1. Телеграма Об’єднання українських письменників «Слово» (сша) від 20 грудня 1954 р. І пояснення до неї

Москва, СРСР, Другому Всесоюзному з’їздові письменників.

Українські письменники — політичні емігранти вітають з’їзд і вислювлюють співчуття письменникам усіх поневолених народів СРСР.

1930 року друкувалося 259 українських письменників. Після 1938 року з них друкувалося лише 36. Просимо вияснити МГБ, де і чому зникли з української літератури 223 письменники?

Нью-Йорк, 20 грудня 1954 р.

До цієї телеграми президія «Слова» подала до преси таке своє пояснення. За приблизними підрахунками, цифра 223 щезлих в СРСР українських письменників розшифровується так: розстріляно — 17; покінчили самогубством — 8; заарештовані, заслані в табори та іншими поліційними заходами вилучені з літератури (серед них можуть бути розстріляні й померлі в концтаборах) — 175; зникли безвісти — 16; померли своєю смертю — 7.

Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. — Мюнхен, 1959. -С. 11-12.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ_________________

1. Документ № 1.

Наведені в телеграмі (документ №1) дані про 223 українських письменників в Радянському Союзі не публікувалися. Натомість, постійно наголошувалося на «батьківській турботі» Сталіна і більшовицької партії про розвиток української літератури. Як можна пояснити таку поведінку влади?

§62. Радянська модернізація україни (1928-1939 роки)

Повторювально-узагальнюючий урок

Зміна політичного курсу ВКП(б)

Наприкінці 20-х років сталінське керівництво СРСР зробило нову спробу реалізувати комуністичну ідею. Комунізм мислився як всебічно модернізоване суспільство, яке. на відміну від ринкового, будується на засадах планово-директивного управління, жорсткої централізації усіх сфер життя, їхньої уніфікації згідно з розробленими партійно-державними верхами СРСР зразками. Була відкрита нова сторінка історії Наддніпрянщини.

Якщо роки нової економічної політики характеризувалися компромісом між потребами економічного й національного розвитку України, з одного боку, і прагненням більшовицького керівництва СРСР — з іншого, то з кінця 20-х років цьому компромісу було покладено край.

У 1927-1929 рр. з непом було покінчено. Сталін повернувся до «воєнно-комуністичних» методів управління економікою і суспільно-політичним життям. Передбачалося, що за допомогою цих методів буде забезпечена швидка індустріалізація, з’являться потужні промислові комплекси, будуть модернізовані всі сфери життя суспільства і за 10—15 років Радянський Союз пройде той шлях, на який передовим капіталістичним країнам довелося витратити сотні років.

Соціально-економічні наслідки модернізації

Згорнувши ринкові відносини, експропріювавши приватну власність у місті і селі, держава кинула всі ресурси на створення важкої промисловості, яка мала стати основою всіх наступних перетворень.

Застосовуючи командно-силові методи керівництва суспільством, радянський режим добився кардинальних економічних змін. Переважно аграрний характер економіки України відійшов у історію. Україна стала індустріальною країною. На її карті з’явилися нові промислові центри. Міське населення наприкінці 30-х років становило майже третину жителів УРСР. Невпізнанно змінилося сільське господарство. Внаслідок суцільної колективізації мільйони селян були експропрійовані. Створені радянською владою колгоспи й радгоспи оснащувалися технікою. Україна плуга, серпа й ціпа поступово поступалась місцем Україні трактора і комбайна.

Але швидкі темпи росту важкої промисловості не супроводжувалися необхідним приростом легкої, розвитком всієї соціально-культурної сфери. Була закріплена традиційна економічна структура, яка характеризувалася переважанням сировинно-добувних галузей господарства і недостатнім розвитком обробних. Ще до революції така структура привела до перетворення народного господарства України в економічний придаток імперського центру. Після революції у цьому відношенні мало що змінилося.

Великих успіхів було досягнуто на культурно-освітній ниві, зокрема подолано масову неписьменність населення. У вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, більшість яких було відкрито в 20—30-ті роки, готували сотні тисяч спеціалістів для всіх галузей народного господарства, освіти, культури, науки. Але культурно-освітній прогрес мав екстенсивний характер: зростання інтелектуального потенціалу супроводжувалося посиленням духовного закріпачення суспільства, уніфікуванням свідомості, закріпленням у ній фальшивих стереотипів і міфів.

Та незважаючи на вказані недоліки, за дуже короткий історичний період Україна зробила важливі кроки на шляху модернізації суспільства. У цьому відношенні вона йшла в одному напрямку з іншими країнами світу. Йдучи цим шляхом, ні соціалізму, ні, тим більше, комунізму в Україні побудувати не вдалося. Це виявилося утопічною метою, справою неможливою в принципі. Але була можлива і необхідна модернізація, і вона здійснювалася під гаслами соціалістичного й комуністичного будівництва.

Тоталітарний режим і масові репресії

Однак історична ціна радянської модернізації України була надзвичайно високою. Вона коштувала їй мільйонів людських життів. Подібну ціну за створення сучасної економіки у світі не платив ніхто, крім народів, що опинилися в складі СРСР.

З відмовою від непу настав кінець спробам націонал-комуністів прокласти свій, український, шлях до соціалізму. Поєднання комунізму з потребами національного розвитку України виявилося неможливим. Довоєнні п’ятирічки супроводжувалися посиленням засад централізму, внаслідок чого вся промисловість України перейшла у розпорядження московських відомств. Централізованому розподілу підлягала й продукція колгоспно-радгоспного сектора економіки.

Сталінський тоталітарний режим безжально винищував усіх, хто чинив опір або був потенційним противником його політики в Україні. Жертвами голодомору 1932-1933 рр., розправ у роки примусової колективізації і терору 30-х років стало безліч жителів України. Найтяжчих втрат зазнали українське селянство і національна інтелігенція. Це було наслідком цілеспрямованої політики, яка мала на меті ліквідацію проявів українізації, позбавлення українців історичної пам’яті, нейтралізацію їхніх устремлінь до самостійного національно-державного і культурного життя.

У своїх віковічних прагненнях до незалежного політичного життя і справедливого суспільного ладу український народ було відкинуто назад.

Історичні перспективи України

Наприкінці 30-х років здавалося, що Україна приречена невизначено довго перебувати у складі Радянського Союзу, що всі сили, які виступали за н суверенний розвиток, знищені і перспектив їхнього відродження немає. Однак модернізація покликала до життя процеси, яких її ініціатори, сталінське керівництво СРСР, не могли передбачити. Сотні тисяч українців дістали освіту, стали кваліфікованими робітниками, техніками, вчителями, директорами заводів, військовими, чиновниками, керівниками закладів освіти, вченими. Міське населення внаслідок індустріалізації змінилося. Його поповнили мільйони українських селян. Жорна русифікації не встигали «переробляти» такі маси людей. Ці люди продовжували відчувати себе українцями і правлячий режим не мав сили зашкодити їм у цьому. Сталінська модернізація України означала також модернізацію, осучаснення її населення, а це означає, що з часом вони неминуче повинні поставити питання про відродження своєї держави. Модернізація, навіть у її сталінському варіанті, наближала, а не віддаляла цю перспективу.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ_________________

1. Визнач основні заходи, які свідчать про згортання непу наприкінці 20-х — у 30-х роках.

Галузі господарства

Основні заходи

2. Як і на якому підґрунті формувався новий господарський механізм? Доведи свою думку.

3. Підготуй коротеньке повідомлення про інспірований судовий процес 20-х років над «шкідницькою організацією» в середовищі технічної інтелігенції. Яка це була справа?

4. Якої шкоди було завдано сільському господарству в процесі впровадження суцільної колективізації? Якою була подальша доля колгоспів і колгоспників України в системі командної економіки?

5. Підготуй доповідь на тему: «Голод 1932-1933 рр. — злочин проти людства».

6. У чому суть політики українізації? Які її наслідки в Україні?

7. Нова Конституція УРСР декларувала права й свободи громадян. Чи було забезпечено практичне втілення їх у життя? Обґрунтуй відповідь.

8. Підготуй доповідь про порушення законності й масові репресії в Україні в 30-х роках.

9. У чому, на твою думку, полягали труднощі та суперечності культурного розвитку України в 20-30-ті роки?

10. Використовуючи знання з інших предметів, поясни термін «розстріляне відродження». Підготуй повідомлення про одного з представників українського мистецтва, його життя та творчість у 30-х роках.

11. Характеризуючи результати розвитку культури в 20-30-ті роки, сучасний український історик Ю. Шаповал зазначає: «Можна сказати, що за радянських часів інтелект і освіченість підвищилися в ширину за рахунок глибини». Чи згоден ти з такою оцінкою? Відповідь обгрунтуй.

12. Які перспективи для України відкривала модернізація?

ЗАПАМ’ЯТАЙ ЦІ ДАТИ_________________

1927-1928 рр. — хлібозаготівельна криза

Початок 1928 р. — «Шахтинська справа»

1928-1932 рр. — п’ятирічний план розвитку народного господарства України

20 січня 1929 р. — у газеті «Правда» опублікована стаття В. Леніна «Як організувати змагання?»

Травень 1929 р. — XI Всеукраїнський з’їзд рад і затвердження плану першої п’ятирічки

Листопад 1929 р. — пленум ЦК ВКП(б) і розгром групи Бухаріна

Кінець 1929 — початок 1930 р. — ліквідація Української автокефальної православної церкви(УАПЦ)

Кінець 1929 р. — перехід до форсованої індустріалізації

5 січня 1930 р, — постанова ЦК ВКП(б) про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву

Січень 1930 р. — постанова ЦК ВКП(б) про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації

24 лютого 1930 р. — лист-директива С. Косіора місцевим парторганізаціям про форсування колективізації

14 березня 1930 р. — постанова ЦК КП(б)У про боротьбу з викривленням партлінії у колгоспному будівництві

Березень 1930 р. — процес СВУ

25 липня 1930 р. — постанова ЦК ВКП(б) про загальне обов’язкове навчання

1 жовтня 1931 р. — введення в дію Харківського тракторного заводу

Квітень 1932 р. — постанова ЦК ВКП(б) про перебудову літературно-художніх організацій

7 серпня 1932 р. — закон про охорону соціалістичної власності («закон про п’ять колосків»)

8 листопада 1932 р. — таємна постанова ЦК ВКП(б) про припинення відвантаження товарів для сільської місцевості України

10 листопада 1932 р. — урочисте введення в дію Дніпровської гідроелектростанції в Запоріжжі

6 грудня 1932 р. — прийняття постанови РНК УСРР і ЦК КП(б)У про занесення на «чорну дошку» сіл, які «злісно саботують хлібозаготівлі»

1932-1933рр. — голодомор в Україні

Січень 1933 р. — постанова партійно-державного керівництва СРСР про організацію політвідділів при МТС і радгоспах; постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами й одноосібними господарствами»

1933 р. — відновлення університетів в Україні

1933-1937 рр. — друга п’ятирічка

21 січня 1934 р. — постанова ВУЦВК про перенесення столиці з Харкова в Київ

1934 р. — створення Спілки радянських письменників України

1 грудня 1934 р. — вбивство С. Кірова; розгортання нової хвилі репресій

Грудень 1934 р. — арешт українських кобзарів і лірників і розправа над ними

31 серпня 1935 р. — почин О. Стаханова

Січень 1937 р. — надзвичайний XIV Всеукраїнський з’їзд рад; затвердження нової Конституції УРСР

20 квітня 1938 р. — постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У про обов’язкове вивчення російської мови в школах України з неросійською мовою викладання

Грудень 1938 р. — постанова ЦК ВКП(б), РНК СРСР, ВЦРПС про заходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування та боротьбу зі зловживаннями

1939 р. — ліквідація національних районів, національних сільських і містечкових рад

Червень 1940 р. — Указ Президії Верховної Ради СРСР про перехід на 8-годинний робочий день, на семиденний робочий тиждень, заборону самовільного залишення робітниками й службовцями підприємств і установ

27

ТЕМА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1920-1939 РОКАХ