1. Витяг з «Генерального статуту для організації Підкарпатської Руси», затвердженого чехо-словацьким урядом на підставі Сен-Жерменського договору

1. Чехо-Словаччина зобов’язується встановити Руську територію на південь від Карпат у границях, опреділених славними союзними і заприязненими державами, як автономну одиницю в Чехословацькій державі, і наділити її найширшою самоуправою, що годиться з єдністю Чехо-Словацької держави.

2. Країна русинів на південь від Карпат буде мати окремий сойм. Цей сойм буде виконувати владу у всіх мовних, шкільних, релігійних питаннях, в самоуправі місцевої адміністрації, як також в інших питаннях, які призначають йому закони ЧСР. Губернатор країни, якого іменує президент ЧСР, буде відповідальний перед руським соймом.

3. ЧСР зобов’язується, що урядовці в Країні русинів будуть вибирані, так далеко, наскільки це можливо, з поміж мешканців цієї території.

Химинєць Ю. Мої спостереження із Закарпаття. — Нью-Йорк, 1984. — С. 36.

2. Уривок з листа посла Франціїв Берліні міністру закордонних справ Франції

Берлін, 14 березня 1939 р.

...Події в Словаччині знайшли відразу відголос у Підкарпатської Русі; пан Волошин у свою чергу проголосив незалежність свого краю, якого ситуація здається надзвичайно складною. Справді, у ході перестрілок з чеськими елементами угорські війська проникли на територію рутенів, в той час, коли уряд Будапешту направив у Прагу ультиматум, вимагаючи негайного виводу чеських військ з Підкарпатської Русі. Зі свого боку, пан Волошин телеграмою домагається допомоги й підтримки Рейху й Італії. Малоймовірно, що ці дві країни приймуть таке прохання...

Кульондр

Косик В. Україна під час Другої світової війни. 1938— 1945,— Київ; Париж; Нью-Йорк; Торонто, 1992. — С. 546.

3. Телеграма прем’єр-міністра КарпатськоїУкраїни до міністра закордонних справ Німеччини

15 березня 1939 р.

Ми проголошуємо незалежність Карпатської України й просимо захисту Німецького Рейху. Одночасно інформуємо Вас, що угорські війська сьогодні о 6 годині перейшли кордон поблизу Мукачева. Августин Волошин

Косик В. Україна під час Другої світової війни. 1938-1945. -С. 547.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ_________________

1. Документ №1.

Порівняй витяг з «Генерального статуту» з реальною політикою чехо-словацького уряду щодо населення Карпатської України. Зроби висновки.

2. Документи № 2 і № 3.

Охарактеризуй зовнішньополітичну ситуацію, на тлі якої відбулося проголошення незалежності КарпатськоїУкраїни. Чому А. Волошин звернувся по допомогу саме до Німеччини й Італії? Чи був у нього інший вихід?

29

§67. Західноукраїнські землі в 1920-1939 роках

Повторювально-узагальнюючий урок

Посилення дезінтеграції українських земель

Поразка, якої зазнав український народ у боротьбі за державну незалежність у 1917— 1920 рр., відсунула на майбутнє здійснення його споконвічної мрії на возз’єднання всіх своїх земель в єдиній соборній державі. Історичний розкол між українцями Наддніпрянщини і Західної України в 20-30-ті роки навіть поглибився. Адже, якщо до Першої світової війни територію України було поділено між двома державами — Росією і Австро-Угорщиною, то в 20-30-ті роки вже між чотирма: Радянським Союзом, Польщею, Чехо-Словаччиною і Румунією. До того ж цей розкол став набувати особливо гострого, ідеологічного характеру, бо тенор ішлося про держави з різним соціально-економічним і політичним устроєм. У Радянському Союзі панував тоталітарний більшовицький режим, а Румунія була конституційною монархією, якою управляли антидемократичні уряди; в Польщі домінували авторитарні тенденції, а Чехо-Словаччина мала демократичні політичні порядки. У СРСР склалася цілком одержавлена економіка, приватну власність було скасовано, а в Польщі, Чехо-Словаччині і Румунії існувало ринкове господарство, що ґрунтувалося на приватній власності.

Політика стосовно українського населення

Як і Радянський Союз, кожна з цих трьох держав відносини з українським населенням будувала, виходячи насамперед зі своїх інтересів, ігноруючи прагнення корінного населення до самовизначення. Ні Польща, ні Румунія, ні Чехо-Словаччина не надали українському населенню автономії, передбаченої міжнародно-правовими актами, відповідно до яких українці були включені до складу цих держав. У цих державах панували централізаторські, унітаристські тенденції, а місцеве населення не допускалося до управління. Повсюдно відбувалася його денаціоналізація, обмежувалася сфера вживання української мови, не припинялося гоніння на національну школу, культуру, віру батьків. Причому влада застосовувала різні методи — від грубих, брутальних (як у Румунії, де українці сприймалися як «слов’янізовані румуни» і на цій підставі забороняли всі прояви національного життя), до стриманіших, але твердих і послідовних (як у Польщі), і навіть «демократичних», м’яких (як у Чехо-Словаччині). Всі три держави здійснювали політику економічної експлуатації приєднаних українських земель, використовуючи їх як джерело дешевої робочої сили і сировини. Відбувалося це з різною мірою інтенсивності: в Румунії і Польщі — з більшою, в демократичній Чехо-Словаччині — з меншою.

Боротьба українців за свої права

Національне гноблення й соціальна несправедливість породжували протести західноукраїнського населення, які виявлялися у різних формах — від страйків і мирних демонстрацій до збройної боротьби. Населення не залишало спроб домогтися кращої долі, позбавитися найогидніших форм експлуатації на всіх західноукраїнських землях.

Масове незадоволення західних українців своєю долею створювало сприятливі умови для діяльності у краї політичних партій. їхні погляди на майбутнє України та засоби його досягнення були різними. Західноукраїнське населення демонструвало схильність до багатопартійності, політичного плюралізму. Але разом з тим у його середовищі назрівала зневіра у можливість парламентськими, мирними методами добитися змін на краще. Віддзеркаленням цього незадоволення було виникнення наприкінці 20-х років Організації українських націоналістів, яка взяла на озброєння активні, безкомпромісні методи боротьби за досягнення Україною державної незалежності.

Непереборне прагнення українців до створення власної суверенної держави особливо яскраво виявилося у березні 1939 р., коли було проголошено незалежність Карпатської України. Незважаючи на окупацію краю угорськими загарбниками, цей короткий епізод історії України мав велике, надихаюче значення для мільйонів українців.

ЗАВДАННЯ_________________

1. Склади порівняльну таблицю становища українських земель у складі Польщі, Румунії і Чехо-Словаччини. Зроби висновки.

№ п/п	Питання для порівняння	Українські землі у складі
		Польщі	Румунії	Чехо-Словаччини
1.	Політичне становище
2.	Економічне становище
3.	Соціальний стан
4.	Культурне становище

2. Склади порівняльну таблицю становища західноукраїнських земель і Радянської України. Зроби висновки.

№ п/п	Питання для порівняння	Західноукраїнські землі	Радянська Україна
1.	Політичне становище
2.	Економічне становище
3.	Соціальний стан
4.	Культурне становище

ЗАПАМ’ЯТАЙ ЦІ ДАТИ:_________________

1919 р. — Паризька мирна конференція

21 січня 1919 р. — проголошення злуки Закарпаття з Україною,

8 травня 1919 р.— рішення Центральної руської ради про об’єднання Закарпаття з Чехо-Словаччиною

1920 р. — утворення Української військової організації (УВО)

1921 р. — заснування Таємного університету у Львові

14 березня 1923 р. — Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польщі

31 липня 1924 р. — введення двомовних шкіл

Вересень 1924 р. — Татарбунарське повстання

1925 р. — створення УНДО

1927 р. — сформування Української національної партії на Буковині

1929 р. — створення Організації українських націоналістів (ОУН)

1934 р. — вбивство членами ОУН Б. Перацького

1938 р. — вбивство у Роттердамі керівника ОУН Є. Коновальця

23 жовтня 1938 р. — здобуття Закарпаттям автономії

15 березня 1939 р. — незалежність Карпатської України

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК:_________________

Абсолютизм — необмежена самодержавна влада; форма правління, за якої верховна влада необмежено належить одній особі — монарху

Автокефалія — повне самоврядування церкви, її незалежність

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом

Авторитаризм — антидемократична система влади, що поєднується з особистою диктатурою

Анархізм — суспільно-політична течія, що заперечує будь-яку політичну владу; невизнання авторитету, стихійність, неорганізованість

Анексія — насильницьке захоплення державою території іншої держави і включення до складу своєї

Антагонізм — непримиренна суперечність

Антисемітизм — одна з форм національної і релігійної нетерпимості, яка проявляється у ворожому ставленні до євреїв

Асиміляторська політика — шовіністична політика, спрямована на знищення національних особливостей пригнічених народів шляхом примусового нав’язування їм мови, культури, релігії панівної нації

Атеїзм — система поглядів, що відкидає всю сукупність релігійних уявлень про світ

Бюджет — розпис грошових прибутків і витрат держави, підприємства, установи на певний період

Вульгаризація — умисний чи випадковий неточний виклад вчення, поняття, факту чи процесу, внаслідок якого спрощується, спотворюється його суть

Гегемонія — керівна, домінуюча роль певної партії, соціальної групи чи особи по відношенню до решти партій, груп чи осіб

Гуманізм — світогляд, що ґрунтується на принципах рівності, справедливості, людяності відносин в суспільстві, проникнутий любов’ю до людей, повагою до людської гідності

Деградація — поступове погіршення, занепад, рух назад, виродження

Декларація — заява від імені держави, уряду, партії, організації; урочисте проголошення основних принципів, а також документ, в якому вони викладені

Декласований — такий, що втратив зв’язок зі своїм класом, морально розклався і не має певних життєвих і політичних орієнтирів

Декрет — назва найважливіших актів вищих органів держави

Демагогія — використання необґрунтованих обіцянок, свідомого спотворення фактів, лестощів для залучення мас на свій бік, для створення популярності

Демократія — форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державними справами; закріплені в законах свободи і рівноправність громадян

Депортація — вигнання, виселення як засіб кримінального чи адміністративного покарання

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, групи, класу

Директива — розпорядження, вказівка, установка керівного органу

Директорія — колегіальний орган виконавчої влади, який складається з декількох осіб

Догматизм — метод мислення, який спирається на догми — положення, що сприймаються як незаперечні і незмінні без їх доведення і врахування мінливості обставин

Еволюція — процес поступового, безперервного розвитку без різних якісних, стрибкоподібних змін, катастроф

Експлуатація — привласнення продуктів чужої праці приватним власником, певною організацією чи державою

Експропріація — примусове (платне чи безплатне) відчуження майна, яке здійснюється державною владою

Екстремізм — схильність до крайніх поглядів і дій (як правило, в політиці)

Еміграція — переселення з батьківщини в іншу країну, зумовлене різними причинами (економічними, політичними, релігійними)

Емісія — випуск в обіг грошей або цінних паперів державними установами та акціонерними товариствами

Етика — вчення про мораль, її сутність, закони розвитку, місце в суспільному житті

Єпархія — церковно-адміністративна територіальна одиниця

Єпископ — вище духовне звання в християнській церкві

Ієрархія — розташування службових (світських чи духовних) звань, чинів згідно з їхньою підпорядкованістю Імперія — монархічна держава на чолі з імператором; багатонаціональна держава, побудована на засадах колоніального панування однієї нації над іншими

Інкорпорація — включення до свого складу, приєднання

Інтервенція — відкрите чи замасковане втручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави; інтервенція може бути воєнною, економічною, дипломатичною, ідеологічною

Інтернування — особливий режим обмеження свободи (роззброєння, ув’язнення в концтаборах, поселення в певній місцевості тощо), установлений однією з воюючих держав щодо громадян ворожої держави або нейтральною державою щодо військовослужбовців воюючих держав; ізоляція, тимчасовий арешт будь-кого

Кодекс — єдиний законодавчий акт, що систематизує певну галузь права (наприклад, цивільний кодекс, кримінальний кодекс тощо)

Консерватизм — політично-ідеологічна течія, яка прагне поєднати зміни в суспільстві зі збереженням традиційних, перевірених досвідом минулого традицій і форм життя

Конституція — основний закон (чи сукупність найважливіших законів) держави, який закріплює його політичну й економічну систему

Контрибуції — примусові грошові чи натуральні стягнення з населення, які проводять війська однієї з воюючих сторін на захопленій території противника

Конфронтація — протиборство, протистояння, сутички, конфлікт

Легітимація — визнання чи підтвердження законності певного права чи повноваження

Лібералізм — політична й ідеологічна течія, яка обстоює свободу підприємництва, парламентський лад, демократичні права і свободи особи

Маніфест — акт верховної влади, політичних партій, громадських організацій тощо у формі урочистого звернення до народу в зв’язку з певною політичною подією

Митрополит — другий після патріарха сан у православній церкві; вище звання православних і католицьких єпископів Міграція — переселення, переміщення

Мілітаризація — підпорядкування економічного, політичного і громадського життя воєнним цілям

Монархія — форма правління, за якої найвища державна влада цілком або частково зосереджена в руках одноосібного глави держави — монарха, здебільшого спадкового

Мораль — сукупність норм і принципів поведінки людей стосовно суспільства та інших людей; одна з основних форм суспільної свідомості

Націоналізація — перехід з приватної власності у власність держави чи суспільства землі, промислових підприємств, банків, транспорту тощо

Націонал-соціалісти (нацисти) — члени німецької Націонал-соціалістичної робітничої партії (НСРП), яка діяла в Німеччині в 1919— 1945 рр.

Окупація — тимчасове захоплення збройними силами однієї держави території іншої держави

Опозиція — група осіб усередині певного суспільства, організації, партії, колективу, яка веде політику протидії, опору по відношенню до більшості

Опортунізм — пристосовництво, угодовство по відношенню до когось

Оренда — найм певною особою чи організацією у іншої особи чи організації землі, будинків, підприємств тощо у тимчасове користування на певний термін за певну плату

Пакт — міжнародний договір, як правило, великого політичного значення

Парцеляція — поділ землі на дрібні ділянки (парцели)

Патріарх — глава православної церкви у ряді країн

Політика — діяльність, пов’язана з відносинами між суспільними класами, партіями і державами; участь у справах держави, що визначає форму, завдання, зміст її діяльності; внутрішня політика охоплює відносини всередині держави; зовнішня політика — відносини між державами

Реквізиція — примусове вилучення державою чи її органами (за певну плату, на відміну від контрибуції) майна громадян, підприємств чи установ

Репресії — каральні заходи, покарання, вжиті державними органами

Статус — становище, правовий стан

Суверенітет — повна незалежність держави від інших держав у її внутрішній і зовнішній політиці

Тоталітарний режим — політичний лад, за якого державна влада зосереджується в руках певної групи (найчастіше політичної партії), яка знищує демократичні свободи, повністю підпорядковує всі сфери життя своїм інтересам і утримує контроль над суспільством методами терору, політичного й духовного закабалення

Універсал — урочиста грамота, декларація, маніфест

Фашизм — реакційна політична течія, що виникла в Італії в 1919 р., пов’язана з режимом Муссоліні, який називався фашистським, а також форма тоталітаризму, відкрито терористична диктатура. Інколи фашизмом називають режим у Німеччині, установлений Націонал-соціалістичною робітничою партією цієї країни в 1933 р.

Федерація — державний устрій у формі союзної держави, за яким члени федерації (республіки, штати, землі тощо) залишають за собою повний політичний суверенітет^

Форсувати — 1) посилювати, прискорювати, збільшувати темп певної діяльності; 2) долати в ході бойових дій перешкоду, найчастіше водну (річку, канал тощо)

Фракція — організована група членів партії, представницького органу(ради, парламенту тощо), органу місцевого самоврядування, громадської організації, що мають свої погляди і платформу, які відрізняються від поглядів і платформи решти

Централізм — система управління, за якої центральні органи підпорядковують собі місцеві, не враховуючи особливостей і інтересів регіонів та областей

Шовінізм — політика, яка полягає в проповіді національної винятковості, розпалюванні національної ворожнечі й ненависті

Юрисдикція — підсудність; право здійснювати правосудця, вирішувати правові питання

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ:_________________

АН — Академія наук

ВРНГ — Вища Рада народного господарства

ВУАН — Всеукраїнська академія наук

ВУНК — Всеукраїнська надзвичайна комісія

ВУЦВК — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет

ВЦВК — Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет

ВЦРПС — Всеросійська Центральна Рада професійних спілок

ГПУ — Государственное политическое управление (рос.)

ГУЛАГ — Государственное управление лагерей (рос.)

ДПУ — Державне політичне управління (російською мовою ГПУ)

ДРЕС — Державна районна електрична станція

ЗУНР — Західноукраїнська Народна Республіка

КДП — Конституційно-демократична партія (кадети)

КП(б)У — Комуністична партія (більшовиків) України

КПЗУ — Комуністична партія Західної України

КПП — Комуністична партія Польщі

КСРМУ — Комуністична спілка робітничої молоді України

МГБ — Министерство государственной безопасности (рос.)

МТС — машинно-тракторні станції

НКВС — Народний комісаріат внутрішніх справ

ОДПУ — Об’єднане державне політичне управління

ОУН — Організація українських націоналістів

РКП(б) — Російська комуністична партія (більшовиків)

РНК — Рада Народних Комісарів (Раднарком)

РПЦ — Російська православна церква

РСДРП(б) — Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)

РСФРР — Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка

СБУ — Союз визволення України

СБУ — Спілка визволення України (1929 р.)

СРСР — Союз Радянських Соціалістичних Республік

ТУП — Товариство українських поступовців

УАН — Українська академія наук

УАПЦ — Українська автокефальна православна церква

УВО — Українська військова організація

УГА — Українська галицька армія

УДХП — Українська демократична хліборобська партія

УКП — Українська комуністична партія

УНДО — Українське національно-демократичне об’єднання

УНП — Українська народна партія

УНР — Українська Народна Республіка

УНС — Український національний союз

УПСР — Українська партія соціалістів-революціонерів (есери)

УПСФ — Українська партія соціалістів-федералістів (есефи)

УРН Г — Українська рада народного господарства

УСДРП — Українська соціал-демократична робітнича партія (есдеки)

УСРР — Українська Соціалістична Радянська Республіка

УСС — Українські січові стрільці («усуси»)

ХНП — Християнсько-народна партія

ХТЗ — Харківський тракторний завод

ЦБК — Центральний Виконавчий Комітет

ЦВРК — Центральний військово-революційний комітет

ЧК — Чрезвычайная комиссия (рос.)

ЧСР — Чехо-Словацька Республіка