте, що нас втішає ваш інтерес до нашої діяльності. До­рослі не завжди консервативні, і ви зможете перейняти чимало з того, що ми робимо.

Спробуйте любити нас навіть тоді, коли ми помиляємося. Батьки - не боги й ангели, хоча і намагаються, щоб їх саме так сприймали.

Не варто механічно наслідувати нас. Не копіюйте нас, будьте самими собою.

Намагайтеся ставитися до нас, як до рівних. Батьки аж ніяк не раби своїх дітей. І ми так само - за справедливість.

Нам також: потрібен відпочинок. Поважайте наших друзів, як ми шануємо ваших. Наші дії можуть здаватися вам безглуздими, але ми маємо на них повне право.

Наш дім належить нам УСІМ. Речі, звичайно, не настільки важливі, як люди, але намагайтеся навчитися шанувати те, що люди цінують.

Ми хочемо бачити вас молодшими партнерами нашої сімейної фірми, але не поводьтеся так, ніби ми вже на пенсії. Ми маємо право на активну роль у компанії.

Учіться самостійно приймати рішення, а ми будемо любити вас не­залежно від того, правильні вони чи ні.

Ми ростемо і розвиваємося разом із вами. Тож веслуймо разом і в од­ному напрямку, бо інакше наш сімейний човен може легко перекинутися.

Р. 5. МИ ЛЮБИМО ВАС!

Десять батьківських заповідей

1. Не вважайте дитину своєю власністю: вона особистість.

1. Любіть дитину такою, яка вона є, навіть якщо вона не в усьому досягає успіху.

2. Не очікуйте, що ваша дитина виросте такою, якою хочете ви. Допоможіть їй стати собою.

3. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок - розуміти свою дитину. Зробіть так, щоб ваша дитина ділилась з вами своїми проблемами. Ви – не суддя, який має право судити, ви - не приклад для наслі­дування. Ви – найрідніша людина, яка може втішити і у 5, і у 25 ро­ків.

4. Не переймайтесь, якщо чогось не можете зробити для своєї дитини. Гірше, якщо можете, але не робите.

5. Постарайтесь хоч інколи дивитись на світ очима вашої дитини.

6. Частіше розмовляйте з вашою дитиною, відповідайте на всі її питання.

7. Не лайте, а тим більше не ображайте дитину, особливо в присутності сторонніх.

8. Частіше хваліть, захоплюйтесь вашою дитиною, радійте її успіхам.

9. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить, давши життя вашим онукам.

Пам'ятка

Якщо:

• дитину постійно крити­кують, вона вчиться ненави­діти;

• дитину висміюють, вона стає замкнутою;

• дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною;

• дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

• дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

• дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедли­вою;

• дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

• дитина живе у ворож­нечі, вона вчиться бути агре­сивною;

• дитина живе в розумінні й дружелюбності, вона вчить­ся знаходити любов у світі.

Анкета „Батьківські збори”

Шановні батьки! Ваші щирі й повні відповіді на запитання допоможуть зробити наші подальші зустрічі цікавими, а збори й роботу з дітьми - змістовними.

1. Які збори, походи, зустрічі, екскурсії ви пропонуєте провести в цьому (наступному) навчальному році?

2. Що треба врахувати під час визначення дати проведення зборів, індивідуальних бесід?

3. Які поради можете дати щодо підготовки та проведення зборів?

4. Чим ви можете допомогти класу?

5. Що спонукало вас прийти на. батьківські збори? (Підкресліть необхідне.)

а) Дисциплінованість;

б) цікава тема;

в) прохання дитини;

г) повага до класного керівника;

д) можливість отримання інформації про навчання дитини;

є) особиста участь у підготовці зборів;

ж) наполегливі вимоги родичів;

з) неодноразове запрошення класного керівника;

и) не знаю.

6. Як ви гадаєте, чи є необхідність відвідувати батьківські збо­ри всією сім'єю? Чому?

7. Як ви вважаєте, чи виник у дітей інтерес до батьківських зборів? Чому?

8. Що вам подобається під час підготовки до зборів?

а) Запрошення;

б) знайомство з темою;

в) анкетування за темою;

г) можливість участі в підготовці;

д) виставка дитячих робіт;

є) форма проведення.

9. Будь ласка, дайте оцінку кожній частині зборів (максимум 5 балів):

а) вступна частина;

б) виступ учителя;

в) дискусія батьків;

г) рольові ігри;

д) робота з рекомендаціями;

є) слово-естафета;

ж) розповідь про позитивні моменти в житті класу;

з) підбиття підсумків.

(Пункти г), д), є) подають в анкеті в тому разі, якщо викорис­товують відповідні форми роботи на батьківських зборах.)

Анкета „Виховна робота очами батьків”

1. У яких загальношкільних й класних справах, а також справах на пара­лелі Ви могли б брати участь?

2. У яких загальношкільних і класних справах, а також справах на паралелі могла б брати участь Ваша дитина?

3. Які зі здібностей і можливостей Вашої дитини не були реалізовані в минулому навчальному році в позакласній роботі?

4. Які заходи Ви могли б запропонувати в план виховної роботи майбут­нього року (для дітей, а також спільні для дітей і батьків)?

5. На що, на Вашу думку, класному керівникові необхідно звернути увагу в навчальному році?

6. Які традиції, на Вашу думку, необхідно розвивати в колективі учнів, у спільній роботі учнів й їхніх батьків у майбутньому навчальному році.

Таке анкетування дозволяє класному керівникові глибше проана­лізувати свою діяльність, допоможе глянути на навчально-виховний процес і виховну систему класу очами дітей і їхніх батьків, по-новому оцінити її. З іншого боку, таке анкетування викличе зацікавленість і відповідальність, дозволить сформувати в учнів й їхніх батьків почуття причетності до справ школи й класу, повагу до класного керівника, якому небайдужа думка дітей і батьків.

Приступаючи до власне планування, класний керівник повинен опиратися на план виховної роботи школи в цілому з урахуванням цілей і завдань, які стоять перед школою в планованому навчальному році. Крім цього, дуже важливо визначити рівень розвитку колективу.

Анкета для батьків

1. Чи з радістю Ваша дитина йде до школи?

2. З яких предметів відчуває труднощі? Чому?

3. Скільки приблизно часу витрачає на підготов­ку уроків?

4. Чим захоплюється у вільний час?

5. З яких предметів Ваша дитина вчиться із за­доволенням?

6. Чи допомагає молодшим у сім’ї?

7. Чи знаходите Ви взаєморозуміння з класним керівником, учителями?

8. Чи задовольняють Вас батьківські збори?

9. Як часто класний керівник буває у Вас удома ?

10. Яку реальну допомогу Ви могли б надати школі?

Анкета для виявлення стану виховання в сім’ї

1. Хто в сім’ї безпосередньо займається вихован­ням дитини?

2. Де найчастіше проводите свій час із дитиною — удома, на прогулянках, у кіно, туристських походах?

3. Чи знаєте друзів дитини, їхніх батьків?

4. Чи приходять до Вас у гості друзі й приятелі дитини?

5. Які труднощі виникають у Вас у вихованні ди­тини?

6. Яким методам виховання Ви віддаєте перевагу (заохочення, покарання, переконання, дружні кон­такти)?

Анкета для виявлення характеру спілкування батьків із дитиною

1. Назвіть моральні норми, які завжди з Вами у вихованні Ваших дітей?

2. Назвіть норми, порушення яких Вашими дітьми викликає у Вас обурення й осуд.

3. У яких випадках Ви одержуєте моральне задо­волення від поведінки своєї дитини ?

4. Наведіть приклади, за що і як Ви заохочуєте Ваших дітей.

5. Опишіть, будь ласка, типову конфліктну ситу­ацію в спілкуванні з Вашою дитиною, яка залишає у Вас або дитини (обох) почуття образи, розпачу.

Анкета для отримання загальних відомостей про дитину

1. Прізвище, ім'я, по батькові.

2. Чим займається дитина у вільний час?

3. Які ігри найбільше подобаються Вашій дитині?

4. Які види спортивних розваг найбільше любить?

5. Як поводить себе в дитячому колективі (активна, пасивна, сором'язлива)?

6. Які обов'язки має вдома?

7. Які, на Ваш погляд, індивідуальні особливості дитини необхідно врахувати на період входження в новий колектив?

Анкета

1. Чи сумлінна і слухняна дитина в сім'ї? Чи охоче вона виконує доручення батьків?

 Постійно виявляє нестаранність і неслухняність.

 Часто неслухняна й нестаранна.

 Не завжди старанна і слухняна.

 Завжди добре.

2. Якою є поведінка дитини вдома?

 Постійно поводить себе погано, допускає грубощі, сперечається.

 Часто поводить себе погано і на зауваження не реагує.

 Не завжди. Дозволяє пестощі, але на зауваження не реагує.

 Завжди добре.

3. Наскільки чуйно й турботливо ставиться дитина до батьків і близьких?

 Постійно допускає грубощі, роздратовується через зауваження.

 Часто виявляє грубість, черствість, егоїзм.

 Не завжди чуйна й турботлива.

 Чуйна, турботлива, добра.

Анкета

для виявлення самооцінки батьків з питань формування

особистості дитини

1. Як Ви вважаєте, чи правильно Ви виховуєте свою дитину?

2. Що Вам заважає правильно виховувати дитину?

3. Які якості особистості Вам вдається виховати в дитині?

4. Які риси характеру Вам не подобаються у дитині?

5. Яку допомогу у вихованні Ви хотіли б отримати ?

Анкета „Чи знаєте Ви один одного?”

Анкета для батьків

1. Які якості Ви хочете виховати у дитині?

2. За що Ви хвалите, за що караєте дитину?

3. Як заохочуєте? Як караєте?

4. Які якості характеру Вам не подобаються?

5. Чим захоплюється Ваша дитина, її улюблене заняття?

Анкета для дітей

1. Які якості твого характеру подобаються твоїм батькам?

2. За що тебе хвалять, за що сварять і карають?

3. Як тебе заохочують, карають?

4. Які якості твого характеру не подобаються батькам?

5. Чим ти захоплюєшся, твоє улюблене заняття?

Анкета для виявлення інтересів батьків до проблем виховання

1. Які доповіді і повідомлення Ви хотіли б почути на батьківських зборах?

2. Які питання Ви хотіли б обговорити на батьківських зборах?

3. Чи маєте вдома свою бібліотеку?

4. Яку пресу передплачуєте?

5. На що треба було б звернути увагу вчителю в роботі з Вашою дитиною?

Анкета для виявлення питань виховання дитини в сім’ї

1. Хто безпосередньо займається вихованням дитини в сім’ї?

2. Де найчастіше разом з дитиною проводите дозвілля: вдома, на прогулянці, кіно, туристичних походах, музеях?

3. Чи знаєте Ви друзів своєї дитини, їхніх батьків?

4. Чи приходять до Вас в гості друзі Вашої дитини?

5. Що ускладнює виховання Вашої дитини?

6. Яким методам виховання надаєте перевагу (Роз’яснення, умовляння, суворі вимоги, покарання, заохочення, дружні контакти тощо)?

Тест „Чи добрі ви батьки?”

1. Чи слідкуєте Ви за статтями в журналах, програмами радіо і телебачення на теми виховання ? Чи читаєте Ви книжки за такою тематикою?

2. Чи вважаєте провину Вашої дитини результатом упущення Вами якихось моментів у вихованні?

3. Чи є Ви з чоловіком (дружиною) однодумцями у вихованні дітей?

4. Чи приймаєте допомогу Вашої дитини в будь якій справі, навіть якщо справа від цього не виграє?

5. Чи забороняєте Ви щось дитині й наказуєте її лише тоді, коли це цілком виправдано і необхідно?

6. Чи вважаєте Ви послідовність найголовнішим із усіх педагогічних принципів?

7. Чи вважаєте Ви, що середовище й оточення - це фактори, які суттєво впливають на виховання дитини?

8. Чи вважаєте Ви спорт і фізкультуру важливим фактором гармонійного розвитку дитини?

9. Як Ви вважаєте, що краще: просити про щось свою дитину чи наказати їй це зробити?

10. Якщо Вам доводиться казати дитині: „У мене немає вільного часу” або „Зачекай, доки я не закінчу роботу”, чи стає Вам від цього неприємно?

За кожну позитивну відповідь поставте собі 2 бали, за відповідь „іноді” - 1 бал, за негативну відповідь - 0.

Якщо Ви набрали :

менше 6 балів - справи Ваші кепські. Спробуйте негайно розпочати вивчення азів батьківського вміння виховувати;

від 7 до 14 балів - поняття про батьківські обов’язки у Вас є, але треба більше уваги і часу приділяти дітям, більше спілкуватися з ними;

більше 15 балів - Ви справляєтеся зі своїми батьківськими обов’язками, але не тіште себе тим, що робите усе можливе - в цій області немає меж.

Тест для батьків

(Ствердну відповідь „оцініть” 2 балами. Якщо відповідь виражається словами „частково”, „іноді” - 1 балом, словом „ні” - 0).

1. Чи вважаєте Ви, що у Вашій сім’ї є взаєморозуміння з дітьми?

2. Чи говорять з Вами діти про інтимні справи чи радяться в особистих справах?

3. Чи цікавляться діти Вашою роботою?

2. Чи знаєте Ви друзів Ваших дітей?

3. Чи бувають вони у Вас вдома?

4. Чи беруть участь діти разом з Вами в господарських справах?

5. Чи перевіряєте Ви, як вони вчать уроки?

6. Чи є у Вас спільні з ними заняття й інтереси?

9. Чи беруть участь діти у підготовці до свят?

10. Чи люблять діти, щоб Ви були з ними під час „дитячих свят”, чи хочуть проводити їх „без дорослих”?

11. Чи обговорюєте Ви з дітьми прочитані книги?

12. Чи буваєте Ви разом з ними в театрах, музеях, на концертах?

13. Чи берете участь разом з дітьми в прогулянках, туристичних походах?

14. Чи проводите відпустку разом з дітьми чи ні?

Підрахуйте, скільки балів Ви набрали. Якщо більше 20 балів - Ваші відносини з дітьми можна вважати майже ідеальними. Якщо від 10 до 20 балів - можна оцінювати як задовільні, але недостатньо багатосторонні: подумайте в чому вони повинні бути поглибленні і доповнені. Якщо менше 10 балів - Ваші контакти з дітьми явно недостатні, необхідно вирішити, як їх поліпшити.

48